Постанова № 57167473, 13.04.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2016 року Справа № 906/1098/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Першко А.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача: ОСОБА_2; ОСОБА_3;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 господарство "Великохайчанське" на рішення господарського суду Житомирської області від 23.12.15р. у справі № 906/1098/15 (суддя Шніт А.В.)

за позовом Селянського господарства "Великохайчанське"

до відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Великохайчанське"

про визнання недійсним правочину та скасування прийнятих рішень загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв, оформлених протоколом № 1 від 21 серпня 2011 року

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 господарство "Великохайчанське" (надалі Позивач) звернулося в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (том 1, а.с. 3-10) до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю "Великохайчанське" (надалі Відповідач) про визнання недійсним правочину та скасувати прийняті рішення загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв Позивача в протоколі № 1 від 21 серпня 2011 року, а саме:

· скасувати всі попередні рішення за період з 2001 року по даний час про спрямування одного відсотка розміру орендної плати в сумі 141 350 грн для формування фонду відтворення основних засобів та розвитку Позивача; тощо;

· Позивачу не пізніше 31 серпня 2011 року нарахувати всім співвласникам грошові кошти за оренду майна за період з 14 березня 2001 року по 14 березня 2011 року включно в сумі 141 350 грн, за період з 14 березня 2011 року по 21 березня 2011 року пропорційно розміру річної орендної плати; нарахована Позивачу орендна плата за майно є заборгованістю, яка має бути сплачена всім співвласникам (крім померлих) не пізніше 7 вересня 2011 року;

· директору і засновнику Позивача ОСОБА_6 в разі неможливості виконати попередній пункт цього рішення, на умовах дарування сільськогосподарську техніку, придбану в період з 2001 по 2011 роки на суму заборгованості орендної плати за майно. Дану техніку зареєструвати тимчасово на Відповідача;

· створити Відповідача на базі майна співвласників Позивача (розпайованого КСП «Мир»);

· списати майно співвласників, що прийшло у непридатний для використання стан на суму 435 951 грн 90 коп;

· у зв'язку зі списанням основних засобів провести дооцінку ліквідованого майна пайового фонду співвласників Позивача (розпайованого КСП «Мир»); частину майна ПФ замінити залишком майна резервного фонду; затвердити уточнену структуру ПФ Позивача (розпайованого КСП «Мир»); затвердити списки майна Позивача (розпайованого КСП «Мир») станом на 21 серпня 2011 року;

· розірвати договори оренди та позики, укладені співвласниками із Позивачем 14 березня 2001 року, які були пролонговані і діяли до цього часу.

Уповноваженій співвласниками особі ОСОБА_7 підписати угоди про припинення договорів оренди та позики, прийняті від Позивача на підставі актів приймання-передачі належне співвласникам майно; до 1 вересня 2001 року Позивачу віднайти та передати уповноваженій співвласниками особі ОСОБА_7 відсутні станом на 21 серпня 2011 року посіви, які були отримані Позивачем у позику, згідно договору позики від 14 березня 2001 року (різницю між кількістю посівів на дату паювання 3 березня 2000 року та на момент проведення зборів співвласників 21 серпня 2011 року), а це посіви 206 га вартістю 222 740 грн; до 1 вересня 2011 року Позивачу віднайти та передати уповноваженій співвласниками особі ОСОБА_7 відсутністю станом на 21 серпня 2011 року велику рогату худобу (в т.ч. корови), яка була отримана Позивачем в позику, згідно договору позики від 14 березня 2001 року (різницю між кількістю ВРХ на дату паювання 3 березня 2000 року та на момент проведення зборів співвласників 21 серпня 2011 року), а це ВРХ вагою 588 центнерів вартістю 249 706 грн та корови вагою 400 центнерів вартістю 51 092 грн; поголівя (в т.ч. корови) співвласникам має повернути саме голова і засновник Позивача ОСОБА_6, оскільки за період за період діяльності голови ОСОБА_2 все поголівя отримане від попередників, збереглося повністю;

· уповноваженій співвласниками особі - ОСОБА_7 укласти з Відповідачем договори оренди та позики майна; для цього уповноваженій особі надається право підпису договорів та актів приймання-передачі майна, а також вносити до них будь-які зміни;

· у зв'язку з необхідністю тимчасового обліку ТЗ, всі передані співвласниками транспортні засоби у користування Відповідача, тимчасово зареєструвати за цим товариством.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року (том 1, а.с. 220-222) з підстав, вказаних у цьому рішенні, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції Позивач звернулася з апеляційною скаргою (том 2, а.с. 3-10) до Рівненського апеляційного господарського суду, в якій, з підстав, вказаних у цій апеляційній скарзі, просить рішення господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року в даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги Позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, Позивач як на підставу скасування рішення суду посилається на те, що 21 серпня 2011 року відбулися загальні збори співвласників майнових та земельних паїв Позивача (реформованого КСП "Мир"), які проведені, як зазначає Позивач, з порушенням вимог чинного законодавства, внаслідок якого утворилось нове господарське формування - Відповідач на базі колишнього КСП "Мир" без правонаступництва. Позивач вважає, що прийняті рішення загальних зборів від 21 серпня 2011 року є незаконними, а протокол № 1 загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв Позивача від 21 серпня 2011 року - сфальсифікованим, оскільки, за твердженням Позивача, дані рішення не приймалися більшістю голосів, а лише вписувалися у цей протокол. Позивач вказує, що викуплене інвестиційною компанією ОСОБА_5 з обмеженою відповідальніст "Полісся-Сільгосп-Агро" майно, до складу якого входить належне майно та техніка Позивача, без згоди на те засновника Позивача, а також, викуплені ОСОБА_5 з обмеженою відповідальніст "Полісся-Сільгосп-Агро" майнові сертифікати у пайовиків (придбане майнове право, без майна, що виділене в натурі), не дає їм права розпоряджатися на свій розсуд належною Позивачу тракторною й сільськогосподарською технікою, щоб законно володіти та використовувати в своїх господарських цілях. Позивач стверджує, що про фальшивість прийнятого рішення в пункті 13 протоколу № 1 загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв Позивача від 21 серпня 2011 року можна судити на підставі висновку судово-технічної експертизи документів від 15 грудня 2014 року № 1/1828. Позивач зазначає, що про наявність двох різних за змістом протоколів№ 1 загальних зборів співвласників майнових і земельних паїв Позивача від 21 серпня 2011 року, на думку Позивача, свідчить додана копія довідки слідчого від 27 грудня 2012 року, а про використання Відповідачем техніки, належної Позивачу вказують додані копії письмових доказів: заява за вих. № 33 від 21 листопада 2012 року до начальника Овруцького РВ УМВСУ в Житомирській області; лист до директора Відповідача ОСОБА_2 за вих. № 35 від 24 грудня 2012 року; лист Департаменту Державтоінспекції МВС України від 8 жовтня 2013 року за № 4/14-К-3315, листа Державтоінспекції при УМВСУ в Житомирській області від 8 вересня 2014 року за № 6/К-198; протокол про адміністративне правопорушення від 27 червня 2014 року, що стосується і складено на директора Відповідача ОСОБА_2 під час незаконної експлуатації належного Позивачу легкового автомобіля марки "ЗАЗ-Деу" моделі "Сенс", д/н "0140 ІОВ".

Ухвалою суду від 25 лютого 2016 року (том 2, а.с. 2) апеляційну скаргу Позивача прийнято до провадження та призначено її розгляд на 30 березня 2016 року на 14 годину 30 хвилин.

У звязку із перебуванням у відрядженні з 30 березня по 31 березня 2016 року включно судді Філіпової Т.Л. судове засідання 30 березня 2016 року не відбулося.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 1 квітня 2016 року було призначено справу до розгляду в судовому засідання 13 квітня 2016 року на 14 год 30 хв.

На виконання вимог ухвали Рівненського апеляційного господарського суду Позивач подав додаткові пояснення та докази до апеляційної скарги.

В судовому засіданні від 13 квітня 2016 року представник Позивача підтримав доводи, висвітлені в апеляційній скарзі та просить скасувати рішення місцевого господарського суду, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права .

В судовому засіданні від 13 квітня 2016 року представник Відповідач заперечив проти доводів, висвітлених в апеляційній скарзі Позивача та вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги Позивача слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року по справі № 906/1098/15 слід залишити без змін. При цьому, суд виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 серпня 2011 року відбулися загальні збори співвласників майнових та земельних паїв Позивача, котрі оформленні Протоколом № 1.

З даного протоколу вбачається, що на зборах були присутні співвласники в кількості 388 чоловік, в тому числі за дорученням, а також співвласник та уповноважена співвласниками особа ОСОБА_7

В Протоколі відображено, що всього співвласників 938 чоловік з яких померло 366.

Крім того, з Протоколу вбачається, що на ці збори були запрошені: начальник управління агропромислового розвитку ОСОБА_8; засновник Позивача ОСОБА_6; директор Позивача та співвласник ОСОБА_2

Загальні збори являються правомочними, коли на них присутні 2/3 власників майнових та земельних паїв (крім померлих). В Протоколі зазначено, що збори правомочні.

При цьому, при дослідженні матеріалів справи, вбачається що в них містяться два протоколи № 1 від 21 серпня 2011 року, котрі різняться між собою наявністю (відсутністю) пункту 1.3 в розділі « 1. Вирішили», а саме Протокол № 1 від 21 серпня 2011 року, котрий знаходиться в томі 1 на аркушах справи 28-35 не містить пункту 1.3 в розділі « 1. Вирішили» щодо першого питання порядку денного загальних зборів. Водночас, протокол № 1 від 21 серпня 2011 року, котрий знаходиться в томі 1 на аркушах справи 36-42 містить пункт 1.3. Інші пункти протоколу не містять відмінностей та є ідентичними.

Водночас, в судовому засіданні Рівненського апеляційного господарського суду від 13 квітня 2016 року, Відповідач наполягав на дійсності саме Протоколу № 1 від 21 серпня 2011 року в котрому відсутній пункт 1.3, пояснюючи таку розбіжність тим, що перший екземпляр протоколу № 1 від 21 серпня 2011 року містив спірний пункт 1.3, водночас, після його перевірки даний пункт визнали неправовим та було оформлено новий протокол № 1 від 21 серпня 2011 року, котрий уже й не містив пункт 1.3.

При цьому, Позивач наполягає на дійсності протоколу № 1 від 21 серпня 2011 року, котрий саме і містить пункт 1.3.

Відповідно, дослідивши дані протоколи загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв, вбачається, що на загальних зборах було прийнято ряд рішень, котрі були закріплені в протоколі № 1 від 21 серпня 2011 року.

Зокрема, загальними зборами співвласників майнових та земельних паїв Позивача, оформлених протоколом № 1 від 21 серпня 2011 року, було вирішено (з урахуванням пояснень Відповідача щодо недійсності протоколу, що містить пункт 1.3):

· скасувати всі попередні рішення, за період з 2001 по даний час про спрямування одного відсотка розміру орендної плати в сумі 141 350 грн для формування фонду відтворення основних засобів та розвитку Позивача, тощо;

· зобов'язати Позивача не пізніше 31 серпня 2011 року нарахувати всім співвласникам грошові кошти за оренду майна за період з 14 березня 2001 року по 14 березня 2011 року включно в сумі 141 350 грн, за період з 14 березня 2011 по 21 березня 2011 року пропорційно розміру річної орендної плати; нарахована Позивачу орендна плата за майно є заборгованістю, яка має бути сплачена всім співвласникам (крім померлих) не пізніше 7 вересня 2011 року;

· створити Відповідача на базі майна співвласників Позивача (розпайованого КСП «Мир»);

· засновниками Відповідача обрати: ОСОБА_2; ОСОБА_9; ОСОБА_10; ОСОБА_11; ОСОБА_12; ОСОБА_13; ОСОБА_14

· директором Відповідача призначити ОСОБА_2;

· списати майно співвласників, що прийшло у непридатний для використання стан на суму 435 951 грн 90 коп. (назва основних засобів наведена нижче в таблиці);

· у звязку з списанням основних засобів провести дооцінку ліквідного майна пайового фонду співвласників Позивача (розпайованого КСП «Мир»), частину майна ПФ замінити залишком майна резервного фонду; затвердити уточнену структуру ПФ Позивача (котра наведена нижче в протоколі № 1);

· розірвати договори оренди та позики, укладені співвласниками із Позивачем 14 березня 2001 року, які були пролонговані і діяли до цього часу; уповноваженій співвласниками особі ОСОБА_7 підписати угоди про припинення договорів оренди та позики майна, прийняти від Позивача на підставі актів приймання передачі належне співвласникам майно; до 1 вересня 2011 року Позивачу віднайти та передати уповноваженій співвласникам особі ОСОБА_7 відсутні станом на 21 серпня 2011 року посіви, які були отримані Позивачем в позику, згідно договору позики від 14 березня 2001 року (різницю між кількістю посівів на дату паювання 3 березня 2000 року та на момент проведення зборів співвласників 21 серпня 2011 року), а це посіви 206 га, вартістю 222 740 грн; до 1 вересня 2011 року велику рогату худобу (в т.ч. корови), яка була отримана Позивачем в позику, згідно договору позики від 14 березня 2001 (різницю між кількістю ВРХ на дату паювання 3 березня 2000 року та на момент проведення зборів співвласників 21 серпня 2011 року), а це ВРХ вагою 588 центнерів вартістю 249 706 грн та корови вагою 400 центнерів вартістю 51 092 грн; поголівя ВРХ (в т.ч. корови) співвласникам має повернути саме голова і засновник Позивача ОСОБА_6, оскільки за період діяльності голови ОСОБА_2 все поголівя отримане від попередників, збереглося повністю;

· зобов'язати уповноважену співвласникам особу ОСОБА_7 укласти з Відповідачем договора оренди та позики майна; для цього уповноваженій особі надається право підпису договорів та актів приймання передачі майна, а також вносити до них будь-які зміни;

· у звязку з необхідністю тимчасового обліку ТЗ, всі передані співвласниками транспортні засоби у користування Відповідача, тимчасово зареєструвати за цим Позивачем.

З Протоколу (пункту 3) вбачається, що за відповідне рішення загальних зборів голосували:

«За» - 387 осіб; «Проти» - відсутні; «Утримались» - 1 особа.

Також, Протоколом № 1 загальних зборів засновників (учасників) Відповідача від 21 серпня 2011 року (том 1, а.с. 44) було вирішено: затвердити Статут Відповідача; статутний капітал розподілити між ОСОБА_2; ОСОБА_9; ОСОБА_11;ОСОБА_15; ОСОБА_10; ОСОБА_16; ОСОБА_14 у рівних частках для кожного; Директором Відповідача обрати засновника ОСОБА_2 з оплатою згідно штатного розпису.

При цьому, суд констатує, що в графі «Слухали» даного протоколу зазначено ОСОБА_2, який сказав, що: всі присутні були уповноважені загальними зборами пайовиків 21 серпня 2011 року на створення нового сільськогосподарського підприємства Відповідача на базі колишнього КСП «Мир» без правонаступництва.

Водночас, зі Статуту Позивача вбачається, що Позивач створений на підставі чинного на той час законодавства України та рішення засновника, є правонаступником КСП «Мир» в порядку та на умовах визначених чинним законодавством України.

Пунктом 2.1 Статуту передбачено, що господарство створено з метою забезпечення високоефективного виробництва продукції сільського господарства, забезпечення раціонального використання та збереження земель.

Пунктам 2.2 Статуту визначено, що основним напрямом діяльності господарства, зокрема є виробництво товарної продукції галузей рослинництва, тваринництва та інших видів.

Згідно пунктів 3.7, 3.8 Статуту, господарство має право брати у тимчасове користування, в тому числі, і на умовах оренди, майно та земельні ділянки у громадян, а також продавати і передавати громадянам належне йому на праві власності майно.

Пунктом 11.1 Статуту передбачено, що господарство веде бухгалтерський облік результатів своєї роботи за господарський рік і подає відповідним органам статистичну звітність.

В свою чергу, Позивачем до позовної заяви були долучені наступні довідки Великохайчаської сільської ради: довідка № 215 від 6 вересня 2011 року про те, що станом на 1 січня 2000 року майно бувшого КСП «Мир» розпайовано на 977 осіб, яким до 22 серпня 2011 року користувався Позивач; довідка № 310 від 23 грудня 2011 року про те, що землі бувшого КСП «Мир» були розпайовані між членами господарства на 940 земельних часток, з яких 2 земельні частки забрані в натурі; довідка № 231 від 27 вересня 2011 року про те, що з часу розпаювання по 1 вересня 2011 року померло 366 пайовиків майна бувшого КСП «Мир» (том 1, а.с. 50-52).

В той же час, Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог було подано список громадян членів КСП, які мають право на земельну частку (том 1, а.с. 53-59).

Також, Позивачем в підтвердження своїх позовних вимог було долучено довідку Великохайчанської сільської ради № 92 від 23 лютого 2015 року, згідно котрої ОСОБА_6 повідомлялося, що в будинку культури рахується 135 стільців, щодо кількості загально можливої вмістимості у цій залі інформація відсутня (том 1, а.с. 62).

Згідно довідок Великохайчанської сільської ради від 26 грудня 2011 року № 312, сільською радою в період 18-19 серпня 2011 року засвідчено 66 довіреностей громадян, співвласників майнових паїв та Шоломківської сільської ради № 309 від 26 грудня 2011 року в період з 17 серпня 2011 року та 19 серпня 2011 року у виконавчому комітеті сільської ради було зареєстровано 42 довіреності на представлення інтересів громадян на зборах пайовиків (том 1, а.с. 63-64).

Позивач, вважаючи, що даним рішеннями, прийнятими на зборах пайовиків від 21 серпня 2011 року порушені його права, звернувся до господарського суду з позовом до Відповідача про визнання недійсним правочину та скасування прийнятих рішень загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв Позивача, оформлених протоколом № 1 від 21 серпня 2011 року.

Колегія суду зауважує, що згідно пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів», підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

При цьому, колегія суддів звертає увагу на той факт, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих ними рішень.

Так, безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів, у зв'язку з прямою вказівкою закону є: прийняття загальними зборами рішень за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41,42,59,60 Закону України «Про господарські товариства»); прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства); прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону України «Про господарські товариства»).

Поряд з тим, згідно пунктів 18, 21 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13, при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів, у зв'язку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен: оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення; з'ясувати, чи могла відсутність (або наявність) недопущених осіб істотно вплинути на прийняття рішення, яке оскаржується.

Колегія суду дослідивши докази, наявні у матеріалах справи в контексті встановлених на момент розгляду позовної заяви обставин справи в площинні прийнятих загальними зборами співвласниками майнових та земельних паїв, оформленні рішень протоколу № 1 від 21 серпня 2011 року, зазначає таке.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 19 серпня 2015 року в справі № 906/654/15 (за позовом Позивача до Відповідача про витребування майна з чужого незаконного володіння), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24 листопада 2015 року, встановлено ту обставину, що 21 серпня 2011 у селі ОСОБА_17 відбулись збори співвласників майнових та земельних паїв реформованого КСП «Мир», рішення яких оформлені протоколом № 1, як загальні збори співвласників майнових та земельних паїв Позивача, на яких, серед іншого, вирішено утворити Відповідача (том 1, а.с. 29-35, 36-42).

Того ж дня, у селі ОСОБА_17 відбулись загальні збори засновників Відповідача, рішення яких оформлені протоколом № 1, на яких вирішено, зокрема, затвердити Статут Відповідача, розподілити статутний капітал між засновниками у рівних частках (том 1, а.с. 44).

Дослідивши рішення, оформленні протоколом № 1 від 21 серпня 2011 року, колегія суддів звертає увагу, що з його змісту вбачається, що були проведені саме загальні збори співвласників майнових та земельних паїв КСП «Мир» (а не Позивача).

Оскільки, внаслідок розпаювання в 2000 році КСП «Мир» його члени й набули майнові та земельні паї, котрі й були співзасновниками Позивача (про що зазначено в самому ж протоколі на а.с. 32), засновником котрого був ОСОБА_6.

Відповідно, на даних загальних зборах від 21 серпня 2011 року були присутні саме власники земельних та майнових паїв, котрі вирішували питання стосовно своїх паїв, при цьому засновниками Відповідача були не всі пайовики, а особи зазначені в пункту 2.1 Протоколу № 1. Тобто, на момент винесення та прийняття оспорюваних рішень, оформлених протоколом № 1 від 21 серпня 2011 року, в юридичні природі не існувало такого субєкта права як Відповідач, котрий уже утворився в результаті проведення даних загальних зборів.

Адже, прийняття рішення про створення юридичної особи, ще не означає надання цьому рішенню відповідної правової природи та юридичного значення, адже певні юридичні наслідки, в даному випадку створення юридичної особи, виникають лише після вчинення відповідних, законодавчо визначених юридичних дій (державна реєстрація юридичної особи).

При цьому, колегія суддів, зважаючи на заперечення Позивача, щодо того, що на даних зборах в дійсності не було присутніх 388 чоловік (що становить більше ніж 2/3 власників майнових та земельних паїв), що могло б свідчити про відсутність кворому при прийнятті рішень та могло вказати на необізнаність пайовиків з порядком денним зборів, зазначає таке.

Відповідно до чинного законодавства, Позивач має особливу організаційно-правову правову форму, а саме селянське (фермерське) господарство.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство": селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією; членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві; членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою); селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою; головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником; при створенні одним із членів сім'ї селянського (фермерського) господарства інші члени сім'ї та родичі самостійно приймають рішення про участь в його діяльності.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про селянське (фермерське) господарство", діяльність селянського (фермерського) господарства припиняється у разі: рішення членів селянського (фермерського) господарства про припинення його діяльності; припинення права власності на землю, права користування земельною ділянкою у випадках, передбачених статтями 27 і 28 Земельного кодексу України; визнання селянського (фермерського) господарства неплатоспроможним (банкрутом); якщо не залишається жодного члена селянського (фермерського) господарства або спадкоємця, який бажає продовжити діяльність господарства.

При цьому, даний закон не містить жодної норми, котра б встановлювала певний необхідний відсоток для кворуму під час проведення голосування та дійсності проведених зборів, так як і не містить вимог до організації та проведення загальних зборів.

В той же час, як вбачається з Статуту Відповідача (том 1, а.с. 117-124), 23 серпня 2011 року за реєстраційним № 12951020000000581 було зареєстровано Відповідача як юридичну особу (код ЄДРПОУ 37774793), з основним видом економічної діяльності за класом 01.11 КВЕД 2010 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

При цьому, слід зазначити, що згідно статті 80 Цивільного кодексу України: юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку; юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Відповідно до частин 1, 4 статті 87 Цивільного кодексу України: для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження; юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

За таких обставин, колегія суддів констатує, що дійсно з моменту прийняття рішення про створення юридичної особи (при цьому обовязковими ознаками її створення є майнова відокремленість, найменування, здатність виражати свою волю шляхом волевиявлення у певних формах, які прийнятні в певному просторі і часі для сприйняття більшістю вже існуючих суб'єктів права), вона фактично (де-факто) утворюється, однак лише після її державної реєстрації юридична особа отримує статус суб'єкта цивільних правовідносин.

При цьому, статус суб'єкта цивільних правовідносин передбачає наявність двох елементів - правоздатність і дієздатність. Тобто бути як позивачем, так і відповідачем в суді. Тобто даний елемент має процесуальний характер, котрий виникає після вчинення відповідних законодавчих дій (реєстрації).

Зважаючи на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач саме як юридична особа, котра в свою чергу може бути позивачем та відповідачем в судовому процесу, вважається створеним з 23 серпня 2011 року.

Між тим, відповідно до частини 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу. Тобто, відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовні вимоги позивача, та які притягуються до відповідальності.

Частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що рішення, які є предметом спору у даній справі, прийняті 21 серпня 2011 року. Тобто, ще до створення Відповідача саме як юридичної особи, про створення котрої хоча й формально було прийнято рішення 21 серпня 2011 року, однак, котра в правовій природі набула статусу юридичної особи, наділена цивільною дієздатністю та могла б бути стороною в судовому процесі лише з моменту її державної реєстрації, що в свою чергу полягає й у внесенні відповідних даних про цю особу до реєстру з метою обізнаності інших субєктів про створення такої юридичної особи.

З врахуванням описаного вище, колегія суддів дійшла висновку, що Відповідач не може бути тією особою, котра, відповідно до процесуальних норм могла б мати статус Відповідача, що наділяв би її відповідними правами та обовязками, і відповідно бути притягнутий до відповідальності у межах заявлених Позивачем позовних вимог.

Відтак, позовні вимоги до Відповідача, саме як до юридичної особи, не мають правового підгрунття, є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Крім того, зважаючи на позовну вимогу Позивача, котра обєднує дві немайнові вимоги, колегія суддів розглянувши вимогу про визнання недійсним правочину в площинні доводів та заперечень позовної заяви та доказової бази, зазначає наступне.

Згідно до статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочин є таким юридичним фактом, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Такі права й обов'язки реалізуються в межах цивільного правовідношення і вони є відповідно його складовими елементами.

Правочин як юридичний факт є лише однією з підстав виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, передбачених законом. У системі таких юридичних фактів правочини посідають особливе місце, вирізняючись серед них своїми специфічними ознаками. Правочинам, на відміну від деяких інших підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (наприклад, юридичних та фактичних вчинків, заподіяння шкоди) притаманне правомірне вольове вчинення особою, яка має належний статус суб'єкта цивільного права, юридичних дій, спрямованих на свідоме створення конкретного цивільного правового результату для себе або інших осіб.

Правомірність правочину означає, що він не містить порушень відповідних вимог закону, загальних та спеціальних законодавчих заборон.

Суб'єктом правочину може бути будь-який субєкт цивільного права, який має достатню правоздатність та дієздатність.

Статтею 2 Цивільного кодексу України визначено, що учасниками цивільних відносин є фізичні та юридичні особи, а також держава Україна, ОСОБА_18 Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.

Вольова спрямованість правочину характеризує внутрішнє суб'єктивне бажання особи, що реалізується через відповідну об'єктивно виражену форму виявлення (складання заповіту, прийняття спадщини, складання довіреності, підписання договору тощо). У правочині зовнішнє волевиявлення має бути адекватним внутрішній волі особи. Воля особи має бути спрямована на досягнення відповідного юридичного наслідку. Тому не можуть розглядатися як правочини ті фактичні дії (вчинки) особи, які не призводять безпосередньо до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону передбачені Параграфом 2 ОСОБА_9 16 Розділу ІV Цивільного кодексу України.

Абзацом 2 пункту 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» визначено, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Разом з тим, слід зазначити, що загальні збори співвласників майнових та земельних паїв не є особою (учасниками цивільних відносин) в розумінні статті 2 Цивільного кодексу України, тому не вони не можуть бути суб'єктом правочину (відповідно до змісту статті 202 Цивільного кодексу України).

Поняття правочину та рішення загальних зборів учасників за своєю правовою природою (як за предметною, так і суб'єктною складовою) різняться між собою, рівнозначно, як і підстави визнання їх недійсними, тобто, не є тотожними юридичними дефініціями.

Колегія суддів констатує, що у разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов'язальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу.

Поряд з тим, як вбачається з позовної заяви, Позивач при зверненні до суду з предметом позову визначив - визнання недійсним правочину та скасування прийнятих рішень загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв Позивача, оформлених протоколом № 1 від 21 серпня 2011 року. Водночас, доказів котрі б свідчили про спричинення даними рішеннями негативних наслідків саме для Позивача (а не для ОСОБА_6В.) не було надано.

У відповідності до пункту 2.12 та 2.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25 лютого 2016 року № 4 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин»: рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи не є правочинами у розумінні статті 202 Цивільного кодексу України; до цих рішень не можуть застосовуватися положення статей 203 та 215 Цивільного кодексу України, які визначають підстави недійсності правочину, і, відповідно, правові наслідки недійсності правочину за статтею 216 Цивільного кодексу України; зазначені рішення є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах.

Водночас, в контексті даної судової справи щодо визнання недійсним рішення загальних зборів Позивачем доказів, котрі б вказували на існування таких підстав не надано.

При цьому, колегія суддів зауважує, що всі посилання Позивача на відсутність кворому на загальних зборах, відсутність належної кількості пайовиків, відсутність належної кількості місць та площі для проведення загальних зборів, користування Відповідачем технікою, належною Позивачу, відкриття кримінальних проваджень, не є тими безумовними підставами, котрі (не зважаючи уже на факт не оскарження жодним із пайовиків, присутнім на даних зборах прийнятих рішень) відповідно до норм матеріального права не є підставою для визнання недійсним рішень загальних зборів.

З огляду на що, колегія суддів констатує, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від їх вчинення.

Однак, суд констатує факт того, що заявлені позовні вимоги не призводять до поновлення порушеного права Позивача.

Враховуючи зазначене вище, колегія суддів констатує, що Позивачем не доведено належними та допустими доказами підставності своїх позовних вимог, так як і не доведено порушення його права, в тому числі і як засновника Позивача (зважаючи на той факт, що 21 серпня 2011 року відбувалися саме збори власників земельних та майнових паїв), за захистом котрого Позивач мав би право звертатися до суду.

З огляду на все вищеописанеРівненський апеляційний господарський суд відмовляє Позивачу в задоволенні даного позову.

Щодо заяви Відповідача про застосування до спірних відносин строку позовної давності, то колегією суддів приймається до уваги таке.

Згідно статті 256 Цивільного кодексуУкраїни, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю утри роки.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Згідно пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29 травня 2013 року №10 передбачено, що за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.

Із врахуванням вищенаведеного (з огляду на відмову в задоволенні позову по суті), заву Відповідача про застосування строку позовної давності апеляційний господарський суд відхиляє.

З огляду на усе описане вище Рівненський апеляційний господарський суд констатує, що Позивач не надав належних та допустимих доказів в розумінні статей 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що оспорювані рішення, оформленні протоколом № 1 від 21 серпня 2011 року, прийняті з порушенням вищезазначених норм діючого законодавства України та й в цілому з порушенням прав власників майнових та земельних паїв, при цьому Позивачем не доведено спричинення йому прийнятими рішеннями будь-якого порушення прав чи охоронюваного законом інтересу, не маючи на увазі уже порушення його корпоративних прав саме як учасника засновника Позивача (зважаючи на той факт, що відбувалися загальні збори пайовиків).

З огляду на все вищевказане у даній судовій постанові, доводи Позивача, висвітлені в апеляційній скарзі, є безпідставними, спростовуються усім вищеописаним в даній судовій постанові, а тому Рівненський апеляційний господарський суд не бере їх до уваги.

Враховуючи усе вищевказане, колегія апеляційного господарського суду констатує недоведеність Позивачем підставності своїх позовних вимог щодо визнання недійсним правочину та скасування прийнятих рішень загальних зборів співвласників майнових та земельних паїв, оформлених протоколом № 1 від 21 серпня 2011 року, а відтак, позовні вимоги Позивача не підлягають до задоволення.

З огляду на усе вищевисвітлене у даній судовій постанові, Рівненський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Житомирської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Позивача слід залишити без задоволення.

Судові витрати за подачу апеляційних скарг, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суд залишає за Позивачем.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Селянського господарства "Великохайчанське" - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 23 грудня 2015 року в справі № 906/1098/15 - залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

5. Справу № 906/1098/15 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.