Рішення № 57128130, 17.03.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.03.2016 Справа № 905/289/16

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Кучерявої О.О.,

при секретарі судового засідання Соколовій С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча», м. Маріуполь

до Державного підприємства "Донецька залізниця", м. Донецьк

про стягнення збитків у сумі 7414,34 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився,

від відповідача: не з’явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Державного товариства "Донецька залізниця" про стягнення збитків у сумі 7414,34 грн.

Правовою підставою позову позивач під час розгляду справи вважає норми статей 526, 527, 612, Цивільного кодексу України, статей 175, 193, 224, 225 Господарського кодексу України, статей 64, 82 Господарського процесуального кодексу України, статей 110, 114, 129 Статуту залізниць України.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов договору №МДМ-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р., який укладений між ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» та ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», на адресу позивача за накладною №48056790 від 02.09.2015р. відправлено вантаж - кокс доменний. Вантажовідправник – ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод». На станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці вагони №61017562, №53606711 прибули з недостачею вантажу, у підтвердження чого посилається на складені комерційні акти БН 724170/1033 від 13.09.2015р. та БН 724171/1034 від 13.09.2015р.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. 15.02.2016 через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності та додаткові документи, які долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача про дату, місце та час розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчать наявні у матеріалах справи: акт б/н від 25 січня 2016 року канцелярії суду про відсутність можливості направити вказану кореспонденцію за належністю через призупинення відділеннями поштового зв’язку приймання та пересилання поштових відправлень до м. Донецьк; роздруківки повідомлень в мережі Інтернет від 28 січня 2016 року та 04 березня 2016 року про час і місце судових засідань зі сторінки господарського суду Донецької області на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Новини та події». Пояснень по суті спору або відзив на позовну заяву не надано, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.

Представники сторін клопотань щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Метінвест-Холдинг» (продавець) та Публічним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (покупець) укладений договір купівлі-продажу №МДМ-13.50-14-1291/127 від 31.12.2014р., на підставі якого продавець зобов'язується передати у власність, а покупець прийняти та оплатити коксову продукцію виробництва ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», ПАТ «Донецьккокс», ПАТ «Запоріжкокс, ПАТ «ПАТ «МК» «Азовсталь», на умовах, передбачених договором. Кількість, номенклатура ресурсів вказуються в специфікаціях до даного договору, які являються його невід’ємною частиною.

02.09.2015 за накладною №48056790 Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці відвантажив на адресу Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (вантажоотримувач) вантаж – кокс доменний у вологому стані у вагонах №№62199781, 60503067, 60506417, 58917212, 60027885, 60519964, 61789467, 61190211, 52277241, 56040884, 60729977, 54781067, 60726346, 655677687, 56869845, 58916578, 61078325, 61077103, 56119753, 53515953, 58376336, 58917642, 55340244, 53506705, 61872081, 53546511, 59954537, 6058119, 61021200, 56166614, 65570673, 53425104, 65482879, 61298345, 61017562, 52595360, 53513941, 61079638, 61229241, 59952952, 53519526, 56450588, 56326424, 56396328, 53513743, 53606711, 53518825, 56108160, 53529533, 53529335, 53125092, 53501827. При оформленні вказаної накладної відправником вказано масу вантажу: у вагоні №61017562 – маса вантажу 37550кг, у вагоні №53606711– маса вантажу 43000кг. Відповідно до накладної вантаж маркований, повздовжня полоса уздовж вагону вапном.

Під час прибуття вагонів на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці, на підставі ст. 24 Статуту залізниць України, була виявлена невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена вантажовідправником у накладній.

Так, на вказаній станції, з посиланням на складені цією ж станцією акт загальної форми №1-200 від 13.09.2015р., було здійснено комісійне переважування спірних вагонів №61017562 та №53606711.

За результатами комісійного переважування спірних вагонів складені комерційні акти БН 724170/1033 від 13.09.2015р., БН 724171/1034 від 13.09.2015р., відповідно до яких за наслідками комісійного зважування вагонів, виявилось: у вагоні №61017562 - брутто 59450кг, тара з брусу 23500кг., нетто 35950кг., що менше документа на 1600кг; у вагоні №53606711 - брутто 65300кг, тара з брусу 24000кг., нетто 41300кг., що менше документа на 1700кг. У комерційних актах також відображено, що навантаження у вагонах вище рівня бортів на 200-300мм. Маркування порушено. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагони прибули у технічному відношенні справні. Під час повторного зважування нестача підтвердилася. В актах є відомості про те, що завідуючого вантажним двором немає по штату.

У комерційних актах зазначено, що у вагоні №61017562 над 1-м люком наявне зняття «шапки» на 300мм у глибину, у вагоні №53606711 над 7-м люком наявне зняття «шапки» на 300 мм у глибину.

Комерційні акти підписані належними особами згідно п.10 Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002р.

Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного Кодексу України, за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу, відповідно до ч.3 ст.909 ЦК України та ч.2 ст307 ГК України, підтверджується складанням транспортної накладної.

Стаття 6 Статуту залізниць України визначає, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до Статуту та правил і наданий залізниці разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажів, яка укладається між відправником і залізницею. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезень до станції призначення.

Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов’язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Статтею 12 Закону України “Про залізничний транспорт” та статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Статтею 23 Закону “Про залізничний транспорт” передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за збереження втрату, нестачу, псування, ушкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічний припис міститься у ст.113 Статуту, ч.2 ст.924 Цивільного Кодексу України.

Судом прийнято до уваги сліди доступу до вантажу, що встановлено актами. Відповідно до ст. 111Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, нестачу вантажу у разі коли вантаж прибув у непошкодженому вагоні і якщо немає ознак втрати вантажу під час перевезення. Відповідач не довів суду, що недостача вантажу відбулася не з вини залізниці.

Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов’язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно ст.26 Закону України “Про залізничний транспорт” обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Підставою для покладання на відправника відповідальності, згідно ст. 122 Статуту, за неправильне зазначення ним відомостей про масу вантажу, є комерційний акт, складений у випадках передбачених ст.129 Статуту.

Так, невідповідність фактичної маси вантажу з масою вантажу, яка зазначена відправником (відповідачем) у накладній засвідчено належними доказами - комерційними актами БН 724170/1033 від 13.09.2015р., БН 724171/1034 від 13.09.2015р.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складання актів, а тому визнаються судом належними доказами на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Частиною 1 статті 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Норми природної втрати та граничного розходження у визначені маси нетто встановлені п.27 Правил видачі вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції 24.11.2000р. №862/5083, у яких закріплено, що при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, що відноситься до вантажів рідких або зданих до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані.

Згідно матеріалів справи, у спірній накладній у графі найменування вантажу зазначено, що спірний вантаж був відправлений у вологому стані.

Недостача згідно вищезазначених комерційних актів складає: у вагоні №61017562 – 1600кг; у вагоні №53606711 – 1700кг.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (вантажовідправник) №90499491 від 02.09.2015р. щодо вартості коксу доменного, сертифікат якості на партію №19463 та сертифікат якості №19464.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість недостачі розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 2% маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 7414грн. 34коп. Суд, перевіривши розрахунок позовних вимог встановив, що розрахунок є арифметично вірним.

З огляду на викладене, з урахуванням даних, зазначених в комерційних актах, своїх зобов’язань за договором перевезення відповідач не виконав належним чином, оскільки не забезпечив збереження довіреного йому вантажу. Факт недостачі вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв’язку з чим суд вважає, що вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно дост. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати при задоволенні позову покладаються на відповідача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 44,49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» до Державного товариства "Донецька залізниця" про стягнення збитків у сумі 7414,34 грн - задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця"(83062, Донецька область, м. Донецьк, вул. Артема, 68, ЄДРПОУ 01074957) на користь Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченко, 1; р/р 26002962487612 у ПАТ «ПУМБ» м. Київ, МФО 334851, ЄДРПОУ банку 14282829, код ЄДРПОУ 00191129) збитки у сумі 7414,34 грн., судовий збір у розмірі 1378 грн.

У судовому засіданні 17 березня 2016 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 22 березня 2016 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя О.О. Кучерява