Рішення № 57125405, 30.03.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи: 662/397/15-ц

Номер провадження: 22-ц/791/649/16 Головуючий в І інстанції О.В. Тимченко

Категорія ОСОБА_1Вербицька

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2016 року дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Л.І.Вербицької

Суддів: В.А. Капітан, А.Г. Колісниченка

ОСОБА_2Сікора

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Херсоні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» на рішенняНовотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_14, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» про відшкодування матеріальної шкоди та ОСОБА_15, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_9 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.

В С Т А Н О В И Л А:

В березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» (далі ОСОБА_12), посилаючись на те, що з 11.10.2005 року по 07.12.2006 року працівники Банку ОСОБА_13 та ОСОБА_16 вчинили розкрадання її коштів при виконанні трудових обовязків на суму 56400,00 грн., що підтверджується вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року. З урахуванням отриманих коштів на виконання рішення суду в сумі 48400,00 грн., позивачка просила стягнути на її користь матеріальну шкоду в розмірі 52272,00 грн. на підставі заподіяння їй збитків, а також 120000,00 грн. моральної шкоди.

В березні 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» з аналогічними позовними вимогами. Просила стягнути на її користь 140216,00 грн. матеріальної шкоди, 150000,00 грн. моральної шкоди.

З аналогічними позовами до суду звернулися інші позивачі, які просили стягнути з Банку на користь:

ОСОБА_5 12916,00 грн. матеріальної шкоди та 3000,00 грн. моральної;

ОСОБА_15 36440,50 грн. матеріальної шкоди та 23000,00 грн. моральної;

ОСОБА_10 15986,80 грн. матеріальної шкоди та 10000,00 грн. моральної;

ОСОБА_4 2835,00 грн. матеріальної шкоди та 3300,00 грн. моральної;

ОСОБА_8 9409,00 грн. матеріальної шкоди та 10000,00 грн. моральної;

ОСОБА_7 51879,00 грн. матеріальної шкоди та 50000,00 грн. моральної;

ОСОБА_11 39828,00 грн. матеріальної шкоди та 45000,00 грн. моральної;

ОСОБА_9 8287,00 грн. матеріальної шкоди та 10000,00 грн. моральної;

ОСОБА_14 5559,00 грн. матеріальної шкоди.

Під час розгляду судом справ в окремих провадженнях позивачі заявлені позовні вимоги неодноразово уточнювали.

Ухвалою Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року цивільні справи за позовами зазначених позивачів обєднані в одне провадження /т.2, а.с. 271/.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року у задоволенні позовних вимог усім позивачам було відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_6, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_14, ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_4 просять рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити, стягнувши шкоду виходячи із реальної вартості втрачених грошових коштів на час розгляду справи, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_12 ОСОБА_13» просить виключити з мотивувальної частини рішення суду наступне: «Суд встановив, що від кожного вкладника касир банку ОСОБА_13, знаходячись на робочому місці, виконуючи свої прямі службові обовязки як касира, економіста, приймала певні кошти в якості вкладів для відкриття чи поповнення рахунку. З цього часу слід вважати, що кошти поступили в касу банку»; «Суд встановив, що з кожним вкладником касир банку ОСОБА_13, прийнявши кошти, склала письмовий договір, підписала його сама або її керівник від імені банку і завірила печаткою, що входило в її прямі службові обовязки, видала особі, що вносила кошти. Письмова форма додержана, договір не розірваний в судовому порядку, не визнаний недійсним, тому його чинність презюмується». При цьому ОСОБА_12 посилається на те, що суд безпідставно мотивував відмову у задоволенні позовів зазначеними обставинами.

У письмових запереченнях на подані позивачами апеляційні скарги ОСОБА_12 просив відмовити в їх задоволенні, вважаючи рішення суду в частині відмови законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу Банку задовольнити.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 23 грудня 2015 року прийнята відмова ОСОБА_14 від апеляційної скарги; апеляційне провадження за її апеляційною скаргою закрито.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 02 березня 2016 року прийнята відмова ОСОБА_15 від апеляційної скарги; апеляційне провадження за її апеляційною скаргою закрито.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами суду апеляційної інстанції письмові пояснення, заперечення, додаткові докази, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги позивачів підлягають задоволенню, а апеляційна скарга Банку частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що позивачами не доведено обставин щодо наявності з Банком позадоговірних відносин та заподіяння шкоди, яка підлягає відшкодуванню на підставі ст.ст. 1172, 1192 ЦК України.

Крім того, суд послався на те, що позивачі невірно обрали підстави позовних вимог, а тому мають право на звернення до суду в іншому провадженні, навівши інші підстави позову.

Однак, з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки до них суд дійшов в порушення норм матеріального та процесуального закону, що згідно п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового.

Фактично суд в порушення ст. 214 ЦПК України не зясував питання, які мали бути вирішені під час ухвалення рішення щодо позовних вимог кожного позивача. Рішення суду не містить передбачених ст. 215 ЦПК України складових щодо позовних вимог кожного позивача.

Нормами цивільно-процесуального закону передбачені підстави звільнення сторін від доказування. Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обовязковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Так, вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року із внесеними змінами ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року встановлено:

ОСОБА_16, будучи призначеною наказом директора Херсонської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» ( далі ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13») з 04.02.2000 року на посаду начальника Новотроїцького територіально-відокремленого безбалансового відділення Каховського філіалу ХОД АППБ «Аваль», а на підставі наказу №247-к від 26.03.2004 року на посаду начальника Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13», розташованого за адресою: Херсонська область, смт. Новотроїцьке, вул. Леніна,88, на яку згідно з посадовою інструкцією та положенням про Новотроїцьке відділення Банку були покладені обовязки з виконання організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, а саме: здійснення керівництвом відділення Банку розпорядження майном і грошовими коштами відділення, забезпечення здійснення відділенням всіх операцій, передбачених дозволом та інших повноважень, являючись службовою особою та згідно договору про повну матеріальну відповідальність, матеріально-відповідальною особою в період з 2002р. по 2007р., зловживаючи своїм службовим становищем, за попередньою змовою зі своєю безпосередньою підлеглою ОСОБА_13, яка будучи призначеною наказом директора Херсонської обласної дирекції відкритого акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» з 17.08.2001 року на посаду касира Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 Аваль», а на підставі наказу №608-К від 01.07.2005 року на посаду економіста 1 категорії (надалі «економіст» Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13» згідно своєї службової інструкції, яку затверджено Банком 01.07.2005 року і з якою вона ознайомилась під розпис та на підставі договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 01.12.2006 року №297, будучи зобовязаною обслуговувати поточні та вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб в національній та іноземній валюті, здійснювати виплати та перерахування коштів з поточних рахунків за допомогою платіжних систем, виконувати роботу, повязану з прийманням готівки та внесення її на рахунки клієнтів Банку, зберіганням готівки та її видачею клієнтам, користуючись своїм службовим становищем вчинили розтрату та привласнення грошових коштів.

Заздалегідь, тобто до початку злочину, ОСОБА_16 домовилась про спільне його вчинення з ОСОБА_13, а саме: ОСОБА_13 спільно та узгоджено, виконуючи незаконну вказівку ОСОБА_16 про прийняття грошових коштів від громадян і передачу їх безпосередньо ОСОБА_16, а також про зняття грошових коштів з рахунків клієнтів Банку і передачу їх також безпосередньо ОСОБА_16, крім того і особисто з власної ініціативи, керуючись корисливими мотивами, з метою незаконного отримання коштів, ОСОБА_16 вчинила ряд злочинів проти власності, зловживаючи своїм службовим становищем, а ОСОБА_13 проти власності, зловживаючи своїм службовим становищем у сфері використання електронно-обчислювальних машин (компютерів), систем та компютерних мереж і мереж електрозвязку у сфері злочинів проти авторитету органів державної влади та у сфері господарської діяльності, спричинивши в цілому збитків ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13» та фізичним особам-клієнтам Банку на загальну суму 8925787,80 гривень.

Злочини були вчинені за наступних обставин:

у період часу з 2002р. по 2007р. начальник Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13» ОСОБА_16 та касир (економіст 1 категорії) ОСОБА_13, знаходячись у відділенні банку, розташованому за адресою: Херсонська область, смт. Новотроїцьке, вул. Леніна,88, переслідуючи корисливий умисел, направлений на незаконне матеріальне збагачення, з метою розкрадання грошових коштів з вкладних рахунків клієнтів відділення банку, шляхом фіктивного розірвання договорів, а також шляхом підроблення заяв на видачу готівки та зняття грошових коштів від імені клієнтів, незаконно отримувати грошові кошти від потенціальних клієнтів банку, без оформлення рахунків та банківських документів, вступили в злочинну змову між собою. Згідно розподілу ролей, ОСОБА_16 зловживаючи своїм службовим становищем начальника відділення Банку, дала вказівку ОСОБА_13 про:

- прийняття грошових коштів від громадян і незаконну передачу цих коштів безпосередньо ОСОБА_16, замість внесення коштів на рахунки громадян;

- зняття грошових коштів клієнтів банку з їх рахунків без їх відома і незаконну передачу цих коштів ОСОБА_16;

- використання цих коштів з метою приховування раніше скоєних розкрадань депозитних коштів, тобто для видачі їх в якості повернення вкладів, або відсотків по ним, тим вкладникам банку, кошти яких було викрадено, депозитні рахунки яких достроково розторгнені без відома клієнта, або рахунки яких взагалі були відсутні.

ОСОБА_16 при цьому приховувала сумісну з ОСОБА_13 злочинну діяльність, забезпечувала відсутність контролю діяльності ОСОБА_13 з боку інших працівників Новотроїцького відділення та ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13», підписувала фіктивні договори з клієнтами про відкриття рахунків.

ОСОБА_13 фіктивно заключала договори з клієнтами відділення, фіктивно розторгала договори по вкладам клієнтів, підробляла від їх імені заяви на видачу готівки і знімала грошові кошти з рахунків фізичних осіб, відкритих у відділенні банку, передавши кошти ОСОБА_16

Крім того, зазначеним вироком суду вирішено питання щодо задоволення позовних вимог потерпілих, що є позивачами у цій цивільній справі та стягнуто на відшкодування матеріальної шкоди з засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_16 на користь:

ОСОБА_8 4700,00 грн. /т.2, а.с. 75/;

ОСОБА_9 3800,00 грн. /т.2, а.с. 229/;

ОСОБА_4 1300,00 грн. /т.2, а.с. 36/;

ОСОБА_5 5800,00 грн. /т.1, а.с. 158/;

ОСОБА_10 3434,00 грн. /т.1, а.с. 247/;

ОСОБА_7 23910,00 грн. /т.2, а.с. 142/;

ОСОБА_11 18400,00 грн. /т.2, а.с. 183/.

Інших вимог у межах розгляду кримінальної справи зазначеними позивачами не заявлялося.

При цьому вироком суду встановлено обставини, відповідно до яких засуджені спричинили матеріальну шкоду зазначеним потерпілим.

Так, вироком встановлено:

працівник Банку ОСОБА_13 21.03.2007 року прийняла від ОСОБА_8 4700 грн. на підставі договору від 21.03.2007р., поставивши в ньому відмітку про прийняття грошових коштів, однак, ввірене їй чуже майно грошові кошти, на рахунок останньої не внесла, а умисно розтратила, незаконно передавши їх ОСОБА_16 З метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів підробила документ вищевказаний договір, шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей /т.2, а.с. 74/;

19.11.2005 року ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_9 3800,00 грн. для внесення, згідно договору №142 на «Аваль-депозит» від 19.11.2005р. на рахунок №58956740, однак, ввірене їй чуже майно грошові кошти в сумі 3800,00 грн. на його рахунок згідно вищевказаного договору не внесла, а умисно розтратила незаконно передавши в приміщенні Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13» невстановленим слідством клієнтам Банку в якості належних їм виплат відсотків, спричинивши в такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_9 на суму 3800,00 грн. /т.2, а.с. 229/;

27.11.2005р. ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_4 1300,00 грн., про прийняття грошових коштів поставила відмітку в договорі №197 від 27.11.2005р., ввірене їй чуже майно грошові кошти на рахунок №5817840, який нібито відкрито не внесла, а умисно розтратила, передавши їх ОСОБА_16 З метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів підробила документи вищевказаний договір шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, а рахунок взагалі не відкрила, спричинивши у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_4 на суму 1300 грн. /т.2, а.с. 36/;

27.11.2005р. ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_5 5800,00 грн., про прийняття грошових коштів поставила відмітку в договорі №196 від 27.11.2005 року, ввірене їй чуже майно грошові кошти на рахунок №5817820, який нібито відкрито, не внесла, а умисно розтратила, передавши їх ОСОБА_16. З метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів підробила документ вищевказаний договір шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, а рахунок взагалі не відкрила, спричинивши у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_5 на суму 5800,00 грн. /т.1, а.с. 158/;

07.08.2006р. ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_10 2180 доларів США (по курсу НБУ складало 11009,00 грн.) для внесення на рахунок «До запитання» від 07.08.2006р. №26208137458.12120, про прийняття яких розписалася в ощадній книжці, однак ввірене їй чуже майно грошові кошти в сумі 2180 доларів США на рахунок ОСОБА_10 не внесла, а умисно розтратила, незаконно передавши в приміщенні Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13» не встановленим слідством клієнтам Банку в якості належних їм виплат відсотків по вкладу. Приймаючи до уваги, що ОСОБА_13 за рахунок раніше привласнених коштів, передавала ОСОБА_10 в період з 28.03.2006 року по 14.06.2007 рік гроші в сумі 1500 доларів США, останній спричинено матеріальну шкоду в сумі 680 доларів США (по курсу НБУ складало 3434,00 грн.) - /т.1, а.с. 247/;

22.03.2006 року ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_7 7800,00 грн., про прийняття грошових коштів поставила відмітку в договорі №26351402203 від 22.03.2006 року, ввірене їй чуже майно грошові кошти, на рахунок останньої не внесла, а умисно розтратила, передавши їх ОСОБА_16. З метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів підробила документи вищезазначений договір, шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, спричинивши у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_7 в сумі 7800,00 грн.;

23.03.2007 року ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_7 1500 доларів США (по курсу НБУ становить 7575,00 грн.), про прийняття грошових коштів поставила відмітку в договорі №26351402203 від 22.03.2006 року, ввірене їй чуже майно грошові кошти, на рахунок останньої не внесла, а умисно розтратила передавши їх ОСОБА_16, З метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів підробила документи вищевказаний договір шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, спричинивши у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_7 на суму 1500 доларів США /т.2, а.с. 141/;

14.07.2005 року та 14.07.2006 року ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_11 відповідно 10000,00 грн. та 8400,00 грн. на підставі договору №50 від 14.07.2005р., розписавшись про прийняття грошових коштів в ощадній книжці по рахунку №58953760, відкритому 14.07.2005 року, ввірене їй чуже майно грошові кошти, на рахунок не внесла, а умисно розтратила передавши їх у день отримання ОСОБА_16. З метою приховування вчиненого розкрадання грошових коштів підробила документ вищевказану ощадну книжку та договір шляхом внесення в нього завідомо неправдивих відомостей, спричинивши у такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_11 на суму 18400,00 грн. /т.2, а.с. 183/.

Вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року встановлені також обставини щодо незаконного заволодіння грошовими коштами позивачки ОСОБА_17, а саме:

у період з лютого 2005 року по липень 2007 року ОСОБА_18 прийняла від ОСОБА_17 кошти на загальну суму 18200,00 грн., для внесення згідно договору №168 на вклад «Аваль-депозит» (довгостроковий без пролонгації) на рахунок №58.996720, про прийняття яких зробила відмітку у вищевказаному договорі, однак ввірене їй чуже майно грошові кошти в сумі 18200,00 грн. ОСОБА_18 на її рахунок не внесла, а умисно розтратила, незаконно передавши в приміщенні Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 аваль» невстановленим слідством клієнтам банку у вищевказану дату, спричинивши в такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_6 в сумі 18200 грн.;

у період з лютого 2005 року по липень 2007 року ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 10400,00 грн. для внесення згідно договору №2635846368 на вклад «Вільні кошти» (з пролонгацією) на рахунок №2635846368, про прийняття яких зробила відмітку у вищевказаному договорі, однак ввірене їй чуже майно грошові кошти в сумі 10400,00 грн. клієнта банку ОСОБА_18 на рахунок ОСОБА_6 не внесла, а умисно розтратила, незаконно передавши в приміщенні Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13» у вищевказану дату, невстановленим слідством клієнтам банку в якості належних їм виплат відсотків по вкладу, спричинивши в такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_6 в сумі 10400,00 грн.;

у період з лютого 2005 року по липень 2007 року ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 8000,00 грн. для внесення згідно договору №47 на вклад «Аваль-депозит» (з пролонгацією) на рахунок №263041691, про прийняття яких зробила відмітку у вищевказаному договорі, однак ввірене їй чуже майно грошові кошти в сумі 8000,00 грн. клієнта банку ОСОБА_18 не внесла, а умисно розтратила, незаконно передавши в приміщенні Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 банк ОСОБА_13» у вищевказану дату, невстановленим слідством клієнтам банку в якості належних їм виплат відсотків по вкладу, спричинивши в такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_6 в сумі 8000,00 грн.

02.02.2006 року ОСОБА_13 прийняла від ОСОБА_6 3000,00 грн. для внесення згідно договору №168 на вклад «Аваль-депозит» (довгостроковий без пролонгації) на рахунок №58.996720, про прийняття яких будь-яких підтверджуючих документів ОСОБА_6 ОСОБА_13 не внесла, а умисно розтратила, незаконно передавши в приміщенні Новотроїцького відділення ХОД ВАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13» у вищевказану дату невстановленим слідством клієнтам банку в якості належних їм виплат відсотків по вкладу, спричинивши в такий спосіб матеріальну шкоду ОСОБА_6 в сумі 3000,00 гривень.

Загальна сума заподіяної шкоди позивачці ОСОБА_6, що встановлена вироком суду, складає 39600,00 грн. /т.1, а.с. 103/. Однак, з незазначених у вироку підстав розмір заподіяної шкоди внаслідку заволодіння грошовими коштами працівниками Банку, з засуджених не було стягнуто /т.1, а.с. 106/. У звязку з цим позивачка просить стягнути на її користь шкоду, яка складається з суми вкладів, а також збитки заподіяні внаслідку інфляції грошових коштів, а також моральну шкоду.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівникам під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.

При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обовязків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обовязків працівника.

Таким чином, якщо особою вчинено службовий злочин з використанням становища, як у межах, так і з перевищенням влади та наданих повноважень, майнову відповідальність у вигляді заподіяної ним матеріальної шкоди несе юридична особа, відповідний роботодавець.

Знаходження засуджених ОСОБА_13 та ОСОБА_16 в трудових відносинах з Банком сторонами не заперечується. Заподіяння ними шкоди у звязку з виконанням трудових обовязків підтверджується вищезазначеними обставинами, встановленими вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року.

Згідно положень визначених ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу. яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, виходячи з того, що встановлені вироком суду обставини підтверджують факт заподіяння працівниками Банку матеріальної шкоди вищезазначеним позивачам під час виконання трудових обовязків, позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню з урахуванням встановлених обставин вироком суду щодо кожного позивача та відповідно стягнутих з засуджених сум.

Сторони в судовому засіданні суду апеляційної інстанції не заперечували тих обставин, що вищезазначеним позивачам матеріальна шкода, яка складається з переданих працівникам Банку сум, не відшкодована, вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року в частині стягнення з засуджених коштів не виконувався. Однак, оскільки внесені грошові кошти за вироком суду стягнуто, ця шкода повторно відшкодуванню Банком не підлягає.

Визначаючи розмір заподіяних позивачам збитків колегія суддів виходить з того, що відшкодуванню підлягають збитки, які заподіяно внаслідку зміни купівельної спроможності грошей у звязку з процесом інфляції. Крім того, згідно до положень ст.ст. 22, 1192 ЦК України розмір цих збитків підлягає розрахунку на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, оскільки предметом спору є саме збитки заподіяні внаслідку процесу інфляції, що є триваючим та змінюючим купівельну спроможність переданих позивачами грошових коштів Банку. Оскільки суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовів і реальна вартість втраченого майна на час розгляду справи судом апеляційної інстанції не відшкодована, стягненню підлягають збитки визначені на час задоволення позовних вимог, а саме, з урахуванням індексу інфляції за квітень 2016 рік, оскільки індекс інфляції за березень 2016 року офіційно на час ухвалення рішення апеляційним судом не опубліковано.

За таких обставин виходячи з офіційно опублікованого рівня інфляції стягненню підлягають наступні розміри збитків.

Розмір збитків заподіяних: ОСОБА_8 складає: індекс інфляції з 01.04.2007 року 325,43%, виходячи із суми вкладу стягнутої за вироком суду (4700,00 грн.), стягненню підлягає 15295,21 грн.

ОСОБА_9: індекс інфляції з 01.12.2005 року 371,26%; розмір вкладу стягнутий за вироком суду 3800,00 грн., розмір збитків складає 14107,88 грн.

ОСОБА_4: індекс інфляції з 01.12.2005 року 371,26%; розмір вкладу стягнутий за вироком суду 1300,00 грн.; розмір збитків складає 4826,38 грн.

ОСОБА_5: індекс інфляції з 01.12.2005 року 371,26%; розмір стягнутого вкладу за вироком суду 5800,00 грн.; розмір збитків складає 21533,08 грн.

ОСОБА_7: за вироком суду стягнуто 23910,00 грн. з зазначенням, що ця сума еквівалентна 3000 доларів США. З встановлених вироком суду обставин вбачається, що 7800,00 грн. було передано 22.03.2006 року та 1500 доларів США 23.03.2007 року. У звязку з тим, що індекс інфляції підлягає застосуванню лише до національної валюти гривні, розмір збитків складає сума визначена з урахуванням індексу інфляції на 7800,00 грн. з 22.03.2006 року, що складає 356,51% індексу інфляції і стягненню підлягає 27807,78 грн. При цьому слід зазначити, що передана сума в розмірі 1500 доларів США була стягнута вироком суду від 12.03.2012 року у гривневому еквіваленті відповідно до встановленого на цей час курсу валют. Позовних вимог щодо стягнення збитків у звязку з невиконанням вироку суду не заявлено.

ОСОБА_10: вироком суду стягнуто 3434,00 грн. з зазначенням, що ця сума еквівалентна 680 доларам США. Вироком суду встановлені обставини щодо заподіяння матеріальної шкоди в розмірі 680 доларів США, які стягнуто у гривневому еквіваленті відповідно до встановленого на цей час курсу валют. У звязку з цим збитки у вигляді інфляційних втрат стягненню не підлягають, оскільки це не передбачено нормами матеріального закону, що регулює спірні правовідносини.

ОСОБА_11: вироком суду стягнуто 18400,00 грн.; з цієї суми 10000,00 грн. було внесено 14.07.2005 року; 8400,00 грн. 14.07.2006 року. Індекс інфляції з 14.07.2005 року на суму 10000,00 грн. складає 273,57%, а тому стягненню підлягає 37723,00 грн. Індекс інфляції з 14.07.2006 року на суму 8400,00 грн. складає 377,60%, а тому стягненню підлягає 31718,40 грн. Всього підлягає стягненню 69441,40 грн.

ОСОБА_6: вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року встановлені обставини щодо заподіяння шкоди. як це зазначалося вище. Оскільки реальна вартість майна грошові кошти, які були передані працівнику Банку не була стягнута за вироком суду, стягненню підлягають розмір переданих коштів з урахуванням індексу інфляції:

розміри вкладів в сумах 3000,00 грн.; 18200,00 грн.; 10400,00 грн.; 8000,00 грн., а всього 39600,00 грн., внесених 25.02.2005 року. З урахуванням індексу інфляції 316,52%; стягненню підлягає: 39600,00 грн. вклади, 125341,92 грн. інфляційні збитки, а всього 164941,92 грн.

Крім того, суд також безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, не встановивши дійсних обставин щодо заявленого нею позову.

З матеріалів справи вбачається, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року на користь ОСОБА_3 з засуджених працівників Банку було стягнуто 52000,00 грн.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року зазначений вирок в частині стягнення з засуджених на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 52000,00 грн. скасовано. У звязку з цим ОСОБА_3 звернулася до суду з заявою про перегляд у звязку з нововиявленими обставинами рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 18 вересня 2013 року, яким їй було відмовлено у задоволенні позову до ПАТ «ОСОБА_12 ОСОБА_13» про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 52000,00 грн. з тієї підстави, що на час розгляду справи вирок суду щодо задоволення її вимог не було скасовано.

Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 02.10.2014 року заява ОСОБА_3 задоволена, рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 18.09.2013 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким на користь ОСОБА_3 з Банку стягнуто 48400,00 грн. В мотивувальній частині рішення суд зазначив, що розмір шкоди в сумі 48400,00 грн. визначено від загального розміру шкоди 52000,00 грн. з урахуванням сплачених позивачці Банком 8000,00 грн. Судом також зазначено, що заява про збільшення позовних вимог щодо стягнення відсотків, упущеної вигоди тощо не може бути розглянута в межах розгляду судом справи за заявою про скасування рішення суду у звязку з нововиявленими обставинами. При цьому, зазначеним рішенням суду не встановлювалися обставини щодо обґрунтованості позовних вимог за заявою про їх збільшення, а відтак, суд не ухвалював рішенням від 02.10.2014 року про відмову у задоволенні будь-яких позовних вимог. Таким чином, предметом спору при розгляді зазначеної справи було лише відшкодування реальної вартості втраченого майна грошових коштів, які були передані працівнику Банку. Обставини щодо заподіяння матеріальної шкоди працівниками банку встановлені вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року, а також рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 02.10.2014 року, яке було ухвалено на підставі ст. 1172 ЦК України /т.1, а.с. 3-4/, які згідно ч.ч. 3, 4 ст. 61 ЦПК України мають преюдиційне значення.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що зазначене рішення суду від 02.10.2014 року було виконано 23.12.2014 року та ОСОБА_3 було перераховано стягнута за рішенням суду шкода (платіжне доручення від 23.12.2014р.) - /т.1, а.с.31/. Враховуючи, що ОСОБА_3 заявлено позов про стягнення збитків у звязку зі зміною купівельної спроможності грошей у звязку з процесом інфляції, позов підлягає частковому задоволенню на підставі ст.ст. 1172, 1192 ЦК України, а розмір збитків має бути визначений на час виконання рішення суду і отримання позивачкою раніше переданих грошових коштів працівнику Банку.

Так, позивачкою було передано і підлягає стягненню:

- жовтень 2005 рік 20000,00 грн. (індекс інфляції станом на 23.12.2014р. 219,54%), а тому стягненню підлягає 43908,00 грн.;

- лютий 2006 рік 5000,00 грн. (індекс інфляції 243,41%) стягненню підлягає 12171,00 грн.;

- вересень 2006 року 700,00 грн.; 10000,00 грн.; 8000,00 грн. (індекс інфляції 238,91%), стягненню підлягає 1672,37; 23891,00 грн.; 19112,80 грн.;

- грудень 2008 рік 5000,00 грн. (індекс інфляції 250,28%), стягненню підлягає 12514,00 грн.

Всього на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню 113269,17 грн.

При цьому колегія суддів зазначає, що посилання Банку на безпідставність позовних вимог ОСОБА_3, оскільки є рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 02.10.2014 року, яким вирішено спір щодо відшкодування матеріальної шкоди є необґрунтованим. Як вже зазначалося, зазначеним рішенням суду було задоволено позов про відшкодування реальної вартості втраченого майна грошових коштів, які були передані працівнику Банку та не були повернуті позивачці на її вимогу, як це передбачено законом. Будь-яких інших вимог з інших підстав судом до розгляду не було прийнято, у звязку з чим відсутнє рішення суду про відмову у задоволенні інших позовних вимог.

Колегією суддів також враховується, що у спірних правовідносинах підстава передбачена ст. 625 ЦК України не заявляється і судом не застосовується. Натомість аргументи Банку щодо існування іншої судової практики стосуються саме практики Верховного ОСОБА_14 України щодо застосування ст. 625 ЦК України.

Відповідно до діючого законодавства кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч.1 ст. 15 ЦК України). Крім того, відповідно до ст. 16 ЦК України захист цивільних прав і інтересів здійснюється судом у визначені законом способи, в тому числі згідно п.8 ч.2 ст.16 ЦК України способом захисту є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

За положеннями ст. 22 ЦК України збитки є одним із способів відшкодування майнової шкоди.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивачі щодо яких позовні вимоги про відшкодування збитків підлягають задоволенню, обґрунтовано звернулися до суду за захистом порушеного майнового права у визначений ними спосіб.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ч.1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. При цьому ч.4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Обставинами справи встановлено, що матеріальна шкода позивачам заподіяна з вини працівників Банку під час виконання ними трудових обовязків.

Відповідно до ч.1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових обовязків). Оскільки зазначена норма закону передбачає відшкодування шкоди, яка за змістом норм цивільного законодавства відшкодовується у вигляді майнової та моральної шкоди, відсутні будь-які підстави вважати, що ст. 1172 ЦК України не передбачає обовязок юридичної особи відшкодувати моральну шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обовязків.

Крім того, згідно ч.3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Таким чином, закон повязує право на відшкодування моральної шкоди, в тому числі із порушенням особистих майнових прав.

У спірних правовідносинах таке право виникає у звязку з порушенням працівниками Банку права власності позивачів на грошові кошти, що є особливим видом майна, а обовязок відшкодування моральної шкоди витікає з норм ст. 1172 ЦК України. Оскільки спір щодо відшкодування моральної шкоди підлягає вирішенню саме на підставі ст. 1172 ЦК України, наявність або відсутність договірних відносин між позивачами та Банком, норми Закону України «Про захист прав споживачів» та інші обставини і підстави передбачені законом не впливають на суть вирішення спору за встановлених обставин, як в частині відшкодування матеріальних збитків, так і в частині відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів також зазначає, що не приймає до уваги наявність заяв позивачів ОСОБА_5, ОСОБА_4 про залишення позову в частині відшкодування моральної шкоди без розгляду, оскільки відповідно до вимог п.5 ч.1 ст. 207 ЦПК України відсутні ухвали суду про залишення позовної заяви у цій частині без розгляду, а тому не має підстав вважати, що таких позовних вимог позивачі не заявляли, а тому ці вимоги підлягають розгляду по суті.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню кожному позивачу, колегія суддів враховує характер правопорушення, глибини душевних страждань у звязку із втратою грошових коштів та порушення нормальних життєвих звязків, позбавлення можливості користування особистими коштами на протязі тривалого часу і неотримання реальної вартості втраченого майна і на час вирішення справи судом апеляційної інстанції, а також інші обставини, які є негативними наслідками незаконного заволодіння працівниками Банку належних позивачам грошових коштів, які необхідні для підтримки матеріального життєвого рівня.

Крім того, колегією суддів також враховується розмір коштів, яких позбавився кожний позивач, розмір інфляційних збитків, а також наявність чи відсутність дій Банку щодо відшкодування шкоди позивачам.

Враховуючи усі обставини справи, а також вимоги розумності та справедливості, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовів про відшкодування моральної шкоди частково у наступних розмірах:

ОСОБА_3 12000,00 грн., ОСОБА_4 1500,00 грн., ОСОБА_5 4000,00 грн., ОСОБА_6 15000,00 грн., ОСОБА_7 5000,00 грн., ОСОБА_19 4000,00 грн., ОСОБА_9 4000,00 грн., ОСОБА_10 4000,00 грн., ОСОБА_11 10000,00 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити з вищезазначених підстав.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи Банку щодо відсутності підстав для відшкодування матеріальної шкоди у вигляді збитків, що заподіяно внаслідку процесу інфляції та моральної шкоди за злочинні дії працівників Банку з вищезазначених обставин і норм матеріального закону, що регулюють спірні правовідносини.

Крім того, не приймаються до уваги і доводи Банку про недоведеність факту і розміру моральної шкоди, оскільки позивачі обґрунтовують заподіяння їм моральної шкоди злочинними діями працівників Банку, з яким останні перебували у трудових відносинах, внаслідку дій яких позивачі були позбавлені права власності, користування і розпорядження грошовими коштами.

Необґрунтованими є і доводи Банку щодо необхідності застосування строку позовної давності до заявлених позивачами позовних вимог.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З встановлених обставин справи вбачається, що позивачі довідалися про осіб, які порушили їх права, з вироку Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012 року, яким встановлено обставини щодо заподіяння матеріальної шкоди злочинними діями цих працівників. При цьому слід зазначити, що з заявлених позивачами позовних вимог у межах кримінальної справи вбачається, що позивачі зверталися з позовом саме до Банку, визначивши саме роботодавця відповідальною особою за скоєні працівниками злочини і відшкодування шкоди.

Однак, вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12.03.2012р. набрав законної сили відповідно до ухвали апеляційного суду Херсонської області від 22 липня 2014 року, а тому перебіг позовної давності починається саме з цієї дати. З матеріалів справи вбачається, що позивачі звернулися до суду з позовом в межах трьохрічного строку.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивачі не пропустили встановлений законом строк позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав.

Оскільки судом при вирішенні спору порушені зазначені норми матеріального і процесуального закону, рішення не можна визнати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивачів.

Апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» щодо виключення з мотивувальної частини рішення суду, зазначених у скарзі обставин, підлягає частковому задоволенню за тих підстав, що за апеляційними скаргами позивачів рішення суду скасовується в повному обсязі.

Відповідно до наданих представником позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 розрахунків на їх користь підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі по 1900,00 грн. кожному (ст.ст. 79, 84 ЦПК України).

Відповідно до ст.ст. 79,88 ЦПК України з урахуванням стягнутих з Банку розмірів грошових коштів на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 8184,96 грн. (судовий збір майнових вимог, що підлягає стягненню в суді першої інстанції 3654,00 грн.; судовий збір з майнових вимог суду апеляційної інстанції 4019,40 грн.; судовий збір з немайнових вимог суду апеляційної інстанції 267,96 грн.; судовий збір з немайнових вимог суду першої інстанції 243,60 грн.).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 257, 261, 386, 1172, 1192 ЦК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 задовольнити частково.

Рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 25 травня 2015 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 скасувати, ухвалити у цій частині нове рішення.

Позовні вимоги зазначених позивачів задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» на користь:

ОСОБА_3 113 269,17 грн. матеріальної шкоди, 12000,00 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_4 4826,38 грн. матеріальної шкоди, 1500,00 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_5 21 533,08 грн. матеріальної шкоди, 4000,00 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_6 164941,92 грн. матеріальної шкоди, 15000,00 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_7 27807,78 грн. матеріальної шкоди, 5000,00 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_8 15295,21 грн. матеріальної шкоди, 4000,00 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_9 14107,88 грн. матеріальної шкоди, 4000,00 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_10 4 000,00 грн. моральної шкоди;

ОСОБА_11 69441,40 грн. матеріальної шкоди, 10000,00 грн. моральної шкоди;

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог зазначеним позивачам відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 1900,00 грн., на користь ОСОБА_6 витрати на правову допомогу у розмірі 1900,00 грн..

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_12 ОСОБА_13» на користь держави судовий збір в розмірі 8184,96 грн.

Рішення набирає чинності після проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ у касаційному порядку.

Головуючий Л.І.Вербицька

Судді І.А. Капітан

ОСОБА_20