Рішення № 57101093, 30.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Білич І.М.

Поливач Л.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Національного банку України про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року, -

у с т а н о в и в :

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до НБУ про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник позивача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції не надав належної оцінки наявності або відсутності в діях ОСОБА_2 дисциплінарного проступку та його ступеню тяжкості, його вини та заподіяної ним шкоди, не врахував попередню роботу позивача, характеристику його особи та стаж роботи, а також той факт, що з моменту виявлення відповідачем факту відсутності печаток в сейфі позивача пройшло більше місяця. Також вказує, що в судовому засіданні під час розгляду справи було встановлено, що позивач не ухилявся від свого обов'язку щодо передачі матеріальних та інших цінностей, документів, печаток тощо, внаслідок свого звільнення, а більше того саме позивач наголошував про цю необхідність у відповідності встановленої процедури та створення спеціальної комісії, що проігноровано відповідачем.

_____________

Справа № 757/7498/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/4424/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Фаркош Ю.А.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

В суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представники НБУ - Булгаков С.В., Григорчук В.І. у задоволенні апеляційної скарги просили відмовити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року залишити без змін.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач працював в Національному банку України на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України з 18 травня 2012 року.

Наказом НБУ від 30 жовтня 2014 року № 1881-к ОСОБА_2 звільнено з посади директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду НБУ з роботи 30 жовтня 2014 року за вчинений 30 вересня 2014 року прогул (відсутність на роботі більше трьох годин поспіль протягом робочого дня) без поважних причин (пункт 4 ст. 40 КЗпП України).

У період з 30 жовтня 2014 року по 15 листопада 2014 року позивач мав тимчасову непрацездатність, що підтверджується листком непрацездатності серія АГІ № 919650.

Наказом НБУ від 12 січня 2015 року №33-к «Про внесення зміни до наказу Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №1881-к», у п. 1 наказу відповідача «Про звільнення ОСОБА_2» від 30 жовтня 2014 року №1881-к цифри та слова «30 жовтня 2014 року» замінив цифрами та словами «17 листопада 2014 року».

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року визнано незаконними наказ Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 1881-к «Про звільнення ОСОБА_2», наказ Національного банку України від 12 січня 2015 року № 33-к «Про внесення зміни до наказу Національного банку України 30.10.2014 № 1881-к» та скасовано їх; ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з 17 листопада 2014 року (том І, а. с. 10-15).

Відповідно до частини 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

3 лютого 2015 року Національним банком України було видано наказ № 626-к, яким поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з 17 листопада 2014 року. Цим же наказом директора Департаменту з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України Курінного О.М. було зобов'язано ознайомити ОСОБА_2 з наказом відповідача від 22 січня 2015 року № 12-од «Про окремі заходи щодо виконання Постанови Правління Національного банку України», під розписування визначити позивачу робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами, розробити та затвердити посадову інструкцію позивача і ознайомити його з нею під розписування, здійснювати табелювання, контроль за роботою позивача, а також дотримання ним Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національного банку України (том І, а. с. 16).

4 лютого 2015 року позивач приступив до виконання своїх трудових обов'язків на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України.

Наказом Національного банку України від 4 лютого 2015 року № 634-к звільнено ОСОБА_2, директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з роботи 4 лютого 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (п. 3 ст. 40 КЗпП України) (том І, а. с. 45).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

В обґрунтування систематичного невиконання ОСОБА_2 без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, Національний банк України послався на те, що згідно з пунктом 344 Інструкції з діловодства в системі Національного банку України, затвердженою постановою Правління Відповідача від 14 листопада 2012 року № 473, печатки і штампи у Національному банку України зберігаються в сейфах або закритих шафах, а гербові печатки у вогнетривкому сейфі. Контроль за використанням, зберіганням, обліком печаток і штампів покладається на керівників структурних підрозділів. Печатки Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду відповідача та Корпоративного недержавного пенсійного фонду відповідача мали б зберігатися у сейфі позивача, як директора Дирекції. Проте, після звільнення позивача з роботи 30 жовтня 2014 року Комісією щодо доступу до приміщення Дирекції та сейфу позивача, створеної розпорядженням відповідача від 3 листопада 2014 року № 653-р було виявлено факт відсутності зазначених печаток. Як було повідомлено самим позивачем ці печатки зберігалися у нього за межами приміщень відповідача. У зв'язку із такими діями ОСОБА_2 тривалий час діяльність Дирекції було ускладнено. Крім того, Дирекція вимушена замовити для виготовлення нові печатки для забезпечення свої діяльності, що були отримані Дирекцією 21 листопада 2014 року. ОСОБА_2 пояснень, які б виправдовували його дії, не надав.

Також зазначено, що в наказі ураховано вищенаведені факти, порушення ОСОБА_2 статті 139 КЗпП України, пункту 1.9 Положення та пункту 344 Інструкції, а також те, що неналежне виконання покладених обов'язків до ОСОБА_2 у жовтні 2014 року вже застосовувався захід дисциплінарного стягнення (оголошено догану - наказ Національного банку України від 20 жовтня 2014 року № 1821-к) (том І, а. с. 35).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про те, що відповідач вірно застосував норму закону при звільненні позивача при наявності догани, а також те, що місячний строк для притягнення позивача до відповідальності не сплив, порушення мають триваючий характер.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктами 3, 4, 7, 8 ст. 40 і п. 1 ст. 41 КЗпП, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Відповідно до ст. 148 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку

Так, наказом НБУ від 20 жовтня 2014 року № 1821-к за порушення пункту 5.3 Положення про Дирекцію з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 19 грудня 2012 року № 547, що виявилося у порушеннях вимог законодавства України під час виконання Дирекцією завдань та функцій, визначених цим Положенням, невжитті ним достатніх заходів щодо виявлення допущених помилок та надання до Нацкомфінпослуг виправленої звітності ОСОБА_2 оголошено догану (том І, а. с. 35).

Наказом НБУ від 30 жовтня 2014 року № 1881-к ОСОБА_2 звільнено з роботи на підставі п. 4 ст. 40 КЗпП України.

У період з 30 жовтня 2014 року по 4 лютого 2015 року трудові відносини з позивачем були припинені, а відновлені у зв'язку з визнанням рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 січня 2015 року його звільнення незаконним.

Наказом Національного банку України від 3 лютого 2015 року № 626-к ОСОБА_2 поновлено на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з 17 листопада 2014 року.

4 лютого 2015 року позивач приступив до виконання своїх трудових обов'язків на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, виконуючи покладені на нього обов'язки відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Національного банку України та Положення про Дирекцію.

Цього ж дня наказом Національного банку України від 4 лютого 2015 року № 634-к звільнено ОСОБА_2, директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України, з роботи 4 лютого 2015 року за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором (п. 3 ст. 40 КЗпП України).

В обґрунтування наказу від 4 лютого 2015 року про звільнення в його змісті зазначено, що після звільнення позивача з роботи 30 жовтня 2014 року Комісією щодо доступу до приміщення Дирекції та сейфу позивача, створеної розпорядженням відповідача від 3 листопада 2014 року № 653-р, було виявлено факт відсутності зазначених печаток. Як було повідомлено самим позивачем ці печатки зберігалися у нього за межами приміщень відповідача.

З викладеного вбачається, що звільнення ОСОБА_2 наказом від 4 лютого 2015 року пов'язано з подіями, які мали місце 30 жовтня 2014 року. В наказі не зазначалося, що є порушення трудової дисципліни 4 лютого 2015 року, тобто інші обставини.

Наведене свідчить про те, що Національним банком України порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення, а саме строк його застосування, оскільки з моменту виявлення відповідачем факту відсутності печаток в сейфі позивача пройшло більше місяця.

Крім того, звільнення позивача 4 лютого 2015 року після його поновлення 3 лютого 2015 року на підставі рішення суду свідчить про те, що відповідач не мав на меті продовжувати трудові відносини з працівником.

Витребування відповідачем печаток у позивача, а також незабезпечення відповідними умовами для праці (робочий стіл, комп'ютер і т.п.) при його поновленні на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України свідчить про свідоме небажання продовжувати трудові відносини з ОСОБА_2, оскільки відповідно до п. 344 Інструкції з діловодства в системі Національного банку України, затвердженого постановою Правління НБУ № 473 від 14 листопада 2012 року, печатки і штампи у НБУ зберігаються у сейфах або закритих шафах, а гербові печатки - у вогнетривкому сейфі, отже печатки повинні зберігатися у сейфі позивача, як директора Дирекції.

Також 4 лютого 2015 року Головою Національного банку України Гонтаревою В.О. було запропоновано ОСОБА_2 надати письмові пояснення щодо відсутності печаток та передати печатки начальникові управління діловодства та забезпечення діяльності Правління Національного банку України Департаменту з корпоративних питань Гапон І.І. (том І, а. с. 50).

Позивач ОСОБА_2 передати печатки відмовився, також зазначив про відсутність належним чином обладнаного робочого місця (комп'ютера, принтера) (том І, а. с. 51).

4 лютого 2015 року комісія з працівників Національного банку України склали актом про те, що позивач ОСОБА_2 отримав лист Голови Національного банку України Гонтаревої В.О. від 4 лютого 2015 року № В/17-113/6236, проте передати печатки відмовився мотивуючи це відсутністю необхідних повноважень у Гапон І.І. та необхідністю створення відповідної комісії у складі, зокрема, працівників Департаменту аудиту, Юридичного департаменту та Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України (том І, а. с. 54).

Роботодавець в день поновлення ОСОБА_2 на виконання рішення суду на роботі мав визначити позивачу робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.

Триваючими визначаються порушення, які, почавшись з якоїсь протиправної дії або бездіяльності, здійснюються потім безперервно шляхом невиконання обов'язку. Початковим моментом такого діяння може бути активна дія або бездіяльність, коли винний або не виконує конкретний покладений на нього обов'язок, або виконує його неповністю чи неналежним чином.

У зв'язку з викладеним апеляційний суд вважає безпідставними доводи про триваюче порушення трудової дисципліни ОСОБА_2, а відтак місячний строк для притягнення ОСОБА_2 до відповідальності є таким, що сплив.

Як вбачається з пояснень позивача та підтвердилося під час апеляційного розгляду справи, ОСОБА_2 не ухилявся від свого обов'язку щодо передачі матеріальних та інших цінностей, документів, печаток тощо, внаслідок свого звільнення, а наголошував про цю необхідність у відповідності встановленої процедури та створення спеціальної комісії.

Колегія суддів враховує поведінку ОСОБА_2, який вживав активних дій для оскарження постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг № 139/14/4-НПЗ від 21 липня 2014 року (том І, а. с. 37-43, 96а-100), яка свідчить про добросовісність виконання ним трудових обов'язків, з метою скасування накладених штрафних санкцій.

Крім того, колегією береться до уваги, що позивач з 20 жовтня 1999 року по 30 жовтня 2014 року безперервно перебував у трудових відносинах із Національним банком України за безстроковими трудовими договорами та неодноразово заохочувався за успішне виконання своїх трудових обов'язків.

Враховуючи попередню роботу ОСОБА_2, ступінь тяжкості проступку апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання наказу про звільнення незаконним та поновлення його на роботі є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

З наданої відповідачем довідки від 30 березня 2016 року № 60-0042/435 вбачається, що середня місячна заробітна плата ОСОБА_2 за останні 2 місяці (жовтень-листопад 2014 року) розрахована відповідно до постанови КМУ від 8 лютого 1995 року № 100 та становить 24708,66 грн.

Враховуючи це, слід стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 лютого 2015 року по 30 березня 2016 року у розмірі 367 307,44 грн. з відрахуванням обов'язкових виплат та платежів.

Крім того, на підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про судові витрати, вважаючи стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме: судовий збір в розмірі 273,50 грн. (том І, а. с. 2), та стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір в розмірі 3399,57 грн.

Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_2 до Національного банку України про визнання наказу незаконним та його скасування, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити.

Визнати незаконним наказ Національного банку України від 4 лютого 2015 року № 634-к.

Поновити ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Дирекції з управління діяльністю Корпоративного недержавного пенсійного фонду Національного банку України.

Стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 лютого 2015 року по 30 березня 2016 року в сумі 367 307,44 грн. з відрахуванням обов'язкових виплат та платежів.

Стягнути з Національного банку України на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 273,50 грн.

Стягнути з Національного банку України в дохід держави судовий збір у розмірі 3399,57 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: І.М. Білич

Л.Д. Поливач