Ухвала суду № 57101092, 29.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТАКИЄВА

Справа № 11-сс/796/788/2016 Головуючий у 1-й інстанції: Цокол Л.І.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Бець О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Беця О.В.,

суддів Лашевича В.М., Сокуренка Д.М.,

за участю прокурора Жупіни О.С.,

секретаря судового засідання Сологуб В.І.,

представника ПрАТ «Датагруп» ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіни О.С. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22 лютого 2016 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою залишено без задоволення клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіни О.С. про арешт майна.

Згідно ухвали суду, слідчий суддя, врахувавши те, що в рамках даного кримінального правопорушення підозра жодній особі не вручена, предметом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України є податки, збори, інші обов'язкові платежі, що входять в систему оподаткування і введені у встановленому законом порядку, які не сплачені відповідним особам, цивільний позов про відшкодування збитків у розмірі 10325496 грн., в рамках даного кримінального провадження, не заявлено, а також відсутні достатні дані, які б свідчили про відповідність грошових коштів, які містяться на рахунках ПрАТ «Датагруп» критеріям визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України та отримані в наслідок вчинення кримінального правопорушення, прийшов до висновку про те, що подане клопотання прокурора слід залишити без задоволення.

В апеляційній скарзі прокурор вважає оскаржувану ухвалу суду такою, що винесена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а висновки суду, викладені в ухвалі такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, просить ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2016 р., якою залишено без задоволення клопотання прокурора скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити та накласти арешт на грошові кошти ПрАТ «Датагруп» (код ЄДРПОУ 31720260), що знаходяться на банківських рахунках №№ 26005057001630, 26050057000147 та 26055052602705, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, МФО 305299, а також накласти арешт на видаткові операції по цим рахункам за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, прокурор вважає помилковими висновки суду про відмову у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно з підстав відсутності повідомлення будь-якій особі про підозру, оскільки в даному кримінальному провадженні, як зазначає апелянт, ініціюється накладення арешту на майно не з метою забезпечення цивільного позову чи конфіскації майна, а з метою забезпечення кримінального провадження, відповідно до ст. 170 КПК України, шляхом запобігання можливості приховування чи відчуження майна, щодо якого існують обґрунтовані підстави вважати, що воно є предметом вчинення кримінального правопорушення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Також апелянт, звертає увагу суду на самостійне визначення слідчим суддею предмету злочину, передбаченого ст. 212 КПК України, податків, зборів, інших обов'язкових платежів, а не грошових коштів, яке, на думку прокурора, суперечить встановленому наукою кримінального права предмету злочину, до якого відносяться будь-які речі матеріального світу, з певними властивостями яких закон про кримінальну відповідальність пов'язує наявність у діяннях особи конкретного складу злочину, а тому на переконання сторони обвинувачення саме грошові кошти є речами матеріального світу на які направлений злочин, передбачений статтею 212 КК України, тобто саме гроші є предметом відповідного злочину. А не податки, які відносяться до об'єкту суспільних відносин, яким завдається шкода таким злочином.

Крім того, на думку прокурора, посилання слідчого судді на норми статті 167 КПК України є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки відповідні грошові кошти на рахунках не були тимчасово вилученим майном і клопотання прокурора подано відповідно до вимог ст. 170 КПК України, чинна на теперішній час редакція якої не містить посилання на статтю 167 КПК України.

Також, апелянт вважає наведення судом в якості аргументу для відмови в задоволенні клопотання прокурора складення контролюючим органом податкових повідомлень - рішень та обов'язку встановлено законом щодо сплати визначених у них сум податкових зобов'язань необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам чинного кримінального процесуального закону, оскільки виконання та оскарження в судовому та адміністративному порядку податкових повідомлень - рішень перебувають поза межами кримінального провадження та розслідуваних у ньому злочинів.

Крім того, відповідні акти, на переконання прокурора, є належними доказами у кримінальному провадженні, а прийняті контролюючим органом на їх підставі рішення не використовувалися прокурором в обґрунтуванні відповідного клопотання.

До початку апеляційного розгляду прокурор Жупина О.С. в порядку ст. 403 КПК України подав зміни до апеляційної скарги в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді як незаконну та необґрунтовану, однак постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відмовити, через порушення розумності та співрозмірності у разі накладення арешту на зазначені банківські рахунки.

Заслухавши доповідь судді, думку представника прокурора, який підтримав вимоги апеляційної скарги зі змінами та просив їх задовольнити в повному обсязі, доводи представника ПрАТ «Датагруп», який погодився зі змінами прокурора до апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги зі змінами, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора зі змінами підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів справи, Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, яке проводиться ГСУ НП України, у кримінальному провадженні №32013170000000044 за ч.1, ч.2 ст. 205, ч. 3 ст. 209, ч. 2, ч. 3 ст. 212 КК України, у тому числі за фактом створення (придбання) учасниками організованої групи ПП «Білдінг Стаф» і ТОВ «Лед-Тек» з метою прикриття незаконної діяльності з ухилення від сплати податків іншими суб'єктами господарювання, зокрема ПрАТ «Датагруп».

Органом досудового розслідування встановлено, що відповідно до документів податкової звітності та вилучених первинних бухгалтерських документів ПрАТ «Датагруп» (код за ЄДРПОУ 31720260) у період 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р. мало господарські відносини із ТОВ «Сібол» (37265968), ПП «Білдінг Стаф» (код за ЄДРПОУ 39071313) і ТОВ «Лед-Тек» (код за ЄДРПОУ 39097385).

Проведеними у серпні та жовтні 2015 року МГУ ДФС України - ЦОзОВП перевірками з питань дотримання вимог податкового законодавства в діях службових осіб ПрАТ «Датагруп» виявлені порушення, які полягають у штучному завищені сум валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок відображення у бухгалтерському та податковому обліках придбання товарів, робіт та послуг у ТОВ «Сібол», ПП «Білдінг Стаф» і ТОВ «Лед-Тек», які фактично відповідні роботи та послуги не виконували, товарно-матеріальні цінності не поставляли, а за фактами фіктивного підприємництва яких слідчими підрозділами Національної поліції України здійснюються досудові розслідування у кримінальних провадженнях №32013170000000044 (ПП «Білдінг Стаф» і ТОВ «Лед-Тек») і № 32014100000000106 (ТОВ «Сібол»).

Крім того, відповідно до висновку акту №37\28-10-42-10\31720260 від 06.08.2015, проведеною МГУ ДФС - ЦОзОВП перевіркою встановлені порушення службовими особами ПрАТ «Датагруп» вимог статті 198 Податкового кодексу України, по взаємовідносинах з ПП «Білдінг Стаф» і ТОВ «Лед-Тек», в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за квітень 2014 року на суму 685 тис. 135 грн.

Висновки акту №54\28-10-42-10\31720260 від 07.10.2015 свідчать про встановлення МГУ ДФС - ЦОзОВП порушень вимог статей 138, 139 та 198 Податкового кодексу України, допущених службовими особами ПрАТ «Датагруп», по взаємовідносинах з ТОВ «Сібол», в результаті чого занижено податок на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету за 2013 рік, на суму 4656642 грн., та занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 4983719 грн.

Згідно з доводами контролюючого органу - МГУ ДФС - ЦОзОВП, викладених у вище вказаних актах перевірок, та зібраних матеріалах досудового розслідування, орган досудового розслідування переконаний в тому, що впродовж 2013-2014 років службові особи ПрАТ «Датагруп», діючи за попередньою змовою із невстановленими на цей час слідством особами, використовуючи реквізити та документи ТОВ «Сібол», ПП «Білдінг Стаф» і ТОВ «Лед-Тек», умисно ухилились від сплати податків, які входять в систему оподаткування, що введені у встановленому законом порядку, на загальну суму 10325496 грн.

Також в ході досудового розслідування встановлено, що ПрАТ «Датагруп» має відкриті у ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, 49094, місто Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, МФО 305299) рахунки №№26005057001630, 26050057000147 та 26055052602705, на яких ПрАТ «Датагруп» акумулювало грошові кошти від несплати впродовж 2013-2014 років вказаної суми податків, які підлягають сплаті до бюджету у вигляді відповідних податків.

16.02.2016 р. прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ЖупінаО.С. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «Датагруп», що знаходяться на банківських рахунках №№ 26005057001630, 26050057000147 та 26055052602705, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», а також про накладення арешту на видаткові операції по цим рахункам за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), посилаючись на те, що службові особи ПрАТ «Датагруп» використовуючи у подальшій господарській діяльності підприємства відповідні грошові кошти, які мають всі ознаки предмету злочину та доходу від вчиненого злочину, впродовж 2014 року отримали відповідний дохід та прибуток підприємства у вигляді грошових коштів, які в свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, підпадають під ознаки майна, отриманого за рахунок доходів від вчиненого злочину, у зв'язку з чим на них необхідно накласти арешт.

22.02.2016 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва клопотання прокурора було залишено без задоволення та відмовлено у накладенні арешту на грошові кошти ПрАТ «Датагруп», що знаходяться на банківських рахунках №№ 26005057001630, 26050057000147 та 26055052602705, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк».

Відмовляючи у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на грошові кошти, слідчий суддя послався на вимоги ст. ст. 167, 170 КПК України та вказав, що відсутні законні підстави для арешту вказаного у клопотанні майна, оскільки прокурором не надано належних доказів для підтвердження зазначених у клопотанні обставин.

З таким висновком колегія суддів погодитись не може.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Прокурор в клопотанні, ставлячи питання про накладення арешту на майно, вказує, що зазначене майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 170 КПК України, а саме є предметом кримінального правопорушення та є доходом від вчинення кримінального правопорушення.

При цьому, як вважає колегія суддів, посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно не відповідає критеріям ч. 2 ст. 167 КПК України не містить під собою правового підґрунтя, оскільки відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, а саме ст. 170 КПК України (в редакції, яка набрала чинності 18.02.2016 р.), взагалі не передбачено відповідності арештованого майна критеріям, визначеним у ч. 2 статті 167 КПК України, як підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. В свою чергу, слідчий суддя не звернув увагу на той факт, що клопотання прокурора обґрунтовується посиланням на ст. 170 КПК України (в редакції від 11.12.2015 року, яка також не містить критеріїв ч. 2 ст. 167 КПК України).

Крім того, посилання слідчого судді як на одну із підстав відмови у клопотанні на те, що за наслідками проведених податкових перевірок контролюючим органом були складені податкові повідомлення - рішення відповідно до яких ПрАТ «Датагруп» повинно сплатити визначені у них суми податкових зобов'язань у вигляді не сплаченого податку та нараховані штрафні санкції, має вирішуватися у встановленому законом порядку, тобто відповідно до Податкового кодексу України, не є визначеною відповідно до ст. 173 КПК України підставою для відмови у задоволенні клопотання органу досудового розслідування, оскільки знаходиться поза межами повноважень слідчого судді.

Що стосується доводів слідчого судді про те, що жодній особі в даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру то слід зазначити, що арешт майна з підстав передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Також є слушними вказівки прокурора про те, що предметом злочину, передбаченого ст. 212 КК України є не податки, збори, інші обов'язкові платежі, як зазначив в ухвалі слідчий суддя, а грошові кошти.

Враховуючи викладене, слідчий суддя безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора, без встановлення всіх обставин справи, що потягнуло за собою порушення вимог кримінального процесуального закону в частині підстав вирішення питання про арешт майна.

Як встановлено колегією суддів під час апеляційного розгляду, клопотання прокурора відповідає вимогам ст. 171 КПК України та матеріали судового провадження свідчать про те, що майно, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме: є предметом кримінального правопорушення та є доходами від вчиненого злочину, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.

Висновки слідчого судді про те, що прокурором не надано достатніх доказів про наявність підстав вважати, що майно, відповідає вимог ст. 170 КПК України є невмотивованими, оскільки органом досудового розслідування надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт майна.

Разом з тим, враховуючи зміни прокурора до апеляційної скарги, в яких він вказує, що фактичних підстав для накладення арешту на рахунки ПрАТ «Датагруп» немає через достатнє забезпечення кримінального провадження на підставі інших судових рішень, а також того, що на даний час сума арештованих грошових коштів належних ПрАТ «Датагруп» становить вже понад вісімдесят мільйонів грн., що перевищує завдані Державі збитки, колегія суддів вважає необхідним відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу та ухвалити нову ухвалу.

За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що з урахуванням розумності і співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, апеляційну скаргу прокурора зі змінами необхідно задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.

Керуючись ст. ст. 170, 173, 309, 403, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргупрокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіни О.С. зі змінами - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року, якою залишено без задоволення клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіни О.С. про арешт майна - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Жупіни О.С. про накладення арешту на грошові кошти ПрАТ «Датагруп» (код ЄДРПОУ 31720260), що знаходяться на банківських рахунках №№ 26005057001630, 26050057000147 та 26055052602705, відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, 49094, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, МФО 305299, а також накладенні арешту на видаткові операції по цим рахункам за виключенням операцій зі сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) - відмовити.

Ухвала Апеляційного суду м. Києва оскарженню не підлягає.

СУДДІ :

_____ ____ ____

О.В. Бець В.М. Лашевич Д.М. Сокуренко