Постанова № 57098201, 05.04.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2016 р.Справа № 923/1758/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

Суддів: О.Л. Воронюка

М.А. Мирошниченка

При секретарі Ю.М. Максіміхіній

За участю представників сторін:

Розпорядник майна - Кириченко К.І.

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3

на ухвалу господарського суду Херсонської області

від 25.02.2016 р.

у справі №923/1758/15

за заявою ОСОБА_4

до боржника товариства з обмеженою відповідальністю "Херсон-Екотерм"

про банкрутство

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21 жовтня 2015 року була прийнята заява гр. ОСОБА_4 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю «Херсон-Екотерм» (в подальшому за текстом - ТОВ «Херсон-Екотерм»)

02 листопада 2015 року господарським судом Херсонської області ухвалено порушити провадження у справі про банкрутство ТОВ «Херсон-Екотерм» за загальною процедурою, передбаченою Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), визнані грошові вимоги ініціюючого кредитора, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна ТОВ «Херсон-Екотерм» призначений арбітражний керуючий Кириченко К.І. (свідоцтво № 1721 від 07.11.2014 р.), якому встановлено оплату послуг за виконання повноважень розпорядника майна в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати за кожен місяць виконання ним повноважень, шляхом авансування її ініціюючим кредитором.

Оголошення про порушення справи про банкрутство відносно ТОВ «Херсон-Екотерм» оприлюднене на сайті Вищого господарського суду України 04 листопада 2015 року.

14 грудня 2015 року гр. ОСОБА_3 звернувся до господарського суду із заявою про визнання його грошових вимог в сумі 9 557 723,56 грн. боргу та 2436 грн. судового збору, зазначаючи, що він є забезпеченим кредитором ТОВ «Херсон-Екотерм» на підставі договору позики від 23.05.2014 р., укладеного із гр. ОСОБА_5, договору поруки від 23.05.2014 р., укладеного між гр. ОСОБА_3 та ТОВ «Херсон-Екотерм», а також договору іпотеки від 23.05.2014 р., зареєстрованим у реєстрі за № 483, укладеного між заявником та боржником.

Натомість, 11 січня 2016 року розпорядником майна повідомлено гр. ОСОБА_3 про відсутність правових підстав для його включення до реєстру вимог кредиторів.

09 лютого 2016 року гр. ОСОБА_3 звернувся до господарського суду із заявою про відвід арбітражного керуючого Кириченка К.І., обґрунтовуючи наявністю конфлікту інтересів у арбітражного керуючого, який до свого призначення розпорядником майна боржника був представником ТОВ «Херсон-Екотерм» в судових інстанціях.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.02.2016 р. (суддя Сулімовська М.Б.) у задоволені заяви гр. ОСОБА_3 було відмовлено.

Не погоджуючись із даним судовим рішенням, гр. ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить його скасувати, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, оскільки призначення розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Кириченка К.І. може спричинити суттєві порушення прав та законних інтересів кредитора, так як останній є заінтересованою особою стосовно боржника та неодноразово представляв інтереси ТОВ «Херсон-Екотерм» у судах ще до порушення справи про банкрутство, а це може призвести до порушення балансу інтересів кредитора та вказує на наявність конфлікту інтересів.

В відзиві на апеляційну скаргу, розпорядник майна Кириченко К.І. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення вважаючи доводи в ній викладені необгрунтованими, безпідставними.

Від ОСОБА_3 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без його участі, у зв'язку з неможливістю явки в судове засідання.

Заслухавши пояснення розпорядника майном, перевіривши юридичну повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи, судова ко легія вважає апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню з наступних під став.

Відповідно до частин 1, 2 і 9 статті 16 Закону про банкрутство перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для порушення провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Законом. У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом справи. В ухвалі про порушення провадження у справі про банкрутство зазначається, зокрема, про порушення провадження у справі про банкрутство; визнання вимог кредитора та їх розмір; введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; введення процедури розпорядження майном; призначення розпорядника майна, встановлення розміру оплати його послуг та джерела її сплати тощо.

Порядок призначення та усунення арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) визначений статтею 114 названого Закону.

Так, кандидатура арбітражного керуючого для виконання повноважень розпорядника майна визначається судом самостійно із застосуванням автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України. У разі якщо від арбітражного керуючого, визначеного автоматизованою системою, не надійшла заява про згоду стати розпорядником майна в цій справі, то розпорядника майна призначає суд без застосування автоматизованої системи з числа осіб, внесених до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України (ч. 1 ст. 114 Закону про банкрутство).

Частиною 2 статті 114 Закону про банкрутство передбачено, що до призначення арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) особа повинна подати до господарського суду заяву, в якій зазначається, що вона не належить до жодної категорії вищезазначених осіб.

У відповідності до ч. 1 ст. 22 зазначеного Закону під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, проведення аналізу його фінансового становища, а також визначення наступної оптимальної процедури (санації, мирової угоди чи ліквідації) для задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів. Розпорядник майна - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду забезпечує здійснення процедури розпорядження майном.

Відмовляючи у задоволені заяви гр. ОСОБА_3 про відвід розпорядника майна ТОВ «Херсон-Екотерм», місцевий господарський суд зазначив, що такого способу не передбачено законом та розглядав згадану заяву в порядку усунення арбітражного керуючого.

Судом першої інстанції було враховано, що заявником не подано належних та допустимих доказів щодо наявності конфлікту інтересів розпорядника майна Кириченка К.І., не доведено, що дана особа є заінтересованою відносно боржника у розумінні приписів Закону про банкрутство, та щодо того, що в порушення положень Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» під час виконання повноважень розпорядника майна Кириченко К.І. одержав неправомірну вигоду або прийняв пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб тощо. Стосовно невключення розпорядником майна вимог гр. ОСОБА_3 в реєстр вимог кредиторів, то ця обставина була розцінена судом як процедура розгляду розпорядником майна заяви про визнання конкурсних грошових вимог та її відхилення, що не є підставою для усунення розпорядника майна від виконання ним своїх повноважень.

Судова колегія погоджується з цими висновками суду першої інстанції та вважає їх зробленими при повному встановленні обставин, що мають значення для справи, з урахуванням принципів змагальності судового процесу, доведеності учасниками провадження обставин справи належними й допустимими доказами.

Посилання гр. ОСОБА_3 на наявність конфлікту інтересів та те, що арбітражний керуючий Кириченко К.І. є заінтересованою особою відносно боржника, колегія суддів вважає неспроможними.

Згідно до приписів ч. 2 ст. 114 Закону про банкрутство розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором не можуть бути призначені арбітражні керуючі: 1) які є заінтересованими у цій справі; 2) які здійснювали раніше управління цим боржником - юридичною особою, крім випадків, коли з дня усунення від управління зазначеним боржником минуло не менше трьох років; 3) яким відмовлено в допуску до державної таємниці, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов'язків, покладених цим Законом; 4) які мають конфлікт інтересів (особи, у яких виникає суперечність між власними чи їх близьких осіб майновими, немайновими інтересами та повноваженнями арбітражного керуючого).

Визначення того, хто є заінтересованою особою стосовно боржника, міститься у статті першої Закону про банкрутство: заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, що входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до порушення провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їх діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими; для цілей цього Закону заінтересованими особами стосовно арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) чи кредиторів визнаються особи в такому ж переліку, як і заінтересовані особи стосовно боржника.

Частиною другою статті 4 Закону про банкрутство встановлено, що арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

Законом України «Про запобігання корупції» дано визначення термінів «приватний інтерес», «реальний конфлікт інтересів» та «потенційний конфлікт інтересів». Порушене питання вказаний Закон врегульовує окремим розділом V.

Так, приватний інтерес - це будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, у тому числі зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, у тому числі ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Між тим, скаржником не доведено, що при наданні гр. Кириченко К.І. юридичних послуг ТОВ «Херсон-Екотерм» до порушення справи про банкрутство щодо цієї юридичної особи він виконував організаційно-розпорядчі чи адміністративно-господарські обов'язки, є пов'язаною особою або що він відповідає ознакам заінтересованої особи, встановленим статтею першою Закону про банкрутство чи того, що арбітражний керуючий отримує якусь непередбачену законодавством винагороду на шкоду інтересам та правам кредиторів й самого боржника.

Тобто, сам факт надання гр. Кириченко К.І. правової допомоги юридичній особі не зумовлює конфлікту інтересів з інтересами як цієї юридичної особи, так і кредиторів.

Отже, доводи, викладені в апеляційній скарзі, є голослівними, носять характер припущень та не підтверджені належними доказами.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Докази подаються сторонами.

До того ж, ухвалою господарського суду Херсонської області від 02 листопада 2015 року було введено процедуру розпорядження майном ТОВ «Херсон-Екотерм» та розпорядником майна боржника було призначено арбітражного керуючого Кириченка К.І. При цьому, доказів оскарження зазначеного судового рішення у встановленому законом порядку не надано.

За таких обставин, судова колегія вважає, що достатніх правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Херсонської області не вбачається.

Керуючись ст.ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу гр. ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Херсонської області від 25.02.2016 р. по справі № 923/1758/15 - без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко