Рішення № 5707692, 09.10.2008, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2008 р. Справа № 55/177-08

вх. № 5138/5-55

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Гудименко О.М.

відповідача- не з"явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес +", м. Х-в

до Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Х-в

про стягнення 37543,17 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гермес +", м. Х-в, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Х-в, 28540, 22 грн. основного боргу, 4163, 41 грн. пені, 2791,96 грн. інфляційних витрат, 2047, 58 грн. вісімнадцять процентів річних та судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору купівлі- продажу від 14.01.08 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару. Позивач просить суд вжити запобіжні заходи з метою забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 липня 2008 р. було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 04 серпня 2008 р.

Ухвалою заступника голови господарського суду від 04 серпня 2008 р. було продожено строк розгляду справи за межи, передбачені ч. 1 ст 69 ГПК України, до 11 жовтня 2008 р.

Приймаючи до уваги неявку у судове засідання 04 серпня 2008 року відповідача, враховуючи принцип змагальності сторін та те, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, враховуючи необхідність здійснення запиту до Департаменту державної реєстрації Харківської міської ради для з"ясування юридичної адреси відповідача, а також те, що у сторін необхідно витребувати додаткові документи, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на інший день.

Ухвалами господарського суду Харківської області від 04 серпня 2008 р., від 29 вересня 2008 р. було відкладено розгляд справи на інший день.

01 жовтня 2008 р. позивач надав додаткові документи, які долучені судом до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримувала позовні вимоги .

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Судом перевірено юридичну адресу відповідача, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців станом на 13 серпня 2008 року місце проживання відповідача - м. Харків, вул. 23 серпня, 43 Б, кв. 28, саме на вказану адресу судом направлялись процесуальні документи.

Представник позивача звернувся до суду з заявою про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Ця заява розглянута судом та задоволена як така, що не суперечить чинному законодавству.

У відповідності до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами з урахуванням уточнень поданих до позову.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

14 січня 2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гермес +", м. Х-в (далі позивач) та Суб"єктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2, м. Х-в (далі відповідач) було укладено договір купівлі- продажу від 14.01.2008 року, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та за цінами, вказаними в накладних на відпуск товару, які є невід"ємною його частиною. Пунктом 2 договору сторонами було визначено про те, що поставка товару здійснюється на склад покупця: самовивіз. Пунктом 3.2 договору передбачено, що вартість договору складає сума всіх підписаних сторонами товарних накладних. Пунктом 5.2 договору передбачені умови платежу, який здійснюється відповідачем з відстрочкою на 14 днів з моменту поставки товару. Пунктом 7.3 договору передбачена відповідальність сторін, а саме у разі невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх зобов"язань щодо оплати, останній сплачує позивачеві пеню у розмірі 0,1% від вартості несплаченого товару, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє в період її нарахування за кожний день прострочки від дня фактичної оплати. У разі прострочки оплати товару більше, ніж на 3 дні календарних дні, відповідач зобов"язується сплатити позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18% річних від вартості несплаченого в строк товару від дня настання строку оплати товару до дня його фактичної оплати. Пунктом 10.1 договору передбачений строк дії договору, а саме договір є укладеним з моменту підписання та діє до 30 грудня 2008 р. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення його дії, при відсутності заперечень позивача.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 41100,50 грн., що підтверджується видатковими накладними № 827 від 28.01.08 р. на суму 24351,73 грн., № 1245 від 06.02.08 р. на суму 5988,49 грн. та № 204 від 14.01.08 р. на суму 10760,28 грн., які підписані обома сторонами. В зазначених накладних вказано:"самовивіз", як то було передбачено умовами укладеного між сторонами договору.

З боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей ЯИЕ№ 462521 від 28.01.08 р., ЯИЕ № 462522 від 06.02.08 р., ЯИЕ № 462548 від 14.01.08 р., які видані на отримання цінностей від ТОВ "Гермес+".

Таким чином, відповідачем товар був отриманий, але оплачений лише частково у сумі 12560,28 грн., що підтверджується витягами банку від 01.02.08 р., від 15.02.08 р.та від 14.04.08 р., а також довідкою за підписом зам. начальника Першого міського відділення Харківської обласної дирекції ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати товару, у відповідача виникла заборгованість у сумі 28540,22 грн.(сума основного боргу), що і стало підставою для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обгрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 28540,22 грн. правомірна та обгрунтована, така , що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст.627 ЦК України визначено про те, що відповідно до ст. 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Як було вищевказано п. 7.3 договору сторони узгодили що, у разі прострочки оплати товару більше, ніж на 3 дні календарних дні, відповідач зобов"язується сплатити позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами у розмірі 18% річних від вартості несплаченого в строк товару від дня настання строку оплати товару до дня його фактичної оплати.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань у сумі 2791,96 грн. та 18% річних у сумі 2047,58 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягають задоволенню як правомірні.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до ст.ст.193,198 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Судом встановлено, що позивач у розрахунку пені допустив помилки.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про стягнення пені у сумі 2490,3 грн.

В частині стягнення решти пені у сумі 1673,11 грн. суд вважає за необхідне позивачу відмовити, як зайво нарахованої.

В позовній заяві позивач просив суд вжити запобіжні заходи щодо забезпечення позову.

Слід зазначити про те, що у відповідності до ст.43-3 ГПК України заява про вжиття запобіжних заходів подається до подачі позову до суду. Господарським процесуальним кодексом України визначено вимоги щодо подання вказаної заяви: сплата державного мита та інше. Заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня винесення ухвали про вжиття запобіжних заходів. Після подання заявником позовної заяви запобіжні заходи діють як заходи забезпечення позову. Разом з тим позивач у поданому клопотанні просить суд вжити запобіжні заходи щодо забезпечення позову з посиланням на ст.ст. 66,67 ГПК України, що свідчить про помилково зазначення позивачем "запобіжні" заходи. Однак заявником не вказано який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати, обгрунтування необхідності забезпечення позову.

Враховуючи те, що позивачем не дотримано вимог передбачених ст.ст.66,67 ГПК України, не вказано який саме вид забезпечення належить застосувати, обгрунтування необхідності забезпечення позову, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаного клопотання.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене , керуючись ст.124.129 Конституції України, ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, ч. 2 ст. 625 , ст. 629 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити позивачу в задоволенні клопотання про забезпечення позову.Позов задовольнити частково.

Стягнути з Суб"єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2, м. Х-в (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 в ХОУ ОБУ ОПЕРУ, МФО 351823, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес +", м. Х-в(61080, м. Харків, вул. Естакадна, б. 1, код ЄДРПОУ 31940233, р/р 26008058325802 в АКИБ "Укрсиббанк", МФО 351005) 28540, 22 грн. основного боргу, 2490,3 грн. пені, 2791,96 грн. інфляційних витрат, 2047, 58 грн. вісімнадцять процентів річних, 358,69 грн. державного мита та 112,74 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову в частині стягнення пені у сумі 1673,11 грн. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення підписано 10 жовтня 2008 року.

Суддя