Ухвала суду № 57070152, 05.04.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 р. Справа № 876/11210/15 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_1,

та відповідача - Магиревич Р.Р.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Галицького районного суду м.Львова від 24 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до дільничного інспектора міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Магиревича Романа Романовича про визнання незаконними дій,

В С Т А Н О В И В :

В липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до дільничного інспектора міліції Галицького районного відділу Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області Магиревича Романа Романовича (далі - Відповідач) в якому просив визнати протиправними та незаконними дії Відповідача в частині складення протоколу про адміністративне правопорушення від 14.07.2015 №000420 (далі - Протокол) та зобов'язати останнього утриматися від вчинення протиправних дій стосовно позивача. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Протокол складено з порушенням норм законодавства, оскільки позивач не є належним суб'єктом відповідальності за правопорушення, передбачене ч.1 ст.160 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).

Постановою Галицького районного суду м.Львова від 24 вересня 2015 року у справі №461/8255/15-а в задоволенні заявленого позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, а також порушення судом норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нове рішення, яким заявлений позов задовольнити у повному обсязі.

У поданій апеляційній скарзі покликається на той факт, що відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначає, що суд першої інстанції належно не перевірив, чи був Протокол складений на підставі, передбаченій ч.1 ст.160 КУпАП, оскільки єдиною правовою підставою для цього є виключно торгівля в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під'їздах, скверах та інших невстановлених місцях. Вважає, що сам факт безпідставного складання Протоколу свідчить про явне порушення законності в діяльності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що сам факт складання протоколу про адміністративне правопорушення не є протизаконним, оскільки Відповідач діяв відповідно до Закону України «Про міліцію» (далі - Закон №565-XII), в межах наданих йому повноважень, вважаючи, що в діях позивача дійсно є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.160 КУпАП. Оскільки судом, який здійснював розгляд Протоколу встановлена відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення і справу відносно позивача закрито, тобто останній не був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, а лише притягувався до адміністративної відповідальності, то в діях Відповідача немає ознак протиправності по відношенню до позивача.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Відповідно до ст.2 Закону №565-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) основними завданнями міліції є, зокрема, забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку.

Згідно з п.5 ч.1 ст.10 Закону №565-XII міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ.

Приписами ст.254 КУпАП передбачено, що про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до положень ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 14.07.2015 Відповідачем відносно ОСОБА_3 складено Протокол, який повністю відповідає вимогам ст.256 КУпАП.

Як передбачено у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

За приписами п.1 ч.2 ст.17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативних актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже з аналізу наведених вище положень можна дійти висновку, що до адміністративного суду особа вправі оскаржити рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень. При цьому, обов'язковою ознакою рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин.

Однак, постановою Галицького районного суду м. Львова від 17 серпня 2015 року позивача звільнено від адміністративної відповідальності, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення та складу адміністративного правопорушення в його діях, а провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.160 КУпАП, щодо нього закрито.

Вказане судове рішення набрало законної сили та у встановленому законом порядку не скасовано.

Апеляційний суд акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Доводи апелянта висновків суду не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Галицького районного суду м.Львова від 24 вересня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 11 квітня 2016 року.