Постанова № 57067643, 29.02.2016, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 лютого 2016 року Справа № 814/207/15

м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Середа О.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу:

за позовом: ОСОБА_1, м. Миколаїв,

до відповідача: Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області, м. Миколаїв,

Суть спору: визнання нечинним та скасування наказу від 12.01.2015 року № 7о/с, зобов"язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області (надалі - відповідач) про визнання нечинним та скасування наказу від 12.01.2015 року № 7о/с, зобов"язання вчинити певні дії.

Позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач заперечення надав, позовні вимоги не визнає повністю з підстав, викладених у ньому.

Відповідно до матеріалів справи, на підставі пункту 4 статті 122 КАС України, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.

25.12.2014 року позивачем було подано до Управління міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області рапорт про звільнення з органів внутрішніх справ за віком з 31 січня 2015 року.

06 січня 2015 року ОСОБА_1 подано новий рапорт, про те що він бажає продовжити службу в органах внутрішніх справ, а раніше поданий рапорт вважати недійсним.

12.01.2015 року позивач був звільнений у запас Збройних сил України на підставі п. 64 «а» «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ» (за віком), згідно наказу №07 о/с за підписом начальника УМВС України в Миколаївській області.

Порядок та умови проходження служби в органах внутрішніх справ врегульовано Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 р. № 114.

Відповідно до п. 7, р.1 Положення підполковник міліції ОСОБА_1, як особа старшого начальницького складу мав право перебувати на службі до досягнення ним віку - 45 років.

Пунктом 8 Положення врегульовано, що особи старшого начальницького складу, які досягли встановленого для них пунктом 7 цього Положення віку (тобто 45 років), підлягають звільненню в запас з постановкою на військовий облік або у відставку на підставі п. 64 «а» Положення.

Виходячи із положень законодавства, підполковник міліції ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, досяг граничного віку (45 років) перебування на службі в органах внутрішніх справ - 15.04.2013 року.

Відповідно до абз. 2 п.8 Положення особи, які досягли граничного віку за необхідності можуть бути залишеними на службі до 5 років.

ОСОБА_1 посилається на те, що з ним було продовжено строк служби на 5 років.

Відповідач пояснив, що доказом для такого твердження повинен бути наказ УМВС області про продовження служби ОСОБА_1, який не додано до позовної заяви.

Управління Міністерства Внутрішніх справ України в Миколаївській області в своїх запереченнях зазначило, що відповідно до вказівки УМВС області від 03.09.2014 року № 14/1-4595 від 03.09.2014 «Щодо вжиття заходів про продовження строку служби у зв'язку із досягненням граничного строку перебування в ОВС» керівникам галузевих служб УМВС, ММУ, МРВ-ЛВ-РВ УМВС, НДЕКЦ УМВС на виконання вимог Положення у частині продовження строку служби особам, які досягли граничного віку служби у строк до 01.10.2014 року запропоновано надати списки таких осіб, рапорти осіб з проханням залишити на службі в ОВС з визначенням терміну продовження, постанов ВЛК про придатність особи для подальшого проходження служби для розгляду на кадровій комісії.

Відповідно до довідної записки начальника УКЗ УМВС області на ім`я начальника УМВС області Гончарова В.В. від 30.12.2014 року станом на зазначену дату матеріали відносно ОСОБА_1 для розгляду зазначеного питання на кадрову комісію не надходили.

Від позивача за вх. № 22 від 25.12.2014 на ім`я начальника УМВС області надійшов рапорт про його звільнення за віком у зв'язку із досягненням граничного віку за п. 64 «а» Положення, що свідчило про його не бажання вирішувати питання щодо залишення на службі понад граничний термін.

З врахуванням зазначених обставин 30.12.2014 року кадровою комісією відповідно до протоколу № 2004 від 30.12.2014 року, де розглянуто доповідну записку начальника УКЗ УМВС від 30.12.2014 року було прийнято рішення про не залишення на службі в органах внутрішніх справ понад граничний термін заступника начальника НДЕКЦ УМВС області підполковника міліції ОСОБА_1

Позивач ОСОБА_1, перебуваючи у званні «підполковник міліції» відповідно до п. 2 Положення відноситься до осіб старшого начальницького складу, на яких розповсюджується дія п.п. 7, 8 Положення, якими по-перше не передбачається особистої згоди працівника, а по-друге законодавством встановлений граничний термін перебування на службі старшого начальницького складу обмежений досягненням особою 45 річного віку, після якого вони підлягають звільненню зі служби за віком. І ця визначена законом умова проходження служби не потребує особистої згоди працівника органу внутрішніх справ.

Позивач посилається на порушення відповідачем статті 40 КЗПП України, яка забороняє звільнення працівника за ініціативою власника у період його перебування у відпустці.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 станом на 12.01.2015 не перебував у відпустці та на лікарняному, що підтверджується довідкою УМВС № 14/1-900 від 20.02.2015року.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що звільнення особи за п. 64 «а» Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС є розірвання договору про проходження публічної служби на підставі норм закону, який обмежує подальше перебування службовця на посаді з проходження публічної служби з причини вікового обмеження, тобто це є фактичним розірванням договору про проходження публічної служби за ініціативою відповідача, а для цього заява позивача не є обов»язковою.

За таких обставин, позов не може бути задоволений.

Керуючись статтями 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

У позові ОСОБА_1 - відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О. Ф. Середа