Рішення № 57063931, 31.03.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016Справа №910/1966/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування"до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування"простягнення 26 136,76 грн Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивачаБілоконь І.В. (представник за довіреністю № 165/18 від 18.01.2016) від відповідача Петрук Т.Я. (представник за довіреністю № 520/2015 від 23.12.2015)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" до Приватного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" про стягнення з відповідача матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу в розмірі 26 136,76 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/1966/16, розгляд справи призначено на 15.03.2016.

Ухвалою суду від 15.03.2016 відкладено розгляд справи на 31.03.2016.

21.03.2016 до суду надійшли заперечення на відзив від позивача.

В судове засідання 31.03.2016 з'явилися представники сторін.

Представник позивача обґрунтував підстави заявлення позовних вимог, підтримав позов у повному обсязі та просив його задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві на позов.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

11.03.2013 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" Донецька регіональна дирекція (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 55131Га/13д/вр, предметом якого є майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням транспортним засобом, яким є автомобіль НОМЕР_1, 2012 р.в.

Як підтверджується матеріалами справи, 05.11.2013 у м. Донецьк на вул. Щорса, 67 мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) за участі застрахованого автомобіля НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 що сталася внаслідок порушення останнім правил дорожнього руху України, що спричинила механічні пошкодження обом автомобілям.

Факт скоєння вказаного ДТП підтверджується відомостями № 9296263 про ДТП від 05.11.2013.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_4 п. 10.2 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Ворошиловського районного суду міста Донецька від 11.12.2013 у справі № 255/15565/13-, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У п. 27.2 договору добровільного страхування транспортних ризиків № 55131Га/13д/вр сторонами погоджено, що розмір завданих збитків визначається страховиком з-поміж іншого на підставі документа, що містить розрахунок розміру витрат на компенсацію скоєних збитків (кошторис, калькуляція СТО, авто товарознавча експертиза тощо).

Відповідно до ремонтної калькуляції № 1.001.13.1 від 13.11.2013 вартість ремонту застрахованого автомобіля НОМЕР_1, визначено в розмірі 88 705,98 грн.

На підставі рахунка № 7225 від 28.11.2013, виставленого ІП "АІС Донецьк-Преміум" на суму 48 729,90 грн, страховиком було складено страховий акт № 1.001.13.16602/VESKO42454 від 02.12.2013, відповідно до якого виплачено страхове відшкодування в розмірі 48 729,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 75 472 від 03.12.2013.

На підставі рахунка № 7379 від 16.12.2013, виставленого ІП "АІС Донецьк-Преміум" на суму 2 278,92 грн, страховиком було складено страховий акт № 1.001.13.16602/VESKO44984 від 23.12.2013, відповідно до якого виплачено страхове відшкодування в розмірі 2 278,92 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 79 942 від 24.12.2013.

На підставі рахунка № 7364 від 13.01.2014, виставленого ІП "АІС Донецьк-Преміум" на суму 3 800,16 грн, страховиком було складено страховий акт № 1.001.13.16602/VESKO1557 від 17.01.2014, відповідно до якого виплачено страхове відшкодування в розмірі 3 800,16 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 84 538 від 20.01.2014.

На підставі рахунка № 7706 від 05.03.2014, виставленого ІП "АІС Донецьк-Преміум" на суму 2 720,34 грн, страховиком було складено страховий акт № 1.001.13.16602/VESKO8112 від 20.03.2014, відповідно до якого виплачено страхове відшкодування в розмірі 2 720,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 97 326 від 21.03.2014.

Тож, з наведеного вбачається, що відповідно до умов договору добровільного страхування транспортних ризиків № 55131Га/13д/вр, рахунків ІП "АІС Донецьк-Преміум", повідомлення та заяви страхувальника, актів огляду транспортного засобу, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування за вказаним ДТП у загальному розмірі 57 529,32 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування", здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої особи, в межах суми фактичних витрат - 57 529,32 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається з матеріалів справи, шкоду було заподіяно ОСОБА_4 внаслідок експлуатації автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2.

На час скоєння вищевказаної ДТП (11.03.2013) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2, була застрахована у відповідача на підставі договору (полісу) № АС/4500487 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже, відповідач є особою, на яку полісом № АС/4500487 покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації автомобіля ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_2, на час спірної ДТП.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу № АС/4500487 та положення статей 12, 22, 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", статей 9, 27 Закону України "Про страхування", статей 993, 1192 ЦК України, відповідач повинен відшкодувати позивачу шкоду в межах ліміту його відповідальності за спірним страховим випадком (50 000,00 грн.) з урахуванням франшизи (510,00 грн), виходячи із розміру фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, в межах суми, що перейшла до позивача у розмірі 49 490,00 грн (50 000,00 грн - 510,00 грн).

Платіжним дорученням № 31345 від 25.11.2014 підтверджується та сторонами спору не заперечується, що 25.11.2014 відповідачем було сплачено регресний платіж на користь позивача в розмірі 23 353,24 грн.

Доказів сплати відповідачем решти суми страхового відшкодування у розмірі 26 136,76 грн, про стягнення якої позивач звернувся до суду, в матеріали справи не подано, натомість відповідач заперечує проти наявності у нього обов'язку з виплати вказаної суми.

Щодо заперечень відповідача щодо розміру страхового відшкодування та підстав його визначення суд зазначає таке.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Суд зазначає, що за вказаними нормами врегульовано правовідносини, пов'язані у тому числі із визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, як було встановлено судом, правовідносини позивача і страхувальника виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 55131Га/13д/вр від 11.03.2013, отже, є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Добровільним же страхуванням згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" визначено страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Суд звертає увагу на норми ст. 25 Закону України "Про страхування", якими визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Отже, Закон України "Про страхування" не містить положень, які б зобов'язували страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування з урахуванням лише автотоварознавчої експертизи або лише на підставі звіту про оцінку колісного транспортного засобу.

Суд зазначає, що звіт про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, яка необхідна для відновлення транспортного засобу.

Так, необхідність ремонту додаткових частин застрахованого автомобіля НОМЕР_1, підтверджується виявленими пошкодженнями під час огляду транспортного засобу страховиком (акти огляду транспортного засобу від 06.11.2013, 07.11.2013, 20.11.2013) та під час ремонту автомобіля (рахунок № 7706 від 05.03.2014).

Тож, правомірним є визначення розміру страхового відшкодування на підставі рахунків СТО як це передбачено сторонами в п.п. 14.2 та 27.2 договору добровільного страхування наземного транспорту № 55131Га/13д/вр від 11.03.2013.

Оскільки відповідно до норм чинного законодавства відшкодування шкоди в порядку регресу здійснюється саме в межах фактично понесених витрат, то наявність страхових актів, платіжних доручень та рахунків, виставлених ІП "АІС Донецьк-Преміум", яке надало послуги з відновлювального ремонту пошкодженого майна, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП.

Враховуючи зазначені вище обставини, які спростовують заперечення відповідача, суд вважає правомірним та законним стягнути з нього на користь позивача невиплачене ним страхове відшкодування в розмірі 26 136,76 грн.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, понесені позивачем судові витрати у справі покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ПРОСТО-Страхування" (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10, ідентифікаційний код 24745673) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) 26 136 (двадцять шість тисяч сто тридцять шість) грн. 76 коп. страхового відшкодування та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено: 11.04.2016