Рішення № 57063924, 05.04.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2016Справа №910/3113/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Соул"

до: Київська міська рада

про: відновлення порушеного права

Суддя О.С. Комарова

Представники сторін:

від позивача Прокопенко Б.О. (представник за довіреністю);

від відповідача Козак А.Л. (представник за довіреністю);

за участю ОСОБА_3

В судовому засіданні 05 квітня 2016 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Соул", 24.02.2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н б/д до відповідача, Київської міської ради про: відновлення порушеного права, а саме про визнати недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2014 р. № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва», а також про визнання права на користування земельною ділянкою площею 0,94 га, кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091 відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року № 78-6-00268.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2016 року порушено провадження у справі № 910/3113/16, призначено розгляд справи на 15.03.2016 року.

Через відділ діловодства суду 11.03.2016 року на ім'я голови суду надійшов лист від 09.03.2016 року від членів робочої групи з громадського обговорення, в якому заявники просили зареєструвати це звернення та долучити його до матеріалів справи. Зазначений лист було долучено судом до матеріалів справи.

Через відділ діловодства суду 14.03.2016 року від ОСОБА_3 надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, яка долучена судом до матеріалів справи.

В судовому засіданні 15.03.2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, дав пояснення по суті спору, проти задоволення заяви ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, заперечив.

Судом відкладено розгляд заяви ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до наступного судового засідання.

Представник відповідача у судове засідання 15.03.2016 року не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2016 року судом, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, у відповідності до положень ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено до 05.04.2016 року.

В судове засідання 05.04.2016 року представники сторін з'явились. Позивач підтримав позовні вимоги, дав пояснення по суті спору. Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду їх необґрунтованості, подав відзив на позовну заяву, який було долучено судом до матеріалів справи.

Розглянувши в судовому засіданні 05.04.2016 року клопотання ОСОБА_3 про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київської міської ради, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі (п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року).

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що подане ОСОБА_3 клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Київської міської ради є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки у поданому клопотанні не доведено, що рішення у даній справі може вплинути на права та обов'язки останньої щодо однієї зі сторін.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" (зокрема, п.54) затверджено проект відведення земельної ділянки та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Соул" (далі - позивач) в короткострокову оренду на п'ять років земельну ділянку площею 0,94 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на проспекті АДРЕСА_1

28 березня 2005 року між Позивачем та Київською міською радою (далі - відповідач) було укладено договір оренди земельної ділянки, умовами якого визначено, що орендодавець, на підставі п. 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829, за Актом приймання-передачі передає, а орендодавець приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі об'єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором. (п. 1.1. договору).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що об'єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками: - місце розташування - АДРЕСА_1; - розмір - 9 376 м2; - цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; - кадастровий номер - НОМЕР_1

За умовами пункту 3.1. договору, договір укладено на 5 (п'ять) років.

Пунктом 4.2. договору визначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 1,5 % від її нормативної оцінки.

У пункті 4.5. договору передбачено, що орендна плата вноситься орендарем за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом тридцяти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця на рахунок НОМЕР_2 КЕКД 13050200 у УДК у м. Києві, МФО 820019. Отримувач: ФУ у Оболонському р-ні м. Києва, ідентифікаційний код 26077916.

Відповідно до п. 11.1. договору, всі зміни та/або доповнення до цього договору вносяться за згодою сторін. Згодою або запереченням Відповідача на зміни та/або доповнення до цього договору, є його рішення, прийняте в установленому законодавством порядку.

01 квітня 2005 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого позивач прийняв у володіння та користування від відповідача земельну ділянку, а саме: - місце розташування - АДРЕСА_1; - розмір - 9 376 м2; - цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; - кадастровий номер - НОМЕР_1

Рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 року № 415/1471 "Про відміну рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року № 529/1190 та внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" було внесено зміни до абзацу 2 пункту 54 рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а саме: слова та цифри "в короткострокову оренду на 5 років" замінено словами та цифрами "в довгострокову оренду на 15 років".

29.11.2012 року Київською міською радою ухвалено рішення від № 643/8927 «Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 року № 415/1471.

В подальшому позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, третя особа - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійним зазначеного рішення Київської міської ради від 29.11.2012 №643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення КМР від 15.07.2004 №419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та рішення КМР від 23.04.2009 №415/1471; визнання укладеним договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №78-6-00268 від 01.04.2005 року, укладеного між сторонами в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.05.2015 року у справі № 910/8109/15-г позов задоволено. Визнано недійсним рішення Київської міської ради від 29.11.2012 №643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №415/1471". Визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №78-6-00268 від 01.04.2005 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" та Київською міською радою, в наступній редакції:

"Договір про внесення змін та доповнень до договору оренди земельної ділянки №78-6-00268 від 01.04.2005 р. м. Київ "__ року.

Київська міська рада, (м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код ЄДРПОУ - 22883141) - далі у тексті - "Орендодавець", в особі Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, з однієї сторони, та

Товариство з обмеженою відповідальністю "Соул", (м. Київ, вул. Михайлівська, буд. 18-В, код ЄДРПОУ 32526123) - далі у тексті "Орендар", в особі директора Кондрашової Тетяни Миколаївни, що діє на підставі Статуту, з другої сторони, керуючись рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 р. №415/1471, домовились внести зміни до договору оренди земельної ділянки №78-6-00268 від 01.04.2005 р. в наступній частині:

1. Підпункт 2.2. пункту 2 Договору оренди викласти в такій редакції: " 2.2. Відповідно до витягу з технічної документації №Ю-36384/2012 Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації') від 26.06.2012 року № 160 нормативна грошова оцінка Земельної ділянки становить 5 384 575 (п'ять мільйонів триста вісімдесят чотири тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. та 46 коп."

2. У підпункті 3.1. пункту 3 Договору оренди цифру та слова „5 (п'ять) років" замінити цифрами та словами „15 (п'ятнадцять) років."

3. Підпункт 4.2. пункту 4 Договору оренди викласти в такій редакції:

" 4.2. Річна орендна плата за Земельну ділянку встановлюється у розмірі 3 (трьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати за Земельну ділянку здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством."

4. Підпункт 4.3. пункту 4. Договору оренди доповнити реченнями наступного змісту: "Розмір орендної плати змінюється шляхом прийняття відповідного рішення Київською міською радою, якщо орендна ставка визначена у п.п. 4.2. Договору нижча, ніж мінімальна орендна ставка визначена чинним законодавством України. Після прийняття відповідного рішення Київської міської ради та доведення даного рішення до Орендаря для ознайомлення, Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки."

5. Підпункт 4.7. пункту 4. Договору оренди викласти в редакції: " 4.7. Розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, передбачених Договором, зміни розмірів земельного податку, зміни мінімального розміру орендної плати, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, погіршення стану орендованої Земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами, та у інших випадках, передбачених законом, за згодою сторін, але не частіше, ніж один раз у рік. Після прийняття відповідного рішення Київської міської ради Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату відповідно до нової орендної ставки."

6. Пункт 4 Договору оренди доповнити підпунктами 4.10. - 4.14. наступного змісту:" 4.10. У випадку порушення термінів забудови Земельної ділянки, що визначені п.п. 8.4. Договору, орендна плата встановлюється у двократному розмірі, що визначений у п.п. 4.2. Договору, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки.

4.11. Після закінчення періоду, за який сплачується орендна плата у двократному розмірі, орендна плата розраховується та сплачується відповідно до п.п. 4.2. Договору.

4.12. За порушення Орендарем п.п. 8.4. Договору щодо термінів забудови Земельної ділянки, останній зобов'язаний сплатити подвійну ставку орендної плати, визначеної у п.п. 4.2 цього Договору, але не більше дванадцяти відсотків від нормативної грошової оцінки Земельної ділянки, за кожен день з моменту виявлення порушень до моменту його усунення. Контроль за виконанням умов договору та виявлення порушень здійснюється Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), в межах компетенції, визначеної рішенням Київської міської ради від 25 вересня 2003 року № 16/890 "Про Порядок здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві".

4.13. У випадку викупу даної Земельної ділянки Орендарем, Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до отримання та реєстрації державного акта на право власності на Земельну ділянку.

4.14. У випадку відчуження об'єкта нерухомого майна, що належало Орендарю та розташоване на Земельній ділянці, Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату до оформлення правовстановлюючих документів на дану Земельну ділянку новим власником даного нерухомого майна."

7. Підпункт 8.4. пункту 8. Договору оренди доповнити позиціями такого змісту:

" - при зміні функціонального використання об'єкта нерухомості, що розташований на Земельній ділянці, у десятиденний термін в письмовій формі замовити у Головному управлінні земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) витяг з технічної документації про нову нормативну грошову оцінку Земельної ділянки або її частини з урахуванням зазначених змін та після одержання цього витягу передати його до податкового органу за місцем розташування Земельної ділянки;

- письмово повідомити Орендодавця про відчуження об'єктів (їх частин), що розташовані на Земельній ділянці і належать Орендарю, протягом десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання Земельної ділянки. У випадку, якщо Орендар має намір припинити право користування Земельною ділянкою (її частиною), цей Договір розривається за згодою сторін, або до цього Договору вносяться відповідні зміни, з моменту укладання договору оренди Земельної ділянки з новим власником об'єктів, які були відчужені;"

8. Пункт 8. Договору оренди доповнити підпунктом 8.6. наступного змісту:

" 8.6. Право на оренду Земельної ділянки державної або комунальної власності не може бути відчужено її Орендарем іншим особам, внесено до статутного фонду, передано у заставу."

9. Підпункт 11.3. пункту 11 Договору оренди викласти в редакції:

" 11.3. Договір оренди припиняється в разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу Земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження Земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;

- поєднання в одній особі власника Земельної ділянки та Орендаря;

- ліквідації юридичної особи - Орендаря;

- набуття права власності на об'єкти нерухомості, що розташовані на орендованій іншою особою Земельній ділянці. В даному випадку в договорові про відчуження об'єктів нерухомості, що розташовані на Земельній ділянці, що є предметом цього Договору визначається суб'єкт (Орендар за цим Договором або новий власник об'єктів нерухомості), який сплачує орендну плату відповідно до розмірів встановлених цим Договором та несе відповідальність за зобов'язаннями передбаченими цим Договором для Орендаря, до моменту оформлення новим власником нерухомості правовстановлюючих документів надану Земельну ділянку.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом."

10. Підпункт 11.7. пункту 11. викласти в редакції:

" 11.7. Поновлення Договору:

- Після закінчення строку, на який було укладено цей Договір, Орендар, за умови належного виконання своїх обов'язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення Договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше, ніж за 3 (три) місяці до закінчення строку дії Договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію та сплачувати орендну плату за період від дня закінчення дії цього Договору до дня поновлення його дії у порядку та у розмірах, встановлених цим Договором.

- У разі поновлення Договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін."

Рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015р. у справі № 910/8109/15-г залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 року та постановою Вищого господарського суду від 23.09.2015 року.

Господарським судом м. Києва від 12.08.2015 року було видано наказ про примусове виконання зазначеного вище рішення суду.

Позивачем зазначено, що йому стало відомо, що 25.12.2014 року рішенням Київської міської ради від № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва» було надано статус скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті АДРЕСА_1 Однак відповідач жодним чином не повідомив позивача про прийняте рішення, що призвело, на його думку, до порушення прав останнього.

Позивач вважає рішення Київської міської ради від 25.12.2014 року №733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва» таким, що винесене незаконно, з грубим порушенням прав позивача як законного землекористувача орендованої на підставі договору земельної ділянки та з порушенням норм чинного законодавства.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2014 р. № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва», а також про визнання права на користування земельною ділянкою площею 0,94 га, кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091 відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року № 78-6-00268.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Нормами частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У відповідності з частинами 2 та 3 статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, із приписів вищенаведених правових норм випливає, що захист прав особи та законних інтересів здійснюється способом, що визначений законом або договором.

У свою чергу, згідно зі змістом ч. 2 ст. 19 Цивільного кодексу України встановлено, що способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Суд зазначає, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно також зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, в кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Статтею 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Наведеною нормою врегульовані відносини щодо набуття громадянами та юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності, підставою набуття права на землю у таких випадках є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень встановлених цим Кодексом.

Приписи статті 124 цього Кодексу та статті 16 Закону України "Про оренду землі" визначають, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативним актом, що визначає повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі і міської ради, є Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до статті 2 якого місцеве самоврядування в Україні здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Пунктом 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради. Рішення органу місцевого самоврядування є обов'язковим до виконання на відповідній території.

Відповідно до статті 144 Конституції України рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Згідно абзацу 5 та 6 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009р. № 7-рп/2009, органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Як вже було встановлено судом, пунктом 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки та передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Соул" в короткострокову оренду на п'ять років земельну ділянку площею 0,94 га для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на проспекті АДРЕСА_1

28 березня 2005 року між Позивачем та Київською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, умовами якого визначено, що Відповідач за актом приймання-передачі передає, а позивач приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену договором.

01 квітня 2005 року сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки, відповідно до якого позивач прийняв у володіння та користування від відповідача земельну ділянку, а саме: - місце розташування - АДРЕСА_1; - розмір - 9 376 м2; - цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; - кадастровий номер - НОМЕР_1

Рішенням Київської міської ради від 23.04.2009 року № 415/1471 "Про відміну рішення Київської міської ради від 24.05.2007 року № 529/1190 та внесення змін до рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" було внесено зміни до абзацу 2 пункту 54 рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею", а саме: слова та цифри "в короткострокову оренду на 5 років" замінено словами та цифрами "в довгострокову оренду на 15 років".

29.11.2012 року Київською міською радою ухвалено рішення від № 643/8927 «Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 року № 415/1471.

Матеріалами справи підтверджено, що рішенням Господарського суду м. Києва від 06.05.2015 року у справі № 910/8109/15-г визнано недійсним рішення Київської міської ради від 29.11.2012 №643/8927 "Про визнання такими, що втратили чинність, пункту 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419/1829 та рішення Київської міської ради від 23.04.2009 №415/1471". Визнано укладеним договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки №78-6-00268 від 01.04.2005 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Соул" та Київською міською радою в редакції позивача (редакцію вже було зазначено судом вище).

Вказане рішення Господарського суду міста Києва від 06.05.2015р. у справі № 910/8109/15-г залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2015 року та постановою Вищого господарського суду від 23.09.2015 року.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України визначено,що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013р. по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014р. у справі № 910/11595/13.

Отже, факти, встановлені рішенням суду у справі № 910/8109/15-г, додатковому доказуванню не підлягають.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Київської міської ради від 25.12.2014 р. № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва», було надано статус скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті АДРЕСА_1 Позивач вважає рішення Київської міської ради від 25.12.2014 р. №733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва» таким, що винесене незаконно, з грубим порушенням прав позивача як законного землекористувача орендованої на підставі договору земельної ділянки та з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідачем в судовому засіданні 05.04.2016 року було подано відзив на позовну заяву, в якому останній запереч проти заявлених позовних вимог з огляду на те, що ухвалюючи спірне рішення від 25.12.2014 року № 733/733, відповідач керувався тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Соул" з моменту укладення договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 р. № 78-6-00268 будівництво житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на земельній ділянці площею 0,94 га на просп. Героїв Сталінграда, 44-б не провело, земельна ділянка для забудови не використана, тобто наявні порушення вказаного договору оренди земельної ділянки.

Відповідач зазначив, що в рамках справи № 910/8109/15-г встановлено, що 03.10.2005 року між позивачем та науково-виробничим підприємством «Джерело» був укладений договір №185/15, за умовами якого позивач доручив, а НВП «Джерело» прийняло на себе зобов'язання по розробці проекту будівництва артезіанського водозабору з чотирьох свердловин та ліквідаційного тампонажу свердловин існуючого водозабору міського водопостачання по просп. Героїв Сталінграда в Оболонському районі м. Києва.

Також відповідач у відзиві вказав, що ВАТ «АК Київводоканал» відізвав своє погодження на перенесення існуючих свердловин у інше місце, однак відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували дійсність його тверджень, окрім того, суд вважає, що дані правовідносини позивача стосуються лише його та ВАТ «АК Київводоканал», а правовідносини, які склались між сторонами у справі, що розглядається, мають інший предмет та підстави, що не стосуються даного спору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що спірне рішення Київської міської ради від 25.12.2014 року № 733/733 є таким, що винесене незаконно, з грубим порушенням прав позивача в формі неочікуваного припинення орендних правовідносин та з перевищенням повноважень, наданих законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення Київської міської ради від 25.12.2014 р. № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва», прийнято під час дії договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року №78-6-00268, на підставі якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Соул" набуло в оренду земельну ділянку площею 0,94 га на просп. Героїв Сталінграда, 44-6 в Оболонському районі м. Києва, оскільки як встановлено судами по справі №910/8109/15-г, строк дії договору був поновлений на той самий строк і не припинив своєї дії на час прийняття Відповідачем рішення від 29.11.2012 р. №643/8927. Окрім того, оспорюване рішення прийнято відповідачем без повідомлення позивача, під час дії договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005р. №78-6-00268 та без врахування інтересів Позивача як законного користувача орендованої земельної ділянки, що призвело до порушення прав останнього на подальше землекористування.

Аналогічна правова позиція викладена також і в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2015 р. у справі №910/1193/14.

Отже, суд дійшов висновку, що в розумінні абзацу 5 та 6 пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009 відповідач як орган місцевого самоврядування не може, та не мав правових підстав приймати спірне рішення від 25.12.2014 року № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва», і у такий спосіб неочікувано для Позивача припинити існуючі орендні правовідносини, порушити стабільність суспільних відносин між Позивачем та Відповідачем.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Таким чином, законодавством обумовлено коло суб'єктів, яким надано повноваження скасовувати акти органів місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності законам України. Таким суб'єктом є виключно суд.

З системного аналізу вказаних норм можна дійти висновку, що органи місцевого самоврядування, реалізуючи покладені на них владні функції і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ненормативні правові акти є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Відповідно норми чинного законодавства України, що визначають повноваження, порядок діяльності та компетенцію органів місцевого самоврядування, не передбачають можливості такими органами визнавати такими, що втратили чинність власні акти ненормативного характеру.

За таких обставин, враховуючи, що під час винесення спірного рішення Відповідач керувався, зокрема, встановленим ним самостійно фактом невідповідності дій Позивача, суд дійшов висновку, що спірне рішення Відповідача від 25.12.2014 року № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва» прийнято з перевищенням визначених законом повноважень відповідача.

Згідно підпункту "г" частини 3 статті 152 Земельного кодексу України, захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

В обґрунтування підстав для задоволення позову позивачем також підкреслено, що п. 54 рішення Київської міської ради від 15.07.2004 року № 419/1829 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" затверджено проект відведення земельної ділянки ТОВ "Соул" саме для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою. Тобто, земельній ділянці площею 0,94 га на просп. Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва було присвоєно цільове призначення - для будівництва житлового комплексу, що за приписами статті 19 Земельного кодексу України, входить до категорії земель житлової та громадської забудови.

Як вбачається із роздруківки з кадастрової карти, наявної в матеріалах справи, станом на день подачі позову, земельну ділянку площею 0,94 га, кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091 зареєстровано в Державному земельному кадастрі з її цільовим призначенням - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою на просп. АДРЕСА_1

Відповідно до приписів статей 50, 51 Земельного кодексу України, до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів, а саме - земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично- оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Отже, прийняттям відповідачем спірного рішення від 25.12.2014 року №733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва», ним змінено правовий режим використання такої земельної ділянки, що не є можливим без зміни її цільового призначення.

За приписами частини 1 статті 20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Разом з тим, зі спірного рішення Київської міської ради від 25.12.2014 року №733/733 не вбачається, що відповідачем було затверджено проект землеустрою щодо її відведення. Крім того, відсутність відомостей зі зміни цільового призначення в Державному земельному кадастрі щодо даної земельної ділянки свідчить про те, що розроблення відповідної документації із землеустрою не здійснювалось.

Вказаний факт не спростований відповідачем у справі.

Відповідно до статті 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

Отже, при прийнятті рішення Київської міської ради від 25.12.2014 року №733/733 відповідачем було порушено порядок зміни цільового призначення спірної земельної ділянки.

Таким чином, оскільки судом встановлено факт прийняття Відповідачем спірного рішення від 25.12.2014 року № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва» з порушенням прав позивача та з перевищенням визначених законом повноважень, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2014 року № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва» та визнання права Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул» на користування земельною ділянкою, а саме: місце розташування - АДРЕСА_1; - розмір - 9 376 м2; - цільове призначення - для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою; - кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091, як похідної вимоги.

За умовами ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, ст. 78, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Київської міської ради від 25.12.2014 року № 733/733 «Про надання статусу скверу земельній ділянці площею 0,94 га на проспекті Героїв Сталінграда, 44-б в Оболонському районі м. Києва».

3. Визнати право Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул» (адреса: 01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛІВСЬКА, будинок 18,ЛІТЕРА "В", ЄДРЮОФОП 32526123) на користування земельною ділянкою площею 0,94 га, кадастровий номер - 8000000000:78:028:0091 відповідно до договору оренди земельної ділянки від 01.04.2005 року № 78-6-00268.

4. Стягнути з Київської міської ради (адреса: 01044, м. Київ, ВУЛИЦЯ ХРЕЩАТИК, будинок 36, ЄДРЮОФОП 22883141) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Соул» (адреса: 01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛІВСЬКА, будинок 18,ЛІТЕРА "В", ЄДРЮОФОП 32526123) судовий збір в розмірі 2 756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції в порядку та в строки, передбачені нормами ст.ст. 91, 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.04.2016 року.

Суддя О.С. Комарова