Рішення № 5704562, 11.03.2009, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.09 Справа № 3/29/09

Суддя Соловйов В.М.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Валтекс”, Київська область, м. Біла Церква

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення суми 21 387, 41 грн.

Суддя Соловйов В.М.

Представники:

від позивача: Пісчаний Ю.В., довіреність №02/02 від 10.03.2009р.

від відповідача: не зявився

ТОВ “Валтекс” звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 21 387, 41 грн. у звязку з поставкою товару на підставі усної домовленості, а саме: 20 784, 00 грн. основного боргу, 74, 96 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 228, 62 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 299, 83 грн. - відсотки за користування чужими коштами.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст.55 Конституції України, ст.11, 16, 525, 526, 617, 625 ЦК України, ст.174, 193, 222 ГК України.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2009р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/29/09, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 25.02.2009р. о 10 годині 00 хвилин.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 25.02.2009р. розгляд справи відкладено на 11.03.2009р.

За згодою позивача у судовому засіданні 11.03.2009р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявив.

В судовому засіданні 11.03.2009р. представник позивача підтримав свої позовні вимоги, та просить суд стягнути з відповідача 20 784, 00 грн. основного боргу, 74, 96 грн. - 3 % річних від простроченої суми, 228, 62 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 299, 83 грн. - відсотки за користування чужими коштами, а всього 21 387, 41 грн.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судове засідання двічі не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Відповідно до частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що фізична особа може мати кілька місць проживання.

Водночас громадянин визнається субєктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 Господарського кодексу України та Розділу 3 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”.

Таким чином місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як субєкта господарювання.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців НОМЕР_2, станом на 16.02.2009р. місце проживанням ФОП ОСОБА_1 є: 69035, АДРЕСА_1.

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві ТОВ “Валтекс”.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження. Копія ухвали про порушення провадження у справі від 15.01.2009р. направлена відповідачу рекомендованим листом та вручена 29.01.2009р. Копія ухвали від 25.02.2009р. про відкладення розгляду справи, надіслана за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, до канцелярії господарського суду не повернулась.

Крім того, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Господарський суд також враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі усної домовленості між ТОВ “Валтекс” (позивач) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) позивачем було поставлено та передано у власність відповідача товар на загальну суму 20 784, 00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВТ 00009000 від 21.05.2008р.

Товар було отримано відповідачем, про що свідчить довіреність на отримання товару серії ЯПВ № 256117 від 20.05.2008р.

Відповідач не сплатив грошові кошти за поставлений товар, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед ТОВ “Валтекс” в сумі 20 784, 00 грн.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є усна домовленість між ТОВ “Валтекс” і ФОП ОСОБА_1 та дії цих осіб поставка товару та прийняття його у власність.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Для договору, укладеного між ТОВ “Валтекс” і ФОП ОСОБА_1 обовязкова письмова форма законом не вимагається.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 222 ГК України, у разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій субєкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Позивачем на адресу відповідача 15.09.2008р. було направлено претензію вих. № 43/05 від 11.09.2008р. з вимогою сплатити заборгованість. Претензія відповідачем отримана, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення № 71770 від 20.09.2008р. Відповідач відповіді на претензію не надав.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач не надав суду доказів належного виконання зобовязання і сплати суми боргу. Оскільки претензія отримана відповідачем 20.09.2008р., строк виконання зобовязання настав 28.09.2008р.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ФОП ОСОБА_1 грошових зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 20 784, 00 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних від простроченої суми - 74, 96 грн., 228, 62 грн. втрат від інфляції грошових коштів, а також 299, 83 грн. в якості відсотків за користування чужими коштами.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобовязань, вимоги про стягнення 74, 96 грн. 3 % річних, а також про стягнення 228, 62 грн. - втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими, підтверджуються розрахунком позивача у позовній заяві та у розрахунку від 13.02.2009р. № 28/02 за період з 28.09.2008р. по 10.11.2008р. (дата звернення до суду) і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вимоги про стягнення з відповідача суми 299, 83 грн. - відсотки за користування чужими коштами задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України, у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобовязаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як зазначено у статті 693 ЦК України, проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу нараховуються продавцю, який одержав суму попередньої оплати товару і не передав товар у встановлений строк, на суму попередньої оплати.

В даному випадку позивач (продавець) попередню оплату від відповідача (покупця) не отримував.

На користь позивача судом стягнуто три проценти річних від простроченої суми, що складає 74, 96 грн. За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України вбачається, що обовязок боржника сплатити інший розмір процентів встановлюється договором або законом. Доказів на підтвердження зобовязанні відповідача сплатити інший розмір процентів, ніж три проценти річних від простроченої суми, позивач не надав.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, поточний рахунок НОМЕР_3 в ЗОД “Райффазен Банк Аваль”, МФО НОМЕР_4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Валтекс” (09117, Київська область, м. Біла Церква, вул. Гординського , 2, р/р 26008053104003 у Білоцерківській філії КТРУ КБ “Приватбанк”, МФО 321842, код за ЄДРПОУ 32393877) 20 784 (двадцять тисяч сімсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 228 (двісті двадцять вісім) грн. 62 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 74 (сімдесят чотири) грн. 96 коп. - три проценти річних від простроченої суми, 210 (двісті десять) грн. 87 коп. витрат на держмито і 116 (сто шістнадцять) грн. 35 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя: В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Рішення оформлене і підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України - 13.03.2009р.