Рішення № 57030501, 06.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 216/2439/15-ц 22-ц/774/677/К/16

Справа № 216/2439/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження 22ц/774/677/К/16 Онопченко Ю.В.

Категорія - 43 (ІІІ) Доповідач - Михайлів Л.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

06 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого судді: Михайлів Л.В.,

суддів: Барильська А.П., Ляховська І.Є.,

секретар: Чубіна А.В.,

за участю: позивача- ОСОБА_7 її представника -ОСОБА_3,

відповідача - ОСОБА_4,

третіх осіб - ОСОБА_5, - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, встановлення порядку користування приміщенням та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2015 року ОСОБА_7 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, встановлення порядку користування приміщенням та відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначила, що 06 червня 1987 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого в них дві дочки, треті особи у справі: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2. Під час перебування у шлюбі позивач разом з дітьми та відповідачем спільно мешкали в чотирьох кімнатній квартирі АДРЕСА_2 . 27 лютого 1994 року вказана квартира була приватизована, у зв'язку із чим вони з відповідачем та їхня дочка, ОСОБА_5, стали співвласниками квартири. Також у користуванні їхньої сім'ї знаходився гараж та погріб, які розташовані на земельній ділянці біля квартири. Однак починаючи з серпня 2014 року відповідач перешкоджає позивачу у користуванні спірною квартирою, він змінив двірні замки, тому позивач тривалий час була позбавлена можливості потрапити до належного їй житла. Своїми діями по створенню перешкод у користуванні спільною квартирою, відповідач завдав позивачу моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_7 просила суд: усунути їй перешкоди в користуванні житловою квартирою АДРЕСА_2 шляхом її вселення до вказаної квартири із наданням вхідних ключів, або можливості встановлення нових замків квартири. Визначити наступний порядок користування квартирою: надати ОСОБА_7 у користування ізольовану кімнату 2-а площею 13,89 кв. м; надати ОСОБА_6 у користування ізольовану кімнату 3-а площею 13,27 кв. м; надати ОСОБА_5 у користування ізольовану кімнату 4-а площею 6, 9 кв. м; надати відповідачу в користування ізольовану кімнату 1 -а площею 12,4 кв. м; залишити в спільному користуванні кухню, ванну, поєднану із вбиральнею, коридори, гараж та погріб, а також стягнути з відповідача на користь позивача, в рахунок відшкодування моральної шкоди 3 000 грн.

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2016 року позов ОСОБА_7 задоволено частково.

Усунуено ОСОБА_7 перешкоди в користуванні жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_2 Дніпропетровської області, шляхом її вселення до цієї квартири.

Встановлено наступний порядок користування приміщеннями:

- надано ОСОБА_7 в користування ізольована кімната 2-а площею 13,89 кв. м;

- надано ОСОБА_4 в користування ізольована кімната 3-а площею 13,27 кв. м;

- надано ОСОБА_5 в користування ізольована кімната 1-а площею 12,4 кв. м;

- надано ОСОБА_6 в користування ізольована кімната 4-а площею 6,9 кв. м;

залишено в спільному користуванні ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 кухню площею 9,6 кв. м, ванну, поєднану із вбиральнею, площею 1,87 кв. м, коридори площами 5,1 кв. м і 5,4 кв. м.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_7 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду в частині визначення порядку користування співвласниками спірної житлової квартири, змінивши його, посилаючись на те, що рішення суду в цій частині прийнято в порушення діючого законодавства.

Зокрема, судом не враховано, що згідно схематичного плану спірної квартири ізольованими кімнатами є кімната № 2а площею 13,89 кв. м. та № 3а площею 13,27 кв. м., які ізольовані від інших приміщень квартири. Кімната № 1 площею 12,4 кв. м. розміщена практично в центрі квартири, тому визнати її як ізольовану кімнату немає жодних підстав. Однак суд, закріплюючи право користування вказаною житловою площею в спірній квартирі за ОСОБА_5, зазначеного не врахував, зазначивши в оскаржуваному рішенні про те що вказана кімната є ізольованою, що в свою чергу ніякими доказами не підтверджено.

Крім того, суд не оцінив об'єктивно та всебічно позицію відповідача, яку він виклав в запереченнях до позовної заяви, а саме того, що він просив суд залишити за собою кімнату № 3а, площею 13,27 кв. м., оскільки він є інвалідом 3 групи та потребє спокою за станом здоров'я а старшій донці ОСОБА_5 просив залишити у користуванні ізольовану кімнату № 2а, площею 13,89 кв.м., оскільки остання проживає в ній з донькою ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та враховуючи те, що дитина потребує спокою. Також судом не було прийнято до уваги пояснення сомої ОСОБА_5, яка повідомила суд, що вона бажає проживати в кімнаті поряд із батьком, оскільки після перенесеного інсульту він потребує турботи та відповідної допомоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення. Враховуючи зазначене та у відповідності до норм ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд перевіряє дану справу в повному обсязі.

Судом встановлено, що 06 червня 1987 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 27.04.2015 року.

Від шлюбу сторони мають двох доньок: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно із дублікатом свідоцтва про право власності на житло від 27 лютого 1994 року № Ц-459, виданого управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради народних депутатів АДРЕСА_1 у будинку АДРЕСА_2 належить відповідачу, позивачу та їхній дочці, ОСОБА_5

Відповідно до технічного паспорту квартира складається із чотирьох кімнат: 1-а площею 12,4 кв. м, 2-а площею 13,89 кв. м, 3-а площею 13,27 кв. м, 4-а площею 6,9 кв. м, кухні площею 9,6 кв. м, ванни, поєднаної із вбиральнею, площею 1, 87 кв. м, коридорів площами 5,1 кв. м і 5,4 кв. м, загальною площею 68,43 кв. м, жилою площею 46,46 кв. м.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_7 про визначення порядку користування спірною квартирою шляхом її вселення до спірної квартири та визначаючи порядок користування приміщенням надаючи у користування ОСОБА_7 кімнату № 2а, площею 13,89 кв.м, а ОСОБА_5 кімнату №1а, площею 12,4 кв.м., суд першої інстанції суд виходив того, що вказаний порядок добровільно визначений сторонами.

Проте, колегія суддів, не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції у зв'язку із порушенням судом норм процесуального права, які тягнуть за собою скасування рішення суду.

Згідно зі ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до норм цивільно - процесуального законодавства суд має перевіряти і встановлювати, чи належні сторони беруть участь у справі.

Згідно п.2 Постанови Верховного Суду України №5 від 12.06.2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду», готуючи справу до розгляду, суд повинен визначити: обставини, які мають значення для справи, та факти, що підлягають встановленню і покладені в основу вимог і заперечень; характер спірних правовідносин і зміст правової вимоги; матеріальний закон, який регулює спірні правовідносини; вирішити питання про склад осіб, які братимуть участь у справі; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; визначити коло доказів відповідно до характеру спірних правовідносин і роз'яснити, якій із сторін слід довести певні обставини; вжити заходів для забезпечення явки в судове засідання, а також сприяти врегулюванню спору до судового розгляду, аналогічне твердження закріплене в ст.. 130 ЦПК України.

У п.10 вищевказаної постанови зазначено, що вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі (стаття 26 ЦПК ), суд повинен виходити з характеру спірних правовідносин, визначеної ним норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та з матеріально-правового інтересу у вирішенні справи.

Як вбачається зі змісту ст.ст. 33, 36, 119 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.

Згідно з положеннями цивільного процесуального законодавства відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача (ст. 33 ЦПК).

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти у задоволенні позову.

Якщо ж справа, у якій судом першої інстанції не вирішено питання про залучення усіх належних відповідачів, без участі яких її вирішення є неможливим, перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції, апеляційний суд відмовляє у позові з цих підстав.

При цьому обґрунтованість позовних вимог не перевіряється.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, встановлення порядку користування приміщенням та відшкодування моральної шкоди ОСОБА_7 зазначила, в якості відповідача ОСОБА_4 та в якості третіх осіб - ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Поруч з цим, з матеріалів справи вбачається, що власниками спірної квартири АДРЕСА_2 є відповідач -ОСОБА_4, позивач -ОСОБА_7 та їхня спільна донька - ОСОБА_5

Вирішуючи спір, та задовольняючи вимогу позивача про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення та встановлення порядку користування приміщенням з наданням сторонам у користування ізольованих кімнат, суд першої інстанції встановивши, що співвласником спірного домоволодіння також є третя особа: ОСОБА_5, незаконно вирішив питання про її права та обов'язки, при цьому у порушення положень ст.33 ЦПК України не залучив її до участі у справі в якості співвідповідача й дійшов передчасного висновку щодо вирішення спору про часткове задоволення позову ОСОБА_7

Апеляційний суд відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства позбавлений можливості залучати співвідповідачів до участі у справі, у зв'язку з чим не може усунути вказані вище порушення та вирішити спір.

Крім того, встановлюючи порядок користування спірною квартирою надаючи ОСОБА_6 в користування ізольовану кімнату 4-а площею 6,9 кв., суд першої інстанції не прийняв до уваги, що остання притягнута до участі у справі в якості третьої особи, процесуальні права та обов'язки якої значно звужені ніж у позивача чи відповідача та того, що вона не є співвласником спірної квартири.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України, підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у позові, що не позбавляє ОСОБА_7 можливості у подальшому звернутись з даними позовними вимогами до суду, залучивши до участі у справі осіб, прав та інтересів яких стосується предмет позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 05 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням шляхом вселення, встановлення порядку користування приміщенням та відшкодування моральної шкоди

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

І.Є. Ляховська