Рішення № 57030452, 05.04.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 214/3509/14-ц 22-ц/774/263/К/16

Справа № 214/3509/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/263/К/16 суддя Попов В.В.

Категорія № 24 (IV) Доповідач - Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

за участю: секретаря - Євтодій К.С.,

відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2015 року по справі за позовом Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» (далі - ДП «Криворізька теплоцентраль») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за комунальні послуги. Уточнивши позовні вимоги, в їх останній редакції, зазначивши при цьому співвідповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно 3103,48 грн., в рахунок відшкодування заборгованості по оплаті комунальних послуг, яка виникла в результаті неналежного виконання відповідачами своїх обов'язків щодо оплати наданих послуг, а також судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2015 року позовні вимоги Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» задоволено.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» 3103,48 грн. в рахунок погашення заборгованості по оплаті за опалення та гаряче водопостачання. Вирішено питання щодо судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строків позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 посилався на неповноту з'ясування обставин справи. Зокрема, вважає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що внесення платежів за комунальні послуги, що надає позивач, визначено щомісячними платежами. У зв'язку із чим, позовна давність повинна обчислюватись з моменту настання строку погашення чергового платежу. При цьому відповідач вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо переривання строку позовної давності відповідачами шляхом вчинення ними дії, що свідчить про визнання боргу, оскільки переривання строку позовної давності можливе лише в межах строку позовної давності.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості, відмовивши при цьому в застосуванні наслідків спливу строку позовної давності, виходячи з того, що відповідачами в добровільному порядку сплачувались грошові кошти в сумі 100,00 грн. щомісячно в період з серпня 2008 року по січень 2012 року, в період після припинення надання позивачем комунальних послуг, що на думку суду свідчить про визнання боргу, та фактично є перериванням перебіг строку позовної давності.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачі зареєстровані в квартирі, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.53).

Згідно Витягу із особового рахунку відповідачі були споживачами комунальних послуг з опалення та гарячого водопостачання зазначеної квартири, які надавало їм Державне підприємство «Криворізька теплоцентраль» до серпня 2008 року (а.с.6-8). Згідно даного Витягу заборгованість відповідачів по оплаті за надані комунальні послуги з урахуванням їх часткової оплати станом на 01.04.2014 року склала 3103 грн. 48 коп., та яка станом на 01.09.2015 року залишилась незмінною (а.с.6-8, 52).

Згідно п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» №2482-ХII з наступними змінами і доповненнями, утримання приватизованих квартир здійснюється за рахунок коштів їх власників згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків. Згідно п.7 зазначених Правил, затверджених постановою КМУ від 24.01.2006 року, власник та наймач квартири зобов`язані оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Отже виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачі своїх обов'язків по своєчасному внесенню плати за надані послуги з опалення та гарячого водопостачання належним чином не виконували, внаслідок чого виникла вказана заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідачів.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для застосування до спірних правовідносин наслідків спливу строку позовної давності, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Згідно вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до суду із заявою про стягнення судового наказу у вересні 2009 року і таким чином, відбулось переривання строку позовної давності, перебіг якого, згідно вимог ст. 264 ЦК України, почався заново та відповідно закінчився у вересні 2012 року. Зазначений судовий наказ було скасовано в квітні 2010 року, проте відповідної позовної заяви подано не було і наступного разу ДП «Криворізька теплоцентраль» звернулось знову із заявою hgj видачу судового наказу в лютому 2014 року, тобто з пропуском строку позовної давності.

Крім того, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Проте з урахуванням викладеного, внесення відповідачами коштів на рахунок позивача в період з серпня 2008 року по січень 2012 року не може вважатись вчиненням особою дій, що свідчать про визнання нею боргу, оскільки переривання строку позовної давності є можливим лише в період позовної давності.

Між тим, в розумінні ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем у відповідності до вимог закону виставлявся рахунок відповідачам щодо сплати вартості спожитих послуг, у зв'язку з чим слід дійти висновку про те, що платіж за кожен місяць фактично є окремим зобов'язанням відповідачів, при цьому початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у позивача права на позов щодо кожного щомісячного платежу, тобто від дня, коли відбулось це порушення відповідачем його обов'язку щодо сплати вартості спожитих комунальних послуг, що надавались позивачем.

Відтак, слід дійти висновку про те, що несплачені до моменту звернення позивача до суду комунальні рахунки підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному місяцю.

При цьому з урахуванням того, що ДП «Криворізька теплоцентраль» звернулось до суду із вказаним позовом в квітні 2014 року, в такому випадку період часу, що входить в межі строку позовної давності становить з квітня 2011 року по квітень 2014 року. Як вбачається з особового рахунку за вказаний період часу комунальні послуги ДП «Криворізька теплоцентраль» до оселі відповідачів не постачались, та відповідно нарахування платежів за комунальні послуги не проводилось.

Вказаних вимог закону та обставин справи, судом першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення не враховано, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення з порушенням вимог матеріального та процесуального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку із пропуском строку позовної давності.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 28 жовтня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Криворізька теплоцентраль» до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за комунальні послуги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: