Рішення № 57030298, 23.03.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1946/16 Справа № 203/5491/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Дніпропетровськ 23 березня 2016 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Волошина М.П., Демченко Е.Л.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Приватного акціонерного товариства

«ОСОБА_2, ІНК»,

на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року та додаткове рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2, ІНК» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_3 у вересні 2015 року звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ПрАТ «ОСОБА_2, ІНК» заборгованість по заробітній платі та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилалась на те, що в період з 04 лютого 2013 року по 07 липня 2015 року вона працювала у відповідача та обіймала посаду інженера 1-ї категорії відділу перспективних розробок, та була звільнена із займаної посади на підстава п.1 ст.40 КЗпП України. В день звільнення позивачу була видана трудова книжка, проте не було виплачено заробітню плату за відповідний місяць, а також існуючу заборгованість по заробітній платі починаючи з 01 квітня 2014 року по 07 липня 2015 року з урахуванням невикористаної відпустки. На прикінці квітня відповідач сплатив їй 13% від заробітної плати за період з 01 квітня по 07 серпня 2015 року. Отже враховуючи наведені обставини позивач просить суд стягнути на її корить заборгованість по заробітній платі в розмірі 5807, 55 грн. та враховуючи, що відповідачем було порушено виплату заробітної плати, позивач також просить стягнути на свою користь компенсацію за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 4100,40 грн. /а.с.1-3/.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено, тягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість по заробітній платі в розмірі 5807,55 грн. та компенсацію за час розрахунку при звільненні в розмірі 4100, 40 грн. - всього 9970,95 грн., також вирішено питання щодо судових витрат /а.с.31-34/.

Додатковим рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року рішення суду від 25 листопада 2015 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 5807, 55 грн. допущено до негайного виконання /а.с.38/.

В апеляційній скарзі ПрАТ «ОСОБА_2, ІНК» посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування рішення суду від 25 листопада 2015 року та додаткового рішення від 03 грудня 2015 року /а.с.49-53/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02 квітня 2013 року ОСОБА_3 прийнята на роботу в технічний відділ в бюро розробки технічної документації, сертифікації і патентознавства інженером по сертифікації першої категорії по строковому договору на підставі наказу №23-к від 31 січня 2013 року, що підтверджується записом № 13 у трудовій книжці /а.с.6/.

Згідно наказу № 984-к від 06 листопада 2013 року ОСОБА_3 07 листопада 2013 року переведена в технічний відділ в бюро розробки технічної документації, сертифікації та патентознавства на посаду інженера по сертифікації та розробки технічної документації першої категорії постійно, запис №14 трудової книжки /а.с.6/.

Наказом №106-к від 25 лютого 2014 року ОСОБА_3 26 лютого 2014 року переведена у відділ перспективних розробок у бюро з асортименту та оснащення на посаду інженера конструктора першої категорії, про що зроблено запис у трудовій книжці /а.с.6 зворот/.

07 липня 2015 року на підставі наказу № 702-к від 01 липня 2015 року ОСОБА_3 звільнена з роботи за п.1 ст.40 КЗпП України (скорочення штату працівників) /а.с.6 на зв./.

Після звільнення з роботи, їй було виплачено заробітну плату не в повному обсязі, а саме ПрАТ «ІнтерМікро Дельта» мало заборгованість по виплаті ОСОБА_3 заробітної плати у розмірі 5972, 38 грн., з яких 1267,95 грн. - заборгованість за квітень 2015 року, 1072,65 грн. - заборгованість за травень 2015 року, 1660,84 грн. - заборгованість за червень 2015 року, 1970,89 грн. - заборгованість за липень 2015 року з урахуванням невикористаної відпустки. В той же час відповідачем було здійснено виплату 13% від заробітної плати за квітень. Отже заборгованість за період з 01 квітня по 07 серпня 2015 року склала 5 807,55 грн. /а.с.7-8/.

Ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі, правильно встановив характер спірних правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням конкретних обставин справи з дотриманням норм процесуального права.

Відповідно до ст.233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Положеннями ст.47 КЗпП України передбачений обовязок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення не тільки видати працівникові трудову книжку, а й провести з ним розрахунок у строки, визначені ст.116 КЗпП України.

В свою чергу, нормою ст.116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Посилання відповідача в своїй апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції при розгляді даної справи не було досліджено всіх обставин по справі, оскільки ухвалюючи рішення керувався лише доводами позивача у звязку з чим не в повному обсязі судом було зясовано обставини, що мають значення по справі, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Отже, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду від 25 листопада 2015 року є правильним по суті, постановлено з дотриманням вимог матеріального права, а тому його необхідно залишити без змін, а апеляційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.

Разом з тим, ухвалюючи додаткове рішення 03 грудня 2015 року суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність допустити до негайного виконання рішення суду від 25 листопада 2015 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в повному розмірі, тобто в сумі 5807,55 грн.

Проте з таким висновком суду погодитись не можна, з наступних підстав.

Відповідно ст. 220 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 367 цього Кодексу.

Також статтею 367 ЦПК України встановлено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Отже, враховуючи наведені норми закону колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи додаткове рішення по справі суд першої інстанції помилково дійшов висновку про необхідність допустити до негайного виконання стягнення повної суми заборгованості по заробітній платі, оскільки положеннями ст. 367 ЦПК України встановлено обмеження виплати працівнику даних виплат не більше ніж за один місяць у порядку негайного виконання рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції від 03 грудня 2015 року підлягає зміні в частині визначення розміру виплати заробітної плати стягнутої на користь позивача в порядку негайного виконання, зазначивши що негайному виконанню судового рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає стягнення вказаних виплат за один місяць.

Керуючись ст.ст. 205, 303, ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну Приватного акціонерного товариства «ОСОБА_2, ІНК» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Додаткове рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 грудня 2015 року змінити та допустити негайне виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості по заробітній платі за дин місяць, замість вказаної заборгованості в сумі 5807 грн. 55 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Волошин М.П.

ОСОБА_4