Ухвала суду № 57028773, 06.04.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 532/2164/15-ц Номер провадження 22-ц/786/902/16Головуючий у 1-й інстанції Тесленко Т. В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі: головуючого судді: Карпушина Г.Л.; суддів: Одринської Т.В., Дорош А.І., при секретарі: Коротун І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Комендантівської сільської ради Кобеляцького району про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його сестра ОСОБА_4, після смерті якої залишилася спадщина, до її складу входить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ПОСП «Росія», розташованого на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району, розміром 5,18 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року та їх батькові ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_1, виданого Кобеляцькою РДА 18.12.1999 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за №325, який згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2002 року зареєстрований в реєстрі 921 спадкової справи № 210, переоформлено на його рідну сестру ОСОБА_4 Однак, в оформленні права на спадщину на вищевказане майно на позивача, нотаріусом відмовлено, оскільки відсутній правовстановлюючий документ, а саме Сертифікат на право на земельну частку (пай), який був втрачений за життя спадкодавцем. В зв'язку з чим, позивач просив визнати за ним право власності за законом в порядку спадкування право на вищезазначену земельну частку (пай).

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року позовну заяву ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ПОСП «Росія», розташованого на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району, Полтавської області розміром 5,18 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Кобеляцькою РДА 18.12.1999 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 325, що належало його рідній сестрі ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

З даним рішенням суду не погодилася ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій прохала рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за кожним ОСОБА_3 та ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом по 1/2 земельної частки (паю) у землі, яка перебуває у колективній власності ПОСП «Росія», розташованого на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району, Полтавської області розміром 5,18 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Кобеляцькою РДА 18.12.1999 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 325, що належало їх рідній сестрі ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Вважає, що дане рішення суду винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи.

Судове засідання проводилося за участі апелянта та позивача, за відсутності відповідача, який будучи належним чином та завчасно повідомленим про час та місце слухання справи, подав заяв з проханням слухати справу у відсутність їх представника.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ч.1 ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_4 (а.с.5), яка доводилася позивачеві рідною сестрою (а.с.7,8), лишила по собі спадщину, що складається з права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності ПОСП «Росія», розташованого на території Комендантівської сільської ради Кобеляцького району, розміром 5,18 умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), що належало померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 року їх батькові ОСОБА_5 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_2, виданого Кобеляцькою РДА 18.12.1999 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів за № 325, який згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.03.2002 року зареєстрованого в реєстрі 921 спадкової справи № 210 переоформлено на його рідну сестру ОСОБА_4 (а.с. 11-14).

Матеріалами справи встановлено, що в оформленні права на спадщину на вищевказане майно відносно ОСОБА_3 державним нотаріусом - Р.В. Русняк - відмовлено, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну ділянку(сертифікат на право на земельну частку (пай)).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, постановою державного нотаріуса Кобеляцької державної нотаріальної контори ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як спадкоємцю другої черги відповідно до ст.530 ЦК УРСР на вищезазначене право на земельну частку (пай) у землі за відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на неї, належність цього майна померлому підтверджується належними та допустимими доказами, інші спадкоємці відсутні, а тому прийшов до висновку, що позивач має право на це майно в порядку спадкування за законом, в зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до п.5 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (2003 року) правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику в справах про спадкування» роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Так, відповідно до статей 529-530 ЦК УРСР 1963 року, які діяли на час відкриття спадщини, було встановлено, що за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

При відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга). До числа спадкоємців за законом належать непрацездатні особи, що перебували на утриманні померлого не менше одного року до його смерті.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач та апелянт є спадкоємцями другої черги після смерті померлої ОСОБА_4. Крім них, виходячи із зібраних доказів, до кола спадкоємців також належать мати померлої ОСОБА_7 та її повнолітні доньки ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Згідно ст. 549 ЦК УРСР 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.

Статтею 550 ЦК УРСР 1963 року, передбачено, що строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Спадщина може бути прийнята після закінчення зазначеного строку і без звернення до суду при наявності згоди на це всіх інших спадкоємців, які прийняли спадщину.

Відповідно до норм ч.2 ст. 553 ЦК УРСР 1963 року вважається, що відмовився від спадщини той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом є правом спадкоємця й залежить виключно від його власного волевиявлення. Для прийняття спадщини необхідне волевиявлення спадкоємця і здійснення ним певних дій. Неприйняття спадкоємцем спадщини може бути виражено фактично, коли спадкоємець протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, не здійснює дій, що свідчать про намір прийняти спадщину, або може бути виражено явно, коли спадкоємець шляхом подачі заяви в нотаріальну контору виражає свою незгоду прийняти спадщину.

На момент смерті ОСОБА_4 остання проживала одна, у фактичне управління належним їй майном вступив лише позивач, що підтверджується довідкою Комендантівської сільської ради Кобеляцького району (а.с.10). Заповіт ОСОБА_4 не складався, із заявами про прийняття спадщини, у передбачений законом строк, інші спадкоємці не зверталися, спадкова справа після її смерті не відкривалася. На момент прийняття рішення інші спадкоємці питання про продовження строку для прийняття спадщини не піднімали, з позовами до суду не зверталися.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач є єдиним спадкоємцем, який у передбачений законом строк та передбаченому порядку прийняв спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_4 Інші спадкоємці, якім було відомо про відкриття спадщини та її склад, відповідних дій не вжили, а тому відповідно до вимог законодавства, яке діяло на той час вважаються такими, що відмовилися від прийняття спадщини. Вказані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 06.02.2013 року по справі №6-167цс12.

Наведені обставини апелянтом не спростовані, а тому доводи наведенні в апеляційні скарзі є необґрунтованими та не підлягають до задоволення.

Як встановлено в ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно правової позиції Верховного суду України, яка викладена в постанові від 23.01.2013 року по справі №6-164цс12 в спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини, такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29.

Враховуючи той факт, що у ОСОБА_5, відсутні правовстановлюючі документи на спадкове майно, колегія суддів вважає, що місцевий суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги останнього та визнав за ним право власності в порядку спадкування.

Висновки місцевого суду зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів, доводів та заперечень сторін, яким судом дана відповідна правова оцінка. Розгляд справи проведений з дотриманням принципу змагальності та диспозитивності, а оцінка доказів проведена відповідно до норм ст. 212 ЦПК України.

В свою чергу, доводи апеляційної скарги не містять нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Таким чином, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 308 ,314,315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 листопада 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя : /підпис/ Г.Л. Карпушин

Судді: /підпис/ Т.В. Одринська /підпис/ А.І. Дорош

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області Г.Л. Карпушин

З оригіналом згідно: