Постанова № 57025981, 05.04.2016, Липоводолинський районний суд Сумської області

Справа № 581/174/16-а

Провадження № 2-а/581/6/16

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 квітня 2016 року Липоводолинський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Кузьмінського О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мазур О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Недригайлівського обєднаного управління Пенсійного фонду України

про визнання неправомірними дій та зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

3 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив визнати неправомірною відмову Управління пенсійного фонду України у Липоводолинському районі Сумської області у зарахуванні йому до страхового стажу періоду роботи на посаді лікаря- дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету у подвійному розмірі; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області зарахувати йому період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету Липоводолинської центральної районної лікарні із 8 серпня1977 року по 31 грудня 2010 року до страхового стажу роботи в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а також провести перерахунок пенсії, починаючи із 7 грудня 2012 року з дорахуванням грошової допомоги, призначеної відповідно до п. 71 розділу ХV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із врахуванням виплачених сум.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 8 серпня 1977 року його було зараховано на посаду лікаря-дерматовенеролога до Липоводолинської центральної районної лікарні в дерматовенерологічний кабінет, на якій він пропрацював до 1 січня 2011 року. 4 січня 2011 року його було переведено на посаду лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету у звязку з внесенням змін до штатного розпису лікарні. 6 грудня 2012 року йому виповнилося 60 років і Управлінням Пенсійного фонду в Липоводолинському районі за його заявою було призначено пенсію за віком з 7 грудня 2012 року. 16 січня 2013 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі із проханням перевірити правильність зарахування стажу роботи при обчисленні пенсії та вимогою зарахувати стаж роботи у подвійному розмірі. Дане звернення було розглянуто та 31 січня 2013 року він отримав відповідь, в якій зазначалося, що зарахування роботи за період з 8 серпня 1977 року до 31 грудня 2010 року у подвійному розмірі не є можливим, оскільки дерматовенерологічний кабінет не був у цей період окремим закладом охорони здоровя чи структурним підрозділом лікарні. При цьому періоди роботи з 2 серпня 1976 по 22 липня 1977 року, та з 1 січня 2011 по 7 грудня 2012 року були зараховані у подвійному розмірі. Вважає, що доводи Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі щодо неможливості зарахування стажу у подвійному розмірі за період роботи з 8 серпня 1977 року по 31 грудня 2010 року є безпідставними та такими, що порушують як норми чинного законодавства так і його особисті права. Оскільки на дату призначення йому пенсії не було враховано в подвійному розмірі стаж роботи лікарем-дерматовенерологом, це зменшило розмір належної йому пенсії та вплинуло на заниження розміру нарахованої грошової допомоги.

Відповідач у своїх запереченнях не погодився з позовними вимогами та вважає їх необґрунтованими. Зазначає, що є безпідставною вимога позивача щодо визнання незаконною відмови управління у зарахуванні йому до страхового стажу періоду роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету у подвійному розмірі, оскільки період роботи ОСОБА_1 лікарем-дерматовенерологом дерматовенерологічного кабінету з 1 січня 2011 по 7 грудня 2012 (час призначення пенсії) зараховано управлінням до страхового стажу у подвійному розмірі. ОСОБА_1 страховий стаж при призначенні пенсії за віком розрахований в подвійному розмірі на підставі трудової книжки від 5 серпня 1976 року, диплому про навчання у ВНЗ серії А-II № 147380 від 31 липня 1976 року, довідки Сумського обласного шкірно-венерологічного диспансеру № 92 від 17 грудня 2012 з 2 серпня 1976 року по 22 липня 1977 року, та з 1 січня 2011 року по 2 січня 2013 року.

До 1 січня 2011 року в Липоводолинській центральній районній лікарні не було структурного підрозділу дерматовенерологічного кабінету, а ОСОБА_1 працював лікарем-дерматовенерологом поліклінічного відділення лікарні, а не дерматовенерологічного кабінету лікарні, а тому відсутні підстави зараховувати позивачу період роботи 8 серпня 1977 року до 31 грудня 2010 року до страхового стажу у подвійному розмірі. ОСОБА_1 не надав до управління, а також не додав до позовної заяви доказів того, що в Липоводолинській центральній районній лікарні у період часу з 8 серпня 1977 року по 31 грудня 2010 року був створений та функціонував дерматовенерологічний кабінет, в якому він працював, зокрема, положення про кабінет.

Є також необґрунтованою, на думку відповідача, вимога провести перерахунок пенсії, починаючи з 7 грудня 2012 року з донарахуванням грошової допомоги, призначеної відповідно до п. 71 розділу ХУ Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» із врахуванням виплачених сум.

Зазначає, що позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду про визнання неправомірною відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи, а тому адміністративний позов відповідно до вимог ст. 100, 155 КАС України повинен бути залишений без розгляду.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача позов не визнала, наполягала на позиції управління, викладеній у запереченні.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

У звязку з реорганізацією відповідача шляхом злиття на підставі постанови Кабінету міністрів України від 16 грудня 2015 року №1055 та утворення нового органу, судом в ході розгляду справи замінено відповідача на правонаступника - Недригайлівське обєднане управління Пенсійного фонду України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 8 серпня 1977 року прийнятий на посаду лікаря-дерматовенеролога до Липоводолинської центральної районної лікарні (далі - ЦРЛ), а з 1 січня 2011 року на посаду лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету вказаної лікарні. По своїй діяльності обслуговує хворих з небезпечними інфекційними захворюваннями: сифіліс, гонорея, трихомоніаз, паразитарними захворюваннями: короста, демодекоз.

При призначенні пенсії за віком Управлінням Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі страховий стаж за період роботи позивача з 8 серпня 1977 по 31 грудня 2010 року враховано в одинарному розмірі, а не в подвійному, як наполягає позивач, мотивуючи це тим, що робота в дерматовенерологічних кабінетах зараховується у подвійному розмірі тільки тоді, колі у лікарні функціонував такий кабінет, який мав статус структурного підрозділу лікарні. На думку відповідача, з наданих позивачем документів не вбачається за вказаний період наявності дерматовенерологічного кабінету як окремого структурного підрозділу лікарні.

Позивач направив на адресу відповідача звернення, в якому просив перевірити правильність зарахування стажу роботи та зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 8 серпня 1977 по 31 грудня 2010 року, але листом від 31 січня 2013 року йому було відмовлено.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Спільним листом від 29 грудня 2005 року № 625/0/15-05/039-6, № 10.01.09/2606, № 16918/02-20 Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоровя України та Пенсійного фонду України надано розяснення, що інфекційними закладами (відділеннями) є, в тому числі, кабінети інфекційних захворювань, час роботи в яких зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» інфекційні хвороби - це розлади здоров'я людей, що викликаються живими збудниками (вірусами, бактеріями, рикетсіями, найпростішими, грибками, гельмінтами, кліщами, іншими патогенними паразитами), продуктами їх життєдіяльності (токсинами), патогенними білками (пріонами), передаються від заражених осіб здоровим і схильні до масового поширення.

За приписами статті 7 цього Закону лікування хворих на інфекційні хвороби може проводитися в акредитованих у встановленому законодавством порядку державних і комунальних спеціалізованих закладах (відділеннях) охорони здоров'я та клініках наукових установ, а також в акредитованих закладах охорони здоров'я, заснованих у встановленому законодавством порядку на приватній формі власності. Лікуванням хворих на інфекційні хвороби можуть займатися особи, які мають, медичну освіту та відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, у тому числі особи, які в установленому порядку займаються приватною медичною практикою.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоровя України від 19.07.1995 № 133 «Про затвердження Переліку особливо небезпечних інфекційних, паразитарних хвороб людини і носійництва збудників цих хвороб» сифіліс, гонорея, трихофітія, мікроспорія, фавус відноситься до небезпечних інфекційних хвороб; короста та демодекоз до групи аскарози, паразитних хвороб.

З листа Міністерства охорони здоров'я України від 15 лютого 2006 року №10.03.68/286 вбачається, що робота медичних працівників в шкірно-венерологічних диспансерах, відділеннях, кабінетах, палатах, які працюють з хворими на особливо небезпечні інфекційні та паразитарні хвороби людини, зокрема сифіліс, гонорея, трихоітія, мікроспорія, фавус, коросту, демодекоз повинна зараховуватися їм до стажу роботи в подвійному розмірі.

Таким чином, дерматовенерологічний кабінет є інфекційним закладом охорони здоровя.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, згідно п. 1 якого, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

В трудовій книжці позивача зафіксовано, що він з 8 серпня 1977 року працював на посаді лікаря-дерматовенеролога, а з 1 січня 2011 року на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету Липоводолинської ЦРЛ. В тож же час, згідно інформації, наданої Липоводолинською ЦРЛ, до 2011 року кабінет лікаря-дерматовенеролога входив до складу поліклінічного відділення лікарні, а тільки з 2011 року виведений зі складу вказаного відділення в окремий структурний підрозділ лікарні. Таким чином вбачається, що трудова книжка позивача має, зокрема, не повні записи назв посад, а відтак трудовий стаж може бути доведений іншими документами.

В той же час факт роботи позивача на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматовенерологічного кабінету поліклінічного відділення Липоводолинської ЦРЛ та факт функціонування самого вказаного кабінету з 1977 року підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме: положенням про дерматологічний кабінет (а.с. 24); рішенням Липоводолинської районної ради від 30 грудня 2010 року, яким внесено зміни до штатного розпису Липоводолинської ЦРЛ окремо виділено зокрема, дерматовенерологічний кабінет, та встановлено, що дія даного рішення розповсюджується на працівників вказаного кабінету попередніх років (а.с. 70); копією виписки з наказів Липоводолинської ЦРЛ від 28.08.1976 №284 та від 30.07.1980 №171 (а.с. 76); довідкою-звітом за 1976 рік (а.с. 78-79); штатним розписом працівників Липоводинської ЦРЛ на 1978 рік (а.с. 80-82); звітом лікувально-профілактичного закладу за 1977 рік (а.с. 83-84); примірним положенням про лікаря-дерматовенеролога, затверджене 7.06.2004 (а.с. 85); копією посвідчення ОСОБА_2 (а.с. 86); листом Липоводолинської ЦРЛ від 29 березня 2016 року про те, що до 2011 року кабінет лікаря-дерматовенеролога входив до складу поліклінічного відділення лікарні (а.с. 97); копією наказу Липоводолинської районної лікарні №312 від 3 серпня 1977 року (а.с. 98); копією наказу Липоводолинської ЦРЛ від 4 січня 2011 року №3-о (а.с. 99); копією наказу по Липоводолинській районній лікарні від 3 вересня 1977 року (а.с. 106); копією акту перевірки стану дерматовенерологічної служби Липоводолинського району за 1988 рік (а.с. 123); копією посадової інструкції медичної сестри дерматовенерологічного кабінету (а.с. 124); копіями журналів дерматовенерологічного кабінету за 1999 рік (а.с. 126-129); копією акту перевірки дерматологічної служби Липоводолинської ЦРЛ від 2002 року (130-131).

Таким чином, суд вважає доведеним факт роботи позивача на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету з 8 серпня 1977 року.

Варто зазначити, що відповідач, на якого відповідно до ст. 71 КАС України покладено обовязок доказування правомірності своєї бездіяльності, зворотного не довів.

Водночас, не можуть бути прийняті до уваги доводи відповідача про відсутність положення про дерматовенерологічний кабінет Липоводолинської ЦРЛ за попередні роки, оскільки ця обставина може свідчити про невиконання роботодавцем вимог законодавства, а не про відсутність в лікарні дерматовенерологічного кабінету.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується право позивача на зарахування у подвійному розмірі його трудового стажу на посаді лікаря-дерматовенеролога за період з 8 серпня 1977 по 31 грудня 2010 року, а тому для відновлення його прав відповідача слід зобовязати провести перерахунок пенсії з урахуванням цього стажу.

Однак, згідно із положенням ч.ч 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Судом встановлено і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що предметом оскарження є бездіяльність відповідача, що стосується невиплати позивачу пенсії за віком з урахуванням всього страхового стажу з моменту призначення пенсії.

Позивач дізнався про порушення своїх прав 31 січня 2013 року, коли отримав лист відповідача про відмову зарахувати до страхового стажу в подвійному розмірі період роботи з 8 серпня 1977 по 31 грудня 2010 року.

Позовна заява та додані до неї матеріали не вказують на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Проте судом враховано, що позивач 3 березня 2016 року звернувся з позовом, вказуючи, що і на теперішній час його права не відновлені, пенсія на його думку продовжує виплачуватися виходячи з невірного розрахунку і на момент подачі позову. Таким чином спірні правовідносини не припинили існування, а отже носять триваючий характер.

На підставі викладеного слід зобовязати відповідача зарахувати позивачу період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога з 8 серпня 1977 року по 31 грудня 2010 року до страхового стажу в подвійному розмірі та провести перерахунок пенсії в межах шестимісячного строку звернення до адміністративного суду - починаючи з 3 вересня 2015 року. У звязку з цим позовні вимоги в частині визнання неправомірною відмови відповідача в зарахуванні позивачу вказаного періоду роботи у подвійному розмірі та зобовязання провести перерахунок пенсії з дня призначення пенсії до 2 вересня 2015 року слід залишити без розгляду.

Згідно п. 71 перехідних положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж"статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Судом встановлено, що на підставі цієї норми закону позивачу було здійснено виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

При вирішенні позовної вимоги про зобовязання відповідача дорахувати позивачу грошову допомогу, призначену відповідно до п. 71 розділу XV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» суд виходить із того, що оскільки через пропуск позивачем строку для звернення до суду відповідач має перерахувати розмір пенсії тільки за останні 6 місяців, що передували зверненню до суду, а розмір пенсії станом на день її призначення залишається незмінним, то в задоволенні цієї вимоги слід відмовити.

Відповідно до ст. 94 КАС України на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 551 грн. 26 коп. судового збору.

В той же час не підлягають відшкодуванню судові витрати позивача на правову допомогу, оскільки позивачем не надано розрахунок витраченого адвокатом часу на надання правової допомоги, що є необхідним у контексті вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».

Також не підлягають відшкодування витрати позивача, повязані із переїздом в м. Суми та з направленням листа на адресу Державного архіву Сумської області для отримання доказів по справі, оскільки такі витрати відповідно ст. 87 КАС України не відносяться до витрат, повязаних з розглядом справи.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 159, 162, 163, 167 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобовязати Недригайлівське обєднане управління Пенсійного фонду України зарахувати ОСОБА_1 період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету Липоводолинської центральної районної лікарні з 8 серпня 1977 року по 31 грудня 2010 року до страхового стажу в подвійному розмірі відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та провести перерахунок пенсії, починаючи з 3 вересня 2015 року.

У задоволенні адміністративного позову в частині зобовязання Недригайлівського обєднаного управління Пенсійного фонду України дорахувати ОСОБА_1 грошову допомогу, призначену відповідно до п. 71 розділу XV Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» відмовити.

Адміністративний позов у частині визнання неправомірною відмови Управління Пенсійного фонду України в Липоводолинському районі Сумської області, правонаступником якого є Недригайлівське обєднане управління Пенсійного фонду України, в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді лікаря-дерматовенеролога дерматологічного кабінету Липоводолинської центральної районної лікарні у подвійному розмірі та зобовязання Недригайлівського обєднаного управління Пенсійного фонду України провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 7 грудня 2012 року по 2 вересня 2015 року залишити без розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень - Недригайлівського обєднаного управління Пенсійного фонду України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 551 грн. 26 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Липоводолинський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови.

Суддя О. В. Кузьмінський

Повний текст постанови складений 8 квітня 2016 року