Ухвала суду № 57002524, 22.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

22.03.2016 № К/800/53920/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., розглянувши в порядку письмового провадженнякасаційну скаргуДержавного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» на постановуКіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015у справі №П/811/613/15 за позовомДолинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області доДержавного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» простягнення коштів за податковим боргом,- ВСТАНОВИВ:

Долинська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області звернулася до суду із адміністративним позовом, у якому просила стягнути з Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» суму податкового боргу в розмірі 814897,68 грн.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 у даній справі, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015, позов задоволено та стягнуто з Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату» на користь держави в особі Долинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області податковий борг в розмірі 814897,68 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справ, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В письмовому запереченні на касаційну скаргу позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

З урахуванням відсутності клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на день звернення до суду першої інстанції за відповідачем обліковується податковий борг в загальному розмірі 814897,68 грн., в тому числі:

- з плати за землю в сумі 521263,12 грн., що виник у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, самостійно визначених в деклараціях з плати за землю від 23.01.2014 за 2014 рік у сумі 508525,85 грн. за період з 30.11.2014 по 30.01.2015 та у сумі 7432,71 грн. за січень 2015 року, а також в податковій декларації 27.01.2014 за 2014 рік у сумі 5304,52 грн. за жовтень 2014 року.

- з податку на додану вартість у сумі 293634,56 грн., що виник у зв'язку з несплатою узгоджених грошових зобов'язань, визначених податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях №0000242310 від 11.10.2011 та № 0000232310 від 11.10.2011, та які постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.09.2012 у справі №1170/2а-881/12, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014, визнано правомірними.

Також у зв'язку непогашенням відповідачем сум узгоджених податкових зобов'язань позивачем було сформовано першу податкову вимогу №1/10 від 15.01.2008 та другу податкову вимогу №2/23 від 18.02.2009, які не були скасовані та відкликані.

Судами також було встановлено, що ДП «Дирекція КГЗКОР» перебуває у процедурі банкрутства. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008 у справі №05-01/184/6-12а/10 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ДП «Дирекція КГЗКОР» відповідно до частин 4-6 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 16.06.2009 введено процедуру санації боржника ДП «Дирекція КГЗКОР» до 16.06.2010. Ухвалою Господарського суду Кіровоградської області від 11.11.2014 строк процедури санації боржника продовжено на шість місяців.

Оскільки, відповідачем сума податкового боргу в розмірі 814897,68 грн. не була сплачена, останній звернувся за її стягненням до суду.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги мотивував рішення тим, що заборгованість відповідача, яка виникла після порушення справи про банкрутство, тобто на неї не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів, є узгодженою, в добровільному порядку відповідачем не сплачена, а тому, відповідно до приписів ст. 95 Податкового кодексу України, підлягає стягненню.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів попередніх інстанцій, виходячи з наступного.

Відповідно до п.36.1 ст.36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визначається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Згідно пп. 16.1.4. п. 16.1 ст.16 Кодексу платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податкова декларація, розрахунок, в силу вимог п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України, це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до пп. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

В силу пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання набуває статусу податкового боргу.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити розраховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно приписів п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі (частина 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є підставою для його виконання.

Наслідком набрання законної сили рішенням суду є набуття цим рішенням, зокрема, ознак обов'язковості (що передбачає обов'язок його виконання усіма органами, організаціями та посадовими особами) та виконуваності (тобто забезпечення законом права особи на примусове виконання рішення). Іншими словами, законна сила рішення суду є його правовою дією, яка проявляється в тому, що установлена рішенням наявність чи відсутність прав і фактів, на яких ці права ґрунтуються, є остаточною, а встановлені рішенням права та обов'язки підлягають беззаперечному здійсненню на вимогу правомочних осіб.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

А відтак з огляду на положення частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини щодо визнання в судовому порядку правомірним визначеного податковим органом у податковому повідомленні-рішенні грошового зобов'язання мають силу преюдиції.

Підсумовуючи вимоги вищенаведених норм, випливає висновок, що процедура узгодження грошових зобов'язань з податків зумовлює відсутність необхідності перевірки правильності визначення відповідних сум після того, як відповідні зобов'язання стали узгодженими. У справах про стягнення боргу предметом доказування мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення боргу у судовому порядку, встановлення факту його сплати у добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту тощо.

Відтак, якщо платником податку самостійно визначено у податкових деклараціях податкові зобов'язання та/або рішення контролюючого органу, за яким стягується податковий борг не було скасовано і є чинним, грошові зобов'язання вважаються узгодженими.

Колегія суддів касаційної інстанції також вважає правильним висновок судів першої та апеляційної інстанцій, що в силу вимог п. 87.10 ст. 87 Податкового кодексу України, ч. 4 ст. 10, ч. 5 ст.19, ч.8 ст.23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», п. 1-1 Прикінцевих положень цього Закону та п. 7 ч. 1 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України процедурні питання щодо погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (тобто погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу, що утворився до відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію на задоволення вимог кредиторів) регламентуються положеннями Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Проте, щодо стягнення податкового боргу, який утворився після відкриття провадження про банкрутство та введення мораторію, підлягає застосуванню процедура, визначена приписами Податкового кодексу України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що несплачена відповідачем сума грошового зобов'язання у розмірі 814897,68 грн. набула статусу податкового боргу. Отже, з урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність законних підстав для її стягнення з відповідача.

Враховуючи вимоги наведених норм, приймаючи до уваги, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини, судова колегія касаційної інстанції погоджується з їх висновками, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову, що, в свою чергу, є підставою, відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, для залишення ухвалених судами рішень без змін.

Зокрема, приймаючи до уваги те, що сплату судового збору за подання касаційної скарги ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.12.2015 було відстрочено до ухвалення судового рішення, несплачена сума судового збору підлягає стягненню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 03.04.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.11.2015 - без змін.

2. Стягнути з Державного підприємства «Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд» судовий збір в сумі 5846,40 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість грн. 40 коп.), отримувач УДКCУ у Печерському районі, рахунок отримувача 31210255700007, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, код банку отримувача 820019, банк отримувача ГУ ДКСУ у м. Києві, код класифікації доходу бюджету 22030105 «Судовий збір» (Вищий адміністративний суд України, 075).

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, що беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.П.Юрченко Судді Г.К.Голубєва М.В.Сірош