Ухвала суду № 56995600, 04.04.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/7710/15-ц 04.04.2016 04042016 04.04.2016

Провадження №22-ц/784/811/16

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №489/7710/15-ц Головуючий І інстанції Тихонова Н.С.

Провадження № 22-ц/784/811/16 Доповідач Темнікова В.І.

Категорія 69

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 квітня 2016 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Миколаївської області в складі :

головуючого Темнікової В.І.,

суддів Маляренко І.Б., Прокопчук Л.М.,

за участю секретаря Горенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2016 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, -

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту родинних відносин, в якій посилалась на те, що вона народилася 05 лютого 1961 року. В свідоцтві про її народження батьками вказано ОСОБА_2 та ОСОБА_3. Оригінал свідоцтва нею був втрачений. Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, 30.03.1982 року її батьки розлучилися. 25.10.1982 року, її мати знову вийшла заміж за ОСОБА_4, і в зв'язку з цим змінила прізвище на «Павлін». 29.07.1978 року згідно свідоцтва про одруження, вона, ОСОБА_1 вийшла заміж та змінила своє прізвище на «Ротко». 17.12.1985 року, згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, вона розлучилася. Прізвище залишила «Ротко». Дане свідоцтво в неї збереглося дуже в погану стані, та майже не читаєме. 24.01.1986 року, вона одружилася з ОСОБА_5, та взяла прізвище «Авдієнко». Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу, 11.09.2002 року, шлюб з ОСОБА_5 було розірвано. Після розірвання шлюбу, вона залишила прізвище «Авдієнко». Для того щоб відновити втрачене нею свідоцтво про народження, в квітні 2015 р. вона звернулася із заявою до Центрального відділу ДРАЦС ММУЮ для поновлення втраченого свідоцтва та надала документи, що підтверджують зміну нею прізвища. Так, нею було надано свідоцтво про розірвання шлюбу від 17.12.1985 року, що зареєстровано в Тюменській області Російської Федерації, а/з № 42, яке збереглося в неї в поганому стані. Для підтвердження всіх даних за цим свідоцтвом, відділ зробив запит до Відділу РАЦСУ Тюменської області РФ. 10.11.2015 року вона звернулася до відділу знову, щодо отримання свідоцтва, проте їй була надана відповідь, що неможливо видати повторно свідоцтво про її народження, оскільки відділ РАЦСУ Тюменської області РФ впродовж шести місяців не надав правової допомоги (підтвердження реєстрації про розірвання шлюбу). Так, за відсутності оригіналу її свідоцтва про народження, зараз вона не може довести того факту, що ОСОБА_6 і ОСОБА_3, яка вказана в її свідоцтві про народження як її мати, дійсно є її матір'ю. Інших доказів - документів, які б підтверджували перехід з прізвища на прізвище, вона не має. На підставі вищевикладеного та з урахуванням уточненої позовної заяви, ОСОБА_1 просила суд встановити факт того, що вона є рідною донькою ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2016 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин відмовлено.

Не погодившись з зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані суду, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні вимог заявниці.

Приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_3 є матірю ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3 Згідно Свідоцтва про розірвання шлюбу від 17.12.1993 р. шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. 25.10.1982 р. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб, після чого прізвище матері заявниці було змінено на «Павлін». Заявниця в звязку з одруженням з ОСОБА_8 змінила прізвище з «Солончак» на «Ротко». Разом з тим, зі змісту копії свідоцтва від 17.12.1985 р. серії І-ФР № 393872 вбачається, що шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розірвано, прізвище дружини залишено без змін - «Ротко». В подальшому заявниця повторно вийшла заміж, однак відповідно до Свідоцтва про розірвання шлюбу, виданого 11.09.2002 р., шлюб між нею та ОСОБА_5 було розірвано 11.09.2002 р.

Згідно повідомлення Центрального Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції за вих. № 1377/01.06.11.07-102 від 10.11.2015 р. повторне свідоцтво про народження ОСОБА_1 на теперішній час неможливо видати у звязку з відсутністю документального підтвердження родинних відносин, а саме відсутністю Свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, що зареєстровано в Тюменській області Російської Федерації, а/з № 42 від 17.12.1985 р. Тому суд дійшов висновку, що зі змісту вказаного вище листа вбачається, що видача повторного свідоцтва про народження заявниці все ж таки можлива, але після надходження до Центрального відділу ДРАЦС ММУЮ свідоцтва про розірвання шлюбу, яке було витребувано ними в Тюменській області Російської Федерації.

Крім того, приймаючи рішення по справі, суд виходив з того, що Центральним Відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції не було відмовлено ОСОБА_1 у видачі повторного свідоцтва про народження, а отже права заявниці не порушено і вона має можливість встановити факт родинних відносин між нею та її матірю в позасудовому порядку, через документальне підтвердження останнього. Також суд виходив з того, що в судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення, тобто особа не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що розбіжності в прізвищі заявниці та її матері виникли у звязку з тим, що вони змінювали його внаслідок неодноразового укладення та розірвання шлюбу,що усунути вказані розбіжності можливо в позасудовому порядку на підставі наявних документів, отже права заявниці не були порушені, через що суд не знайшов підстав для задоволення заяви.

Висновки суду підтверджуються матеріалами справи та відповідають вимогам закону, зазначеному в тексті рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не врахував того, що не існує іншого шляху для відновлення втраченого свідоцтва про народження, ніж встановлення факту родинних відносин заявниці та її батьків, не відповідають матеріалам справи, так як суд в межах наданої йому компетенції дав даним обставинам належну правову оцінку в сукупності з іншими доказами по справі, оскільки заявницею не втрачена можливість одержати повторне свідоцтво про народження. Саме на це звернув увагу Верховний Суд України в п.2 постанови пленуму № 5 від 31 березня 1995р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», зазначивши, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. При цьому колегія суддів враховує те, що заявницею не надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду відповідної довідки органів реєстрації актів цивільного стану про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану. А зі змісту, як листа Центрального відділу ДРАЦС ММУЮ від 10.11.2015р., на який посилався суд, так і листа від 19.03.2016р., на який посилається заявниця в апеляційній скарзі, вбачається, що не видача їй повторного свідоцтва про народження повязана саме з відсутністю оригіналу свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, яке було зареєстровано в Тюменській області Російської Федерації, актовий запис № 42 від 17.12.1985р. Проте заявниця не надала суду достатньої кількості належних доказів відсутності можливості отримання нею даного документу. Не надходження на адресу Центрального відділу ДРАЦС ММУЮ відповіді на підтвердження наявності такого актового запису, не є належним доказом відсутності можливості його отримання заявницею особисто.

При прийнятті остаточного рішення по справі, колегія суддів враховує також те, що наявність актового запису про народження заявниці не оспорюється, що її батьки живі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не впливають на правильність прийнятого судом рішення, а тому не є підставою для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2016 року - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили в касаційному порядку.

Головуючий

Судді