Рішення № 56990755, 31.03.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/3935/15-ц

Провадження № 22-ц/779/518/2016

Категорія 47

Головуючий у 1 інстанції Веселов В. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Пнівчук О.В.

суддів: Беркій О.Ю., Соколовського В.М.

секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об»єктом права спільної власності подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 січня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя та встановлення порядку користування земельною ділянкою.

Позивач свої вимоги мотивувала тим, що за час перебування у шлюбі з відповідачем вони 06 червня 2015 року за договором купівлі-продажу придбали 9/16 частин житлового будинку по вул. Грушевського, 10 в - селищі Гвіздець Коломийського району.

ОСОБА_2, посилаючись на те, що шлюб з відповідачем розірвано в порядку поділу спільного майна подружжя, просила визнати за нею право на 9/32 частини будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Грушевського, 10 в селищі Гвіздець, виділивши їй зазначену частину в натурі.

Крім того, позивач просила також встановити порядок користування земельною ділянкою для обслуговування будинку, площею 0,15 га відповідно до часток в будинку.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 12 січня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Поділено майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, яке розташоване за адресою селище Гвіздець, вул. Грушевського, 10 Коломийського району по третьому варіанту висновку експерта, зобов»язавши відповідача ОСОБА_3 компенсації сплатити позивачці ОСОБА_2 вартість 9/32 ідеальної частки будинковолодіння, що становить 89372 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2І судовий збір в сумі 618 грн. 60 коп., витрати на правову допомогу в сумі 1000 грн., витрати за проведення судово-технічної експертизи в сумі 6000 грн.

ОСОБА_2 на дане рішення подала апеляційну скаргу, в якій посилаються на порушення судом вимог матеріального права.

Апелянт зазначила, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Посилання суду на той факт, що позивач забезпечена іншим житлом є голослівним, оскільки квартира, яку вона придбала до одруження з відповідачем у м. Коломия не придатна для проживання, так як була затоплена, у квартирі відсутнє освітлення, а також необхідний капітальний ремонт.

Апелянт, звертаючись з позовом в суд просила про виділ їй частки в натурі в будинку по вул. Грушевського, 10 в с. Гвіздець, Коломийського району.

Суд в рішенні зазначив, що слід провести поділ по третьому варіанту експертизи та стягнути з відповідача на її користь вартість її частки в сумі 89 372 грн.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна, оскільки суд не провів поділ будинку, а по суті припинив її право власності, стягнувши на її користь компенсацію вартості її частки.

Згідно висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи виділ часки в натурі можливий, запропоновано інші два варіанти реального виділу її частки, і апелянт просила виділити їй її частку в майні згідно першого варіанту висновку експерта.

Посилаючись на зазначені обставини апелянт просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 підтримали доводи апеляційної скарги з наведених в них мотивів, відповідач ОСОБА_3 заперечив вимоги апеляційної скарги, посилаючись на обґрунтованість висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає вищезазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_3 26 листопада 2005 року зареєстрували шлюб, який згідно рішення Коломийського міськрайонного суду від 09 червня 2015 року розірвали.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 червня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Коломийського районного нотаріального округу - ОСОБА_3 придбав у ОСОБА_5 9/16 частини житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по вул. Грушевського, 10 в селищі Гвіздець Коломийського району (а.с.25-26).

Сторони не заперечують, що зазначена частина будинку придбана за спільні кошти подружжя.

Відповідно до ч.1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

За положеннями ч. 1 ст. 69 СК, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності.

Згідно з ч. 1 ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до вимог ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що сторони не дійшли добровільної згоди щодо поділу частини житлового будинку, що належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя.

Постановляючи рішення про присудження ОСОБА_2 грошової компенсації в сумі 89372 грн. за її частку в будинковолодінні, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами склалися неприязні стосунки що унеможливлює їх проживання у одному житловому будинку, а також те, що у позивача на праві власності є інше житло.

Однак із таким висновком не можна погодитись, виходячи з наступного.

Позивач ОСОБА_2 не згідна із присудженням їй грошової компенсації замість її частки в житловому будинку.

Відповідач ОСОБА_3, в свою чергу, не пред»являв позовних вимог до ОСОБА_2 про припинення її права на частку у спільному майні, та не вніс відповідну грошову суму - компенсацію за частку в житловому будинку на депозитний рахунок суду.

А тому, у суду не було підстав для поділу майна подружжя шляхом зобов»язання відповідача ОСОБА_3 сплатити позивачці ОСОБА_2 вартість 9/32 ідеальної частки будинковолодіння, що становить 89372 грн.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи №141015 від 14 жовтня 2015 року, експертом визначено два можливі варіанти розподілу будинковолодіння які передбачають виконання робіт з переобладнання будинку та перепланування будинку.

Відповідно до положень ст. 152 ЖК України виконання власниками робіт з переобладнання та перепланування жилого будинку і жилого приміщення приватного житлового фонду, які не передбачають втручання в несучі конструкції та/або інженерні системи загального користування, не потребує отримання документів, що дають право на їх виконання. Після завершення зазначених робіт введення об'єкта в експлуатацію не потребується.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази про надання відповідним державним органом дозволу на виконання робіт з переобладнання житлового будинку, які передбачають втручання в несучі конструкції та інженерні системи загального користування.

В засіданні апеляційного суду позивачу ОСОБА_2 роз»яснено її право на вчинення процесуальних дій зокрема щодо отримання нею відповідного дозволу на виконання робіт

по переобладнанню будинку, однак остання не заперечила щодо визнання за нею права на частку в спільній сумісній власності подружжя на житловий будинок, без реального виділу належної їй частки.

У зв»язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2І та визнання за нею та ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя - право власності по 9/32 частин за кожним у будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою по вул. Грушевського, 10 в селищі Гвіздець Коломийського району.

Що стосується рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення порядку користування земельною ділянкою, що закріплена за будинковолодінням, то апелянтом з цього приводу не наведено жодних доводів щодо необгрунтованості рішення суду в цій частині.

Земельна ділянка співвласниками будинку не приватизована, а тому вони вправі у встановленому законом порядку вирішити питання щодо її передачі у приватну власність.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до положень ст. 88 ЦПК України.

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, то колегія суддів приходить до висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на її користь половини понесених нею судових витрат по справі 500 грн. за надання правової допомоги, 3000 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Крім того, оскільки за позивачем та відповідачем у судовому порядку визнано право на частку в майні подружжя за кожним вартістю по 89372 грн., то із врахуванням сплаченого ОСОБА_2 судового збору, з неї слід стягнути 276 грн. судового збору, а з ОСОБА_3 894 грн. судового збору в дохід держави.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 12 січня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя - право власності по 9/32 частин за кожним у будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою по вул. Грушевського, 10 в селищі Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області.

Стягнути з ОСОБА_2 276 грн. судового збору в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 500 грн. понесених судових витрат за надання правової допомоги, 3000 грн. витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи та 894 грн. судового збору в дохід держави.

В решті рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: О.В. Пнівчук

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_6