Рішення № 56960628, 04.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 349/61/16-ц

Провадження № 22-ц/779/675/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Лошак О. О.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого: Матківського Р.Й.

суддів: Горблянського Я.Д., Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В.

з участю апелянта ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рогатинського районного суду від 08 лютого 2016 року,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року з позовом до суду звернувся представник ПАТ КБ «ПриватБанк» та просив стягнути з відповідача на користь Банку заборгованість у розмірі 41347,02 гривень за кредитним договором від 21 жовтня 2014 року.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтував тим, що відповідач порушив Умови та правила надання продукту кредитних карт, отримавши кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 25748, 90 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У звязку з порушенням зобовязання, станом на 27 грудня 2015 року відповідач має заборгованість у сумі 41 347,02 гривень, що складається з наступного: 20162, 39 гривень заборгованість за кредитом; 652,90 гривень заборгованість по відсотках за користування кредитом, штраф 20531, 73 гривень відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Рішенням Рогатинського районного суду від 08 лютого 2016 року позов задоволено.

На дане рішення ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, просить його в частині стягнення штрафних санкцій в розмірі 20531, 73 гривень скасувати, врахувати суму 2867, 09 гривень як дострокове погашення частини суми кредитного зобовязання.

Апелянт у скарзі зазначає, що суд неповно зясував обставини справи, судом порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Згідно п. 1.3 Угоди з метою забезпечення виконання зобовязань по договорах, Позичальник бере на себе зобовязання в день підписання Угоди мати залишок на будь-якому відкритому рахунку ПриватБанку в розмірі 2650 гривень, тобто з метою недопущення прострочення сплати кредиту ОСОБА_4 має право використати дані кошти для недопущення заборгованості по кредиту. Тому, коли нею в липні 2015 року було допущено порушення терміну погашення кредиту, ОСОБА_4 повинен був використати наявні кошти передбачені п. 1.3 Угоди для виконання зобовязання за даний місяць та повідомити про необхідність поповнення рахунку на стягнуту суму. У разі добросовісного виконання вимог угоди Банком, не було б підстав для нарахування пені та штрафу. Однак, позивачем у серпні 2015 року за прострочений липневий платіж нараховано пеню в розмірі 820, 11 гривень, а всі наступні планові платежі використовує на погашення штрафних санкцій і робить це протягом шести місяців без надіслання повідомлення. 22 лютого 2016 року відділенням Банку видано довідку, в якій зазначено тіло кредиту в сумі 17 964, 54 гривень та штраф у розмірі 1378 гривень. Рогатинським відділення Приватбанку їй пояснили, що за умови сплати залишку простроченої заборгованості тіла кредиту та внесення поточного платежу на суму 4000 гривень Угода буде діяти на тих ж умовах, і жодних претензій щодо сплати штрафу в сумі 20 531, 73 гривень у Банку не буде. Суд при винесенні рішення не врахував сплату зазначеної суми, а задоволив позов повністю.

Заявлені позивачем вимоги про одночасне стягнення з відповідача штрафу та пені за прострочення сплати суми кредиту та відсотків свідчить про безпідставне намагання кредитора застосувати до боржника подвійну цивільно-правову відповідальність одного й того ж виду за одне і те ж порушення договірного зобовязання, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 509 ЦК України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного й того ж виду за одне і те саме правопорушення. Крім того, якщо ОСОБА_4 не захотів скористатись коштами, які зараховані нею на підставі п. 1.3. Угоди, беручи до уваги п. 2.2 Угоди та розрахунок боргу, підстава в Банку для нарахування штрафу в сумі 2580 гривень виникла за липень 2015 року. Даний штраф можна було застосувати лише один раз.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта, яка вимоги скарги підтримала, представника позивача, яка вимоги скарги визнала частково, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи позов повністю суд першої інстанції вважав, що долучені відповідачкою квитанції щодо оплати заборгованості не спростовують вимог позивача щодо недотримання строків виконання умов договору, які встановлені Генеральною угодою, тому стягнув усю суму заборгованості.

Однак, висновок суду першої інстанції про розмір заборгованості відповідача на час ухвалення рішення зроблено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для його зміни у цій частині.

Відповідно до ст. 57 ЦПК доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 526, частини 1 статті 530 ЦК зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Одним із видів порушення зобовязання є прострочення невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, в тому числі сплата неустойки (стаття 611 ЦК).

Відповідно до статті 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 604 ЦК передбачено припинення зобов'язання за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобовязанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов'язання, повязані з первісним зобовязанням, якщо інше не встановлено договором.

Зі змісту генеральної угоди вбачається, що сторони визначили розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № SAMDP05000504159811 від 28 вересня 2011 року (« договір 1») - 4701,40 гривень та кредитним договором №SAMDN50000038174147 від 23 листопада 2010 року («договір 2») 23697, 50 гривень, і ОСОБА_4 надав боржнику строковий кредит в сумі 25 748, 90 гривень до 31 жовтня 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, зі щомісячним платежем 934, 17 гривень та внесенням платежу з 1 по 25 число кожного місяця (а.с. 6).

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачка зобовязання належним чином не виконує, внаслідок чого станом на 27 грудня 2015 року має заборгованість у сумі 41 347,02 гривень, що складається з наступного: 20162, 39 гривень заборгованість за кредитом; 652,90 гривень заборгованість по відсотках за користування кредитом, штраф 20531, 73 гривень відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України).

Пункт. 2.2 Генеральної угоди передбачає, що згідно ст. 212, 611, 651 ЦК України при порушенні Позичальником строків погашення заборгованості, вказаних в цій Генеральній угоді, Умовах і Правилах, більш ніж на 31 день, по договорах, строк по яких не наступив, сторони дійшли згоди, що строк повернення кредиту рахується 32 день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує Банку штраф в розмірі 2580 гривень.

Зазначаючи розмір штрафу, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_4 сам у Генеральній угоді визначив його розмір в сумі 2580 гривень, а тому стягнення суми в розмірі 20 531, 73 гривень штрафу є неправомірним.

Суд першої інстанції не врахував що згідно квитанції на а.с. 44 ОСОБА_2 02 лютого 2016 року здійснила переказ грошових коштів на суму 4000 гривень.

Згідно довідки, наданої представником ПАТ КБ «ПриватБанк» від 08 лютого 2016 року загальний залишок заборгованості відповідачки за тілом кредиту становив 17 518, 59 гривень, загальний залишок заборгованості за відсотками 527, 43 гривень, а всього 18046, 02 гривень, що й підлягає стягненню.

Керуючись ст. ст. 218, 307, 309, 316 ЦПК України колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.

Рішення Рогатинського районного суду від 08 лютого 2016 року у частині стягнення розміру кредитної заборгованості за Генеральною угодою від 21 жовтня 2014 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_4 «ПриватБанк» 17518, 50 гривень - заборгованість за кредитом; 527, 43 гривень заборгованість по відсотках за користування кредитом, 2580 гривень штрафу відповідно до п. 2.2 Генеральної угоди, а всього стягнути 20626, 02 гривень заборгованості за Генеральною угодою від 21 жовтня 2014 року.

У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Р.Й. Матківський

Судді Я.Д. Горблянський

ОСОБА_5