Ухвала суду № 56960629, 04.04.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13800/15-ц

Провадження № 22-ц/779/681/2016

Категорія 50

Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Матківського Р.Й.

суддів Горблянського Я.Д. Фединяка В.Д.

секретаря Капущак С.В..

з участю: апеллянта ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, позивача ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2015 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом та просила визначити місце проживання дитини з нею, стягнути з відповідача на її користь на утримання малолітньої дочки ОСОБА_5 ? частину заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, поділити майно, набуте за час шлюбу.

Під час розгляду справи позивач заявлені вимоги уточнила, просила стягнути на її користь для утримання дочки по 800 гривень аліментів щомісячно у твердій грошовій сумі.

Заявлені вимоги позивач обґрунтувала тим, що 21 листопада 2009 року між обома зареєстровано шлюб, а 07 жовтня 2010 року народилась донька Соломія, яка проживає з нею. Спільне проживання припинили, а відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обовязків, матеріальної допомоги на її утримання дочки добровільно не надає, тому просила стягнути аліменти примусово.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 18 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_4 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дитину, поділ спільного майна подружжя розєднано та виділено у два самостійні провадження.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2016 року позов про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 по 800 гривень аліментів щомісячно у твердій грошовій сумі.

На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, просить його скасувати і ухвалити нове про стягнення з нього аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі ? частини його місячного заробітку.

Апелянт у скарзі зазначає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним. Позивач зверталася до суду із вимогами про стягнення аліментів, визначення місця проживання дитини та поділом майна подружжя та не змінювала позовних вимог. На а.с. 43 є заява позивача від 11 лютого 2016 року, в якій зазначено, що в провадженні суду перебуває справа за її позовом до відповідача про стягнення аліментів в розмірі 800 гривень. Вважає, що заява в силу ст. 31 ЦПК України не може вважатися зміною підстави позову, оскільки вона подана нею перед дебатами, в той час, коли повинна бути подана до початку розгляду судом справи по суті, а також не вказано в заяві обґрунтувань та норм закону. Позивач не відмовилась від раніше заявленої вимоги про стягнення аліментів в ? частки його доходу. В судовому засіданні суддя психологічно тиснула на нього, щоб погодився сплачувати по 800 гривень аліментів щомісячно, хоча настоював на стягненні аліментів в розмірі ? частини доходу, потім на розмір в сумі 500 гривень щомісячно, однак не погоджується на стягнення аліментів в сумі 800 гривень. Суд не надав його представнику слово в судових дебатах, що порушує норму ст. 193 ЦПК України. Судом допущено порушення норм матеріального права, не застосовано ст. 183 СК України та не застосовано норму ч. 1 ст. 184 СК України. Судом не враховано обставини, які враховуються при визначенні розміру аліментів, зокрема, що він проживає з батьком-пенсіонером, інвалідом ІІ групи, який часто хворіє. Крім того, судом не розглядалась позовна вимога про визначення місця проживання малолітньої дитини, в судовому засіданні позивач від цієї вимоги не відмовлялась. Також судом не враховано раніше сплачені ним аліменти в сумі 442, 21 гривень та 502, 52 гривень.

Вислухавши суддю-доповідача, апелянта та його представника, які вимоги скарги підтримали, позивача, яка вимоги скарги заперечила, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Судом встановлено, що сторони з 21 листопада 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, а 07 жовтня 2010 року народилась донька Соломія. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 21 жовтня 2015 року шлюб між обома розірвано, а дочку залишено проживати з мамою ОСОБА_4

Відповідно до ст.. ст. 180, 181 Сімейного Кодексу батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення ними повноліття.

Способи виконання батьками обовязку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно із ч. 1 ст. 184 СК України якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Судом першої інстанції встановлено, що спільне проживання сторони припинили, дочка за рішенням суду проживає з мамою, а відповідач як батько повинен сплачувати аліменти для утримання дочки.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Суд першої інстанції враховуючи вимоги даної норми правильно визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі і обидві сторони на час визначення розміру аліментів погодились на таку сплату.

Відповідно до звукозапису судового засідання від 11.02.2016 року позивач просила стягувати аліменти у твердій грошовій сумі, оскільки заробіток відповідача зазначений у довідці не відповідає дійсності. ОСОБА_2 особисто погодився на сплату аліментів у твердій грошовій сумі по 800 гривень щомісячно, тому суд першої інстанції визначив дану суму для стягнення.

Крім цього, вимогу про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі позивач заявила письмово, а відповідач, якому протягом усього часу розгляду справи надавалась допомога адвоката, також письмово підтвердив згоду на сплату аліментів у твердій грошовій сумі по 800 гривень щомісячно, що підтверджується заявами сторін на а.с. 43 та 44.

Необхідність стягнення аліментів у твердій грошовій сумі позивач обґрунтовувала тим, що за час спільного проживання відповідач отримував заробітну плату у конверті по 3,5 тисячі гривень, а подана ним довідка про заробіток щомісяця по 1750 гривень не відповідає дійсності.

У заяві відповідача ОСОБА_2 на даний час є виправлення, де його текст «не заперечую» змінено на «вже заперечую». Колегія суддів вважає, що згода відповідача на сплату аліментів по 800 гривень щомісячно у твердій грошовій сумі та й у іншій сумі чітко викладена і у його поясненнях відображених звукозаписом, тому зміни до заяви могли ним вноситись і після розгляду справи, тобто при ознайомленні із матеріалами справи 17.02.2016 року.

Враховуючи зазначені обставини, колегія суддів вважає, що у даному випадку уточнення стягнення аліментів з частки на тверду грошову суму відбулось за згодою сторін, тому не можна вважати, що судом порушено процесуальний порядок розгляду.

Не можна також брати до уваги доводи апелянта як підставу для скасування рішення суду першої інстанції, що його адвокат виступав у судових дебатах тільки 3 секунди та суддя чинила на нього психологічний тиск, щоб погодився на сплату аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки розяснення судді обовязку батька утримувати дитину не можна вважати психологічним тиском.

Тому колегія суддів вважає, що при вирішенні позовних вимог судом правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано оцінку доводам сторін.

Доводи скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело, або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Р.Й. Матківський

Судді: Я.Д. Горблянський

ОСОБА_6