Рішення № 5694866, 08.09.2009, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.09 р. Справа № 38/187

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді ЛейбиМ.О.

при секретарі судового засіданні Браташенко Н.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку справу

за позовом: Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 смт. Велика Новосілка, Донецької області

до відповідача 1: Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк

до відповідача 2: Відокремленого підрозділу „Шахтоуправління „Трудівське” м. Донецьк

про стягнення 12 674,56грн.

за участю

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2- СПД

від відповідача 1: не зявився

від відповідача 2: не зявився

Суть спору:

Позивач, Субєкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_2 смт. Велика Новосілка, Донецької області звернувся з позовом до відповідача Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 10 117,82грн., втраченої вигоди в сумі 2 000,00грн., річних в сумі 556,74грн., а всього 12 674,56грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем своїх зобовязань за договором поставки вугільної продукції № 55 від 07.04.2005р., специфікацію від 07.04.2005р. до договору № 55 від 07.04.2005р., платіжне доручення №15 від 31.07.2006р., акт звірки розрахунків №75 від 01.03.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

17.07.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 07.07.2009р. № 14/4-20/3112, відповідно до якого, Державне підприємство „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 33161769) як юридична особа та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

Розгляд справи відкладався у звязку з неявкою відповідача та необхідністю надання сторонами витребуваних документів.

Ухвалою господарського суду від 19.08.2009р. до участі у справі у якості другого відповідача було залучено Відокремлений підрозділ „Шахтоуправління „Трудівське” м. Донецьк.

02.09.2009р. на адресу господарського суду надійшов лист із Головного управління статистики у Донецькій області від 27.08.2009р. № 14/4-20/4286, відповідно до якого Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк значиться у ЄДРПОУ (ідентифікаційний код 33341002) без права юридичної особи та знаходиться за адресою: 83039, м. Донецьк, вул.Раціоналізаторів,8, який судом розглянутий та залучений до матеріалів справи.

У судовому засіданні 08.09.2009р. позивач надав супровідний лист, яким просить суд залучити до матеріалів справи розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та розрахунок 3% річних. Лист та додані до нього документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

08.09.2009р. від відповідача 1 на адресу господарського суду надійшла заява, в якій останній повідомив суду, що з позовними вимогами у розмірі 12 674,56грн. згоден у повному обсязі. Крім того, відповідач 1 додав до заяви бухгалтерську довідку, про те, що Відокремлений підрозділ “Шахтоуправління “Трудівське” має кредиторську заборгованість перед позивачем за вугільну продукцію у розмірі 6 186,21грн.

Заява та додані до неї документи судом розглянуті, прийняті до уваги та залучені до матеріалів справи.

Відповідач 2 у судове засідання не зявився, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи не представив, про причину неявки суд не повідомив, хоча про дату, місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджено відміткою канцелярії суду.

Стаття 75 Господарського процесуального кодексу України передбачає, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи, що відповідач своїм правом на захист не скористався, справа розглянута за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті позивача було ознайомлено з правами та обовязками відповідно із ст. 22 ГПК України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази по справі та вислухавши пояснення позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

07.04.2005р. між відокремленим підрозділом “Шахтоуправління “Трудівське” (за договором постачальник, далі-позивач) та Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_2 (за договором покупець, далі відповідач) було укладено договір поставки вугільної продукції №55 (далі - договір), згідно якого покупець на умовах 100% передплати приймає вугільну продукцію (далі-вугілля), а постачальник здійснює поставку вугільної продукції відповідно зі специфікаціями , які є невідємною частиною договору (п.п.1.1, 1.2 договору).

Специфікацією до договору №55 від 07.04.2005р. сторони визначили марку вугілля, кількість, ціну без ПДВ та суму в грн. без урахування ПДВ. Дана специфікація є невідємною частиною договору, підписана сторонами та скріплена печатками підприємств у встановленому порядку.

Ціна та якість вугілля передбачено розділом 2 договору, а саме: базова ціна 1 тони при базових показниках якості вказується у специфікаціях до договору (п.2.2).

Розділом 3 договору передбачені кількість, умови, строки поставки та порядок прийняття вугілля. Відповідно до п.3.2 договору відвантаження вугілля здійснюється партіями, згідно домовленості сторін на суму внесеної передплати.

Розділом 4 договору сторони визначили порядок розрахунків. Так, згідно п.4.1 договору, оплата здійснюється покупцем протягом 5 днів з моменту укладення договору. Фактична кількість поставленого вугілля і сума сплачених за нього грошових коштів звіряються сторонами щомісячно у актах звірки, які складаються не пізніше 5 днів після закінчення місяця поставки (п.4.2).

Договір поставки вугільної продукції № 55 від 07.04.2005р. підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору позивач по кожній партії товару на обумовлену з відповідачем суму здійснював 100% передплату вартості вугільної продукції, після чого отримував від відповідача вугілля. Таким чином, суд приходить до висновку, що здійснення позивачем 100% передплати вугільної продукції є наданням заявки на поставку вугільної продукції.

У порушення умов договору відповідач не здійснив поставку вугілля на суму 6 186грн.21коп., що підтверджено актом звірки розрахунків №75 від 01.03.2009р. та наявними в матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

Оскільки відповідач не відвантажив позивачу вугілля у кількості 18 тонн, останній неодноразово звертався до адміністрації ВП “Шахтоуправління “Трудівське” з вимогою повернути суму передплати або виконати умови договору, але відповіді на заявлені вимоги не отримав.

25.02.2009р. позивач направив ДП „Донецька вугільна енергетична компанія” претензію № б/н, в якій пропонував у добровільному порядку погасити заборгованість у сумі 6 186,21грн., або відвантажити вугілля у кількості 18 тонн. Претензія залишилася без реагування та задоволення.

Відповідач до теперішнього часу не погасив заборгованість, тому позивач просить суд стягнути з останнього заборгованість за сплачене вугілля у сумі 6 186,21грн., яка визнана відповідачем.

Крім того, позивач наполягає на стягненні з відповідача інфляційних збитків у розмірі 3 931грн.61коп., 3% річних у розмірі 556грн.74коп. у звязку з порушенням грошового зобовязання та втрачену вигоду у розмірі 2 000грн.

Відповідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач у підтвердження позовних вимог посилається на договір поставки вугільної продукції №55 від 07.04.2005р., специфікацію до договору, платіжне доручення №15 від 31.07.2006р., акт звірки розрахунків №75 від 01.03.2009р., правовстановлюючі документи тощо.

Відповідно до ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, тому судом при розгляді справи застосовані ці норми, бо суд не має право самостійно змінювати предмет або підстави позову.

Відповідач 1 посилається на заяву від 08.09.2009р., бухгалтерську довідку, довіреність на представника.

Оскільки між сторонами по справі уклалися господарські правовідносини, то судом застосовані положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, який регулює правовідношення у господарській сфері.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать (абзац третій ч. 1 ст. 174 ГК України).

Субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору ( п. 1 ст. 193 ГК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом в силу приписів абзацу 2 п. 1 ст. 193 ГК України.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини. У випадках встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або не настання певної події.

Ст.509 ЦК України передбачено, що у силу зобовязання одна особа (боржник) зобовязана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки відповідач до теперішнього часу не відвантажив вугілля позивачу та не повернув на вимогу позивача суму передплати в розмірі 6 186грн.21коп., суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості є доказаними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою повернути суму сплаченої передплати за вугільну продукцію, але відповідач вимоги позивача залишив без відповіді та реагування.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 556грн.74коп. та інфляційних збитків у розмірі 3 931грн.61коп.

Отже, на підставі наведеного суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 556грн.74коп. та інфляційних збитків у розмірі 3 931грн.61коп., є такими, що підлягають задоволенню.

В свої позовних вимогах позивач просить суд стягнути з відповідача втрачену вигоду у розмірі 2 000грн.

Суд вважає, що ця вимога не підлягає задоволенню з наступного.

Відповідно до статті 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

За приписами ст. 224 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Упущена вигода це не якась абстрактна сума, яку особа планувала отримати, але не отримала внаслідок порушення її прав. У будь-якому випадку, такі збитки слід доводити, а саме необхідно довести не тільки їх наявність, але й реальність їх розміру, а також причинно-наслідковий звязок між такими збитками і правопорушенням.

Сума збитків у розмірі 2000грн.00коп., яку просить стягнути позивач в якості неодержаного прибутку (втраченої вигоди), обґрунтовується лише умовним припущенням про можливість отримання прибутку позивачем у результаті випадкового збігу обставин.

Статтею 44 ГК України зазначено, що підприємництво здійснюється зокрема на основі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Позивач на власний ризик укладав договір з відокремленим підрозділом “Шахтоуправління “Трудівське” на поставку вугільної продукції.

Позивачем суду не надано жодних доказів, які б підтверджували викладені у позові обставини стосовно заявленої втраченої вигоди.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення втраченої вигоди у сумі 2 000грн. є недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного суд вважає, що витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу треба віднести на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.11, 509, 526, 530, 625, 692 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 смт. Велика Новосілка, Донецької області до Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” м. Донецьк про стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції в сумі 10 117,82грн., річних в сумі 556,74грн., втраченої вигоди в сумі 2 000,00грн., а всього 12 674,56грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства „Донецька вугільна енергетична компанія” (83000, м.Донецьк, вул.Артема,63; ЄДРПОУ 33161769) на користь Субєкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) борг з урахуванням індексу інфляції в сумі 10 117,82грн., 3% річних в сумі 556,74грн., витрати по сплаті держмита у розмірі 106грн.96коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 263грн.19коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення оголошено у судовому засіданні 08.09.2009р.

Видати наказ після набрання рішення законної сили, по закінченні десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя

Надруковано 4 примірника:

1 до справи

3 сторонам у справі