Ухвала суду № 56941953, 31.03.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/13/16 Головуючий у 1-й інстанції: Клопот С.Л. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Новак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом Приходько Ніни Леонтіївни до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішення, скасування запису в реєстрі,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до суду в якому просив, з урахуванням уточнення позовних вимог: визнати протиправним з дня його прийняття та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №25008430 від 03.10.2015, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1 скасувати вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право власності №11452899 від 03.10.2015 на квартиру АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 741232974101), за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс».

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 25008430 від 03.10.2015, прийняте приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. про державну реєстрацію за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права власності на квартиру АДРЕСА_1. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Третя особа - ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», не погоджуючись із зазначеною постановою, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою провадження у справі - закрити на підставі п. 1 частини першої статті 157 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, між третьою особою ОСОБА_4 та ВАТ «Сведбанк» укладено кредитний договір № 2402/0208/02-004 від 5 лютого 2008 року про надання кредиту в сумі 50 000 доларів США (а.с. 19-25).

На забезпечення виконання основного зобов'язання за вказаним договором між ОСОБА_2 та ВАТ «Сведбанк» укладено іпотечний договір від 5 лютого 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №1020, відповідно до умов якого іпотекодавець (позивач) передає в іпотеку іпотекодержателю (ВАТ «Сведбанк») належне йому на праві власності майно: трьохкімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Заборона відчуження зазначеної в договорі квартири зареєстрована в реєстрі для реєстрації заборон приватним нотаріусом Чернгігівського міського нотаріального округу Красногором О.В. за № 1021/42 (а.с. 17-18).

Вказане житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Новозаводською райрадою м. Чернігова 10.04.1997 за реєстраційним № 16-6044, та договору дарування частини квартири, посвідченого державним нотаріусом Другої Чернігівської нотконтори Оникієнко Г.А. 27.05.2005, реєстраційний № 2-1467 (а.с. 56).

28 листопала 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс» укладено договір факторингу №15 (а.с. 26-30).

Згідно з договором про відступлення прав за іпотечними договорами від 28.11.2012, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., ПАТ «Сведбанк» (правонаступник ВАТ «Сведбанк») та ТОВ «ФК «Вектор Плюс» домовились про відступлення первісним іпотекодержателем (ПАТ «Сведбанк») новому іпотекодержателю (ТОВ «ФК «Вектор Плюс») прав за іпотечними договорами, зокрема, за іпотечним договом від 5 лютого 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №6970, укладеним між позивачем та ВАТ «Сведбанк» (а.с. 32-33).

03 жовтня 2015 року уповноважена особа ТОВ ФК «Вектор Плюс» звернулась до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М. з заявою про реєстрацію за ТОВ «ФК «Вектор Плюс» права власності на житлове приміщення АДРЕСА_2 та виключити запис про іпотеку нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 з Державного реєстру речових прав нерухомого майна (а.с. 113).

За результатом розгляду заяви ТОВ «ФК «Вектор Плюс» про реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі поданих документів відповідач прийняв рішення №25008430 від 03.10.2015 про державну реєстрацію права приватної власності на майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 34).

Вважаючи порушенням своїх прав з боку відповідача та з метою їх відновлення позивач звернувся за захистом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки, по-перше, при прийнятті рішення №25008430 від 03.10.2015, відповідач вийшов за межі наданих йому законом повноважень, оскільки прийняття рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, які виникли на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, належить до повноважень державних реєстраторів прав на нерухоме майно Укрдержреєстру, а не до компетенції нотаріусів, а тому таке рішення є протиправним та підлягає скасуванню, по-друге, позовна вимога щодо скасування вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №11452899 від 03.10.2015 на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», по своїй суті є вимогою до суду, якою суд повинен перебрати на себе права та обов'язки державного реєстратора, тому задоволена бути не може.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.

Умови та порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно встановлені нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» №1942-VI від 01.07.2004 (далі - Закон №1942-VI) та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (далі - Порядок №868) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 1 Закону №1942-VI цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державна реєстрація прав на об'єкт незавершеного будівництва та їх обтяжень у випадках, установлених законом, проводиться у порядку, визначеному цим Законом, з урахуванням особливостей правового статусу такого об'єкта

Частиною першою статті 9 Закону №1942-VI передбачено, що у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною четвертою вказаної статті державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян та їх об'єднань у діяльність державного реєстратора, пов'язану з проведенням державної реєстрації прав, забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У відповідності до частини першої статті 15 Закону №1942-VI державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Таким чином, надаючи оцінку діям відповідача при здійсненні державної реєстрації прав та їх обтяжень, необхідно враховувати вищенаведені етапи державної реєстрації.

Частиною першою статті 19 Закону №1942-VI визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Пунктом 46 Порядку №868 передбачено, що для проведення державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає:

1) завірену в установленому порядку копію письмової вимоги про усунення порушень, надіслану іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця, в якій зазначається стислий зміст порушеного зобов'язання, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш як 30-денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання такої вимоги;

2) документ, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у письмовій вимозі, надісланій іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

3) заставну (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження нерухомого майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого відбувається перехід права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іпотекодержателя, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно не є підставою для відмови у проведенні державної реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що до повноважень державного реєстратора не входить надання аналізу змісту договорів, у тому числі змісту договору іпотеки.

Згідно з частиною першою ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петренко Я.В., на адресу ОСОБА_2 направлено заяву від 10.07.2015 №329-1/01-16 про невиконання ОСОБА_4 умов кредитного договору. Відповідно до іпотечного договору від 05.02.2008 позивач виступає майновим поручителем ОСОБА_4 У вказаній заяві висунуто вимогу повернути одержані за кредитним договором грошові кошти, та попередження про те, що у разі неповернення вказаних у заяві грошових сум, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» буде здійснено продаж предмету іпотеку будь-якій особі-покупцеві з метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором (а.с. 36).

При цьому, ТОВ «ФК «Вектор Плюс» листом-вимогою від 10.07.2015, вимагав повного виконання зобов'язань ОСОБА_4 у строк не більше 30 (тридцяти) днів з моменту надсилання даної вимоги (а.с. 37).

Разом з тим, докази направлення таких вимог та отримання вказаних вимог у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність належних доказів дотримання іпотекодержателем - ТОВ «ФК «Вектор Плюс» вимог ст.35 Закону України «Про іпотеку» щодо надсилання іпотекодавцю (позивачу) письмової вимоги про усунення порушення, які подаються державному реєстратору відповідно до п.46 Порядку №868.

Відповідно до п. 1 Порядку взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб» №607/5 від 02.04.2013 (Порядку №607/5) (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі подання до територіальних органів Мін'юсту, посадовим особам органів місцевого самоврядування, адміністраторам центрів надання адміністративних послуг, нотаріусам заяв щодо державної реєстрації права власності або інших речових прав на нерухоме майно (далі - речові права на нерухоме майно), що виникають, зокрема, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя рішення щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, приймаються державними реєстраторами прав на нерухоме майно Укрдержреєстру відповідно до додатка до цього наказу.

Згідно з п. 2 Порядку №607/5 державна реєстрація речових прав на нерухоме майно у випадках, передбачених у пункті 1 наказу, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Мін'юсту відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868.

Пунктом 3 Порядку №607/5 передбачено, що протягом одного робочого дня з дати прийняття заяви орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус, який прийняв заяву, забезпечує виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування оригіналів документів, що подаються для проведення державної реєстрації прав, та копій документів, що пред'являються для державної реєстрації прав, засвідчені в установленому порядку та розміщення у базі даних про реєстрацію заяв і запитів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з п. 4 Порядку №607/5 орган державної реєстрації прав, посадова особа органу місцевого самоврядування, адміністратор центру надання адміністративних послуг, нотаріус у день прийняття відповідної заяви у випадках, передбачених пунктом 1 наказу, та виконання дій, передбачених пунктом 3 цього Порядку, за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передає таку заяву на розгляд до Мін'юсту.

При дослідженні матеріалів справи виявлено, що приватним нотаріусом Кобелєвою А.М. державному реєстратору надано документи щодо державної реєстрації права власності (виникнення) на об'єкт нерухомого майна - квартира, який знаходиться: АДРЕСА_3 для формування реєстраційної справи на даний об'єкт (а.с.114-115).

Згідно з п. 55 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (далі - Порядок №1141) на кожний окремий об'єкт нерухомого майна, право власності на який заявлено вперше, державний реєстратор органу державної реєстрації прав на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень відкриває реєстраційну справу.

У разі прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень нотаріусом реєстраційну справу відкриває державний реєстратор органу державної реєстрації прав за місцем розташування такого нерухомого майна на підставі документів, що були видані, оформлені або отримані нотаріусом, які він передає органу державної реєстрації прав у порядку, встановленому Мін'юстом.

Державний реєстратор, який відкриває реєстраційну справу на підставі переданих нотаріусом документів, вносить до розділу Державного реєстру прав, відкритого на відповідний об'єкт нерухомого майна, відомості про найменування органу державної реєстрації прав, державним реєстратором якого ведеться реєстраційна справа.

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. прийняла рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу за індексним номером №25008430 від 03.10.2015 (а.с. 34).

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскарженого рішення від 03.10.2015 №25008430 відповідач вийшов за межі наданих йому повноважень в частині відкриття реєстраційної справи на об'єкт нерухомого майна.

Відповідно до п. 56 Порядку №1141 реєстраційна справа є формою групування документів, що були видані, оформлені або отримані під час проведення державної реєстрації прав на об'єкт нерухомого майна, на який відкрито таку реєстраційну справу, яка включає, зокрема: заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про скасування запису Державного реєстру прав тощо; копії поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів, визначених у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в інших нормативно-правових актах, прийнятих відповідно до зазначеного Порядку; рішення державного реєстратора про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без розгляду у зв'язку з її відкликанням; про відмову в задоволенні заяви про відкликання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень тощо; інші документи, що були видані, оформлені або отримані під час проведення державної реєстрації прав (крім відомостей, які були отримані державним реєстратором з Державного реєстру прав).

У разі проведення державної реєстрації прав нотаріусом з оригіналів поданих заявником для проведення державної реєстрації прав документів та копій документів, які пред'являються для державної реєстрації прав, нотаріус виготовляє електронні копії шляхом сканування, які розміщує у відповідному розділі Державного реєстру прав (крім документів, які були ним видані або оформлені під час проведення державної реєстрації прав).

Пунктом 6 Порядку №607/5 передбачено, що орган державної реєстрації прав за місцезнаходженням об'єкта нерухомого майна після прийняття рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту забезпечує: внесення запису про державну реєстрацію на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту; виготовлення за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видачу або направлення рекомендованим листом з описом вкладення заявникові документів, передбачених Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року №868 (свідоцтво про право власності на нерухоме майно та/або витяг про реєстрацію речових прав на таке майно), крім випадків, коли такі документи виготовляються особою, яка прийняла заяву; виготовлення за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав у паперовому вигляді з проставленням напису «Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» для подальшого долучення до реєстраційної справи. Напис скріплюється підписом державного реєстратора прав на нерухоме майно органу державної реєстрації прав, який прийняв відповідну заяву, із зазначенням прізвища та ініціалів і засвідчується в установленому порядку печаткою; відкриття реєстраційної або облікової справи в порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1141 «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно». У разі якщо заяву подано за принципом екстериторіальності, внесення запису про державну реєстрацію на підставі рішення, прийнятого державним реєстратором прав на нерухоме майно Мін'юсту, та видачу документів заявнику забезпечує орган державної реєстрації прав, який прийняв заяву.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо скасування вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності №11452899 від 03.10.2015 на квартиру АДРЕСА_1 за ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», з огляду на таке.

У разі скасування на підставі рішення суду, рішення про державну реєстрацію прав, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав (частина друга ст. 26 Закону №1942-VI).

Зокрема, згідно з п. 2.6 Порядку прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 12 грудня 2011 року №3502/5, для внесення записів про скасування державної реєстрації прав, скасування записів Державного реєстру прав, заявник подає рішення суду про скасування рішення державного реєстратора, що набрало законної сили, та копії документів, визначених у п. 2.3 цього розділу.

Як вбачається з положень Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Так, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Таким чином, зобов'язання скасувати запис про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна у Державному реєстрі прав буде втручанням у дискреційні повноваження державного реєстратора, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання третьої особи на закриття провадження у даній справі, зважаючи на те, що оскільки нотаріус не може вважатись суб'єктом владних повноважень, тому з урахуванням ст. 17 КАС України дана справа повинна розглядатись в порядку цивільного судочинства, колегією суддів не приймається до уваги, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом першим та другим частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Правова позиція з даного питання викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» №8 від 20.05.2013, відповідно до п. 3 якої вирішуючи питання про віднесення норми до публічного права, а спору до публічно-правового, суди повинні враховувати загальнотеоретичні та законодавчі критерії. Зокрема, за змістом пункту 1 частини першої статті 3 КАС України у публічно-правовому спорі, як правило, хоча б однією стороною є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону №1952-IV у випадку, передбаченому цим Законом, державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно. Державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус як спеціальний суб'єкт.

Тобто, держава в цій частині надає нотаріусам владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У п. 8 вказаної Постанови Пленуму зазначено, що відповідно до абзацу другого частини першої статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. За змістом статті 9 цього Закону державний реєстратор є державним службовцем, крім випадку, коли державним реєстратором є нотаріус. Повноваження державного реєстратора, передбачені цим Законом, з видачі та прийому документів можуть виконувати посадові особи органів місцевого самоврядування, адміністратори центрів надання адміністративних послуг, нотаріуси. Відповідно до частини другої статті 30 цього Закону дії або бездіяльність державного реєстратора, державного кадастрового реєстратора, нотаріуса, державного виконавця можуть бути оскаржені до суду. Суди повинні мати на увазі, що під діями також слід розуміти рішення, прийняті зазначеними суб'єктами владних повноважень з питань реєстрації. Спори, які виникають у цих відносинах, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки суб'єктний склад спірних відносин та предмет позовних вимог свідчать про публічно-правовий характер даного спору, який виник та пов'язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій у зв'язку з виконанням делегованих повноважень та завдань, покладених на нього законом, тому даний спір повинен розглядатись у порядку та у спосіб, передбачений КАС України.

З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що оскільки рішення відповідача про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від №25008430 від 03 жовтня 2015 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, тому позовні вимоги підлягають задоволенню лише в цій частині.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вектор Плюс» - залишити без задоволення, а постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П.Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Бужак Н.П.