Ухвала суду № 56936903, 04.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3009/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ступаков О. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Ступакова О.А. суддів: Бабія А.П., Варикаші О.Д.

при секретарі Желєзнові В.В.

розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», ПП МЖБ «АРКАДА» про визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання стороною у кредитному договорі, зобовязання укладення додаткової угоди, визнання стороною у договорі про інвестування в будівництво за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року, -

встановила:

ОСОБА_2звернулась з позовною заявою доОСОБА_3, Одеського регіонального управління Державної спеціалізованої фінансової установи«Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», ПП МЖБ «АРКАДА» в якому просила:

Визнати за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 померлого 04.02.2012 року на ? частину майнових прав на обєкт інвестування квартиру №13 у 78 квартирному 10-ти поверховому будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, 45, ж/м Котовського, мкр. ІІІ-4-3 загальною проектною площею 56,9 кв.м.

Визнати позивача стороною у кредитному договорі №1 від 23.12.2005 року укладеному між Одеським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному будівництву та ОСОБА_5 в 1/8 частині, успадкованих позивачем прав.

Зобовязати Одеське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному будівництву укласти з позивачем угоду до кредитного договору №1 від 23.12.2005 року, який був укладений між Одеським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному будівництву та ОСОБА_4 на 1/8 частину майнових прав на обєкт інвестування квартиру №13 у 78 квартирному 10-ти поверховому будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, 45, ж/м Котовського, мкр. ІІІ-4-3 загальною проектною площею 56,9 кв.м.

Визнати позивача стороною (івестора) у договорі про інвестування в будівництва (реконструкцію житла) № 192/05-52 від 18.12.2005 року, який було укладено між ПП МЖБ «АРКАДА» та ОСОБА_4 за погодження Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництві,допустивши заміну «Інвестора» з ОСОБА_4 на позивача в 1/8 частині успадкованих позивачем прав та обовязків.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що 23.12.2005 року міжОдеським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та ОСОБА_4було укладено кредитний договір № 192/05, на підставі якого Фонд від імені держави надав позичальнику прямий(цільовий) кредит у сумі 109901 грн. строком повернення 99 кварталів з дати укладення кредитного договору з цільовим призначенням на будівництво житла. 15.12.2006 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до кредитного договору № 192/05 від 23.12.2005 року, згідно якого змінено суму кредиту та п. 1.2- за яким кредит надається на будівництво житла квартиру № 13, у 78-квартирному 10-ти поверховому будинку, розташованому за адресою:м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 45,ж/м Косовського, мкр III-4-загальною проектною площею 56, 9 кв.м.

04.02.2012 року помер ОСОБА_4, який був стороною договору № 192/05 від 23.12.2005 року, відкрилася спадщина, спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є його дружина - ОСОБА_3, діти ОСОБА_6, ОСОБА_6 та мати ОСОБА_2

Позивач своєчасно звернулась до Першої ОДНК з заявою про прийняття спадщини, однак листом від 13.08.2015 року за № 355Одеське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» відмовилось укласти додаткову угоду до кредитного договору № 192/05 від 23.12.2005 року на належну їй частину майнових прав та обовязків на обєкт інвестування, чим порушило права позивача. Узвязку з чим позивач просилавизнати право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на 1/8 частину майнових прав на обєкт інвестування квартиру №13, 78-квартирному 10-ти поверховому будинку, розташованому за адресою:м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 45,ж/м Косовського, мкр III-4-загальною проектною площею 56, 9 кв.м., визнати стороною у кредитному договорі №1 від 23.12.2005 року, зобовязати Одеське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» укласти додаткову угоду до кредитного договору, визнання стороною у договорі про інвестування в будівництво.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року, позовну заявуОСОБА_2 повернуто позивачу, для подання до належного суду.

Не погодившись з зазначеною ухвалою суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування ухвали суду в звязку з тим, що вона постановлена з порушенням норм процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи з направленням справи для продовження розгляду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду, судова колегія вважає апеляційна скарга не підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви позивачу, суд першої інстанції посилався на те, що відповідно до ч. 1 ст. 114 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» (із змінами, внесеними згідно з постановою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №7 ) правила ст. 114 ЦПК України про виключну підсудність застосовується до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (наприклад, звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності не предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо).

Згідно п. 41 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» у разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при об'єднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Відповідно до п. 42 зазначеної Постанови Пленуму виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦКдо нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Суд першої інстанції зазначив, що як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивач просить визнати право власності на квартиру №13, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 45,ж/м Косовського, мкр III-4-загальною проектною площею 56, 9 кв.м.,що є вимогою, що підлягає розгляду в порядку виключної підсудності. Враховуючи, що вказана квартира знаходиться на території Суворовського району м. Одеси, даний позов підсудний Суворовському районному суду м. Одеси.

У звязку з цим, вищезазначена справа даному суду не підсудна, суд першої інстанції повернув позов позивачеві для подання до належного суду Суворовського районного суду м. Одеси.

З зазначеним висновком суду першої інстанції колегія не погоджується.

Відповідно до ст. 115 ЦПК України якщо суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, встановить, що справа не підсудна цьому суду, заява повертається позивачеві для подання до належного суду, про що постановлюється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Постановляючи ухвалу про повернення позову позивачу, суд першої інстанції не звернув увагу, що позивачем не заявлялися вимоги з приводу нерухомого майна. Позивачем були заявлені наступні вимоги:

Визнати за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 померлого 04.02.2012 року на ? частину майнових прав на обєкт інвестування квартиру №13 у 78 квартирному 10-ти поверховому будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, 45, ж/м Котовського, мкр. ІІІ-4-3 загальною проектною площею 56,9 кв.м.

Визнати позивача стороною у кредитному договорі №1 від 23.12.2005 року укладеному між Одеським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному будівництву та ОСОБА_5 в 1/8 частині, успадкованих позивачем прав.

Зобовязати Одеське регіональне відділення Державного фонду сприяння молодіжному будівництву укласти з позивачем угоду до кредитного договору №1 від 23.12.2005 року, який був укладений між Одеським регіональним відділенням Державного фонду сприяння молодіжному будівництву та ОСОБА_4 на 1/8 частину майнових прав на обєкт інвестування квартиру №13 у 78 квартирному 10-ти поверховому будинку, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Ген. Бочарова, 45, ж/м Котовського, мкр. ІІІ-4-3 загальною проектною площею 56,9 кв.м.

Визнати позивача стороною (івестора) у договорі про інвестування в будівництва (реконструкцію житла) № 192/05-52 від 18.12.2005 року, який було укладено між ПП МЖБ «АРКАДА» та ОСОБА_4 за погодження Одеського регіонального управління Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництві,допустивши заміну «Інвестора» з ОСОБА_4 на позивача в 1/8 частині успадкованих позивачем прав та обовязків.

Згідно пунктів 41, 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність (стаття 114 ЦПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально.

У разі конкуренції правил підсудності (наприклад, при обєднанні позовів, на один з яких поширюється дія правила про виключну підсудність) мають застосовуватися правила виключної підсудності.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

На підставі наведеного колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач подав позовну заяву з порушенням правил виключної підсудності, в звязку з чим ухвала суду першої інстанції від 21 січня 2016 року про повернення позивачу позовної заяви підлягає скасуванню з направленням заявленого позивачем позову до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 307, 311, 313-315 ЦПК України, судова колегія,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року скасувати.

Позовну заяву ОСОБА_2, направити до того ж суду, для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О.А. Ступаков

ОСОБА_7

ОСОБА_8