Ухвала суду № 56936897, 31.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1889/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кравець Ю. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді Кравця Ю.І.,

суддів: Фальчука В.П., Таварткіладзе О.М.,

з участю секретаря судового засідання - Книгиницького О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Одеса цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2015 року,

встановила

11.09.2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи свої вимоги тим, що 03.07.2015 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілю марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, а також автомобілю марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 внаслідок чого були заподіяні певні механічні пошкодження автомобілю під керуванням ОСОБА_2 Позивач вказував, що в результаті розгляду справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 було зокрема визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 вважає, що відшкодовувати заподіяну шкоду повинен ОСОБА_3 як особа, що цієї шкоди завдала, у звязку з чим просив суд стягнути з останнього суму майнової шкоди у розмірі 4580,00 гривень, суму моральної шкоди в розмірі 500,00 гривень та судові витрати.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25.11.2015 рокупозовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму майнової шкоди в розмірі 4580,00 грн. та суму моральної шкоди в розмірі 500,00 грн. Встановлено порядок виконання рішення, за яким при стягненні з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми майнової шкоди зобовязано ОСОБА_2 передати ОСОБА_3 непошкоджену передню праву автошину автомобілю марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій з посиланням на порушення норм процесуального права та неправильне застосування матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_4 обґрунтовує тим, що дорожньо-транспортна пригода сталася також з вини ОСОБА_2, який допустив перевищення дозволеної швидкості руху та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, переслідуючи ОСОБА_3, але протокол про адміністративне правопорушення на позивача не було складено та він під час розгляду справи про адміністративне правопорушення наголосив, що звертатися до суду з позовом про стягнення матеріальної шкоди не буде, в звязку з чим постанова про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 не була оскаржена.Також ОСОБА_4 зазначив, що районний суд, задовольняючи позов в частині стягнення матеріальної шкоди, безпідставно вважав належним та допустимим доказом придбання позивачем автошин надану останнім видаткову накладну №1430 від 14.08.2015 року, адже у цьому документі, на думку апелянта, відсутні данні щодо особи покупця та продавця та не міститься доказів оплати. Крім того, ОСОБА_4 вказав, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ОСОБА_3 за домовленістю сторін відшкодовано шкоду на місті дорожньо-транспортної пригоди шляхом передачі ОСОБА_2 іншої автошини, яку останній прийняв, не повернув, використовував її та з пропозицією про придбання іншої шини не звертався. Також ОСОБА_4 зазначив, що в матеріалах справи відсутній звіт авто товарознавчого дослідження з визначенням розміру матеріального збитку, завданого автомобілю та позивачем не надано доказів цих збитків з урахуванням зношеності пошкодженого майна та не доведено наявність спричиненої йому моральної шкоди. Крім того, ОСОБА_4 вказав, що судом першої інстанціїне враховано, що настанню шкоди сприяла вина позивача, яка виразилась у порушенні швидкості руху, залишення місця дорожньо-транспортної пригоди та використання пошкодженого колеса, у звязку з чим відповідно до п.3 ч.1 ст. 1188 ЦК України розмір відшкодування матеріальної шкоди повинен визначаться у відповідній частці залежно від вищезазначених обставин.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Судом встановлено, що 03 липня 2015 року відбулась ДТП за участю автомобілю марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2, а також автомобілю марки «Daewoo», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, під час якої ОСОБА_3 при перестроюванні з одної полоси руху в іншу не надав перевагу в русі автомобілю ОСОБА_2, в результаті чого автомобіль останнього наїхав на бордюр і отримав механічні пошкодження.

Згідно постанови Малиновського районного суду міста Одеси у справі про адміністративне правопорушення №521/10901/15-п від 03 серпня 2015 року, суд встановив наявність в діях ОСОБА_3 порушення Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України під №1306 від 10 жовтня 2001 року, у звязку з чим прийшов до висновку про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до судового рішення, ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені відповідного адміністративного правопорушення. Дане судове рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.

Як регламентує ст. 61 ч.ч.1,3,4 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Крім того, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Водночас, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Спираючись на вказану норму процесуального закону, суд дійшов до висновку, що згадана ДТП відбулась за наявності вини ОСОБА_3

ДТП за участю вказаних автотранспортних засобів під керуванням наведених осіб призвела зокрема до заподіяння механічних пошкоджень автомобілю марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1 у вигляді пошкодження передньої правої покришки колеса та металевого диску.

В матеріалах справи присутня оплачена видаткова накладна (рахунок-фактура) №1430 від 14 серпня 2015 року, згідно якої ОСОБА_2 витрачено 4580,00 гривень на придбання двох автошин 205/60/16.

Як зазначає ст. 1166 ч.1 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1187 ч.ч.1,2 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, повязана з використанням, зберіганням або утриманням, зокрема, транспортних засобів, механізмів та обладнання. При цьому, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, орєнди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.3 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

В процесі розгляду даної цивільної справи та вирішуючи питання про розмір належної до стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суми майнової шкоди, судом було звернуто увагу на той факт, що пошкодженою була зокрема одна передня права автошина автомобілю марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1. Але при цьому позивачем було придбано дві автошини згідно накладної.

Як регламентує п. 31.4 п/п. 31.4.5 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством зокрема у разі, коли на одну вісь транспортного засобу встановлено діагональні шини разом з радіальними, ошиповані і неошиповані, морозостійкі і неморозостійкі, шини різних розмірів чи конструкцій, а також шини різних моделей з різними малюнками протектора для легкових автомобілів, різними типами малюнків протектора для вантажних автомобілів.

Відтак суд погодився із стороною позивача, що заміні одночасно підлягали обидві передні автошини, що було повязано з вимогами нормативного акту та виключно у звязку із аварійним пошкодженням.

Разом з тим, при стягненні суми вартості двох автошин на відшкодування майнової шкоди ОСОБА_2, суд вбачав обґрунтованим одночасно зобовязати позивача ОСОБА_2 передати відповідачу ОСОБА_3 непошкоджену передню праву автошину автомобілю марки «Audi», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Оцінюючи вимоги про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що силу ст. 23 ч.ч.1,2,3,4 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується, зокрема, грішми. При цьому, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

У відповідності до ст. 1167 ч.1 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як розяснюють п.п. 3,9 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року (в редакції від 27 лютого 2009 року) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. При цьому, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з викладеного, суд погодився з позицією сторони позивача, що відповідати за заподіну моральну шкоду має ОСОБА_3 Отже зважаючи на вимоги позивача суд визнав, що особі з боку відповідача було заподіяно певної моральної шкоди, та суму компенсації, заявлену до стягнення, суд вбачає обґрунтованою. Спираючись на принцип виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що вимога про компенсацію заподіяної моральної шкоди в розмірі 500,00 гривень підлягає задоволенню.

Колегія суду погоджується з такими висновками районного суду. Оскільки, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги щодо заперечення суми заподіяних збитків, колегія суддів зазначає.

В ході розгляду справи в судді апеляційної інстанції представнику відповідача (апелянту) було розяснено ст.ст. 10,60 ЦПК України, щодо його прав та обовязків подачі доказів, на що представник відповідача не надав будь-яких докази, та відмовився від клопотання про призначення судової експертиза, для підтвердження своїх заперечень.

Твердження представника відповідача скарги що дорожньо-транспортна пригода сталася також з вини ОСОБА_2, який допустив перевищення дозволеної швидкості руху та залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, не доведене жодним доказом та спростовується матріалами справи , а саме постановою Малиновського районного суду від 03.08.2015 року (а.с. 7).

Посилання представника відповідача щодо добровільного відшкодування матеріальної шкоди не доведено жодним доказом.

Колегія суддів розглядає справу на підставі доказів, наданих сторонами, при цьому сприяла у зясуванні обставин по справі.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 11 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст.209,303, 307, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Ю.І.Кравець

Судді: О.М.Таварткіладзе

ОСОБА_5