Ухвала суду № 56936893, 04.04.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2767/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Станкевич В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.04.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого судді : - ОСОБА_2

суддів: - ОСОБА_3,

- ОСОБА_4

при секретарі Желєзнові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_3 цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2016 року, -

встановила:

ОСОБА_5 звернулась до суду з вказаним позовом, яким просила суд визнати дії ОСОБА_7 таким, що порушили її права та спричинили матеріальну і моральну шкоду. Крім того позивач просила суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в сумі 2 567,93 грн. та моральну шкоду в сумі 12 839,65 грн. та судові витрати покласти на відповідача.

Позовні вимоги аргументовані тим, що ОСОБА_5 є власницею ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1. На підставі договору дарування від 17.07.2004 року співвласником зазначеної квартири став ОСОБА_7 З моменту, коли власником став ОСОБА_7, він шляхом психологічного тиску, залякування фізичною розправою, псуванням майна спричиняв значний дискомфорт, перешкоджав нормальному користуванню позивачем своєю частиною квартири. Його неправомірні дії змушували неодноразово викликати наряд міліції з метою вирішення конфлікту.

В 2004-2007 роках судами розглядались позовні вимоги ОСОБА_7 щодо вселення в однокімнатну квартиру. 20.08.2008 року апеляційний суд Харківської області, який діяв як суд касаційної інстанції ухвалив рішення по справі №931-кс-07, яким відмовив ОСОБА_7 у вселенні в однокімнатну квартиру. Не маючи можливості проживати в квартирі, ОСОБА_7 передарував частину квартири ОСОБА_8, але після цього фактично продовжує реалізувати свій намір набути право володіння та користування квартирою.

Позивачка стверджувала, що на ґрунті особистої неприязні, ОСОБА_7 постійно ображає позивачку, створює дискомфорт у перебуванні та користуванні квартирою, яка йому не належить. ОСОБА_5 часто була змушена покидати приміщення, коли відповідач проходив в гості до співмешканки позивача - ОСОБА_8

Спроби позивача мирним шляхом врегулювати конфлікт не принесли результату та квартирне питання так і не вдалось вирішити.

Своїми діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду, яка виражається у численних витратах на придбання ліків, у зв'язку зі значним погіршенням здоров'я. Загальна сума страчених коштів с становить 2567,93 грн.

Крім того, відповідачем завдано ОСОБА_5 моральну шкоду, яка полягає у значних душевних стражданнях. Дані страждання викликані безпідставними звинуваченнями, направленими на адресу позивача, погрозах фізичною розправою, виселення з власної 1/2 частини квартири, пошкодженням майна позивача та погіршенням стану квартири. Факт протиправної поведінки ОСОБА_7 підтверджується заявами ОСОБА_5 в міліцію для захисту порушених прав.

Позивач стверджував, що відповідач створив у квартирі таку атмосферу, що ОСОБА_5 була змушена змінити місце проживання. На даний час ОСОБА_5 проживає у своїх знайомих. Іншого житла позивач не має. Крім того, ОСОБА_7 без відома та згоди позивача заселив квартиранта ОСОБА_9 у квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

Через перенесений стрес, пов'язаний з неможливістю нормально проживати у власній квартирі, ОСОБА_5 втратила сон, у неї погіршилось здоров'я, самопочуття, в результаті чого вона змушена була звернутися до лікаря. Крім того, ОСОБА_5 є інвалідом 3 групи.

Моральну шкоду ОСОБА_5 оцінює в розмірі 12 839,65 грн. Розрахунок проводився наступним чином: 2 567,93 * 5 = 12 839,65 грн.

26.01.2016 року на адресу Київського районного суду м. Одеси надійшло заперечення проти позовної заяви від ОСОБА_7, яким він просив суд відмовити ОСОБА_5 в задоволенні її позову в повному обсязі.

В своєму заперечені відповідач зазначив, що 02.08.2008 року згідно Договору дарування ? частини квартири, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, який було посвідчено 02.08.2008 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_10 за реєстром № 1835, ОСОБА_8 стала власником 1/2 частини квартири № 3 будинку 21, корпус 1, по проспекту Академіка Глушка в місті Одеса.

Після реєстрації в Одеському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості Договору дарування, ОСОБА_8 запропонувала другому співвласнику квартири № 3, дома 21, корпус 1, по проспекту Академіка Глушко в м. Одеса ОСОБА_5 котрій також належить 1/2 частина даної квартири, купить її 1/2 частину квартири або продати її свою ? частину квартири або по взаємної домовленості домовитись про розділ та порядок користування даною квартирою. Мирним шляхом врегулювати питання не вдалось, в зв'язку з чим ОСОБА_8 була змушена звернутись до Київського районного суду м. Одеси для захисту своїх законних прав.

18.06.2013 року Київський районний суд м. Одеси постановив рішення, яким було визнано дії ОСОБА_5 незаконними та були задоволені позовні вимоги ОСОБА_8 та вселення її в належну їй 1/2 частину квартири № 3, будинку 21, корпус 1 по проспекту Академіка Глушка в місті Одеса.

12.12.2013 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_5 було відхилено (залишено без задоволення) та рішення Київського районного суду м. Одеси 18.06.2013 року залишено без змін.

ОСОБА_5 рішення вказаних судів виконати відмовилась, про що старшим державним виконавцем Поляковим О.Г. 24.02.2014 року було складено відповідний акт.

04.03.2014 року ОСОБА_8 під час примусового виконання рішень вище вказаного суду було вселено до квартири № 3, будинку 21, корпус 1, по проспекту Академіка Глушка в місті Одеса, про що старшим державним виконавцем Поляковим О.Г. було складено відповідні акти.

Під час вказаного вселення ОСОБА_8 а також в інші рази ОСОБА_7 був присутній в квартирі № 3, будинку 21, корпус 1, по проспекту Академіка Глушка в місті Одеса, в зв'язку з тим, що ОСОБА_8 попросила його бути її представником про що надала відповідну довіреність.

Також неодноразово в своїх заявах, скаргах та інших зверненнях ОСОБА_5 зазначала, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 а також її колишній чоловік ОСОБА_11 та його сестра ОСОБА_12 шахрайським шляхом намагалися заволодіти її квартирою, намагалися її вбити та інше. Зазначені заяви ОСОБА_5 неодноразово перевірялися співробітниками міліції та її ОСОБА_5 були наданні відповідні відповіді в яких зазначалось, що противоправних дій в діях ОСОБА_7, ОСОБА_8 та інших осіб не має, та що вирішувати спір щодо зазначеної квартири необхідно мирним шляхом через взаємні домовленості співвласників - тобто між ОСОБА_5 та ОСОБА_8

Відповідач звертав увагу суду на те, що він своїми діями та взагалі ніяким чином не порушував права ОСОБА_5, ніяких незаконних вимог не висовував, перешкод в користуванні зазначеною квартирою № 3, б.21, корпус 1 по вул. Ак. Глушко в м. Одеса ОСОБА_5 не чинив та не чинить, квартиру та її майно не пошкоджував, з зазначеної квартири ОСОБА_5 та інших осіб він не виселяв, спілкувався з ОСОБА_5 постійно ввічливо навіть тоді коли вона вела себе агресивно та провокувала його на конфлікти.

Таким чином, відповідач стверджував, що інформація, яку поширила ОСОБА_5, не відповідає дійсності та є недостовірною, оскільки вона не підтверджена жодним доказом.

Стосовно того, що відповідач вселив квартиранта ОСОБА_13 та гр. ОСОБА_14 у спільну квартиру ОСОБА_5 та ОСОБА_8, який нібито в пояснені 22.03.2015 року повідомив, що знімає зазначену квартиру № 3, 6.21, корпус 1, по вул. Ак. Глушко в м. Одеса через родичів - ОСОБА_7 повідомив наступне: я ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не маємо таких родичів, зазначені особи нам невідомі, яким чином вони потрапили до вказаної квартири ми не знаємо.

Крім того, ОСОБА_7 зазначив, що співробітникам міліції та іншим особам жодних письмових та усних пояснені з приводу нібито проживання квартиранта ОСОБА_9 та ОСОБА_14 в зазначеній квартирі він не надавав, на даний час обставини щодо проживання цих осіб в квартирі йому не відомі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі, поданій ОСОБА_5, ставиться питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 є власницею ? частини квартири за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно Договору дарування ? частини квартири, укладеним між ОСОБА_7 та ОСОБА_8, ОСОБА_8 стала власником ? частини квартири №3, будинку 21, корпус 1, по проспекту Академіка Глушка в місті Одеса.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В матеріалах справи відсутні будь-які переконливі докази того, що відповідач порушив права позивачки та спричинив їй матеріальну шкоду.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що ОСОБА_5 не довела суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог, а тому в задоволені цих позовних вимог ОСОБА_5 слід відмовити.

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала при наявності її вини.

Цивільна - правова відповідальність за завдану моральну шкоду настає при наявності протиправної поведінки заподіювача шкоди, встановлення причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою, вини заподіювача.

Як зазначено в п. 9 Постанови від 31.03.1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди) розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат(їх тривалості,можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Позивачка не надала доказів на підтвердження факту заподіяння їй відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру.

При таких даних суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачки про відшкодування моральної шкоди є такими, що не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 300, 303, 304, 307, 308, 313, ч. 1 п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.А. Станкевич

Судді: О.Д. Варикаша

ОСОБА_4