Рішення № 56931677, 30.03.2016, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 333/9189/15-ц

Провадження № 2/333/694/16

ЗАОЧНЕ рішення

Іменем України

30 березня 2016 року м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Кулик В.Б.,

при секретарі Довгаль А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя, цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в сумі 39 601 грн. 78 коп., а також судові витрати, посилаючись на те, що відповідно до укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 500942071 від 22.05.2014 року відповідач отримав кредит у розмірі 24 911 грн., у строк з 22.05.2014 року до 23.05.2016 року. Однак ОСОБА_1 порушує вимоги кредитного договору, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту та відсотків по ньому, тому позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав повністю, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, повідомлений судом належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання повторно не зявився і не повідомив суд про причини неявки. Оскільки суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, взявши до уваги заяву, надану представником позивача, приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

22.05.2014 року між ПАТ «Альфа-Банк та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № 50094071 (а.с. 4-10), згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 24 911 грн. у строк з 22.05.2014 року до 23.05.2016 року, а ОСОБА_1, в свою чергу, зобовязалася прийняти, та повернути кредит, а також сплатити відповідну платню за користування кредитом в порядку, на умовах та в строки, визначені кредитним договором.

Відповідно до Додатку № 1 до кредитного договору № 50094071 від 22.05.2014 року відсотки за користування кредитом нараховуються на залишок заборгованості щомісячно за фактичний строк користування кредитом, виходячи з 30 днів у місяці та 360 днів у році.

Пунктом 2.2 кредитного договору № 50094071 від 22.05.2014 року передбачена процентна ставка 11,99% річних.

Згідно з п. 2.6 кредитного договору № 500942071 від 22.05.2014 року порядок повернення Кредиту, сплати процентів за його користування та інших платежів за цим Договором, платежі з повернення кредиту. Сплати процентів за його користування, сум комісійної винагороди та інших платежів за цим договором здійснюються щомісячно, рівними частинами у сумах та в терміни, в порядку та на умовах, визначених цим Договором та відповідно до Графіку платежів, який є Додатком № 1 до цього Договору та є його невідємною частиною (а.с. 4).

Відповідно до п. 4 розділу № 1 кредитного договору № 500942071 від 22.05.2014 року позичальник зобовязується у разі повного або часткового прострочення повернення кредиту та/або сплати процентів за користування ним та/або комісій, якщо сплата комісій передбачена розділом № 1 цього Договору та/або інших платежів за Договором, сплата яких передбачена цим договором сплатити банку штраф у розмірі 50 грн. за кожне допущене позичальником прострочення платежу, що триває від одного до чотирьох календарних днів (включно) з моменту виникнення прострочення платежу. При цьому у випадку, якщо прострочення платежу триває 5 і більше календарних днів, додатково до штрафу, визначеному попереднім абзацом цього пункту, позичальник зобовязаний сплатити кредитору штраф у розмірі 150 грн. за кожний випадок допущеного прострочення платежу (а.с.4).

У звязку з тим, що позичальником не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору № 500942071 від 22.05.2014 року, позивачем було здійснено вимогу дострокового виконання позичальником його зобовязань за кредитним договором в повному обсязі. Так, позивач направив ОСОБА_1 вимогу вих. № 106164-102 б/б від 17.12.2015 року про досудове повернення кредиту. Зазначена вимога підлягала виконанню протягом 3 днів з дня її одержання, але до моменту подання позову до суду вона не виконана і відповідні суми позивачу не сплачені (а.с. 21).

Таким чином, ОСОБА_1 вимоги кредитного договору № 500942071 від 22.05.2014 року, не виконує, в обумовлені строки кредит та відповідну платню по ньому не сплачує. Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату заборгованості по кредиту, попереджав про звернення до суду, однак останній заходів до погашення заборгованості не вжив.

Станом на 18.12.2015 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором № 500942071 від 22.05.2014 року в сумі 39 601 грн. 78 коп., а саме: прострочена заборгованість за кредитом 24 517 грн. 76 коп., заборгованість за відсотками 3625 грн. 96 коп., заборгованість по комісії 9 058 грн. 06 коп., штраф 2 400 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобовязання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, на підставі ч.2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.

На підставі ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі кредитного договору ПАТ «Альфа-Банк», надав відповідачу ОСОБА_1 кредит. Однак, остання порушує вимоги кредитного договору № 500942071 від 22.05.2014 року, а саме не виконує в обумовлені строки зобовязання щодо сплати кредиту, відсотків та по ньому. У звязку з невиконанням позичальником ОСОБА_1 вимог зазначеного кредитного договору у позивача виникло право вимагати від відповідача виконання зобовязань по кредитному договору, яке остання ігнорує.

У звязку з вищевикладеним, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу по несплаченому кредиту, відсотків по ньому, пені відповідно до приведеного позивачем розрахунку, який суд визнає належним доказом по справі.

Таким чином, у звязку із викладеним, аналізуючи зібрані у справі докази та вимоги чинного законодавства, приймаючи до уваги положення ст. 11 Цивільного процесуального кодексу України щодо розгляду справ в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ґрунтуються на законі, підтверджуються зібраними у справі доказами та не порушують прав та інтересів третіх осіб, тому позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України, так як судове рішення ухвалюється у повному обсязі на користь позивача, понесені ним і документально підтверджені судові витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 514, 516, 610, 611, 612, 617, 625, 651, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, ст. ст. 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст. 10, 11, 60, 57, 58, 59, 88, 169, 209, 214-215, 224-246 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № 37396000000004) 24 517 (двадцять чотири тисячі пятсот сімнадцять) грн. 76 коп. заборгованості за сумою кредиту, 3 625 (три тисячі шістсот двадцять пять) грн. 96 коп. заборгованості за відсотками, 9 058 (девять тисяч пятдесят вісім) грн. 06 коп. заборгованості по комісії, 2 400 (дві тисячі чотириста) грн., а разом 39 601 (тридцять девять тисяч шістсот одна) грн. 78 коп. заборгованості за кредитним договором № 500942071 від 22.05.2014 року.

Стягнути ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р№37396000000004) 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. витрат по сплаті позивачем судового збору.

Копію заочного рішення надіслати відповідачу не пізніше трьох днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Комунарського районного суду

м. Запоріжжя В.Б. Кулик