Рішення № 5693163, 21.08.2009, Господарський суд Чернігівської області

21.08.09

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Чернігівської області

м.Чернігів тел.77-99-18

просп.Миру,20 тел.678-853

=====

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

21 серпня 2009р. Справа № 8/106

За позовом: Селянського (фермерського) господарства „Едельвейс”, вул..Степаненка, 30, с.Воровського Прилуцького району

До відповідача: Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 98353грн.80коп.

Суддя Т.Г.Оленич

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивача: ОСОБА_2 голова господарства (після перерви не з"явився), ОСОБА_3 представник, довір. від 10.07.09р.

відповідача: Ждан В.В. адвокат, довір. від 04.07.09р., Ведмідський Ю.П. - представник, довір. від 04.09.08р. (після перерви не з"явився)

В судовому засіданні на підставі ч.3 ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошена перерва з 13.08.09р. по 21.08.09р. Рішення приймається після перерви.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 84007грн.71коп. боргу за товар, отриманий на підставі накладної від 05.12.08р., 12356грн.09коп. інфляційних нарахувань за період з 05.12.08р. по 31.05.09р., 1990грн.09коп. процентів річних, нарахованих за період з 05.12.08р. по 15.06.09р. за несвоєчасне виконання грошових зобовязань.

Відповідач проти позову заперечує, стверджуючи, що зерно було отримано нею в жовтні місяці 2008р. для тимчасового зберігання цього зерна та подальшої реалізації. Внаслідок передачі зерна неналежної якості відповідачем були вжиті заходи по його доведенню до середньо-складських показників, та реалізовано за ціною нижче ніж була домовленість з позивачем, в звязку з чим, за твердженням відповідача, були понесені збитки. Крім того, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що позивачем безпідставно проценти річних та інфляційні нарахування обчислені з 05.12.08р., оскільки перша вимога про сплату вартості зерна була надіслана лише 15.05.09р.

Заявлене позивачем клопотання про забезпечення позову судом відхиляється, оскільки позивачем не наведено достатніх обставин при яких суд може прийти до беззаперечного висновку, що не вжиття заходів до забезпечення позову в подальшому утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи позивача, зясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, суд ВСТАНОВИВ:

В період з 21 жовтня 2008р. по 29 жовтня 2008р. відповідачем з Селянського фермерського господарства „Едельвейс” (позивач у справі) вивезено зерно ячменю у фізичній вазі 195,58тн, що підтверджується наданими відповідачем копіями товарно-транспортних накладних №885156 від 21.10.08р., №885157 від 21.10.08р., №885158 від 22.10.08р., №885159 від 22.10.08р., №885160 від 24.10.08р., №885161 від 25.10.08р., №885162 від 29.10.08р., №885163 від 29.10.08р., №885164 від 29.10.08р.

Згідно з реєстром накладних №Я-31, виданого ВАТ „Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод” (а.с.45), за період з 21.10.08р. по 29.10.08р. від відповідача прийнято зерно в фізичній вазі 195580кг, що становить 188333кг залікової ваги.

5 грудня 2008р. позивачем складено накладну без номеру, в якій зазначено про відпуск відповідачеві зерна ячменю в кількості 188333кг на загальну суму 160007грн.71коп.

5 грудня 2008р. відповідачем видано довіреність серії ЯПМ №821276 на отримання від Селянського фермерського господарства „Едельвейс” ячменю в кількості 195тн.

Як підтверджується представниками обох сторін, фактично відпуск зерна відбувся саме в жовтні 2008р., а накладна на відпуск зерна була складена та підписана лише 05.12.08р.

20 лютого 2009р. відповідачем сплачено позивачу 76000грн., що підтверджується банківською випискою по рахунку позивача від 22.06.09р. (а.с.12), а також не заперечується відповідачем у відзиві на позов. При цьому, за твердженням обох сторін, оплата здійснювалася саме за ячмінь, а не за пшеницю, як зазначено у призначенні платежу.

Згідно зі ст.173 Господарського кодексу України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші) або утриматися від певних дій, а інший субєкт господарювання має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку визначається як господарське зобовязання. Аналогічні приписи стосовно визначення поняття ”Зобовязання” містяться у ст.509 Цивільного кодексу України.

В силу ст.174 Господарського кодексу України господарські зобовязання можуть виникати, в тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Як зазначено у ст.175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку визнаються майново-господарськими. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільна права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Оскільки обидві сторони не заперечують факт передачі позивачем відповідачу зерна ячменю в кількості 188,333тн, яка визначена сторонами як залікова вага, та факт отримання відповідачем цього зерна від позивача, тому, виходячи із приписів ст.202 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обовязків.

Як вказує у відзиві на позов відповідач (а.с.38), між сторонами було досягнуто усної домовленості щодо передачі зерна за ціною 0,708грн. за кілограм, яку відповідач мав оплатити за вимогою позивача за умов належної якості показників зерна ячменю відповідно до норм стандартів.

Аналіз дій, вчинених сторонами по передачі та прийняттю зерна, а також здійснення відповідачем оплати за зерно свідчить, що між сторонами виникли відносини купівлі-продажу, які регулюються гл.54 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ст.664 Цивільного кодексу України обовязок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, в тому числі, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Як вбачається із вищезазначених товарно-транспортних накладних, відповідачем ячмінь завантажувався безпосередньо в господарстві „Едельвейс” в с.Воровського. Отже, суд приходить до висновку, що матеріалами справи підтверджується факт виконання позивачем зобовязань по передачі товару.

Судом не приймається до уваги твердження відповідача, що ним вказано зерно було отримано від позивача для зберігання та подальшої реалізації, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів укладення між сторонами згідно зі ст.ст.937,208 Цивільного кодексу України договору зберігання. На товарно-транспортних накладних не міститься жодного зауваження про прийняття зерна на зберігання саме відповідачем, а договір №10-1 від 20.10.08р. складського зберігання зерна укладено між відповідачем та ВАТ „Гребінківській міжгосподарський комбікормовий завод”. Крім того, виходячи із приписів ст.ст.712 та 658 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що укладаючи з ВАТ „Гребінківській міжгосподарський комбікормовий завод” договір від 05.11.08р. на поставку зерна ячменю в кількості 188,333тн, відповідач діяла як власник цього зерна, а тому такими своїми діями підтвердила факт вчинення нею та СФГ „Едельвейс” правочину з купівлі-продажу.

Відповідно до ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ні в накладній без номеру від 05.12.08р., ні в товарно-транспортних накладних, по яких здійснювалася фактична передача зерна, не встановлений строк оплати товару, а тому суд приходить до висновку, що сторонами не визначений строк виконання відповідачем зобовязання по оплаті зерна.

В силу ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, а боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимог, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом вище, відповідач зобовязання по оплаті виконав частково, сплативши позивачу 76000грн. Залишок несплаченої суми становить 84007грн.71коп. При цьому, суд виходить з того, що обидві сторони є платниками податку на додану вартість, тому позивачем правомірно в накладній від 05.12.08р. до ціни зерна, яка була узгоджена з відповідачем, добавлено 20% податку на додану вартість. В звязку з чим, загальна вартість зерна, яке було отримано відповідачем, становить 160007грн.71коп., в тому числі ПДВ.

Позивачем претензія про сплату боргу за відпущене зерно ячменю направлено відповідачу 15.05.09р., яке отримано останнім 19.05.09р., що підтверджується наявним у справі оригіналом поштового повідомлення №657754 про вручення поштового відправлення. Таким чином, відповідач повинен був сплатити залишок неоплаченої суми в строк до 26 травня 2009р. включно.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем у вказаний строк оплата товару в повному обсязі не проведена, а тому заборгованість становить 84007грн.71коп.

Враховуючи, що на момент вирішення спору відповідач не надав суду доказів оплати зерна в повному обсязі, виходячи із принципу верховенства права, проголошеного у ч.1 ст.8 Конституції України, який, як зазначається в Рішенні Конституційного суду України від 02.11.04р. у справі № 15-рп/2004, полягає у здійсненні правосуддя шляхом забезпечення захисту гарантованих Конституцією України та законами України прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, тому з відповідача має бути стягнуто 84007грн.71коп. боргу.

Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України на сторони покладений обовязок доведення в суді тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідачем не надано доказів узгодження між сторонами умов щодо якості зерна, а тому його заперечення про передачу позивачем зерна, якість якого не відповідала відповідним стандартам, судом до уваги не приймається. Посилання відповідача на аналіз зерна, який проведений ВАТ „Гребінківський міжгосподарський комбікормовий завод” (а.с.48), судом не приймається як належний та допустимий доказ, оскільки в ньому не зазначена конкретна дата проведення аналізу, із картки неможливо встановити, яким чином та з якої конкретно партії зерна здійснювався відбір зразків. Також судом не приймається до уваги твердження відповідача в частині понесення ним збитків внаслідок необхідності доведення зерна до кондиції, оскільки жодного документу на підтвердження здійснення відповідних заходів та їх фактичної оплати відповідачем не надано. До того ж, питання якості товару та заподіяних збитків не є предметом спору у даній справі і має вирішуватися в межах іншого спору.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 12356грн. інфляційних нарахувань за період з 05.12.08р. по 31.05.09р., та 1990грн.09коп. процентів річних, обчислених за період з 05.12.08р. по 15.06.09р.

Проте, оскільки як встановлено судом вище, відповідач повинен був виконати зобовязання по оплаті зерна в строк до 26.05.09р., відсутні підстави для ствердження, що прострочення виконання грошового зобовязання виникло саме з 05.12.08р. В звязку з чим позивачем неправомірно інфляційні нарахування та проценти річних обчислені з 05.12.08р. Враховуючи, що прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання виникло з 27 травня 2009р., саме з цього моменту мають бути обчислені інфляційні нарахування та проценти річних. Приймаючи до уваги період, який застосований позивачем при обчисленні цих нарахувань, сума інфляційних становить 420грн.04коп. за період з 27.05.09р.-31.05.09р., а сума процентів річних за період з 27.05.09р. по 15.06.09р. становить 127грн.69коп. Оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання, то з нього має бути стягнуто 420грн.04коп. інфляційних нарахувань та 127грн.69коп. процентів річних.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

В силу ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст.173,174,175 Господарського кодексу України, ст.ст.11,202,530,625,655,658,664,692,712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомості про номера рахунків у банківських установах відсутні) на користь Селянського фермерського господарства ”Едельвейс”, с.Воровського Прилуцького району, вул..Степаненка,30 (ідентифікаційний код 24842844, п/р 26003300100160 у ВАТ ”Банк ”Демарк” м.Чернігів, МФО 353575) 84007грн.71коп. боргу, 420грн.04коп. інфляційних нарахувань, 127грн.69коп. процентів річних, 845грн.55коп. держмита та 268грн.66коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Суддя Т.Г.Оленич