Рішення № 5692579, 10.08.2009, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

2 липня 2009 рокуСправа № 19/89

Позивач:Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1

Відповідач 1:Товариство з обмеженою відповідальністю "Десна", вул. Незалежності, 62/18, м. Чернігів, 14000.

Відповідач 2:Новозаводський відділ Державної виконавчої служби Міського Управління Юстиції, вул. Шевченка, 118, м. Чернігів, 14030.

Відповідач 3:Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", вул. Горького 127, м. Київ, 03150.

в особіЧернігівської філії Публічного акціонерного товариства „Укрексімбанк”, пр-т. Миру, 80, м. Чернігів, 14005.

Трейтя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Відкрите акціонерне товариство „Райфайзен Банк Аваль” ул. Лєскова, 9, м. Київ, 01011,

в особі Чернігівської обласної дирекції „Райфайзен Банк Аваль”, пр-т. Перемоги, 21,м. Чернігів, 14017.

про:визнання права власності на майно та звільнення майна з-під арешту.

Суддя Л.Р. Кочергіна

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

позивач: Дьяченко Н.Ю., довіреність № 1028 від 11.06.09 року.

відповідач 1: не з'явився,

відповідач 2: не зявися,

відповідач 3: Дахновський В.М., довіреність № 010-01/3418 від 20.05.2009 року,

третя особа: Дьяченко Н.Ю., довіреність № 24 від 04.07.2008 року.

Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1.) подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Десна” (далі ТОВ „Десна”), Новозаводського відділу Державної виконавчої служби Міського Управління Юстиції (далі ДВС) та Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії Публічного акціонерного товариства „Укрексімбанк” в м. Чернігові (далі Банк) про визнання права власності на грошові кошти в сумі 6086,00 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в філії ПАТ „Укрексімбанк” в м. Чернігові, що належить ТОВ „Десна”. Також позивач просить суд зобовязати ДВС Міського Управління Юстиції звільнити з-під арешту грошові кошти в сумі 6086,00 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в філії ПАТ „Укрексімбанк” в м. Чернігові, що належить ТОВ „Десна” та зобовязати Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України", в особі філії ПАТ „Укрексімбанк” в м. Чернігові перерахувати ці кошти на рахунок ФОП ОСОБА_1 код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ЧОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним:

14.03.2003 року ФОП ОСОБА_1 (Клієнт) було укладено договір з Чернігівською обласною дирекцією АППБ „Аваль” (на даний час Чернігівська обласна дирекція ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль”) № 03/02/460 на здійснення розрахунково касового обслуговування.

25.03.2009 року ФОП ОСОБА_1 звернулась до Коропського відділення Чернігівської обласної дирекції ВАТ „Райффайзен Банк „Аваль” (далі Банк «Аваль») з платіжним дорученням № 46 від 25.03.2009 року для перерахунку коштів в розмірі 6086,0 грн. на користь ТОВ ФТФ „Дайна” (код 14225518) в погашення боргу за дизельне паливо згідно рахунку № 2345 від 12.03.2009 року.

Відповідно до вказаного рахунку кошти необхідно було перерахувати ТОВ ВТФ „Дайна” на р/р 26000000233001 в ФЧД „АТ Індекс - Банк” м. Чернігів, МФО 343273.

26.03.2009 року Банк «Аваль»повідомив ФОП ОСОБА_1, що грошові кошти в розмірі 6086,0 грн. помилково були перераховані на рахунок ТОВ „Десна” код 34453162, № НОМЕР_2 в філії ПАТ „Укрексімбанк” в м. Чернігові, МФО 353649. Крім того, Банк «Аваль»повідомив позивача, що на вказаний рахунок накладено арешт згідно постанови ДВС про арешт коштів боржника ТОВ «Десна»від 30.01.2009 року, а відтак Банк не може повернути помилково перераховані кошти в сумі 6086,0 грн.

З огляду на зазначене, позивач просить визнати за ним право власності на грошові кошти у сумі 6086,0 грн. та звільнити їх з-під арешту.

Відповідач 1 в судове засідання не зявився, відзив на позовну заяву не надав, своїм правом участі у розгляді справи не скористався.

Відповідач 2 проти задоволення позовних вимог заперечує.

Від відповідача 3 по справі надійшов відзив на позов в якому він позовні вимоги не визнає та просить суд визнати Банк неналежним відповідачем по справі. Крім того, відповідач-3 по справі повідомив, що Відкрите акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України” згідно постанови Кабінету Міністрів України від 15.04.2009 року № 375 змінило назву на Публічне акціонерне товариство „Державний експортно-імпортний банк України”, зміни до статуту якого зареєстровані 08.05.2009 року № 10681050035001397.

Позивач повідомив суд про зміну адреси відповідача - 1 по справі та надав витяг з Єдиного державного реєстру із зазначенням місцезнаходження відповідача: 14037, м. Чернігів, вул. Борисенка, 45.

17 червня 2009 року в судовому засіданні представником позивача подано заяву про зміну позовних вимог. В поданій заяві позивач просить витребувати від ТОВ „Десна” помилково перераховані грошові кошти в сумі 6086,0 грн., що були зараховані на його рахунок та зобовязати його повернути помилково перераховані кошти в сумі 6086,0 грн. на рахунок позивача. Зобовязати ДВС звільнити з-під арешту помилково перераховані грошові кошти в межах суми 6086,0 грн., що належать ТОВ „Десна”.

Розглянувши подану позивачем заяву про зміну позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до положення ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову.

Зазначена норма процесуального закону дає право позивачу змінити позовні вимоги в частині або підстави позову або його предмету і виключає можливість змінювати і предмет і підставу позовних вимог одночасно в рамках розгляду однієї справи.

Разом з тим, із поданої позивачем заяви про зміну позовних вимог вбачається, що позивач змінив і предмет і підставу позову.

За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про зміну позовних вимог.

2 липня 2009 року в судовому засіданні представник позивача надала заяву про уточнення позовних вимог. В поданій заяві позивач просить визнати за ним право власності на майно, а саме на помилково перераховані грошові кошти в сумі 6086,00 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 в філії ПАТ „Укрексімбанк” в м. Чернігові, МФО 353649, що належить ТОВ „Десна” та зобовязати ТОВ „Десна” повернути помилково перераховані та зараховані грошові кошти в сумі 6086,0 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_1 код НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 в ЧОД „Райффайзен Банк Аваль”, МФО 353348.

Крім того, позивач просить зобовязати Новозаводський відділ ДВС Міського Управління Юстиції звільнити з-під арешту помилково перераховані грошові кошти в сумі 6086,00 грн., що були зараховані на рахунку № НОМЕР_2 в філії ПАТ „Укрексімбанк” в м. Чернігові, МФО 353649, що належить ТОВ „Десна”.

Подана заява прийнята судом.

Рішення приймається з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поданої на підставі ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне:

Позов про визнання права власності це позадоговірна вимога власника майна про встановлення перед третіми особами факту належності позивачу права власності на спірне майно.

Позивачем у спорі про визнання права власності є власник індивідуально-визначеної речі, як той хто володіє нею так і той хто не володіє, права якого оспорюються або не визнаються третіми особами.

З огляду на природу права власності, його визначення можливе лише відносно речей, які індивідуалізовані тим або іншим способом.

Відповідно до вимог ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

З огляду на зазначене, гроші не є річчю визначеною індивідуальними ознаками, оскільки не можуть бути виділені з поміж інших грошових коштів.

Оскільки право власності виникає лише по відношенню конкретного майна, відособленого від інших речей того ж роду, суд не може визнати право власності на грошові кошти, не визначивши їх склад в натурі, що є неможливим з огляду на їх правову природу.

Також слід зазначити наступне:

Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушення.

За загальними правилами судового процесу (ст. 33 Господарськогот процесуального кодексу України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Однак позивач не довів суду чим саме відповідачі порушили права та охоронювані законом інтереси позивача, а також не довів факт невизнання або оспорювання з боку відповідачів відсутності права власності позивача на грошові кошти в сумі 6086,0 грн. помилково перераховані на рахунок відповідача 1.

Стосовно вимоги позивача про зобовязання ТОВ „Десна” повернути помилково перераховані та зараховані грошові кошти

Способи захисту мають обиратися самою особою або визначатися договором, законом або іншим нормативно-правовими актами. Ці способи мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушено, а також наслідкам, що спричинені цим правопорушенням.

Цивільний кодекс України встановлює такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом: визнання права (скажімо, права власності на певну річ); визнання правочину недійсним; припинення дій, які порушують право; відновлення становища, яке було до порушення (наприклад, винна особа, яка внаслідок протиправних дій пошкодила майно іншої особи, повинна відновити це майно); примусове виконання обов'язку в натурі (наприклад, автотранспортне підприємство відповідно до договору не надало автомобіль під завантаження товару вантажовідправникові, тому останній має право через суд вимагати надання відповідних транспортних засобів); зміна правовідношення; припинення правовідношення (наприклад, із закінченням строку договору, останній втрачає чинність); відшкодування збитків, у тому числі завданих у стані крайньої необхідності; компенсація моральної шкоди; визнання незаконним акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Разом з тим, вимога позивача про зобовязання ТОВ «Десна»перерахувати грошові кошти не відповідає встановленому законом способу захисту порушеного права.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог та про відмову у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст. 1, 22, 33, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 15, 16, 184 Цивільного кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог відмовити.

Суддя Л.Р. Кочергіна

Повний текст рішення підписано: 07.07.2009 року

Суддя Л.Р. Кочергіна

10.08.09