Рішення № 56915360, 31.03.2016, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 рокуСправа № 912/513/16 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Шевчук О.Б. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/513/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна", Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Федорівка

про стягнення 12427,20 грн,

за участю представника позивача - заступника керівника юридичного департаменту ОСОБА_2, довіреність №1400 від 03.11.2015.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 7316,16 грн заборгованості за лізинговими платежами, 377,96 грн - 3% річних та 4733,08 грн інфляційних втрат, а всього 12427,20 грн, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором оперативного лізингу № 121002-2/ОЛ-Ю-А від 02.10.2012, в частині своєчасної сплати лізингових платежів.

Ухвалою від 17.02.2016 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі, справу призначив до розгляду в судове засідання 10.03.2016 о 14:30, від сторін суд витребував докази необхідні для розгляду справи по суті.

За результатами судового засідання 10.03.2016 господарський суд виніс ухвалу якою відклав розгляд справи до 31.03.2016.

Відповідач належним чином повідомлений про дату час та місце судового розгляду, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 43). Проте, відзив на позов чи буді які інші письмові пояснення останнім до матеріалів справи не надано.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи відсутність будь-яких обґрунтованих клопотань з боку відповідача, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, оцінивши подані докази, що наведені в обґрунтування підстав позову, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

02.10.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (далі - ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (надалі - ТОВ "ОСОБА_1 Україна", Лізингоодержувач) було укладено договір оперативного лізингу №121002-2/ОЛ-Ю-А (надалі - договір, а.с. 16-25).

Відповідно до умов укладеного між сторонами договору Лізингодавець набуває у свою власність і зобов'язується передати Лізингоодержувачу в тимчасове платне володіння та користування на умовах непрямого (в цілях оподаткування - оперативного лізингу) предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці на момент укладення цього Договору, кількість і загальна вартість якого на момент укладення цього Договору наведені в специфікації (Додаток № 1 до Договору) для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності Лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів (пункт 1.1. договору).

Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю лізингові платежі у грошовій формі шляхом їх перерахування на банківській рахунок Лізингодавця (пункт 3.1. договору).

Щомісячний платіж відповідно до пункту 3.1.1. договору становить 4120,83 грн.

В пункті 2.1. договору сторони погодили, що строк користування Лізингоодержувачем майном (строк лізингу) становить 48 місяців з моменту підписання сторонами акта приймання-передачі майна в лізинг за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Крім того, сторони підписали додаток № 1 до даного договору (а.с. 26).

Договір та додаток до договору підписано представниками сторін.

Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України та статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Нормами статті 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір оперативного лізингу № 12002-2/ОЛ-Ю-А.

Згідно статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" передав предмет лізингу, а саме: новий вантажний автомобіль Renaut Logan Van, 2012 року випуску, номер кузова (шасі, рами, заводський) VFIFSR1547536304, а Лізингоодержувач прийняв вищевказаний предмет лізингу в користування (оперативний лізинг), що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією акта прийому-передачі предмета лізингу в користування за договором оперативного лізингу № 12002-2/ОЛ-Ю-А від 02.10.2012 (а.с. 31).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно части 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Факт наявності у відповідача заборгованості в сумі 7316,16 грн за договором за період з травня 2014 по червень 2014, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми боргу в розмірі 925,50 грн за рахунок переплати по минулим періодам, позивачем належним чином доведений, відповідачем не спростований, тому вимога про стягнення вказаного боргу підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із розрахунку позивача наведеного в позовній заяві, останній, у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань, просить стягнути з ТОВ "ОСОБА_1 Україна" 377,96 грн 3 % річних за період з 01.05.2014 по 05.02.2016, а також 4733,08 грн інфляційних втрат за період з травня 2014 по грудень 2015 включно.

Перевіривши розрахунки позивача, господарський суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем до стягнення 3% річних у сумі 377,96 грн, а також 4733,08 грн інфляційних втрат нараховано обґрунтовано.

Доказів оплати відповідачем вказаних сум, в тому числі в установлені договором строки, суду не надано.

Відповідач письмового відзиву, свого контррозрахунку суми позову не надав, тверджень позивача не спростував, обставин звільнення від обов'язку оплати боргу не довів.

За таких обставин позовні вимоги ТОВ "ВіЕйБі Лізин" є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до вимог частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 1378 грн покладається на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Україна" (27654, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Федорівка, вул. Шевченка, 21, ідентифікаційний код 37277245) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2, літера Б, ідентифікаційний код 33880354) - 12427,20 грн заборгованості, з яких: 7316,16 грн основного боргу за лізинговими платежами, 377,96 грн - 3% річних, 4733,08 грн. інфляційних втрат, а також 1378,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Копію рішення направити відповідачу (Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Федорівка, вул. Шевченка, 21).

Повне рішення складено 05.04.16.

Суддя О.Б. Шевчук