Ухвала суду № 56914853, 31.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 1/62/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.03.2016 Справа № 908/6304/15

Суддя господарського суду Запорізької області Немченко О.І., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Стройлег» про розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. у справі № 908/6304/15

за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройлег" (69095, м. Запоріжжя, вул. Запорізька, буд. 18/52)

про стягнення 79 323 грн. 06 коп.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 30.03.2016 року;

від відповідача - Гречковська І.В., довіреність б/н від 01.02.2016 року;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройлег" 79 323 грн. 06 коп. основного боргу за договором купівлі-продажу товарів № 10 від 17.09.2015 р.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.01.16 р. у справі № 908/6304/15 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройлег" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 79 323 грн. 06 коп. основного боргу та 1 218 грн. 00 коп. судового збору. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

09.02.2016 року господарським судом Запорізької області на виконання рішення був виданий наказ.

24.03.2016 р. до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройлег" надійшла заява про надання розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 р. у справі № 908/6304/15 строком на 9 місяців.

Заява про розстрочку виконання судового рішення подана на підставі ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, і обґрунтована посиланням на те, що 21.09.2015 року ТОВ "Стройлег" та ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" уклали договір № 89434/15 відповідно до якого ТОВ "Стройлег" зобов'язався передати, а ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" прийняти обладнання та оплатити 1 052 200,00 грн. На рахунках ТОВ "Стройлег" практично відсутні грошові кошти. Даний факт підтверджується довідкою про рахунок і залишок коштів від 17.03.2016 року та довідкою від 17.03.2016 року. Оскільки при виконанні вищезазначеного договору, ТОВ "Стройлег" понесло значні затрати на сьогодні сума заявлена до стягнення за даним рішенням, є досить великою і виплатити її у повному обсязі не є можливим. З огляду на це, стягнення суми боргу за рішенням без розстрочки виконання рішення суду зумовить неможливість виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 року по справі № 908/6304/15, більше того призведе до заборгованості за іншими платежами, податками, зборами та спричинить звільнення працівників.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.03.2016 р. у справі № 908/6304/15 заяву було призначено до розгляду на 31.03.2016 р.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав заяву про надання розстрочки виконання судового рішення, послався на докази в підтвердження складного фінансового становища підприємства, та вказав на можливість виконати судове рішення у цій справі у розумний строк, після виконання та отримання коштів за договором № 89434/15 від 21.09.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 31.03.2015 р. та у відзиві на заяву відповідача просить залишити заяву без задоволення, обґрунтовуючи свої заперечення наступним: ТОВ "Стройлег" не додало до заяви жодного доказу, який би свідчив про наявність у нього працівників та розмір фонду оплати праці, який витрачається щомісяця, не додало до заяви жодного доказу, який би свідчив про розмір та наявність у нього зобов'язань перед державою щодо сплати податків та обов'язкових платежів, відповідач у якості обґрунтування важкого матеріального становища надав довідки про відсутність грошових коштів на рахунках у банку. Однак, ця обставина не є виключною підставою для розстрочення виконання рішення. Також представник позивача зазначив, що фактично ТОВ "Стройлег" не має оборотних засобів. Єдиним майном на яке може бути звернено стягнення є грошові кошти, які будуть перераховані ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на виконання договору №89434/15 від 21 вересня 2015 року. Після надходження вказаних грошових коштів ТОВ "Стройлег" їх частину спрямує на виконання рішення, а іншою частиною без перешкод зможе розпорядитися за власним бажанням, що потім зробить взагалі неможливим виконання рішення суду через відсутність іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. Також, звертаючись до суду із заявою про розстрочення виконання рішення та надаючи суду графік добровільного виконання, відповідач повинен був поряд з цим надати докази, які б свідчили про можливість виконання такого графіку. До заяви відповідач не додав жодного доказу (договір №89434/15 від 21.09.2015 р. до уваги не береться, оскільки це єдине майно на яке ми можемо звернути стягнення) який би свідчив про існування у відповідача ресурсів для виконання графіку розстрочення, а саме: договорів по яким заплановані надходження (прибутки) у майбутньому, або договорів, які б свідчили про існування грошових зобов'язань у третіх осіб перед ТОВ "Стройлег". У наданому відзиві позивач також наголошує, що вже зазнає негативних наслідків від невиконання ТОВ "Стройлег" умов договору. Для захисту своїх прав та законних інтересів йому довелось звертатись до суду щодо стягнення суми заборгованості. З матеріалів справи вбачається, що відповідач вже допустив порушення умов договору. За весь час він жодного разу не вжив жодної дії, яка б свідчила про його наміри добровільно виконати рішення. У випадку задоволення заяви боржника будуть порушені права та законні інтереси стягувача. Вважає, що якщо відповідач зможе розпорядитись грошовими коштами, які будуть сплачені по договору №89434/15 від 21 вересня 2015 року, то позивач буде позбавлений можливості задовольнити свої вимоги і рішення залишиться невиконаним.

По закінченні судового засідання, судом було винесено ухвалу про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення суду, за наступних підстав:

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Отже, господарський суд на підставі згаданої статті має право за заявою сторони, у виняткових випадках залежно від обставин справи розстрочити виконання рішення.

Оскільки згадана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час після набрання рішенням законної сили і до його фактичного повного виконання, в межах строку пред'явлення наказу до виконання. Також не обмежується право заявника на повторне звернення з відповідною заявою, якщо вона вже розглядалася судом.

Рішенням місцевого господарського суду у даній справі конкретний строк його виконання не встановлено. Загальний порядок та строки виконання судового рішення встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Зокрема, ст. 22 цього Закону визначено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом одного року з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Пунктом 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012р. № 9 передбачено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування наданої заяви про надання розстрочки виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016 р. у справі № 908/6304/15 Товариство з обмеженою відповідальністю "Стройлег" посилається на складене фінансове становище товариства, що істотно ускладнює виконання судового рішення у цій справі. Відповідач вказує на те, що на рахунках ТОВ "Стройлег" практично відсутні грошові кошти, що підтверджується довідкою про рахунок і залишок коштів від 17.03.2016 року та довідкою від 17.03.2016 року. А у разі накладення арешту на його рахунки та майно, такий арешт заблокує його діяльність, що може призвести до повного невиконання боржником своїх зобов'язань перед стягувачем і в подальшому до банкрутства підприємства. Відповідач розраховує на надходження грошових коштів від виконання договору № 89434/15 від 21.09.2015 року, які у значній мірі перевищує суму боргу за рішенням господарського суду Запорізької області.

Суд, вважає, що відповідачем не доведено наявність виключних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.

Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, наявність яких унеможливлює виконання рішення суду або ускладнює його виконання, у зв'язку з чим, суд зобов'язаний оцінити ті обставини, на які посилається заявник (відповідач), та докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Як зазначалося вище, в основу судового рішення про надання розстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність конкретних (виключних) обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання, та зазначені докази, якими вони підтверджуються.

При розгляді цієї заяви, суд, зокрема, має встановити, чи має місце фактично зазначені відповідачем обставини, чи підтверджені вони відповідними доказами і чи впливають вони на стан виконання судового рішення.

Суд вважає, що самі по собі запевнення в тому, що після надходження коштів від договору № 89434/15 від 21.09.2015 р., відповідно до якого ТОВ "Стройлег" зобов'язався передати, а ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" прийняти обладнання та оплатити 1 052 200,00 грн., після чого, відповідач можливо зможе розрахуватися з позивачем, не можуть підтверджувати зміни в майбутньому фінансового стану відповідача, та можливість повного розрахунку із відповідачем. До того ж,, відповідач не надав доказів оформлення заявок на поставку товару, відповідно до п. 4 специфікації №1 від 21.09.2015 року до договору № 89434/15 21.09.2015 року, після оформлення яких, у покупця виникає право оплати товару у строки обумовлені договором чи перерахування покупцем частини коштів за вищенаведеним договором. Отже немає можливості спрогнозувати коли відбудеться отримання коштів відповідачем від його контрагента, чи отримає відповідач кошти своєчасно та у повному обсязі та чи погасить за їх рахунок заборгованість за судовим рішенням по цій справі. Також, відповідач жодних документальних доказів в підтвердження виконання вищезгаданого договору не надав та план погашення заборгованості з позивачем не узгодив.

До того ж, ТОВ "Стройлег" не додало до заяви жодного доказу, який би свідчив про наявність у нього працівників та розмір фонду оплати праці, який витрачається щомісяця, також відповідно до пояснень представника відповідача підприємство складається із 2 осіб, які працюють там: це директор та бухгалтер. Отже посилання на те, що у разі стягнення суми боргу без розстрочення виконання рішення спричинить звільнення працівників є необґрунтованим.

Посилання відповідача на відсутність на рахунках коштів, що підтверджується відповідними довідками, суд не може прийняти у якості доказів скрутного фінансового становища фірми, оскільки наді довідки лише підтверджують відсутність коштів на рахунках товариства станом на 17.03.2016 та не дають можливості дослідити стан рахунків протягом певного періоду. Жодних інших доказів які підтверджують рух коштів на рахунках за останній період відповідач не надав. Як і не надав доказів збитковості товариства, річний звіт, баланс товариства, тощо.

Нестабільний (скрутний) фінансовий стан боржника не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому посилання заявника на важкий фінансовий стан (довідками про рахунок і залишок коштів від 17.03.2016 року та від 17.03.2016 року), суд не може сприймати у якості достатньої підстави для розстрочки виконання судового рішення.

Заявляючи про відстрочку виконання судового рішення у цій справі, відповідач не надав будь-яких доказів звернення до позивача з приводу виконання судового рішення, часткової оплати стягнутих рішенням суду сум.

Відповідачем також не надано жодних доказів на підтвердження вжиття всіх можливих заходів для погашення простроченої заборгованості перед позивачем та виконання судового рішення у справі.

В той же час, суд приймає до уваги і доводи представника позивача про необхідність врахування майнових інтересів обох сторін, а не лише відповідача у справі. При цьому суд враховує, що при розгляді цієї судової справи, було встановлено порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем, не виконання взятих на себе зобов'язань, наслідком якого стало стягнення з відповідача на користь позивача суми 79 323 грн. 06 коп. основного боргу та 1 218 грн. 00 коп. судового збору. Слід також зазначити, що з моменту порушення договірних зобов'язань та виникнення простроченої заборгованості і до дати подання заяви про розстрочку виконання судового рішення, пройшло достатньо часу, і відповідач не здійснив жодного погашення суми заборгованості, і надання розстрочки виконання судового рішення на 9 місяців (про що просить відповідач у заяві) негативно вплине майновий стан позивача, який окрім основного боргу не пред'являв до стягнення інших сум (штрафних санкцій, інфляційних, річних, тощо).

Таким чином, викладені та повідомлені суду відповідачем обставини, за змістом ст. 121 ГПК України, не є виключними обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк, а отже і не є підставою для розстрочки виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, у задоволенні заяви відповідача слід відмовити.

Суд звертає увагу відповідача, що останній не позбавлений права на звернення з заявою про розстрочку або відстрочку виконання рішення в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України за наявності належних та допустимих доказів в обґрунтування свої доводів.

Керуючись ст.ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройлег" про надання розстрочення виконання рішення господарського суду Запорізької області від 26.01.2016р. у справі № 908/6304/15 - відмовити.

Суддя О.І. Немченко