Ухвала суду № 56914855, 31.03.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 35/21/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

31.03.2016 Справа № 908/655/16

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Осоцькому Д.І.

За участю представників сторін:

Від позивача ОСОБА_1, довіреність № б/н від 28.03.2016р.

Від відповідача не зявився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 УКРАЇНА, Одеська область, м. Іллічівськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВГ-ЕЛЕКТРО, м. Запоріжжя

про стягнення 167954,39 грн.

ВСТАНОВИВ:

10.03.2016р. до господарського суду Запорізької області з позовною заявою звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 УКРАЇНА до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВГ-ЕЛЕКТРО про стягнення заборгованості за договором поставки № 30/15 від 17.11.2015р. у сумі 167954,39 грн.

Позивач, обґрунтовуючи свій позов, посилається на те що, 17.11.2015р. між ТОВ ОСОБА_2 УКРАЇНА (Постачальник) та ТОВ ВВГ-ЕЛЕКТРО (Покупець), укладено договір № 30/15. Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобовязується на умовах, передбачених договором, постачати в асортименті товари (надалі - «Товар»), а покупець зобовязується приймати і оплачувати Товар.

Повне найменування товару, що поставляється, його опис та характеристика, кількість Товару, ціна одиниці Товару, його вартість містяться в накладних на кожну поставку (п. 1.3 Договору).

Згідно п.п. 2.1.1 договору поставка товару та транспортні витрати за даним договором здійснюється постачальником за його рахунок на склад або інше приміщення покупця, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Сакко і Вацетті, 3.

Відповідно до п.п. 2.2.4 договору покупець зобовязується оплачувати вартість товару у порядку та на умовах, передбачених договором.

Пунктом 3.10 договору сторони встановили, що право власності на встановлений товар переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі йому товару. датою поставки товару вважається дата підписання накладної.

Позивач, відповідно до умов договору поставки № 30/15 від 17.11.2015р., поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 152880,00 грн.

Проте відповідач свої грошові зобовязання по оплаті отриманого товару не виконав та станом на 09.12.2015р. (остання дата розрахунку за поставлений товар) заборгованість відповідача перед позивачем склала 152880,00 грн.

22.12.2015р. ТОВ ОСОБА_2 УКРАЇНА звернулось до відповідача з претензією вих. № 234 від 22.12.2015р. в якій вимагало в пятиденний строк від дня отримання вказаної претензії погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 152880,00 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без задоволення та заборгованість за отриманий товар в сумі 152880,00 грн. не сплачена.

В звязку з простроченням виконання зобовязань за договором поставки № 30/15 від 17.11.2015р. позивачем нараховано відповідачу 11241,92 грн. пені та 3832,47 грн. 15 % річних.

10.03.2016р. автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено розподіл справ між суддями та визначено позовну заяву до розгляду судді Топчій О.А.

Ухвалою від 12.03.2016р. судом порушено провадження у справі № 908/655/16 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/21/16. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 31.03.2016р. об 11 год. 30 хв.

В судовому засіданні 31.03.2016р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просить суд задовольнити позов.

Також представник позивача в судовому засіданні 31.03.2016р. підтримав заяву про забезпечення позову просить суд забезпечити позовні вимоги:

- шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ ВВГ-ЕЛЕКТРО в сумі 167954,39 грн., які знаходяться на поточному рахунку № 2600731029501 у ПАТ ОСОБА_3 ДНІПРО, МФО 305749, та на будь-яких інших рахунках, що можуть належати відповідачу або бути виявлені органами державної виконавчої служби у ході виконання ухвали про забезпечення позову;

- шляхом накладення арешту на нерухоме майно за адресою: 69083, м. Запоріжжя, вул. Східна, 9; 69096, м. Запоріжжя, вул. Сакко і Ванцетті, 3, та на будь-яке інше нерухоме майно, що може належати відповідачу або бути виявлене органами державної виконавчої служби у ході виконання ухвали про забезпечення позову.

Обґрунтовуючи свою заяву позивач припускає, що в звязку з ігноруванням відповідачем претензії № 234 від 22.12.2015р. щодо задоволення вимог позивача про сплату отриманого за договором товару та відсутністю налагодженого конструктивного діалогу щодо вирішення ситуації, майно (зокрема, грошові кошти на поточних рахунках або інших рахунках), яке є у відповідача на момент предявлення позову до нього, може зникнути або зменшитися на момент виконання судового рішення.

Згідно ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до ст. 67 ГПК України, позов забезпечується:

накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу;

забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Перелік заходів до забезпечення позову, встановлений статтею 67 ГПК України, є вичерпним.

Згідно пункту 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до приписів абзаців 2,3,4 пункту 3 згаданої постанови пленуму Вищого господарського суду України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Так, у листі № 5-05/759 від 30.12.2008р. Вищий господарський суд України зазначив, що заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Суд розглянувши заяву позивача про забезпечення позову дійшов висновку про відмову в її задоволенні, оскільки позивачем до заяви про забезпечення позову не додано жодних доказів, які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

В судове засідання 31.03.2016р. представник відповідача не зявився, відзив на позовну заяву не надав, вимоги ухвали суду від 12.03.2016р. не виконав, про причини неможливості зявитись у судове засідання суд не повідомив.

Суд, розглянувши матеріали справи, враховуючи неприбуття в судове засідання представника відповідача, невиконання останнім вимог ухвали суду від 12.03.2016р., а також те, що згідно ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази та брати учать в їх дослідженні, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу та з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, суд дійшов висновку, розгляд справи відкласти.

Керуючись ст.ст. 22, 77, 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2 УКРАЇНА про забезпечення позову від 12.02.2016р. - відмовити.

2. Розгляд справи відкласти.

3. Судове засідання призначити на 14.04.2016 р. о 10 год. 30 хв.

4. Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду за адресою: м. Запоріжжя, вул. Тюленіна, 21 / вул. Шаумяна, 4, корпус 1, каб. 307.

5. Позивачу: надати докази направлення відповідачу претензії № 234 від 22.12.2015р. (фіскальний чек та опис вкладення до цінного листа).

6. Відповідачу: виконати вимоги ухвали суду від 12.03.2016р.

7. Витребувані документи необхідно подати до 12.04.2016р. через канцелярію суду, копії документів слід засвідчувати відповідно до вимог п. 5.27 ДСТУ 4163-2003, згідно якого відмітку про засвідчення копії документа складаються за слів: «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

8. Визнати обовязковою явку та викликати в судове засідання представників сторін з належним чином оформленими повноваженнями для дачі пояснень по суті спору.

9. Попередити відповідача, що відповідно до п. 5 ст. 83 КПК України суд має право стягнути у доход Державного бюджету зі сторони штраф у розмірі до 1 700 грн. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом на сторону.

10. Копію ухвали надіслати сторонами до відома та виконання.

Суддя О.А.Топчій