Постанова № 56914313, 29.03.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2016 року Справа № 813/49/16

10 год. 39 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Кравців О.Р.,

секретар судового засідання Приймак С.І.,

від позивача ОСОБА_1,

від відповідача Мандзиняк Г.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області.

Суть справи.

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3.) з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - відповідач, ДПІ у Залізничному районі м. Львова), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.12.2015 року про визначення суми податкового зобов'язання позивачу - транспортного податку з фізичних осіб, 18011000, у сумі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вказане рішення контролюючого органу є протиправним, прийнятим без врахування фактичних обставин, а відтак, слід скасувати. Зазначив, що позивач є власником транспортного засобу - автомобіля INFINITI FX37, об'єм двигуна 3696, реєстраційний номер НОМЕР_1 та відповідно до даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вказаний автомобіль виготовлено у 2010 році. Таким чином, станом на день винесення оскаржуваного рішення належний на праві власності автомобіль позивача перебуває у користуванні понад п'ять років, та відсутні підстави для сплати вказаного податку позивачем.

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях у справі /а.с.30-32 /, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях проти позову /а.с.16/ та зазначив, що на підставі даних отриманих від центру надання послуг. Пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району про юридичних та фізичних осіб в тому числі нерезидентів, власників легкових автомобілів з об'ємом двигуна понад 3000 куб. см, використовуються до 5-ти років, відповідачем сформовано податкове повідомлення-рішення та направлене на податкову адресу відповідача. Крім вказаного, позивачу направлено і відповідну квитанцію. Вважає рішення контролюючого органу обґрунтованим та прийнятим в межах компетенції, а тому таке слід залишити в силі та у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд з'ясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають інше значення для вирішення справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідив докази у справі та, -

в с т а н о в и в :

18.12.2015 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн. /а.с.6/, в якому попереджено про необхідність сплати нарахованого зобов'язання протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення та надіслано позивачу /а.с.6/.

Вказане рішення контролюючого органу одержано 24.12.2015 року, що не оспорюється сторонами /а.с.7/.

Вважаючи вказане рішення контролюючого органу протиправним, безпідставним та такими, що слід скасувати, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч. 2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі ст. 92 Основного Закону виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України) № 2755-VI від 02.12.2010 року платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Закріплений у ч. 1 ст. 11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Предметом доказування відповідно до ч. 1 ст. 138 КАС України є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

28.09.2013 року позивачем здійснено реєстрацію транспортного засобу автомобіля - INFINITI FX37 з об'ємом двигуна 3696, 2010 року випуску, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с.8/.

Стаття 267 ПК України визначає платників та об'єкт транспортного податку.

Так, відповідно до підп. 267.1.1 п. 267.1 вказаної статті, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.

В свою чергу, об'єктом оподаткування, в розумінні підп. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см. Тобто, законодавець визначив критерії, за яких транспортний засіб вважається об'єктом оподаткування, при цьому, такі застосовуються одночасно та невідповідність автомобіля хоча б одному з них виключає його статус об'єкта оподаткування.

На переконання позивача його автомобіль INFINITI FX37 використовується понад п'ять років, а отже відсутні підстави для нарахування та сплати транспортного податку, з приводу чого, суд зазначає наступне.

Згідно з визначенням, наведеним у підп. 14.1.251 п. 14.1 ст. 14 ПК України, транспортні засоби, що використовувалися - це транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби.

Відповідно до підпункту 14.1.220 ПК України, рік виготовлення транспортного засобу - календарна дата виготовлення транспортного засобу (день, місяць, рік); для транспортних засобів, календарну дату виготовлення яких визначити неможливо, - 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

З аналізу наведених норм видно, якщо на транспортні засоби уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право їх експлуатувати, вони вважаються використовуваними. При цьому, датою початку користування (вводу в експлуатацію) транспортних засобів, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, вважається дата їх першої реєстрації, визначена в реєстраційних документах. У разі ж відсутності реєстраційних документів першої реєстрації транспортних засобів датою початку використання транспортного засобу вважається календарна дата його виготовлення (день, місяць, рік). У разі якщо календарну дату визначити неможливо, то такою датою слід вважати 1 січня року виготовлення, зазначеного в реєстраційних документах.

Так, представником позивача до матеріалів справи долучено копію листа компанії «Авто актив», офіційного дилера INFINITI в Україні, відповідно до якого повідомлено, що згідно з електронної системи виробника автомобілів INFINITI, дата виробництва автомобіля INFINITI FX37 - липень 2010 року /а.с.26/.

Відповідно до листа № 1102/01 від 11.02.2016 року позивачу цією ж компанією надано відповідь, що датою реалізації автомобіля, належного позивачу - 26.11.2010 року /а.с.36/.

Дата проходження митного оформлення автомобіля INFINITI FX37 - 23.11.2010 року, що зазначено у митній декларації /а.с.37/.

На переконання суду позиція контролюючого органу, яка полягає у тому, що датою першої реєстрації транспортного засобу є 28.09.2013 року спростовується наведеним, адже вказана дата свідчить лише про реєстрацію позивача власником транспортного засобу.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до пункту 1.3 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 379 від 11.08.2010 р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2011 р. за № 123/18861, першою реєстрацією транспортного засобу - є реєстрація транспортного засобу, яка здійснюється уповноваженими державними органами України щодо цього транспортного засобу в Україні вперше.

Як зазначено вище, в зв'язку з відсутністю документів що підтверджують першу реєстрацію саме в Україні, таку обставину встановити не є можливим, а перелічені вище документи не свідчать, що саме перша реєстрація в Україні відбулась у вказані у них дати.

Разом з тим, при вирішені цього спору суд враховує наступне.

Згідно з підп. 267.5.1. п. 267.5 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

При цьому, календарний рік - це проміжок часу з 01 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів.

Річний обсяг повинен обчислюватись за календарний рік, а не за будь-які 12 місяців за вибором податкового органу.

Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду України №21-94а13 від 16.04.2013 року.

Таким чином, враховуючи, що автомобіль позивача виготовлений у 2010 році, а об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувались до 5 років, та факт того, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року, то у 2015 році автомобіль позивача вже не є об'єктом оподаткування відповідно до статті 267 ПК України, адже рахуються календарні роки наступним чином: з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року, з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року та з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

Якщо брати до уваги дату, зазначену у відповідному листі, а саме: липень 2010 року, то все одно контролюючий орган звернувся після спливу п'ятирічного терміну.

Суд зважає на покликання представника позивача на той факт, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, а транспортний податок встановлено в м. Львові 19.01.2015 року Положенням про транспортний податок, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 19.01.2015 року № 4263 «Про затвердження Положення про транспортний податок», у зв'язку з чим застосування контролюючим органом положень Податкового кодексу України з урахуванням внесених Законом з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року та вважає такі обгрунтованими, з огляду на наступне.

Одним із принципів податкового законодавства згідно положень підп.4.1.9 п.4.1 ст.4 ПК України є стабільність, зміст якого полягає у тому, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Дана норма кореспондується з положеннями підп.12.3.4 п.12.3 ст.12 цього ж Кодексу, згідно з якими рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Частиною 1 статті 3 Бюджетного кодексу України передбачено, що бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

При цьому, судом взято до уваги позицію Європейського суду у справіYvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при внесенні змін до порядку оподаткування (принцип стабільності податкового законодавства), вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

З огляду на викладене та враховуючи, що автомобіль позивача використовувався більше 5 років та не є об'єктом оподаткування, суд дійшов висновку, що контролюючим органом неправомірно нараховано транспортний податок.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач довів суду ті обставини на які посилався в обґрунтування заявлених позовних вимог, рішення ж відповідача прийняте без врахування всіх обставин справи, а отже, позов слід задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

До матеріалів адміністративної справи долучено квитанцію № 3780477 від 30.12.2015 року, відповідно до якого позивачем сплачено судовий збір за подання позову до Львівського окружного адміністративного суду в сумі 551,20 грн., що з врахуванням вищевикладеного підлягає поверненню позивачу /а.с.3/.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 18.12.2015 року про визначення суми податкового зобов'язання ОСОБА_3 за платежем транспортний податок з фізичних осіб в сумі 25000,00 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2) з Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (ЄДРПОУ 39554382), за рахунок бюджетних асигнувань, судовий збір у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2016 року.

Суддя Кравців О.Р.