Ухвала суду № 56913287, 31.03.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 р.Справа № 818/3476/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

апелянта - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2016р. по справі № 818/3476/15

за позовом ОСОБА_2

до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації треті особи Державна казначейська служба України , Конотопське управління Державної казначейської служби України Сумської області , Конотопська міжрайонна прокуратура Сумської області

про стягнення грошової компенсації,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_2 (далі по тексту - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації (далі по тексту - УСЗН Конотопської РДА, відповідач), треті особи: Державна казначейська служба України (далі по тексту - ДКСУ), Конотопське управління Державної казначейської служби України Сумської області (далі по тексту - Конотопське управління ДКСУ Сумської області), Конотопська міжрайонна прокуратура, в якій просила суд:

- стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період із 17 січня 2005 року по день фактичної виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в розмірі 65836 грн. 87 коп. та три проценти річних у розмірі 8301 грн. 58 коп.;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за невикористані щорічні відпустки за період із 17 січня 2005 року по 15 вересня 2010 року в розмірі 2485 грн. 40 коп., компенсацію втрати частини грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у зв'язку з порушенням строків її виплати за період із 16 вересня 2010 року по день фактичної виплати такої грошової компенсації в розмірі 2256 грн. 74 коп. та три проценти річних у розмірі 367 грн. 09 коп.;

- стягнути з Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 упущену вигоду від недоотримання середньої заробітної плати за додаткову відпустку відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України "Про державну службу" № 3723 від 16 грудня 1993 року та абз. 1 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток" № 250 від 27 квітня 1994 року за період із 17 січня 2005 року по 15 вересня 2010 року в розмірі 1067 грн. 26 коп., а також інфляційні втрати за період із 17 січня 2005 року по теперішній час, понесені від несвоєчасного відшкодування такої упущеної вигоди в розмірі 1638 грн. 89 коп.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 15.10.2015 року по справі № 818/3476/15 клопотання Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації про зупинення провадження у справі № 818/3476/15 - задоволено.

Провадження у справі № 818/3476/15 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації, треті особи - Державна казначейська служба України, Конотопське управління Державної казначейської служби України Сумської області, Конотопська міжрайонна прокуратура про стягнення грошової компенсації зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а-3490/10/1870 за позовом ОСОБА_2 до Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, Управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

27.10.2015 року представником позивача ОСОБА_1 було подано клопотання пор зупинення провадження в адміністративній справі, № 818/3476/15 у зв'язку зі смертю позивачки ОСОБА_2 до встановлення її процесуального правонаступника.

В обґрунтування клопотання представник позивача послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач померла, однак, спірні відносини у справі допускають процесуальне правонаступництво. Зазначив, що ОСОБА_1 як син померлої має право на спадкування усіх її прав та обов'язків, а відтак, у відповідності до п.1 ч.1 ст.156 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі підлягає зупиненню до встановлення правонаступника позивача.

24.12.2015 року провадження у справі № 818/3476/15 було поновлено.

06.01.2016 року від відповідача Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 818/3476/15 за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Конотопської РДА про стягнення грошової компенсації у зв'язку зі смертю позивача.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2016 року по справі № 818/3476/15 у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у справі - відмовлено.

Закрито провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації, треті особи - Державна казначейська служба України, Конотопське управління Державної казначейської служби України Сумської області, Конотопська міжрайонна прокуратура про стягнення грошової компенсації.

ОСОБА_1, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2016 року по справі № 818/3476/15 скасувати, направити справу № 818/3476/15 до Сумського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджує, що виплати, стягнення яких є предметом позову, входять до складу спадщини, оскільки були власністю позивача у розумінні ст.328 Цивільного кодексу України. При цьому, право спадкоємців на отримання компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, які належали працівнику, після смерті останнього прямо передбачено законом (п.2 ч.1 ст.82, ч.6 ст.83 КЗпП України, ст.1227 ЦК України). Вважає необґрунтованим та хибним висновок суду першої інстанції про те, що вищевказані позовні вимоги є нерозривно пов'язаними з особою спадкодавця. Зазначив, що перелік прав, які входять до складу спадщини, наведений у Цивільному кодексі України, не є вичерпним, а відтак, оскільки законом не передбачено прямої заборони на спадкування компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та упущеної вигоди від недоотримання середньої заробітної плати за додаткову відпустку, не вбачає перешкод у включенні цих виплат до складу спадщини. Відмітив, що оскільки позивач ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2015 року є поновленою на посаді соціального інспектора - спеціаліста 1 категорії УПСЗН Конотопської РДА з 17.01.2005 року, а отже, трудовий договір між позивачем та відповідачем є чинним, право власності на виплати, які є предметом позову, виникло у позивача вже з моменту винесення ухвали Вищого адміністративного суду України про поновлення її на посаді, отже, на момент смерті позивача суми вказаних виплат вже належали їй. Враховуючи викладене, вважає спірні відносини такими, що допускають правонаступництво, у зв'язку з чим провадження у справі підлягає зупиненню до встановлення правонаступника позивача, а не закриттю.

Апелянт в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2016 року по справі № 818/3476/15 скасувати, направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідач в надісланих до суду письмових запереченнях просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін, слухання справи проводити без участі представника відповідача. З посиланням на ст.248 Цивільного кодексу України стверджує про відсутність у ОСОБА_1 повноважень діяти від імені померлої ОСОБА_2, зазначив, що ОСОБА_1 не має процесуального статусу у справі № 818/3476/15, судом не вирішено питання про його права, свободи та інтереси, а відтак, у заявника відсутні підстави для подання апеляційної скарги, що, на думку представника відповідача, є підставою для відмови у її задоволенні. Зазначив, що по пов'язаних справах - № 2а-3490/10/1870, предметом спору по якій є поновлення позивачки на посаді, та № 818/3031/15, предметом спору по якій є визнання протиправними дій відповідача щодо непоновлення позивачки на посаді, невиплати грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, допомоги на оздоровлення, грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію тощо, було закрито провадження у зв'язку зі смертю позивача. Вважає, що станом на момент смерті позивача існував спір щодо виплати померлій грошової компенсації за невикористані відпустки, допомоги на оздоровлення, грошової допомоги у зв'язку з виходом на пенсію тощо, вказані суми не належали позивачу на день її смерті, а тому у відповідності до ст.ст.1218, 1219 ЦК України не увійшли до складу спадщини. Крім того, зазначив, що оскільки в силу ст.30 КЗпП України трудові відносини мають індивідуальний характер та є нерозривно пов'язаними з особою-працівником, смерть позивача є юридичним фактом припинення трудових відносин, суми, стягнення яких є предметом позову, також нерозривно пов'язані із особою позивача, а відтак, у відповідності до п.4 ч.1 ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини. Відмітив, що апелянтом не надано доказів того, що він є сином ОСОБА_2 та її єдиним спадкоємцем (свідоцтво про право на спадщину, заповіт тощо), а тому можливе звернення до суду інших спадкоємців позивача, які можуть виявити бажання успадкувати за позивачем спірну суму коштів.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлений належним чином, в апеляційній скарзі просив розглянути справу без участі свого представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

З огляду на наведену норму, враховуючи, що відповідач та треті особи по справі належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, відповідач подав клопотання про розгляд справи без участі свого представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути адміністративну справу без участі представників відповідача та третіх осіб.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Приймаючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі та про закриття провадження по даній адміністративній справі, суд першої інстанції виходив з того, що дані відносини не допускають правонаступництва, а тому відсутні передбачені законом підстави для зупинення провадження у справі до встановлення правонаступника, натомість, наявні підстави для закриття провадження у справі, передбачені пунктом 5 частини 1 статті 157 КАС України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

24 жовтня 2015 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-БК № 353216, виданого відділом реєстрації смерті у м. Києві Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у місті Києві 26 жовтня 2015 року, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 119).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 156 КАС України суд зупиняє провадження у справі в разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, - до встановлення правонаступника.

У відповідності до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Згідно зі ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Колегія суддів зазначає, що між ОСОБА_2 та відповідачем по справі - Управлінням соціального захисту населення Конотопської РДА існував спір з приводу присудження позивачеві коштів : компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період із 17 січня 2005 року по день фактичної виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсації втрати частини грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у зв'язку з порушенням строків її виплати за період із 16 вересня 2010 року по день фактичної виплати такої грошової компенсації, упущеної вигоди від недоотримання середньої заробітної плати за додаткову відпустку, а також інфляційних втрат за період із 17 січня 2005 року по теперішній час, понесених від несвоєчасного відшкодування такої упущеної вигоди, і цей спір не був вирішений станом на час смерті позивача (ІНФОРМАЦІЯ_1 року).

У зв'язку з цим відповідачем по справі не приймалось розпорядження про нарахування ОСОБА_2 вищевказаних сум, а відтак, відсутні підстави вважати ці суми такими, що належали позивачу (спадкодавцю), але не були отримані ним за життя.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що на момент смерті у позивача не виникло право власності на вищезазначені компенсації, стягнення яких є предметом спору, отже, таке право не може перейти від спадкодавця до спадкоємця і тому не входить до складу спадщини.

Враховуючи наведене, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на ч.1 ст.1227 ЦК України та вважає помилковими доводи про те, що суми вказаних виплат були власністю позивача на момент її смерті, а тому повинні бути включені до складу спадщини.

Крім того, колегія суддів відмічає, що станом на час смерті позивача залишався невирішеним і спір щодо стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22.07.2015 року за касаційною скаргою ОСОБА_2 справу в частині позовних вимог про стягнення з УПСЗН Конотопської РДА середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з 17 січня 2005 року до дня поновлення на роботі та моральної шкоди направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 28.10.2015 року по справі № 2а-3490/10/1870, що набрала законної сили, провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, управління праці та соціального захисту населення Конотопської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди - закрито, отже, по суті цю справу не вирішено.

Таким чином, питання про стягнення на користь ОСОБА_2 з УПСЗН Конотопської РДА середнього заробітку за час вимушеного прогулу станом на час смерті позивача залишилось відкритим, кошти позивачеві нараховано та виплачено не було.

Слід відмітити, що позовні вимоги про стягнення на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період із 17 січня 2005 року по день фактичної виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (справа № 818/3476/5) є похідними від вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (справа № 2а-3490/10/1870), при цьому сума коштів, яка підлягала б виплаті позивачеві в якості зазначеної компенсації у разі задоволення позовних вимог, залежить від дати виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Отже, колегія суддів зазначає, що оскільки позивачеві не було виплачено середнього заробітку за час вимушеного прогулу, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати не була і не могла бути нарахована позивачеві, оскільки не визначена кінцева дата періоду такого перерахунку, а відтак, відсутні підстави вважати, що зазначені виплати є власністю позивача.

Відповідно до ст. 1219 Цивільного Кодексу України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема й права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Враховуючи наведені норми законодавства, колегія суддів, не заперечуючи того, що законом для позивача як працівника було передбачено право на отримання виплат по компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки, компенсації втрати частини грошової компенсації за невикористані щорічні відпустки у зв'язку з порушенням строків її виплати, упущеної вигоди від недоотримання середньої заробітної плати за додаткову відпустку, процентів та інфляційних втрат, вважає, що ці виплати мають компенсаторний характер, і право на них мала виключно позивач як працівник, а отже, заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних виплат нерозривно пов'язані із особою померлого позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що вищезазначені виплати і компенсації не входять до переліку виплат, які закон відносить до складу спадщини, а тому дані правовідносини не допускають правонаступництва.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на ст.1230 ЦК України щодо наявності у спадкоємця права на відшкодування збитків, завданих відповідачем позивачу у договірних відносинах, з огляду на таке.

Відповідно до ст.1230 ЦК України до спадкоємця переходить право на відшкодування збитків, завданих спадкодавцеві у договірних зобов'язаннях.

До спадкоємця переходить право на стягнення неустойки (штрафу, пені) у зв'язку з невиконанням боржником спадкодавця своїх договірних обов'язків, яка була присуджена судом спадкодавцеві за його життя.

До спадкоємця переходить право на відшкодування моральної шкоди, яке було присуджено судом спадкодавцеві за його життя.

Разом з тим, між позивачем ОСОБА_2 та Управлінням праці та соціального захисту Конотопської РДА склалися не договірні відносини (за цивільним договором), які передбачають нарахування збитків (майнової шкоди) у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання, а відносини з приводу проходження позивачем публічної служби.

У зв'язку з чим вимоги про стягнення з УПСЗН Конотопської РДА на користь ОСОБА_2 компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати за період із 17 січня 2005 року по день фактичної виплати середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, упущеної вигоди від недоотримання середньої заробітної плати за додаткову відпустку, а також інфляційних втрат, понесені від несвоєчасного відшкодування такої упущеної вигоди, не є вимогами про відшкодування збитків, завданих позивачу у договірних відносинах, як помилково вважає апелянт, а відтак, дія ст.1230 ЦК України до цих вимог не застосовується.

Отже, на підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав, передбачених п.5 1 ч.1 ст.156 КАС України, для зупинення провадження у справі до встановлення правонаступника позивача.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів підтверджує, що при прийнятті оскаржуваної ували суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 12.01.2016р. по справі № 818/3476/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Жигилій С.П. Спаскін О.А. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 05.04.2016 р.