Постанова № 56909620, 24.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р. Справа№ 910/24231/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Мельник М.А., Цурка Н.О.

від відповідача - Зорич Г.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2015 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжагро"

про внесення змін до договору,-

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю „Інжагро"

до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк"

про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПАТ АБ «Укргазбанк» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Інжагро» про внесення змін до договору. Відповідач, в свою чергу, звернувся до позивача із зустрічним позовом про стягнення боргу за договором оренди.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.12.2015 в задоволенні первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 14.12.2015 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги АБ „Укргазбанк" задовольнити в повному обсязі, а у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Інжагро" відмовити повністю.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.01.2016 апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк", прийнято до провадження та призначено до розгляду на 09.02.2016.

Ухвалою суду від 09.02.2016 розгляд скарги був відкладений відповідно до ст. 77 ГПК України до 15.03.2016.

В судовому засіданні 15.03.2016 по справі було оголошено перерву до 24.03.2016.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника відповідача по первісному позову надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

19.04.2014 між ТОВ "Форум - Менеджмент Груп" (орендар) та ПАТ АБ "Укргазбанк" (суборендар) був укладений договір суборенди № № ДС 662.

Відповідно до умов договору, в користування АБ "Укргазбанк" передані нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: м. Київ, проспект Московський 9, а саме: приміщення площею, розрахованою за методикою БОМА: №1, яке розташовується в першому корпусі (будівля літ.Х), на другому поверсі, офіс 1-201 всього площею 188,95 кв.м; №2 на першому поверсі в першому корпусі (будівля літ.Х) офіс 1-103, всього площею 236,50 кв.м; №3 в шостому корпусі (будівля літ.Б) на першому поверсі офіс 6-102, всього площею 97,90 кв.м; №4 в третьому корпусі (будівля літ. Б) на шостому поверсі офіс 3-602, всього площею 109,56 кв.м; №5 в 3 корпусі (будівля літ.Ф) на шостому поверсі офіс 3-603, всього площею 129,80 кв.м; №6 в третьому корпусі (будівля літ. Ф) на шостому поверсі офіс 3-601, всього площею 174,90 кв.м; №7 в четвертому корпусі (будівля літ. Ф) на четвертому поверсі, офіс 4.405, всього площею 160,16 кв.м; №8 в шостому корпусі (будівля літ. Б) на четвертому поверсі, офіс 6-401, всього площею 104,08 кв.м.

Передачу майна в суборенду підтверджено актами прийому-передачі приміщень від 01.05.2014.

01.05.2014 між ТОВ "Форум - Менеджмент Груп", ПАТ АБ "Укргазбанк" та ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» був укладений договір про внесення змін до договору суборенди, відповідно до якого сторони дійшли згоди про заміну первісного орендаря ТОВ "Форум - Менеджмент Груп" на нового ТОВ «Офіс Менеджмент Груп».

30.04.2015 між ТОВ «Офіс Менеджмент Груп», ПАТ «АБ «Укргазбанк» та ТОВ «Інжагро» укладено договір про внесення змін до договору суборенди, відповідно до умов якого сторони дійшли згоди про заміну первісного орендаря ТОВ «Офіс Менеджмент Груп» на нового орендаря ТОВ «Інжагро».

Строк суборенди з 01.05.2014 року до 28.06.2016.

В процесі дії договору суборенди, ПАТ «АБ «Укргазбанк» звернувся з листом до ТОВ «Інжагро» про надання згоди на дострокове припинення дії договору, проте ТОВ «Інжагро» відмовилась надавати згоду на дострокове припинення дії договору.

Позивач, в свою чергу, направив відповідачу листа з пропозицією укласти додаткову угоду до договору суборенди, якою внести в такий договір певні зміни, а саме: " 1.2.1. З 01.05.2014 (дата початку строку суборенди) до 31.08.2015 (дата закінчення строку суборенди)".

Позивач, звертаючись із даним позовом до суду, мотивує свої вимоги тим, що банк має право на судовий захист свого порушеного права про внесення змін до договору з підстав передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України з огляду на відсутність згоди відповідача на прийняття запропонованих змін в частині строку суборенди та порядку використання суми гарантійного платежу. Окрім того, позивач просив суд вважати договір зміненим з 31.08.2015.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначає, що підстави для внесення змін до договору суборенди з причини, викладений в ст. 652 ЦК України, відсутні, крім того, відповідач подав зустрічний позов, яким просив стягнути з АБ "Укргазбанк" на користь ТОВ "Інжагро" заборгованість за договором суборенди № ДС 662 від 19.04.2014 у розмірі 540 512, 84 грн., з яких 504 139, 58 грн. - орендна плата за вересень 2015 року, 15303, 74 грн. - пеня за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати за вересень 2015 року, 911, 59 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення сплати орендної плати за вересень 2015 року, 20001, 75 грн. - штраф за прострочення зобов'язання по відшкодуванню вартості сервісного обслуговування за серпень 2015 року, 156,18 грн. - 3% річних, нарахованих (у період з 11.09.2015 по 29.09.2015) за прострочення сплати сервісного обслуговування за серпень 2015 року; стягнути з АБ "Укргазбанк" на користь ТОВ "Інжагро" штраф за дострокове припинення договору суборенди № ДС 662 від 19.04.2014 внаслідок порушення АБ "Укргазбанк" його умов у розмірі 1512 418, 74 грн. (без урахування заяв про зміну предмету позову та заяви про збільшення позовних вимог).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

У відповідності з п. 16.11 договору суборенди від 19.04.2014, всі додатки, зміни та доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі та визнаються невід'ємною частиною договору з моменту їх підписання уповноваженими представниками обох сторін.

В обґрунтування підстав щодо зміни умов договору позивач зазначає, що на виконання вимог постанови КМУ № 61 від 11.02.2015 між АБ "Укргазбанк" та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "АКБ "Київ" укладено договір від 19.06.2015 про передачу приймаючому банку майна неплатоспроможного банку, за яким у власність позивача передані нежитлові приміщення за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького 16-22.

Наведене, за твердженням позивача, свідчить про істотну зміну обставин, якими сторони керувались при укладенні договору, відповідно з підстав передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України, позивач вважає наявними підстави для зміни умов договору в судовому порядку у запропонованій ним редакції.

У листі АБ "Укргазбанк" направленому за вих. № 10162/5620/2015 від 23.06.2015 з посиланням на прийняття колегіальним органом банку рішення щодо переміщення структурних підрозділів із суборендованих нежитлових приміщень згідно договору суборенди до власних приміщень, через значне скорочення чисельності працівників банку та скорочення річних видатків банку, містилось прохання до ТОВ "Інжагро", відповідно до п. 9.2, 12.7 договору у термін до 30.06.2015 надати письмову згоду на укладання додаткової угоди до договору, щодо його дострокового припинення за згодою сторін.

У відповіді на вказану пропозицію, ТОВ "Інжагро" листом за вих. № 4521 від 25.06.2015 не надано згоди на дострокове розірвання договору суборенди № ДС 662 від 19.04.2014 за згодою сторін, натомість, зроблено посилання на п. 16.5 договору згідно з яким суборендар має право в односторонньому порядку припинити дію договору з обов'язковим наданням орендарю письмового повідомлення за два місяці до дня такого припинення, при виконанні умов п. 12.6 (сплата штрафних санкцій, повернення приміщення та розрахунок сторін).

Листом за вих. № 1016/6763/2015 від 30.07.2015 банк направив відповідачу додаткову угоду № 3 до договору суборенди від 19.04.2015 № ДС 662, просив прийняти пропозицію щодо внесення змін у договір, а саме: викласти п. 1.2.1 договору в наступній редакції:

" 1.2.1. з 01.05.2014 (дата початку строку суборенди) до 31.08.2015 (дата закінчення строку суборенди)".

Також, у зв'язку з отриманням від ТОВ "Інжагро" листа за вих. № 4685 від 09.07.2015 щодо сплати гарантійного платежу на умовах визначених п. 1.5.6 договору суборенди, позивачем направлено відповідачу листом за вих. 1016/7312/2015 від 19.08.2015 ще одну додаткову угоду № 3 до договору суборенди із змінами п. 1.5.4 договору, де позивач просив прийняти пропозицію щодо внесення змін у договір через відсутність можливості поповнити суму гарантійного платежу.

Згідно зі ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

При цьому суд враховує, що жодним законом не встановлена обов'язковість внесення змін до договору суборенди в частині погодження строку суборенди та порядку сплати гарантійного платежу в судовому порядку, а тому спірні правовідносини сторін під час вирішення питання щодо внесення змін в договір можуть бути вирішені судом лише за домовленістю сторін, оскільки іншого договором не встановлено.

Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При зверненні з вимогами про зміну договору, на підставі статті 652 ЦК України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Зазначені положення передбачають право сторони передати спір на вирішення суду та жодним чином не звільняють позивача від доведення обставин, які є підставою для внесення відповідних змін до договору.

Наявності підстав для зміни договору в частині строку суборенди та порядку сплати гарантійного платежу позивачем не доведено; у договорі сторонами також не обумовлено, що договір вважається зміненим при надісланні про це пропозиції іншій стороні договору.

Частиною другою статті 652 ЦК України передбачено, що в разі якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Наявності усіх чотирьох умов, необхідних для зміни укладеного договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору позивачем не доведено.

Позивач за первісним позовом (апелянт) не погоджуючись із прийнятим рішенням судом першої інстанції, в апеляційній скарзі зазначає, що місцевим судом в повному обсязі та всебічно не досліджено наявність всіх 4 обставин, відповідно до положень ст. 652 ЦК України, які надають право на внесення змін до умов договору за рішенням суду.

В той же час колегія суддів зазначає, що такі твердження апелянта не відповідають дійсності, зважаючи на наступне.

Так, позивач зазначає, що на момент укладання спірного договору суборенди, він виходив з того, що істотна зміна обставин у вигляді отримання ним у власність нежитлового приміщення не настане.

В той же час, Кабінетом міністрів України постанова № 61 була прийнята 11.02.2015, відповідно до положень якої було установлено, що держава в особі публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" бере участь у виведенні публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" з ринку шляхом придбання його активів та зобов'язань у разі віднесення Національним банком публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" до категорії неплатоспроможних.

Отже, станом на лютий місяць позивач був обізнаний з тим, що він приймає участь у виведенні публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" з ринку шляхом придбання його активів та зобов'язань, а отже розумів та повинен був розуміти, що в такому випадку до нього перейде певне майно неплатоспроможного банку, що в подальшому може використовуватися банком на власний розсуд.

До того ж в матеріалах справи наявний витяг з протоколу № 43 засідання Правління АБ "Укргазбанк" від 23.04.2015, яким ухвалено рішення про відкриття відділень на базі приміщень ПАТ "АКБ "Київ" та зменшення капітальних інвестицій у розрізі кожного приміщення; витяг з протоколу № 43 засідання Правління АБ "Укргазбанк" від 25.06.2015, яким ухвалено рішення про переміщення структурних підрозділів банку та прийняття заходів щодо дострокового припинення договорів.

В той же час, знаючи про існування вказаної вище обставини та про можливість придбання власного нерухомого майна, позивач, 30.04.2015 укладає з відповідачем за первісним позовом договір про внесення змін до договору суборенди, жодним чином не повідомляючи нового орендаря про можливу зімну обставин, (яка може вплинути на строк дії договору суборенди) та не пропонує внести змін до договору суборенди щодо порядку дострокового припинення дії такого договору.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що беручи на себе визначені договором зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати наявність інших можливостей по розміщенню офісних приміщень банку, позивач зобов'язаний виконувати укладений ним договір суборенди у відповідності до його умов та законодавства при погоджених умовах по строку суборенди та порядку сплати гарантійного платежу; ризик набуття у власність іншої будівлі покладається на орендаря.

Істотною зміною обставин, що є підставою для зміни договору може бути лише певна подія чи обставина, яка не залежить від волі заінтересованої сторони, а існування вказаних обставин одночасно є необхідним для встановлення неможливості виконання договору на погоджених умовах з метою вирішення питання зміни договору в судовому порядку згідно положень ст. 652 ЦК України.

Прийняття постанови Кабінетом Міністрів України № 61 від 11.0.2015 "Деякі питання участі держави у виведенні з ринку публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний банк "Київ" взагалі не впливає на відносини користування АБ "Укргазбанк" нежитловими приміщеннями згідно договору суборенди № 662 від 19.04.2014., оскільки, рішення щодо переміщення свого майна до іншої будівлі (набутої у власність після укладення договору суборенди) є волевиявленням самого позивача, таке рішення суборендаря не порушує співвідношення майнових інтересів сторін договору суборенди (майновий інтерес орендодавця - отримати плату за користування майном; майновий інтерес орендаря - отримати в користування приміщення за погоджену договором плату); і не позбавляє позивача того, на що він розраховував при укладенні договору - отримати у користування нежитлові приміщення на погоджений договором строк (з 01 травня 2014 року до 28 червня 2016 року).

Позивач не був жодним чином позбавлений можливості використовувати приміщення, отримане у власність, для отримання прибутку (оренда, суборенда), до закінчення строку дії спірного договору суборенди, а отже зазначати, що наявна підстав, що зацікавлена сторона буде позбавлена того на що вона розраховувала є необґрунтованим.

Отже, позивачем за первісним позовом не надано ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів досягнення згоди обох сторін договору щодо змін в частині викладення підпунктів 1.2.1, 1.5.4 договору суборенди, як те визначено у запропонованій позивачем додатковій угоді, суду представлено не було.

Бажання позивача викласти по іншому зазначені положення договору (врегулювати відносини сторін на інших умовах), невигідність для позивача умов договору в частині продовження орендного користування за обставин набуття орендарем у власність інших приміщень тощо, може бути підставою для вирішення у встановленому порядку питання щодо припинення дії договору або ж щодо зміни договору за взаємною згодою, і не зобов'язує іншу сторону договору в обов'язковому порядку прийняти такі зміни договору.

Отже, при укладенні спірного договору, та беручи на себе певні зобов'язання, сторони погодили відповідні умови, а в даному випадку, заява позивача (в частині зміни підпунктів 1.2.1, 1.5.4 договору) свідчить лише про небажання подальшого виконання договору згідно досягнутих умов, що не може бути підставою зміни договору, а у відповідності зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Частиною 5 статті 188 ГК України передбачено, що якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Вказані норми передбачають можливість встановлення за рішенням суду іншого строку набрання чинності, а не надання зворотної сили змінам до договору.

Вимоги позивача вважати договір зміненим з 31.08.2015 прямо суперечать положенням ч. 3 ст. 653 ЦК України та ч. 5 ст. 188 ГК України, за приписами яких не передбачено можливості надання зворотної сили змінам до договору, оскільки при вирішенні спору про внесення змін до договору у господарського суду немає підстав визнавати його зміненим або припиненим з певного моменту до дня набрання чинності судовим рішенням у справі, оскільки це суперечить вимогам закону, які визначають наслідки зміни договору.

Внесення змін до договору в частині встановлення строку суборенди до 31.08.2015 є вимогами спрямованими на встановлення факту що має юридичне значення - припинення суборендного користування (відносин врегульованих договором сторін) у відповідну дату. Юридичні факти можуть встановлюватись господарськими судами лише у разі вирішення спору про право цивільне; вимога про визнання договору припиненим з конкретної дати не може виступати самостійним предметом спору.

Частиною 2 статті 67 Господарського кодексу України визначено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно положень статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Щодо посилання апелянта на те, що він є суб'єктом державного сектору економіки, оскільки частка Держави у статутному капіталі банку складає 94%, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 83 від 04.03.2015 АБ "Укргазбанк" було віднесено до переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, що є також додатковим аргументом до наявності підстав для внесення змін до договору в зв`язку з істотною зміною обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а у відповідності до статті 6 Господарського кодексу України одним із загальних принципів господарювання в Україні є заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Наявність у банку статусу суб'єкта державного сектору економіки не є обставиною що зумовлює вирішення на користь банку спору про внесення змін до договору без врахування вимог закону (ст. 652, 653 ЦК України, ст. 188 ГК України) та умов договору, оскільки договірні відносини передбачають вільне волевиявлення їх учасників, а в силу положень ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї; виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Зважаючи на все вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно досліджено всі обставини справи щодо заявленого первісного позову, позивачем не доведено належними та допустимими доказами, в розумінні положень ГПК України, наявність підстав, визначених ст. 652 ЦК України для внесення змін до умов договору суборенди, а тому Господарським судом міста Києва правомірно було відмовлено в задоволені первісного позову.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в своїй постанові № 910/24232/15 від 25.01.2016.

Щодо заявленого відповідачем за первісним позовом зустрічного позову про стягнення заборгованості за договором суборенди, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

ТОВ "Інжагро" заявило вимогу щодо стягнення заборгованості за договором по орендній платі разом з нарахованими штрафними санкціями у вигляді пені, 3% річних та штрафу за прострочення виконання зобов'язання по відшкодуванню вартості сервісного обслуговування.

В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем за зустрічним позовом подавалась заява про збільшення позовних вимог, яка була прийнята місцевим судом до провадження, за якою просили стягнути з АБ "Укргазбанк" заборгованості за договором суборенди № ДС 662 від 19.04.2014р. у розмірі 1340532,72 грн., з яких 20001,75 грн. - штраф за прострочення зобов'язання по відшкодуванню вартості сервісного обслуговування за серпень 2015 року, 156, 18 грн. - 3% річних, нарахованих (у період з 11.09.2015 по 29.09.2015) за прострочення сплати сервісного обслуговування за серпень 2015 року; 504139, 58 грн. - орендна плата за вересень 2015 року, 49336,62 грн. - пеня за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати за вересень 2015 року, 3232,02 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення сплати орендної плати за вересень 2015 року, 93 082, 36 грн. відшкодування вартості сервісного обслуговування за вересень 2015р.; 18 616, 47 грн. - штраф за прострочення зобов'язання по відшкодуванню вартості сервісного обслуговування за вересень 2015 року; 367,23 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення сплати сервісного обслуговування за вересень 2015 року; 512 280, 40 грн. - орендна плата за жовтень 2015р.; 29642,09 грн. - пеня за прострочення зобов'язання по сплаті орендної плати за жовтень 2015р.; 2021,05 грн. - 3% річних нарахованих за прострочення сплати сервісного обслуговування за жовтень 2015 року; 89609,81 грн. - відшкодування вартості сервісного обслуговування за жовтень 2015 року; 17921,96 грн. - штраф за прострочення зобов'язання по відшкодуванню вартості сервісного обслуговування за жовтень 2015 року; 125,20 грн. - 3% річних, нарахованих за прострочення сплати вартості сервісного обслуговування за жовтень 2015 року.

Відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи щодо прийняття такої заяви судом зазначає, що по-перше це була фактично заява про зміну предмету позову, оскільки сторона просила стягнути кошти за новий період, а по-друге така заява не повинна була бути прийнята, оскільки вона подавалась в жовтні місяці та в ній зазначалось про заборгованість відповідача також за жовтень, що не морже відповідати дійсності.

На вказане колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 3.10. Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшення розміру позовних вимог слід розуміти збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позові.

Зважаючи на те, що позивачем, при подані зустрічної позовної заяви заявлялось про стягнення заборгованості у розмірі 540512,84 грн. за серпень-вересень 2015, а при подачі заяви про збільшення розміру позовних вимог, ставилась вимога про стягнення боргу в розмірі 1340532,72 грн. за період з серпня - по жовтень 2015, то в даному випадку йде мова саме про збільшення позовних вимог, а не про зміну предмету.

Крім того, як вбачається із заяви про збільшення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за жовтень місяць, відповідно до відбитку штампу канцелярії Господарського суду міста Києва така заява була подана до суду 27.11.2015, а за умовами договору, орендна плата сплачується суборендарем авансовими платежами с 1 по 10 число поточного місяця, тобто в листопаді місці вже мало місце прострочення відповідача про сплаті коштів за оренду приміщення, як і плата за сервісне обслуговування приміщення.

А твердження відповідача про те, що позивач, при подачі зустрічного позову 02.10.2015 (згідно із штампом канцелярії Господарського суду міста Києва) ставив вимоги про стягнення боргу за жовтень, який на той час не міг існувати, є хибним, оскільки 02.10.2016 така вимога позивачем не ставилась.

В силу укладення між сторонами договору, відповідно до п.1 ст. 174 Господарського кодексу України виникли господарські зобов'язання визначені договором суборенди, регулювання якого на законодавчому рівні визначено положеннями Цивільного кодексу України щодо відносин найму (оренди) - глава 58 (ст. 774, 759, 762 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України).

Згідно з п. 16.1 договору від 19.04.2014р. № ДС 662 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє протягом строку суборенди, визначеного цим договором, а в частині розрахунків - до повної оплати суборендарем заборгованості по орендній платі та іншим платежам за цим договором; в будь-якому випадку строк дії договору становить до моменту повного виконання сторонами своїх зобов'язань по договору; строк суборенди починається з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення; дострокове припинення дії цього договору в односторонньому порядку не допускається, за виключенням випадків, вказаних в п. 16.3 та 16.5 цього договору.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У п. 5.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зазначено, що у розгляді справ зі спорів, що виникають з договорів оренди будівель або інших капітальних споруд, господарські суди мають враховувати умови договору та спеціальні норми статті 795 ЦК України, в силу яких договір найму припиняється з моменту оформлення відповідних документів (актів), що підтверджують повернення наймачем предмета договору найму.

В той же час питання щодо припинення договору у встановленому порядку, в тому числі про дострокове розірвання договору, його сторонами не вирішено, акту прийому-передачі про повернення приміщення із суборенди згідно договору № ДС 662 не складалось, АБ "Укргазбанк" не звертався за вирішення питання щодо прийняття орендарем від банку приміщень з суборенди та отримання документа (акта) про таке прийняття як підтвердження виконання зобов'язання.

Направлення банком листа за вих. № 10131/6956/2015 від 06.08.2015 в якому повідомлено ТОВ "Інжагро" про переміщення в період з 07.08.2015 по 18.08.2015 співробітників та майна (меблі, комп'ютерна техніка, документи) банку із суборендованих приміщень за договором, не є доказом повернення приміщень, не свідчить про припинення договору у встановленому порядку.

Згідно з п. 7.3 договору у випадку припинення дії цього договору, суборендар зобов'язаний протягом 3 календарних днів повернути орендарю приміщення в первинному стані (відповідно до базового ремонту приміщення), для чого, у випадку необхідності, суборендар зобов'язаний здійснити ремонтні роботи для приведення приміщення в первинний стан, а орендар, в свою чергу, повинен прийняти вказане приміщення по акту прийому-передачі приміщення. Приміщення вважається поверненим з моменту підписання акту прийому-передачі приміщення. Орендна плата та плата за сервісне обслуговування приміщення нараховуються до дати повернення приміщення (включаючи день підписання акту прийому-передачі).

У відповідності до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Договором сторін у п. 7.3 договору сторони обумовили, що підставою для припинення відповідного зобов'язання орендаря (зі сплати орендних платежів та плати за сервісне обслуговування приміщення) є повернення приміщення по акту прийому-передачі.

У спірному періоді (вересень - жовтень 2015) між сторонами не складався акт прийому-передачі, який би підтверджував повернення суборендарем (АБ "Укргазбанк" орендарю (ТОВ "Інжагро") орендованого майна за адресою: м. Київ, проспект Московський 9, доказів зворотнього матеріали справи не містять, таких ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано.

Твердження апелянта про те, що орендарем було обмежено доступ до орендованого приміщення, що підтверджується відповідним актом, копія якого наявна в матеріалах справи, а отже відповідач за зустрічним позовом не міг фактично користуватися ним та от римувати послуги з сервісного обслуговування, що звільняє останнього від обов`язку по сплаті коштів за такі послуги та, відповідно, штрафні санкції на нього, не приймається до уваги колегією суддів.

Так, відповідно до п. 5.4 спірного договору орендар, у випадку прострочення сплати орендної плати, плати за сервісне обслуговування, та\або порушення строків виконання зобов`язань, передбачених п. 1.5 договору, має право, зокрема обмежити доступ суборендаря до приміщення.

Крім того, як було встановлено судом першої інстанції ТОВ "Інжагро" листом за вих. 4833 від 25.08.2015 з посиланням на п. 5.4, 5.4.1 договору суборенди, повідомляв АБ "Укргазбанк" про необхідність з'явитися уповноваженим представникам 27 серпня 2015 року за адресою: м. Київ, проспект Московський 9, для участі в опечатуванні приміщень, які суборендуються банком згідно п. 1.1 договору.

До матеріалів справи надано акти заборони доступу та опечатування нежитлових приміщень від 27.08.2015, підписані представниками ТОВ "Інжагро", ПАТ "Кияни", НТП ГРБП, служби охорони.

На підставі п. 5.4.1 договору суборенди № ДС662 від 19.04.2014 здійснено закриття та опечатування нежитлових приміщень офісів 6-401, 4-405, 3-602, 3-601, 3-603, 1-201, 1-103, розташованих у м. Києві, проспект Московський, 9. Згідно акту від 27.08.2015 офіс 6-102 закритий АБ "Укргазбанк", доступ заблоковано.

Отже вказана дії, за умовами договору є оперативно-господарською санкцією орендаря по відношенню до суборендаря і її застосування, з вини суборендаря, не звільняє останнього від сплати орендної плати та плати за сервісне обслуговування.

Пунктом 7.3.2 договору визначено, що до моменту належного повернення приміщення орендарю суборендар повинен здійснити оплату усіх грошових зобов'язань, встановлених цим договором.

Відповідно до пункту 5 статті 762 Цивільного кодексу України визначає, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору суборенди (п. 2.1) суборендар сплачує орендарю: - орендну плату, згідно з умовами цього договору (п. 2.1.2); - плату за сервісне обслуговування, згідно з умовами цього договору (п. 2.1.3).

Строк виконання зобов'язання щодо сплати орендних платежів визначений п. 1.4.3 договору - в термін з 1 по 10 число поточного (розрахункового місяця); строк сплати вартості спожитих послуг (сервісного обслуговування) встановлений п. 3.1 договору - щомісячно з 1 по 10 число наступного за поточним (розрахунковим місяцем).

До матеріалів справи надано рахунки-фактури: № ІН000001576 від 31.08.2015 на суму 504139,58 грн., № ІН000001451 від 31.08.2015 на суму 100008,77 грн., № ІН000001702 від 30.09.2015 на суму 512280,40 грн., № ІН000001855 від 30.09.2015 на суму 93082,36 грн., № ІН000002040 від 31.10.2015 на суму 545035,00 грн., № ІН000002120 від 31.10.2015 на суму 89609,81 грн.

До матеріалів справи надано акти надання послуг: № 1012 від 31.08.2015 на суму 100008,77 грн., № 1048 від 30.09.2015 на суму 504139,58 грн., № 1252 від 30.09.2015 на суму 93082,36 грн., № 1411 від 31.10.2015 на суму 512280,40 грн., № 1523 від 31.10.2015 на суму 89609,81 грн. Акти підписані та скріплені печаткою ТОВ "Інжагро".

На підтвердження факту часткового виконання своїх зобов'язань за договором оренди до матеріалів справи надано копії платіжних доручень: № 4417-4 від 17.06.2014 на суму 521362,54 грн., № 4417-5877 від 05.08.2015 на суму 514284,78 грн., № 2974-2701 від 29.089.2015 на суму 100008,77 грн.

На підтвердження факту надсилання орендарю рахунків фактури та актів надання послуг до матеріалів справи надано копії описів вкладення та рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Сплата оренди за серпень 2015 проведена банком без порушення встановлених договором строків (підтверджено платіжним дорученням № 4417-5877 від 05.08.2015 на суму 514284,78 грн. та власними поясненнями представника відповідача та позивача).

За умовами договору (п. 1.5.1) в термін до 10.06.2014 суборендар зобов'язувався перерахувати орендарю гарантійний платіж в розмірі двохмісячної орендної плати за користування приміщеннями, зазначеної у пп. 1.4.1.2 договору.

Сплата гарантійного платежу у розмірі 521362, 54 грн. (434468, 78 грн. + ПДВ 20% 86893,76 грн.) підтверджена при укладенні договору про внесення змін від 30.04.2015р. до договору суборенди № ДС 662 від 19.04.2014р. (про заміну сторони у зобов'язанні) у п. 2.2.

У відповідності до п. 1.5.6 договору, суборендар зобов'язаний по закінченні першого, а потім другого року суборенди протягом 10 календарних днів з моменту направлення повідомлення-розрахунку від орендаря поповнити суму гарантійного платежу до розміру, який дорівнює двом місячним орендним платам виходячи з суми місячної орендної плати на початок другого, а потім третього року суборенди та обчисленої з урахуванням вимог п. 2.3 та/або п. 2.5 договору.

Згідно вимог визначених п. 2.3 договору суборенди сторони погодились, що у випадку зростання офіційно встановленого Національним Банком України курсу гривні до долару США, який зафіксовано в п. 1.4.1 договору, орендар має право здійснити індексацію-перерахунок платежів по орендній платі за цим договором; індексація-перерахунок проводиться не частіше, ніж один раз в місяць та здійснюється на дату виставлення рахунку.

За офіційно встановленим Національним Банком України курсом гривні до долару США станом на початок другого року суборенди - 01.05.2015 - 21, 046832 грн., розмір місячної орендної плати за договором суборенди у відповідності до п. 1.4.1.2 договору становив 500843, 25 грн. (23 796,61 доларів США х 21, 046832 грн.), відповідно сума гарантійного платежу згідно вимог п. 1.5 договору суборенди мала складати 1001686, 51 грн. та з огляду на сплату гарантійного платежу у розмірі 521362, 54 грн., вимоги позивача щодо необхідності його поповнення на суму 480323, 97 грн. (1001 686, 51 грн. - 521 362, 54 грн.) відповідають умовам договору сторін, доказів виконання банком умов договору по строку встановленому у п. 1.5.6 суду не представлено.

З урахуванням положень п. 1.4.1.2 додаткової угоди № 2 від 16.02.2015 до договору, виходячи із проведених нарахувань, сумою основною боргу, що заявлена до стягнення в межах зустрічних позовних вимог у справі є орендна плата за вересень 2015р. - в розмірі 504139, 58 грн. (23796, 51 дол. США х 21, 185441 грн. (курс гривні до долара США встановлений НБУ станом на 31.08.2015) та 512 280, 40 грн. орендна плата за жовтень 2015 (23796, 51 дол. США х 21, 527544 грн. (курс гривні до долара США встановлений НБУ станом на 30.09.2015).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зважаючи на те, що відповідачем за зустрічним позовом не було спростовано доводи позивача щодо наявності у відповідача обов`язку по оплаті орендної плати за вересень - жовтень 2015 за користування нежитловим приміщенням, перевіривши розрахунок орендної плати, здійснений позивачем за зустрічним позовом, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо наявності достатніх доказів та підстав для задоволення вимоги в цій частині.

Стосовно вимоги позивача про стягнення коштів за сервісне обслуговування приміщення, колегія суддів зазначає, що умовами договору суборенди, пунктами 3.4.1.- 3.4.22 визначено види сервісних послуг, їх вартість та розмір площі, що використовується для нарахування плати за таке сервісне обслуговування.

Апелянт, зазначає, що у зв`язку з тим, що у нього не було доступу до приміщення в заявлений позивачем період, та те, що фактично всі працівники банку звільнили орендоване приміщення в цей період, вони, відповідно, не отримували жодних послуг з сервісного обслуговування, а тому у них відсутній обов`язок щодо їх оплати.

Проте, суд апеляційної інстанції не погоджується їх таким твердженням апелянта, оскільки, як зазначалось вище, договір суборенди між сторонами розірваний не був, акт приймання-передачі приміщення від суборендаря орендарю сторонами не складався, не підписувався, тобто приміщення повернуто не було, обмеження доступу до приміщення є оперативно-господарською санкцію, а отже відповідач не звільнявся від обов`язку по сплаті коштів за сервісне обслуговування приміщення.

Факт виконання орендарем свого обов`язку відповідно до умов договору щодо надання послуг з сервісного обслуговування орендованого приміщення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання-передачі сервісних послуг.

Зважаючи на факт настання у відповідача за зустрічним позовом на час розгляду справи у суді обов`язку щодо сплати коштів за сервісне обслуговування, на відсутність належних та допустимих доказів щодо відсутності заборгованості чи взагалі обов`язку по їх сплаті, колегія суддів зазначає, що місцевим судом правомірно та обґрунтовано було задоволена позовна вимога про стягнення з ПАТ «АБ «Укргазбанк» заборгованості за надання послуг з сервісного обслуговування нежитлового приміщення за вересень-жовтень 2015 в розмірі 93082,36 грн. та 89 609,81 грн. відповідно.

Крім того, позивач за зустрічним позовом просив стягнути з відповідача штрафні санкції за прострочення сплати коштів по орендній платі та сервісного обслуговування приміщення у вигляді штрафу, пені та 3% річних.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 12.2 договору у випадку неналежної або несвоєчасної сплати орендної плати, встановленої цим договором (порушення умов п. 1.4 договору), суборендар зобов'язується сплатити орендарю неустойку в розмірі 1% від суми простроченого платежу за кожний день такого прострочення, включаючи день фактичної оплати.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як вбачається із розрахунку пені, наданого позивачем до матеріалів справи, нарахування пені здійснено з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ.

До стягнення з відповідача в межах зустрічного позову заявлено суму пені згідно розрахунку, що проведений за період прострочення з 11.09.2015 по 27.11.2015 (у відношенні прострочення сплати орендної плати за вересень 2015) у розмірі 49336,62 грн. та за період з 11.10.2015 по 27.11.2015 (у відношенні прострочення орендної плати за жовтень 2015) у розмірі 29642,09 грн.

Колегія суддів, перевіривши вказаний розрахунок, знаходить його арифметично вірним, обґрунтованим, а отже сума пені за та таким, є правомірно задоволеною до стягнення судом першої інстанції.

Відповідальність у вигляді сплати штрафу у випадку несвоєчасної сплати суборендарем плати за сервісне обслуговування приміщення (порушення умов п. 3 цього договору) встановлена пп. в) п. 12.3 договору у розмірі - 20% від суми заборгованості по оплаті сервісних послуг за прострочення більше десяти календарних днів від встановленого строку.

За прострочення сплати сервісного обслуговування за серпень 2015 в розмірі 100008,77 грн. на 19 календарних днів (в періоді з 11.09.2015 по 29.09.2015) та за відсутності доказів проведення оплати сервісного обслуговування за вересень 2015 в розмірі 93082,36 грн. (в періоді з 11.10.2015 по 27.11.2015 прострочення 48 календарних днів), за відсутності доказів проведення оплати сервісного обслуговування за жовтень 2015 в розмірі 89609,81 грн. (в періоді з 11.11.2015 по 27.11.2015 прострочення 17 календарних днів) по строку встановленому договором, при наявності прострочення більше 10 календарних днів, обгрунтованими є вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення штрафів за прострочення сплати сервісного обслуговування за серпень 2015 в сумі 20 001, 75 грн., прострочення сплати сервісного обслуговування за вересень 2015 в сумі 18 616, 47 грн. та прострочення сплати сервісного обслуговування за жовтень 2015 в сумі 17921,96 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення виконання зобов'язання по сплаті орендних платежів за вересень, жовтень 2015 станом на 27.11.2015, по сплаті сервісного обслуговування за серпень 2015 (прострочення в періоді з 11.09.2015 по 29.09.2015), за вересень 2015 (прострочення в періоді з 11.10.2015 по 27.11.2015)., за жовтень 2015 (прострочення в періоді з 11.11.2015 по 27.11.2015) суд погоджується з розрахунком сум 3% річних у розмірах 156, 18 грн. за прострочення сплати сервісного обслуговування за серпень 2015 року; 3232,02 грн. за прострочення сплати орендної плати за вересень 2015 року, 367,23 грн. за прострочення сплати сервісного обслуговування за вересень 2015 року; 2021,05 грн. за прострочення сплати орендної плати за жовтень 2015 року; 125,20 грн. за прострочення сплати сервісного обслуговування за жовтень 2015 року, наданими позивачем і вважає такі обґрунтованими та арифметично вірними.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з`ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з`ясування обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" та задоволено зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Інжагро", а тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" не підлягає задоволенню.

Зважаючи на те, що колегією суддів апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишається без задоволення, судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2015 у справі № 910/24231/15- без змін.

Матеріали справи № 910/24231/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов