Постанова № 56909612, 30.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" березня 2016 р. Справа№ 910/9960/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Ропій Л.М.

при секретарі Фесенко А. В.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю ВСМ №292348 від 18.08.2015

від відповідача: Боронило І. М. - представник за довіреністю № 19 від 31.12.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015

у справі № 910/9960/15 (суддя Отрош І. М.)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення 17 421,36 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 13 839,89 грн. в зв'язку з пошкодженням автобусу «Богдан А091», державний номерний знак НОМЕР_3, що належить ТОВ «Ярославь-Авто» та перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди від 28.11.2008, внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. ОСОБА_5 - водія автомобіля «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 (працівника ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій №1»), цивільно-правова відповідальність осіб, які на законних підставах керують вказаним автомобілем, застрахована у відповідача згідно з укладеним між відповідачем та ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій №1» полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 6755474, а також пені в сумі 1 274,03 грн. та збитків від інфляції в сумі 2 307,44 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.09.2015, повний текст якого складений 09.10.2015, у справі № 910/9960/15 в позові відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, зважаючи на відсутність доказів вчасного повідомлення відповідача про дорожньо-транспортну пригоду позивачем та доказів, які підтверджують, що представник відповідача вчасно не прибув до місця знаходження пошкодженого майна, у зв'язку з чим у позивача виникла необхідність самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди, за відсутності доказів виконання позивачем належним чином обов'язків, передбачених п. 33.3 ст. 33, п. 33-1.1 ст. 33-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач не довів в розумінні ст. 33 ГПК України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог.

Крім того, суд не прийняв посилання позивача на вчасне, протягом 3-х робочих днів, повідомлення ним відповідача про настання страхового випадку та надання останньому необхідного для визначення розміру збитків пакету документів, на підтвердження чого позивачем надано суду копії телеграми № 4, згідно тексту якої телеграма за номером 104007 21/8 ТОВ «Завод залізобетонних конструкцій» вручена уповноваженому на прийом кореспонденції наріжному 21/8, та телеграми № 3, згідно тексту якої телеграма за номером 104008 21/08 ОСОБА_10 11 ПРАТ «СК «Нова» адресату не доставлена в зв'язку з вибуттям останнього, оскільки зі змісту вказаних документів не можливо дійти висновку про зміст вказаних телеграм, а листом №122-1828 від 08.09.2015 УДППЗ «Укрпошта» повідомило суд про те, що документи за серпень 2014 знищені на підставі п. 126 Переліку типових документів, що створюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, підприємств та організацій, із зазначенням строків зберігання, затвердженого наказом МЮУ від 12.04.2012 №578/5, у зв'язку з чим УДППЗ «Укрпошта» не має можливості надати інформацію щодо пересилання та змісту телеграми від 21.08.2014 №104008, з огляду на що суд першої інстанції не прийняв вказані документи як доказ вчасного повідомлення позивачем відповідача про настання страхового випадку та надання останньому необхідного для визначення розміру збитків пакету документів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення повністю та направити справу на новий розгляд або прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що відповідно до приписів Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок повідомити про ДТП покладений на страхувальника, а не на потерпілого, тобто у даному випадку про спірну ДТП відповідача мало повідомити ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій №1», а не позивач.

Також позивач зазначив про те, що відповідачем не надано доказів невиконання ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій №1» обов'язку щодо повідомлення відповідача про спірну ДТП у визначений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в той час як позивач запрошував відповідача на огляд пошкодженого транспортного засобу шляхом направлення телеграми.

Ухвалою від 10.02.2016 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Крім того, позивач долучив до апеляційної скарги додатковий доказ, а саме відповідь ПАТ «Укртелеком» (а.с. 225) щодо змісту направленої позивачем до Заводу залізобетонних конструкцій (тобто не до відповідача - примітка суду) телеграми № 104007, зазначивши про те, що телеграму ним було направлено не через УДППЗ «Укрпошта», до якого суд першої інстанції направляв відповідний лист з метою з'ясування тексту телеграми, а через ПАТ «Укртелеком».

В судовому засіданні 02.03.2016 представник позивача пояснив суду, що вказану відповідь позивачем було отримано 19.10.2015, тобто після винесення судом першої інстанції оспорюваного рішення, що унеможливило подання їх суд суду першої інстанції.

Враховуючи, що апелянт додав цей документальний доказ до апеляційної скарги, на дату прийняття спірного рішення зазначеного документального доказу суд першої інстанції в своєму розпорядження не мав.

Частиною 1 ст. 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього

Частинами 3, 4 п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України» від 17.05.2011 № 7 встановлено, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття. До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку статті 38 ГПК. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Зі змісту долученого позивачем до позову повідомлення про те, що телеграму за № 104007 вручено уповноваженій на прийом кореспонденції Заводу залізобетонних конструкцій особі (а.с. 35) слідує, що вказане повідомлення надійшло позивачу саме із поштового відділення, тому суд першої інстанції обґрунтовано послав судовий запит до вказаної установи, в той час як позивач, долучаючи до позову вказаний доказ, не повідомив суду інформацію щодо способу направлення ним телеграми, а копії самої телеграми до матеріалів справи не долучив.

В матеріалах справи відсутні докази того, коли саме позивач звернувся до ПАТ «Укртелеком» із запитом щодо змісту відправленої ним телеграми, і не обґрунтовано, чому він не міг направити запит до ПАТ «Укртелеком» під час розгляду судом першої інстанції цієї справи, відповідно повідомивши про це суд.

Отже, позивачем не обґрунтовано в порядку ст. 101 ГПК України неможливість подання відповіді ПАТ «Укртелеком» щодо змісту направленої позивачем до Заводу залізобетонних конструкцій телеграми № 104007 суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, а відтак, колегія суддів не може прийняти вказану відповідь в якості доказу по справі.

Позивач не наводить жодних інших обґрунтувань щодо неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції, а відтак, додана позивачем до апеляційної скарги відповідь ПАТ «Укртелеком» (а.с. 225) щодо змісту направленої позивачем до Заводу залізобетонних конструкцій телеграми № 104007 при розгляді апеляційної скарги як додатковий доказ колегією суддів не приймається.

Водночас колегія суддів зауважує на тому, що відомості щодо змісту направленої позивачем до відповідача телеграми № 104008 суду надані не були.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

28.11.2008 позивач як орендар та ТОВ «Ярославь-Авто» як орендодавець уклали договір оренди (а.с. 25), за умовами якого ТОВ «Ярославь-Авто» зобов'язався надати позивачу у тимчасове платне володіння і користування автобуси А091, А092 «Богдан» у відповідності зі специфікацією (Додаток № 1), яка є невід'ємною частиною вказаного договору, а позивач зобов'язався прийняти вказане майно та здійснювати оплату за його використання.

Актом прийому-передачі (Додаток № 1 до договору оренди від 28.11.2008) (а.с. 27-27 зворот) сторони зафіксували передачу позивачу в орендне користування автобусів А091, А092 «Богдан», зокрема й автобусу з державним номерним знаком НОМЕР_3 (далі Автомобіль).

Згідно з п. 6.1 договору оренди від 28.11.2008 він набуває чинності з моменту передачі автобусів за актом прийому-передачі і діє до 31.12.2011, проте в п. 1 угоди про пролонгацію договору оренди від 28.11.2008, укладеної 01.12.2011, сторони дійшли згоди про продовження терміну дії вказаного договору оренди до 01.12.2016.

20.08.2014 приблизно о 18 год. 40 хв. в м. Києві на пр-ті Бажана - пр-ті Григоренка сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_7 та автомобіля «Камаз», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі Автомобіль 1), під керуванням ОСОБА_5.

З матеріалів справи слідує, що ОСОБА_7 перебував у трудових відносинах з позивачем відповідно до трудового договору від 23.08.2012 (а.с. 22-22 зворот) та у момент скоєння ДТП виконував трудові обов'язки, що підтверджується належним чином засвідченою копією подорожнього листа № 137 з 16 по 30 серпня 2014 року (а.с. 23).

В результаті ДТП пошкоджено Автомобіль.

За замовленням позивача, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14003/12 від 09.11.2012) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаної ДТП та 29.08.2014 складено відповідний Звіт про оцінку автобуса № 148 (далі Звіт) (а.с. 28-39), згідно з яким вартість відновлювального ремонту Автомобіля після пошкодження його у спірній ДТП складає 14 168,20 грн., а матеріальний збиток, завданий власникові Автомобіля становить 12 789,89 грн.

За проведення вказаної експертизи позивач на підставі рахунку № 10 від 29.08.2014 (а.с. 40) перерахував Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 1 050 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 435 від 11.09.2014

З матеріалів справи слідує, що ремонт Автомобіля проведено ТОВ «Ярославь-Авто» згідно з укладеним ним з позивачем договором про надання послуг автопідприємством від 02.01.2013 з врахуванням угоди про внесення змін до вказаного договору від 01.02.2013 (а.с. 44-45).

Факт проведення ремонту підтверджується підписаним позивачем та ТОВ «Ярославь-Авто» актом надання послуг № 206 від 11.09.2014 (а.с. 42), згідно з яким вартість ремонту становить 12 789,89 грн.

Отже, за наслідками спірної ДТП позивач поніс збитки в сумі 13 839,89 грн. (1 050+12 789,89).

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано ОСОБА_5, що підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2014 у справі № 753/16169/14-п, провадження № 3/753/5848/14 (а.с. 41).

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З наявного в матеріалах справи витягу з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 67) та копії полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 96755474 (а.с. 71) слідує, що з 12.11.2013 по 11.11.2014 (дата спірної ДТП 20.08.2014) цивільно-правова відповідальність щодо Автомобіля 1 була застрахована відповідачем (страхувальник ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій №1») за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АС № 96755474 (далі Поліс).

Зазначений факт відповідачем не заперечується.

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

Укладений відповідачем із своїм страхувальником (ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій №1») Поліс за своєю правовою природою є договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону, обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають законне право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Стаття 1 Закону встановлює, що володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

З наявної в матеріалах справи копії подорожнього листа вантажного автомобіля № 435515 від 20.08.2014, виданого ТОВ «ВФ Завод залізобетонних конструкцій №1» ОСОБА_5 (а.с. 124), слідує, що 20.08.2014 вказана особа, керуючи Автомобілем 1, виконувала свої трудові обов'язки, тобто під час скоєння спірної ДТП правомірно володіла Автомобілем 1.

Отже, в даному випадку саме відповідач як страховик цивільно-правової відповідальності осіб, які правомірно володіють Автомобілем 1, тобто і ОСОБА_5 (особи, яка визнана винною у спірній ДТП), має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП в межах відповідальності, визначеної Полісом та Законом.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Крім того, за правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Таким чином, відповідач як Страховик за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відповідно до приписів Закону має обов'язок в межах своєї відповідальності відшкодувати завдану його Страхувальником шкоду, обраховану відповідно до приписів Закону, тобто з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (вартість відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством), за мінусом франшизи, та відшкодувати інші витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, в тому числі і витрати, понесені потерпілою у ДПТ особою, тобто позивачем, за проведення визначення вартості матеріального збитку.

Зі змісту Полісу слідує, що ліміт відповідальності відповідача як страховика за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 0 грн.

Враховуючи, що франшиза згідно полісу становить 0 грн. позивач має право на стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 13 839,89 грн., а відповідач, відповідно, обов'язок вказане відшкодування виплатити.

13.11.2014 позивач звернувся до відповідача з повідомленням про страховий випадок від (вх. № відповідача 14681) та з заявою про виплату страхового відшкодування (вх. № відповідача 14680 (а.с. 14-16), в яких повідомив відповідача про спірну ДТП та просив виплатити страхове відшкодування.

На вказані звернення відповідач відповів листом № 142/1 від 13.11.2014, в якому, з посиланням на приписи ст. 33-1 Закону, просив повідомити про час та місце огляду Автомобіля.

Листом № 28/11-2ск від 28.11.2014 (а.с. 18) позивач повідомив відповідача про можливість оглянути Автомобіль № 577 «Ст. м. Позняки - вул. Урлівська». Зазначений лист отримано представником відповідача 03.12.2014, що підтверджується відповідною відміткою на вказаному листі.

09.12.2014 відповідач звернувся до аварійного комісара ОСОБА_9 з питання проведення огляду Автомобіля (електронний лист - а.с. 76).

У відзиві на позов відповідач зазначив про те, що під час огляду Автомобіля встановлено, що відновлювальний ремонт вже проведено та жодних пошкоджень транспортного засобу не виявлено.

18.02.2015 позивач звернувся до відповідача з листом № 18/02-15-сю (а.с. 19), в якому нагадав про необхідність виплати спірного страхового відшкодування та зазначив про те, що у випадку невиплати вказаного відшкодування позивач буде змушений звернути до суду за захистом свого права.

З матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується той факт, що страхове відшкодування за наслідками спірної ДТП відповідачем позивачу виплачено не було, наслідком чого і стало звернення останнього до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, з чим колегія суддів погодитись не може з огляду на наступні обставини.

Статтею 35 Закону встановлено, що:

- для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися:

а) найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ;

б) прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження;

в) зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують;

г) інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих;

ґ) підпис заявника та дата подання заяви.

- до заяви додаються:

а) паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа;

б) документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником;

в) довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа;

г) документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну;

ґ) свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого;

д) документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого;

є) документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника;

є) відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).

Документи, зазначені у підпунктах "а" - "ґ" цього пункту, надаються для огляду та зняття копії або в копіях, засвідчених заявником. Страховик та МТСБУ мають право вимагати для огляду оригінали зазначених документів. Решта документів надаються в оригіналі або належним чином оформленій копії. Належно оформленою копією документа є копія, посвідчена органом, установою чи організацією, що його видала, або нотаріально посвідчена або посвідчена особою, якій подається заява про страхове відшкодування.

З матеріалів справи слідує, що позивач 13.11.2014 подав відповідачу як повідомлення про ДТП, так і заяву про виплату страхового відшкодування та всі, визначені ст. 35 Закону документи.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Згідно з приписами п. 36.2 ст. 36 Закону:

- Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати);

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення;

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Отже, відповідач був зобов'язаний не пізніше, ніж через 90 днів після отримання від позивача заяви про витрату страхового відшкодування (13.11.2014), тобто в строк до 11.02.2015, прийняти рішення про виплату або про відмову у виплаті страхового відшкодування та в строк до 16.02.2015 включно направити позивачу відповідне письмове повідомлення.

В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем зазначених дій.

У відзиві на позов, заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на невиконання позивачем п. 33.3 ст. 33 Закону, згідно з яким:

- водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів);

- особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Проте, відповідно до п. 1 ст. 37 Закону невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Зі змісту вказаних правових норм слідує, що підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування може бути не сам факт невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених Законом (в тому числі і обов'язку забезпечити страховику можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів), а якщо таке невиконання призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

З матеріалів справи слідує, що факт ДТП, її причини та обставини настання можуть бути встановлені відповідачем виходячи зі змісту постанови Дарницького районного суду м. Києва від 18.09.2014 у справі № 753/16169/14-п, провадження № 3/753/5848/14 (а.с. 41), а розмір збитків - зі змісту Звіту, виконаного Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8, який є суб'єктом оціночної діяльності (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 14003/12 від 09.11.2012) та відповідно до приписів чинного законодавства має право на визначення розміру збитків.

При цьому, колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що він, у випадку неповідомлення його страхувальником про спірну ДТП, не позбавлений права звернутися до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, з регресним позовом в порядку ст. 38 Закону.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача страхового відшкодування в сумі 13 839,89 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким вказані позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 274,03 грн. та збитків від інфляції в сумі 2 307,44 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Відповідно до п. 36.5 ст. 35 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1 274,03 грн. та збитків від інфляції в сумі 2 307,44 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким вказані позовні вимоги задовольняються у повному обсязі.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч.1). Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу (ч.2).

Позивачем належним чином доведені обставини на які він посилається в обгрнутування своїх вимог.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

При прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі № 910/9960/15 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, відповідно до якого позов задовольняється повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджується страхове відшкодування в сумі 13 839,89 грн., пеня в сумі 1 274,03 грн. та збитки від інфляції в сумі 2 307,44 грн. .

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подачу позову, витрати за звернення до суду з апеляційною скаргою покладаються на відповідача.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі № 910/9960/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2015 у справі № 910/9960/15 скасувати та прийняти нове рішення.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 03194, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) страхове відшкодування в сумі 13 839 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн. 89 коп., пеню в сумі 1 274 (одна тисяча двісті сімдесят чотири) грн. 03 коп., збитки від інфляції в сумі 2 307 (дві тисячі триста сім) грн. 44 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. Марини Раскової, 11, ідентифікаційний код 31241449) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 03194, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 2 009 (дві тисячі дев'ять) грн. 70 коп.

6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити господарському суду міста Києва.

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9960/15.

Повний текст постанови складено: 01.04.2016

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.М. Ропій