Постанова № 56906264, 14.03.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 березня 2016 року № 826/5398/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Безпеки «Словяни»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

від 16.12.2014 року №0017432209

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр Безпеки «Словяни» (надалі - Позивачка), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі у м. Києві (надалі – Відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 16.12.2014 року №0017432209.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що податковим органом на підставі хибних висновків акту перевірки від 21.11.2014 року №1680/26-59-22-04/33500368 щодо нікчемності правочинів, укладених між Позивачем та контрагентом ТОВ «Мегабудкомпані-2014», прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.12.2014 року №0017432209, яке Позивач вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Представник Відповідача в письмових запереченнях проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акту перевірки та, відповідно, податкового повідомлення-рішення від 16.12.2014 року №0017432209. Так, Відповідачем вказано на відсутність реальних господарських операцій між Позивачем та контрагентом ТОВ «Мегабудкомпані-2014».

Враховуючи клопотання представників сторін про розгляд справи в порядку письмового провадження, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини 4 статті 122 КАС України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.

Співробітниками Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операціях по взаємовідносинах з ТОВ «Мегабудкомпані-2014» за період з 01.07.2014 року по 31.07.2014 року. За результатами перевірки складено акт від 21.11.2014 року №1680/26-59-22-04/33500368 (надалі - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено порушення: п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього на загальну суму 78000,00 грн., в тому числі за липень 2014 року.

На підставі Акту перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 16.12.2015 року №0017432209, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму в розмірі 97500,00 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 78000,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 19500,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомлення-рішенням Позивачем подано скаргу до Головного управління ДФС у м. Києві, за результатом розгляду скарги ГУ ДФС у м. Києві прийнято рішення від 26.02.2015 р. №3224/10/26-15-10-05-35, яким податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Між Позивачем (Замовник), з однієї сторони, та ТОВ «Мегабудкомпані-2014» (Виконавець), з іншої сторони, укладено договір на технічне обслуговування систем охоронної сигналізації, управління та контролю доступу, відеоспостереження від 01.07.2014 року №140703-то.

Відповідно до умов Договору, виконавець зобов’язується виконувати роботи з технічного обслуговування і підтримки в працездатному і технічно справному стані (роботи) систем управління та контролю доступу, відеоспостереження та охоронної сигналізації (систем), встановлених на об’єктах та в окремих приміщеннях, які знаходяться під охороною замовника за адресами: м. Київ, вул. Андріївська, 2/12; м. Київ, вул. Іллінська, 8, блоки 4, 9, 10, 11, 12 та м. Київ, вул. Ф. Пушиної, 21, а замовник зобов’язується приймати та оплачувати роботи згідно умов цього договору.

У відповідності до п.2.3 вказаного договору обсяг робіт, що виконує виконавець, містить в собі технічний нагляд за правильним утриманням та організацією експлуатації систем замовника, планові роботи в обсязі, необхідному для підтримки в технічно-справному систем в цілому, надання технічної допомоги замовнику з питань експлуатації систем (проведення інструктажу, складання інструкції з експлуатації та т.п.), проведення планових перевірок з виявлення технічних несправностей систем, усунення несправностей у роботі систем, крім робіт, вказаних в п.3.3.

Також, між сторонами укладено договір про надання послуг з організації ремонту та технічного обслуговування систем технічної безпеки від 01.07.2014 року №140704, згідно з умовами якого предметом цього договору є надання виконавцем на оплатній основі послуг з організації ремонту та обслуговування систем технічної безпеки та об’єктах замовника, перелік об’єктів замовника та їх адреси перераховані в додатку №1 до цього договору, який є невід’ємною частиною.

До вказаного договору надано додаток №1 .

На виконання умов договорів до матеріалів справи надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.07.2014 року №ОУ-0000027, від 31.07.2014 року №ОУ-0000028, від 31.07.2014 року №ОУ-0000029, від 31.07.2014 року №ОУ-0000030, від 31.07.2014 року №ОУ-0000031, податкові накладні від 31.07.2014 року №144, від 31.07.2014 року №145, від 31.07.2014 року №146, від 31.07.2014 року №147, від 31.07.2014 року №148.

Розрахунок між сторонами проводився у безготівковій формі, на підтвердження оплати за вказані роботи до суду надано платіжні доручення від 01.08.2014 року №1131, від 01.08.2014 року №1132, від 01.08.2014 року №1133, від 01.08.2014 року №1134, від 01.08.2014 року №1135.

Крім цього, суд бере до уваги, що відповідно до відомостей в Єдиному державному реєстрі, наявних в червні-липні 2014 року спірний контрагент ТОВ «Мегабудкомпані-2014» здійснювало діяльність, пов’язану з виконанням будівельних робіт, у т.ч. монтажних та електромонтажних, інформації про відсутність за місцезнаходженням не було.

В реєстрі платників податку на додану вартість ТОВ «Мегабудкомпані-2014» в спірний період містилась інформація про реєстрацію товариства як платника податку на додану вартість з індивідуальним податковим номером 391884026594, а датою анулювання свідоцтва є 04.08.2014 року, що вже було після спірного періоду взаємовідносин.

ТОВ «Мегабудкомпані-2014» також мало ліцензію АЕ290645 на здійснення діяльності у будівництві, пов’язаною зі створенням об’єктів архітектури строком дії з 16.05.2024 року по 16.05.2017 року, видану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України.

Крім того, Судом враховано, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року в адміністративній справі № 826/14863/14 визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві щодо здійснення заходів по проведенню зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегабудкомпані-2014», за результатами яких складено акт від 03 вересня 2014 року №2042/26-59-22-06/39188409 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегабудкомпані-2014» (код за ЄДРПОУ 39188409) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014". Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві вилучити з автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок" інформацію, внесену на підставі акта від 03 вересня 2014 року №2042/26-59-22-06/39188409 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Мегабудкомпані-2014" (код за ЄДРПОУ 39188409) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.07.2014 по 31.07.2014". Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві відновити дані податкової звітності Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегабудкомпані-2014" з податку на додану вартість, задекларовані ним у податкових деклараціях з податку на додану вартість за липень 2014 року.

Судом досліджено первісну документацію та встановлено, що в наданій первинній документації все заповнено належним чином, що в свою чергу свідчить по здійснення господарських взаємовідносинах в межах його господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними первинними документами, що є свідченням добросовісності Позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань та фінансових ресурсів.

Суд приходить до висновку, що в матеріалах наявна вся первинна документація, яка підтверджує укладання договорів та виконання їх належним чином.

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи: 1. Встановлення факту здійснення господарської операції. 2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції. 3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. 4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У відповідності ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що на час проведення перевірки та на час розгляду справи Відповідачем не надано переконливих доказів про те, що контрагент Позивача був ліквідований або припинено підприємницьку діяльність даного контрагента під час укладання та виконання договорів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того Вищим адміністративним судом України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. (абзацу 2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704).

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що для формування податкового кредиту, необхідно мати первинні документи, які можуть довести реальність здійснення господарської операції, підтвердити факт використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З аналізу вищезазначених норм закону та матеріалів справи, суд приходить до висновку, що Позивачем надано суду переконливі докази того, що вищезазначені договори укладені з метою настання реальних обставин, а тому, висновки викладені в Акті перевірки є помилковими та викладеними з порушенням норм податкового права.

Крім того, в обґрунтування законності спірних податкових повідомлень-рішень відповідач посилається на інформацію відносно контрагента Позивача, зокрема, щодо відсутності його за місцемзнаходження, що унеможливлювало ведення господарської діяльності.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13.02.2013 року по справі № К/9991/74156/12.

Окрім вищевикладеного, суд вважає звернути увагу, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками/продавцями товару (послуг) податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару (послуг) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.07.2013 року по справі № К/800/27746/13.

Крім того, за п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними": при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі.

Однак, Відповідачем не було надано доказів наявності вироку суду відносно будь-кого - Позивача та контрагентів за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво), а договори, укладені Позивачем з даним товариством, до теперішнього часу у судовому порядку не визнано недійсними.

Слід відмітити, що податковим органом не було надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "фіктивності" здійснених Позивачем господарських операцій.

Не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Зазначене вказує на необґрунтованість тверджень відповідача про фіктивність проведених позивачем господарських операцій.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.03.2008 року по справі № К-23642/07.

Також, суд звертає увагу й на принцип індивідуальної юридичної відповідальності, що закріплений статтею 61 Конституції України.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок ЄСПЛ повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». У пункті 23 даного рішення ЄСПЛ наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Суд звертає увагу, що в матеріалах справи наявна вся первинна документація, яка підтверджує використання Позивачем отриманих послуг від контрагента в межах господарської діяльності.

Зокрема, Позивачем до матеріалів справи надано докази щодо використання робіт та послу, отриманих від спірного контрагента, а саме що вони були замовлені ТОВ «Центр безпеки «Словяни» в інтересах ПАТ «Укрсиббанк». Зокрема, надані акти приймання-передачі виконаних робіт в липні 2014 року, податкові накладні.

Отже, суд прийшов до висновку, що Позивачем цілком правомірно сформовано у перевіряємий період податковий кредит з урахуванням взаємовідносин з контрагентом.

Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним та скасувати повністю податкового повідомлення - рішення від 16.12.2014 року №0017432209 - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Керуючись ст.ст. 69, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення – рішення форми «Р» від 16.12.2014 року №0017432209.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.Б. Федорчук