Ухвала суду № 56901439, 22.03.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/995/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.03.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Погорєлової С.О.

суддів - Цюри Т.В., Сидоренко І.П.

при секретарі - Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про встановлення факту ухилення від виконання обовязку щодо утримання спадкодавця,-

встановила:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до відповідачів, який було уточнено, та просив встановити факт ухилення від виконання обовязку щодо утримання спадкодавця, а саме матері сторін ОСОБА_5, яка померла 10.03.2010 року (т. 1 а. с. 3-5, 153-155, т. 3 а. с. 87-89).

В обґрунтування свого позову посилався на те, що 10.03.2010 року померла ОСОБА_5, яка є матірю позивача та відповідачів. Після її смерті відкрилася спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_5 потребувала допомоги через свій похилий вік та тяжку хворобу, однак відповідачі ухилялися від надання їй такої допомоги та від її утримання до дня смерті. Мати з липня 2009 року проживала разом з позивачем та він змушений був доглядати за нею без допомоги відповідачів. У звязку з цим позивач звернувся із даним позовом.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (т. 3 а. с. 111-112).

В апеляційній скарзі апелянт просить скасувати судове рішення, ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 3 а. с. 116-119).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає відхиленню.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із недоведеності позовних вимог ОСОБА_2

З таким висновком суду слід погодитись, оскільки він відповідає матеріалам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла 10 березня 2010 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Первомайську Первомайського міськрайонного управління юстиції Миколаївської області, актовий запис № 194 (т. 1 а. с. 8). Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_5 є її діти ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4.

За правилами ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 12 жовтня 2010 року, виданого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6, зареєстрованого в реєстрі за № 3-1073, спадкоємцями майна ОСОБА_5, яка померла 10.03.2010 року, є її син ОСОБА_4 на 1/3 частку у спадщині, син ОСОБА_3 на 1/3 частку у спадщині, син ОСОБА_2 на 1/3 частку у спадщині. Спадщина складається із квартири АДРЕСА_2, загальною площею 34,1 кв.м. (т. 1 а. с. 14).

ОСОБА_2 в обґрунтування заявленого позову посилався на те, що його мати з січня 2008 року і до дня своєї смерті потребувала постійної сторонньої допомоги у звязку з перенесеним інсультом, через що вона перестала ходити та стала лежачою хворою. В липні 2009 року він перевіз свою матір до м. Первомайськ, де вона проживала разом з ним.

Із довідки Первомайської станції швидкої допомоги від 29.09.2011 року та довідки голови квартального комітету № 64 у м. Первомайськ від 16.09.2011 року вбачається, що ОСОБА_5 з липня 2009 року по 10.03.2010 року проживала за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 9, 10).

Відповідно до ч. 1 ст. 202 СК України повнолітні діти зобовязані утримувати своїх батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

До предмету доказування по даній категорії справ (ч. 5 ст. 1224 ЦК) відноситься безпорадний стан спадкодавця, потреба в отриманні допомоги, винний характер ухилення від надання допомоги з боку спадкоємця. При цьому наявність хвороб на час смерті, їх тривалий характер, давність набуття не свідчать про безпорадний стан за життя чи на час смерті.

Крім того, підлягало з'ясуванню судом і питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу.

Фактів на підтвердження того, що відповідачі умисно ухилялися від надання допомоги матері в матеріалах справи немає. З матеріалів справи вбачається, що відповідачі постійно проживали на території м. Одеси та Одеської області, де вони до липня 2009 року доглядали за своєю матірю, привозили їй медикаменти, неодноразово приїжджали до неї у м. Первомайськ.

Указані обставини встановлені рішенням Київського районного суду м. Одеси від 29 листопада 2011 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 вересня 2012 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про усунення від права на спадкування, яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено в повному обсязі, у звязку з недоведеністю позивачем, що відповідачі ухилялися від надання допомоги померлій ОСОБА_5 Вказані обставини за правилами ч. 3 ст. 61 ЦПК України не доказуються при розгляді інших справ (т. 1 а. с. 87-90, 91-95).

ОСОБА_2 правовою підставою звернення до суду визначив ч.3 ст.1224 ЦК України.

Відповідно розяснень п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», правило абзацу другого частини третьої статті 1224 ЦК стосується особи, яка зобов'язана була утримувати спадкодавця згідно з нормами Сімейного кодексу України (далі - СК). Факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Непред'явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою для відмови в позові про усунення від права на спадкування.

Отже, до предмету доказування по даній категорії справ (ч. 3 ст. 1224 ЦК) відноситься ухилення від надання допомоги спадкодавцеві пов'язане із винною поведінкою особи і характеризується умисною формою вини.

Проте, будь-яких доказів того, що ОСОБА_5 потребувала утримання, а відповідачі ухилялись від виконання обов'язку щодо її утримання матеріали справи не містять. Мати з липня 2009 року проживала разом з позивачем, він доглядав за нею і не вимагав від відповідачів додаткової допомоги.

Необґрунтованим є довід апеляційної скарги про те, що свідками ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які були допитані у судовому засіданні, було підтверджено факт знаходження померлої матері в безпорадному стані, оскільки зі змісту їх пояснень цього не вбачається, крім того їх свідчення не містить будь-яких відомостей стосовно ухилення синів спадкодавця від її утримання.

Висновком посмертної комплексної судово-медичної експертизи № 123 від 20травня 2015 року не встановлено факту того, що ОСОБА_5 за життя перебувала у безпорадному стані та потребувала допомоги (т. 3 а. с. 5-18).

Наданий позивачем висновок судово-психіатричної експертизи № 703, виконаний на підставі ухвали апеляційного суду Одеської області від 09.10.2014 року, згідно якому ОСОБА_5 на час складення заповіту від 23.04.2008 року, не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними, не підтверджує її знаходження в безпорадному стані, в сенсі вимог ст. 1259 ЦК України, тому що безпорадний стан в даному випадку це оціночне правове, а не медичне поняття (т. 3 а. с. 70-74).

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем, у порушення вищенаведених приписів, будь-яких доказів того, що відповідачі мали можливість, але умисно ухилялися від виконання обовязав утримання спадкодавця, не надано, а навпаки встановлено, що відповідачі здійснювали догляд та утримання за хворою матірю, з урахуванням домовленості між ними та позивачем, а саме відповідачі до липня 2009 року, а позивач після липня 2009 року і до смерті.

Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту цивільного права, оскільки вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК.

Доводи апеляційної скарги носять описовий характер та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 02 грудня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий С.О.Погорєлова

Судді Т.В.Цюра

ОСОБА_13