Рішення № 56899106, 01.04.2016, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/982/16-ц

РІШЕННЯ

іменем України

"01" квітня 2016 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючого судді Вуїва О.В.,

при секретарі Заблоцькій М.М.,

за участю: відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі ПАТ «Акцент-Банк») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року ПАТ «Акцент-Банк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказував, що 24 квітня 2008 року між ЗАТ «Акцент-Банк» (правонаступником прав та обовязків якого є ПАТ «Акцент-Банк») та відповідачкою був укладений кредитний договір №ACL4RX14560017, відповідно до якого банк надав останній кредит в розмірі 5 740,25 грн. на строк до 24 квітня 2010 року (включно), а відповідачка зобовязалася щомісячно частинами повертати кредитні кошти, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 1 % на місяць від суми залишку заборгованості та щомісячну комісію в розмірі 68,88 грн., а всього щомісячний платіж складає 339,54 грн.

Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є обов'язок останньої сплачувати банку неустойку (пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення, а також при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кожен випадок порушення).

Крім цього, в разі порушення позичальником взятих на себе зобовязань, банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Оскільки позичальник умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії виконувала не належним чином, а тому рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 10 вересня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-Банк» стягнуто заборгованість, що виникла станом на 22 березня 2013 року в загальному розмірі 33 339,44 грн., в тому числі:

- заборгованість по кредиту 3 966,89 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом 13,15 грн.;

- заборгованість по комісії за користування кредитом 137,76 грн.;

-нараховану пеню за порушення зобов'язань в розмірі 27 157,86 грн.;

-нараховані штрафи за порушення зобов'язань в загальному розмірі 2 063,78 грн.

Проте ОСОБА_1 судове рішення в повному обсязі не виконала, продовжує порушувати зобов'язання в зв'язку з чим за період з 22 березня 2013 року по 16 лютого 2016 року в неї виникла додаткова заборгованість, а саме їй:

-нараховано пеню за порушення зобов'язань в розмірі 12 290,70 грн.;

-нараховано штрафи за порушення зобов'язань в загальному розмірі 1 114,54 грн.

Вказану заборгованість ПАТ «Акцент-Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 в повному обсязі.

В судове засідання представник позивача не з'явився, проте в матеріалах справи (в позові) міститься його заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні після зміни думки щодо позову вимоги не визнала, вказуючи на відсутність у позивача права безкінечного нарахування неустойки та відсутності боргу взагалі.

Суд вважав можливим провести розгляд справи без особистої участі представника позивача, оскільки матеріали справи містять всі необхідні відомості про права та взаємовідносини сторін.

Заслухавши пояснення відповідачки ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наявних доказів, суд прийшов до наступного.

Зокрема судом встановлено, що 24 квітня 2008 року ЗАТ «Акцент-Банк» (правонаступником якого є позивач) уклав у письмовій формі з ОСОБА_1 кредитний договір №ACL4RX14560017 в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з заяви позичальника, умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), банківських тарифів, діє з моменту його укладення до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

Відповідно до договору банк надав ОСОБА_1 кредит в розмірі 5 740,25 грн. на строк до 24 квітня 2010 року (включно), а відповідачка зобовязалася щомісячно частинами повертати кредитні кошти, а також сплачувати проценти за користування ним в розмірі 1 % на місяць від суми залишку заборгованості та щомісячну комісію в розмірі 68,88 грн., а всього щомісячний платіж складає 339,54 грн.

Наслідками порушення договору в частині своєчасного виконання зобовязань позичальником є обов'язок останньої сплачувати банку неустойку (пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу, але не менше 1 грн. за кожен день прострочення, а також при порушенні строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань понад 30 днів - штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми заборгованості за кожен випадок порушення), що узгоджується з п.п. 5.1, 5.3 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт).

Крім цього, в разі порушення позичальником взятих на себе зобовязань, банк наділений правом вимоги дострокового повернення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобовязання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобовязання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст.ст. 610, 611, 612, 622-625, 1049, 1050 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обовязку виконання зобовязання, зокрема повинен достроково повернути суму позики разом з процентами та іншими нарахуваннями, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

З матеріалів справи вбачається те, що відповідачка умови договору в частині вчасного повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії виконувала не належним чином в зв'язку з чим рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 10 вересня 2013 року з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Акцент-Банк» стягнуто заборгованість, що виникла станом на 22 березня 2013 року в загальному розмірі 33 339,44 грн., в тому числі заборгованість по кредиту 3 966,89 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 13,15 грн.; заборгованість по комісії за користування кредитом 137,76 грн.; нараховану пеню за порушення зобов'язань в розмірі 27 157,86 грн.; нараховані штрафи за порушення зобов'язань в загальному розмірі 2 063,78 грн.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобовязання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобовязання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України.

Зокрема, відповідно до ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Аналогічні умови містить й кредитний договір.

Тому наявність рішення суду про стягнення боргу за грошовим зобовязанням, що не було виконане вчасно, не може свідчити про припинення між сторонами зобовязання до дня його фактичного виконання.

Аналогічні висновки зробив в своїй постанові від 23 вересня 2015 року по справі №6-1206цс15 Верховний Суд України, який зазначив, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

З пояснень відповідачки та матеріалів справи вбачається, що судове рішення про стягнення з неї боргу на час нарахування неустойки в повному обсязі не виконане.

В зв'язку з цим банк після ухвалення судового рішення правомірно продовжував нараховувати неустойку за порушення зобов'язань.

Проте при нарахуванні неустойки ПАТ «Акцент-Банк» не звернув увагу на те, що п. 5.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які є частиною кредитного договору, передбачено, що нарахування неустойки за кожен випадок порушення зобов'язань, передбаченої п.п. 5.1, 5.2, 5.3 цих Умов, обмежене трьома роками, починаючи з дня, коли відповідне зобов'язання повинне бути виконане.

З заяви позичальника та п.п. 3.2.2, 3.2.3, 3.2.4, глави 4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) вбачається, що повернення кредиту, сплата відсотків, комісії здійснюється позичальником не пізніше встановленої в договорі дати фактичного повного погашення кредиту, тобто 24 квітня 2010 року.

З заяви позичальника та розрахунку заборгованості вбачається, що 24 квітня 2010 року банк визначив датою повернення кредиту в цілому, однак лише 26 квітня 2010 року виніс залишок неповернутих кредитних коштів на рахунок простроченої заборгованості, в цей же день відбулося останнє нарахування процентів за користування кредитом та комісії за обслуговування кредиту.

Тобто, виходячи з цих обставин та п. 5.4 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) нарахування неустойки за порушення зобов'язань повинно було здійснюватися в строк до 26 квітня 2013 року, але аж ніяк до 16 лютого 2016 року.

В той же час неустойка, яка утворилася станом на 22 березня 2013 року, вже стягнута судовим рішенням від 10 вересня 2013 року.

Таким чином позивач має право на стягнення неустойки (пені) з період з 22 березня 2013 року по 26 квітня 2013 року (включно), що становить 741,24 грн. (20,59 грн. (розмір пені за 1 день (сума є незмінною, враховуючи незмінність розміру боргу протягом періоду за який вона нараховується) х 36 днів прострочки).

Відповідному перерахунку підлягає й штраф, що складає 500 грн. + 37,06 грн. (741,24 грн. (розмір грошового зобов'язання, строк порушення якого склав понад 30 днів) х 5 %).

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України з відповідачки на користь позивача (згідно розміру задоволених позовних вимог) також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати, а саме 131,46 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №ACL4RX14560017 від 24 квітня 2008 року, що утворилася станом на 16 лютого 2016 року, а саме пеню за порушення зобов'язань 741 (сімсот сорок одна) гривня 24 копійки, штраф за порушення зобов'язань в загальному розмірі 537 (п'ятсот тридцять сім) гривень 06 копійок, а всього в загальному розмірі 1 278 (одна тисяча двісті сімдесят вісім) гривень 30 копійок, перерахувавши кошти на розрахунковий рахунок (р/р 29090829000010, МФО 307770, код ЄДРПОУ 14360080), а також в повернення 131 (сто тридцять одну) гривню 46 копійок судового збору, перерахувавши вказану суму на цей же рахунок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.В. Вуїв