Постанова № 56896260, 28.03.2016, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1623/16-а

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" березня 2016 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Виниченко Л.М.

за участі секретаря Локоткова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Войналовича Максима Вікторовича, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із адміністративним позовом у якому просить визнати неправомірними дії першого заступника начальника ГУ ДМС України в м. Києві Войналовича М.В. щодо накладення на неї адміністративного стягнення та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № ПН МКМ 069257 від 12.01.2016 року.

Вимоги мотивує тим, що постановою першого заступника начальника ДМС України в м. Києві Войналовича М.В. № ПН МКМ 069257 від 12.01.2016 року на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн. за адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення правил перебування іноземців в Україні.

Дану постанову вважає незаконною, оскільки вона протягом усього часу перебування в Україні сумлінно та добросовісно дотримувалася вимог чинного законодавства щодо дотримання строків оскарження шляхом своєчасного звернення до відповідних державних органів. Вона не з власної вини, а внаслідок несвоєчасного отримання рішення суду, а також внаслідок суттєвих складнощів мовного бар'єру не до кінця зрозуміла необхідну послідовність своїх дій у відносинах з відповідачем.

Крім того, у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові не зазначено серію та номер службового посвідчення, чим можна було б підтвердити повноваження для винесення постанови та притягнення її до адміністративної відповідальності. Також у протоколі йдеться безпідставне посилання на порушення постанови КМУ № 150 від 15.02.2012 року, оскільки дана постанова не має жодного відношення щодо її дій чи бездіяльності.

Також відповідачем не було прийнято до уваги та не з'ясовано ступінь її вини, несвоєчасність отримання постанови ВАСУ від 20.10.2015 року, обставин, що пом'якшують відповідальність, малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, збіг обставин, її матеріальне становище та сімейний стан.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 28.03.2016 р. до участі у справі було залучено у якості другого відповідача юридичну особу Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_5 підтримав поданий позов та викладені у ньому обставини.

Відповідач перший заступник начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Войналович М.В. в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Кісельова О.П. в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у письмових запереченнях, посилаючись на те, що спірна постанова була винесена правомірно з дотриманням вимог чинного законодавства.

Вислухавши представника позивача, представника відповідача Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно положенням п. 2 ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 069257 від 12.01.2016 року, яка винесена першим заступником начальника ГУ ДМС України в м. Києві Войналовичем М.В. в АДРЕСА_1, громадянка Афганістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, порушила 12.01.2016 року правила перебування іноземців в Україні, а саме за недійсним документом - довідка про звернення за захистом в Україні № 005092, термін дії якої закінчився 10.11.2015 року, порушила постанову КМУ № 150 від 15.02.2012 року та ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», що є порушенням ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Даною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу у розмірі 510 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

З пояснень учасників судового засідання та матеріалів справи убачається, що рішенням Державної міграційної служби України від 16.01.2015 року № 778-14 позивачу було відмовлено у визнанні її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Вказане рішення ОСОБА_1 оскаржувала до Окружного адміністративного суду м. Києва, яким 30.06.2015 року постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.06.2015 року було залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору та 25.08.2015 року апеляційну скаргу було повернуто позивачу внаслідок не усунення визначених судом недоліків.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.10.2015 року касаційна скарга ОСОБА_1 була відхилена, а ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 року залишена без змін.

Позивач зазначає, що вказану ухвалу ВАСУ від 20.10.2015 року вона отримала 30.11.2015 року, після чого повторно 03.12.2015 року подала позовну заяву до Окружного адміністративного суду м. Києва про визнання неправомірним та скасування рішення Державної міграційної служби України № 778-14, провадження по якій у адміністративній справі було відкрите 28.12.2015 року.

Позивачу була видана довідка про звернення за захистом в Україні № 005092 від 11.06.2014 року терміном дії до 10.11.2015 року.

12.01.2016 року позивач звернулася до ГУ ДМС України за продовженням дії довідки. Того ж дня співробітниками Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МКМ 069257 та постанова про накладення адміністративного стягнення у яких зазначено факт наявності у діях ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП.

Відповідно ч. 1 ст. 203 КУпАП, порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в'їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 222-2 КУпАП визначено, що від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у

тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Постанова про накладення адміністративного стягнення щодо позивача винесена першим заступником начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Войналовичем М.В., тобто уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, як визначено ст. 222-2 КУпАП та пунктом 3.1 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення Державною міграційною службою України, затвердженої наказом МВС України від 28.08.2013 року № 825, відповідно до якого розглядати справи про адміністративне правопорушення у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, та накладати адміністративне стягнення відповідно до статті 222-2 КУпАП мають право керівники (перші заступники, заступники керівників) головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем вчинення правопорушення, а у разі відсутності уповноваженої посадової особи, яка розглядає справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративне стягнення, - особа, яка виконує її обов'язки.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилається, як на підставу для визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на те, що вона несвоєчасно отримала рішення ВАСУ від 20.10.2015 року, має складнощі мовного бар'єру, у повному обсязі не зрозуміла необхідну послідовність своїх дій у відносинах з відповідачем; при винесенні постанови відповідачем не було прийнято до уваги та не з'ясовано ступінь її вини, обставин, що пом'якшують відповідальність, малозначність вчиненого адміністративного правопорушення, збіг обставин, її матеріальне становище та сімейний стан; також у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові безпідставно зазначено про порушення постанови КМУ № 150 від 15.02.2012 року.

Представником відповідача Головного управління ДМС України у м. Києві в судовому засіданні визнано обставини щодо неналежного посилання у спірній постанові на постанову Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 року № 150, якою встановлено Порядок продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, який поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну на законних підставах.

Також позивач вказує, що у протоколі про адміністративне правопорушення та у постанові не зазначено серію і номер службового посвідчення посадової особи відповідача на підтвердження відповідних повноважень.

Однак вказані обставини наряду з іншим не спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП та не являються підставами для скасування спірної постанови.

При цьому суд також враховує наступні обставини.

Відповідно до п. 6.9 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 року № 649, при отриманні рішення ДМС про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, уповноважена посадова особа територіального органу ДМС:

а) протягом семи робочих днів з дня отримання рішення надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято зазначене рішення, письмове повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення, про що заносяться відповідні відомості до журналу реєстрації видачі повідомлень;

б) у разі оскарження особою зазначеного рішення продовжує строк дії довідки про звернення за захистом в Україні, про що зазначається у журналі реєстрації видачі довідки про звернення за захистом в Україні.

Підставою для продовження строку дії зазначеної довідки є копія позовної заяви з відміткою (штампом) суду про її прийняття або копії ухвали суду про відкриття провадження у справі чи належним чином оформленої судової повістки. Подальше тримісячне продовження строку дії довідки про звернення за захистом в Україні здійснюється після отримання письмової інформації від юридичної служби територіального органу ДМС або юридичної служби ДМС про стан розгляду справи в суді. Подані документи долучаються до особової справи.

Згідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За нормою ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначається, серед іншого, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності. При складанні протоколу останньому роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Виходячи зі змісту протоколу та пояснень представника позивача убачається, що протокол складений в присутності позивача, її адвоката та перекладача, при цьому надавалися пояснення по суті, ОСОБА_1 були роз'яснені права, повідомлялося про час розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що свідчать особисті підписи позивача, надана можливість надати письмові пояснення, які викладені безпосередньо у протоколі про адміністративне правопорушення.

Суду не було надано доказів того, що позивач для продовження дії довідки зверталася до відповідача 10.11.2015 року, а також, що на той час та на час розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення нею надавалися документи на підтвердження перебування у провадженні cуду її позовної заяви про оскарження рішення ДМС про відмову у визнанні біженцем або собою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення та застосувати адміністративне стягнення за вищевказане правопорушення, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність позивачем у межах розгляду даної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено, обставини вчинення позивачем правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 203 КУпАП підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, при цьому відповідачем застосоване стягнення у межах даної норми закону, а саме штраф у мінімальному розмірі.

Керуючись ст. ст. 7, 203, 222-2, 251, 252, 256, 268, 283, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 1, 2, 5, 7, 18, 122, 159-163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Першого заступника начальника Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві Войналовича Максима Вікторовича, Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві про визнання дій неправомірними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя