Ухвала суду № 56873605, 31.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року Справа № 876/513/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року по справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

07 грудня 2015 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області в якому просив визнати недійсними та скасувати: податкове повідомлення-рішення відповідача від 18 листопада 2015 року №0000622207, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 110748,28грн. та рішення про застосування штрафних санкцій від 18 листопада 2015 року №0000632207, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 10000грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській №0000622207 від 18 листопада 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Коломийська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління Державної фінансової служби в Івано-Франківській області подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила скасувати постанову в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що постанова суду першої інстанції прийнята внаслідок невірного застосування норм матеріального та процесуального права, не врахувавши доводів представника відповідача щодо правомірності оскаржуваних рішень та надання переваги доводам представника позивача.

Також, апелянт по справі зазначив, що відповідно до ст.20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (55331,64 х 2 = 110663,28грн.).

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що на підставі направлень на перевірку за №508 і №509 від 29 жовтня 2015 року, посадові особи Головного Управління ДФС в Івано-Франківській області провели фактичну перевірку магазину «ІНФОРМАЦІЯ_1» (АДРЕСА_2), де фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) здійснює свою підприємницьку діяльність.

04 листопада 2015 року, за результатами фактичної перевірки, було складено Акт №090123, в якому зазначалось, що встановлено порушення позивачем: п.11, 12 ст.3, 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року за №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних цін на окремі види алкогольних напоїв», п.177.10 ст.177 Податкового кодексу України, Наказу Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481 «Про затвердження форми книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення», ст.21, 24 Кодексу законів про працю України. Також, в даному Акті зазначалось, що було проведення розрахункової операції через РРО без використання режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості, а саме реалізовано коньяк Борисфен 3 зірковий 0,5 л. по ціні 75,0 грн., а через РРО вказано продаж бренді Борисфен 0,5 л. по ціні 75,0 грн.; торгівля алкогольними напоями за цінами нижчими від мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін; не відображення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації у книзі обліку доходів і витрат у сумі 55 331,64 грн.

18 листопада 2015 року на підставі Акта перевірки Коломийською об'єднаною державною податковою інспекцією було складено Податкове повідомлення-рішення №0000622207, за яким до позивача по справі було застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 110748,28 гривень, а також прийнято Рішення про застосування фінансових санкцій №0000632207, за яким на позивача накладався штраф у розмірі 10000 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи, штрафна (фінансова) санкція в сумі 110748,28 гривень, була застосована до позивача за порушення п.11, 12 ст.3, 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Відповідно до п.11, 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані: проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування, цін товарів (послуг) та обліку їх кількості; вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Колегія суддів вважає зазначити, що стаття 6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), на яку покликається відповідач, складаючи податкове повідомлення-рішення №0000622207 від 18 листопада 2015 року, була виключена на підставі Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій» №569-VIII від 01 липня 2015 року.

Згідно із ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем були надані первинні документи, які підтверджують облік товарних запасів на складі, а саме податкові і видаткові накладні (а.с.19 - 40).

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку задовольняючи адміністративний позов частково, так як відповідно до п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), позивач по справі надав первинні документи, які підтверджують облік товарних запасів, а тому податкове повідомлення-рішення №0000622207 від 18 листопада 2015 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.88 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Також ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Ухвалою судді-доповідача від 16 лютого 2016 року було задоволено клопотання Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Івано-Франківській області та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року у справі №809/4376/15 до дня ухвалення судом апеляційної інстанції рішення по цій справі.

Однак, як встановила колегія суддів, на час апеляційного розгляду справи апелянт не сплатив судовий збір за подання зазначеної вище апеляційної скарги.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача по справі слід стягнути судовий збір в розмірі 1328,23 гривень.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 197, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області - залишити без задоволення.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2015 року по справі №809/4376/15 - залишити без змін.

Стягнути із Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Тернопільській області на користь Державного бюджету України судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1328 (тисячу триста двадцять вісім) гривень 23 копійки за реквізитами: одержувач Державний бюджет Галицького району м. Львова, код ЄДРПОУ 38007573, розрахунковий рахунок 31219206781004, банк одержувача ГУДКУ у Львівській області, МФО банку 825014, призначення платежу судовий збір, назва суду, де розглядається справа Львівський апеляційний адміністративний суд, код за ЄДРПОУ суду, де розглядається справа 34668371.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя Д.М. Старунський

Суддя А.І. Рибачук