Ухвала суду № 56868300, 31.03.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/6552/15-ц 31.03.2016 31.03.2016 31.03.2016

Провадження №22-ц/784/744/16

Провадження № 22-ц/784/744/16 Головуючий у першій інстанції-Мамаєва О.В.

Справа № 490/6552/15-ц Доповідач апеляційної інстанції -Данилова О.О. Категорія 34

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Данилової О.О.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

із секретарем Богуславською О.М.,

за участю позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_4

на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_4,

про відшкодування шкоди

У С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди. Третіми особами по справі залучено ПрАТ «Українська пожежна страхова компанія» (далі - ПрАТ «УПСК») та ОСОБА_5

Позивач зазначав, що 1 березня 2015 року біля будинку № 71 по проспекту Леніна в м. Миколаєві з вини водія автомобіля марки DAEWOO LANOS ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено автомобіль марки Lifan 520 GХ, який перебуває у його володінні. Дійсна вартість ремонтно-відновлювальних робіт, пов'язаних з пригодою, склала 14 240, 28 грн. Проте розмір страхового відшкодування, з урахуванням коефіцієнту зношеності автомобіля (0, 43 %), який сплатив страховик ПрАТ «УПСК», склав 10 487, 96 грн. Також діями ОСОБА_4 йому завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, пов'язаних з пошкодженням його майна та з необхідністю докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Посилаючись на те, що розмір страхової виплати не покрив заподіяну матеріальну та моральну шкоду, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_4 різницю між заподіяною та відшкодованою матеріальною шкодою у розмірі 3 752, 04 грн. та 3 000 грн. моральної шкоди.

Відповідачка ОСОБА_4, діючи через свого представника, позов не визнала, посилаючись на те, що ліміт страхової відповідальності значно перевищує заподіяну шкоду, і така мала бути відшкодованою страховиком. До того ж перелік проведених ремонтних робіт не відповідає акту огляду транспортного засобу, а заподіяння моральної шкоди позивачем не доведено.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2015 року позов задоволено частково, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 стягнуто 2 852, 04 грн. матеріальної та 1 000 грн. моральної шкоди.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просила скасувати рішення в частині стягнення матеріальної шкоди, відмовивши у задоволенні цих вимог та змінити в частині моральної шкоди, зменшивши розмір відшкодування. Апелянт посилалась на повну відповідальність страхової компанії за заподіяну матеріальну шкоду та завищений розмір відшкодування моральної шкоди.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 1 березня 2015 року біля будинку № 71 по проспекту Леніна в м. Миколаєві з вини водія автомобіля марки DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пошкоджено автомобіль марки Lifan 520 GХ, номерний знак НОМЕР_2, який перебуває у володінні ОСОБА_2 (а.с. 11).

Постановою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 квітня 2015 року ОСОБА_4 визнано винною у скоєнні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП (а.с. 12).

Відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 8 січня 2015 року № АІ/5004954 застрахована відповідальність водія забезпечувального транспортного засобу - автомобіля марки DAEWOO LANOS за шкоду третім особам з розміром страхового відшкодування у 50 000 грн. Страховиком є ПрАТ «УПСК» (а.с. 14).

За складеною на підставі комп'ютерної програми «Audatex» ремонтною калькуляцією №1878.828 (а.с.20-21) вартість ремонту автомобіля марки Lifan 520 GХ складає 12716,28 грн. Відповідно до звіту оцінки транспортного засобу від 26 березня 2015 року № 828/1351 (а.с. 22-23) коефіцієнт фізичного зносу автомобіля складає 0,43 %.

Виходячи з визначених показників, розмір страхового відшкодування склав 10 487, 96 грн. (а.с. 25). Кошти перераховані особі, яка здійснювала ремонт автомобіля позивача - ФОП ОСОБА_6 ( а.с.26).

Фактична вартість відновлювального ремонту, проведеного у березні 2015 року, склала 14 240 грн., в тому числі 5 650 грн. вартість робіт, з яких 900 грн. ремонт радіатора, та 8590 грн. вартість запчастин (а.с. 28).

Вартість відновлювального ремонту сплачена ОСОБА_2 (а.с. 27).

Згідно з частиною 1 статті 1166 ЦК майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Обов'язок відшкодувати заподіяну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки покладено на особу, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частини 2 статті 1187 ЦК). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини 1 статті 1188 ЦК України).

Правовідносини щодо відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, регулюються, зокрема, Законом "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі Закон).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно зі статтею 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Одним із способів відшкодування шкоди є відшкодування збитків (частин 2 статті 16 ЦК).

Відповідно до частини 2 статті 22 ЦК збитками є, зокрема, витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1192 ЦК також передбачено право потерпілого на відшкодування збитків, розмір яких визначається вартістю виконаних робіт, необхідних для відновлення речі, в повному обсязі.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, сукупний аналіз статей 22, 1166, 1187 та 1194 ЦК дає підстави для висновку, що відшкодуванню потерпілому підлягають ті витрати (реальні збитки), які він фактично поніс для відновлення свого порушеного права. У разі недостатності страхового відшкодування для повноти відшкодування його дійсних витрат, цю різницю має сплатити винна особа.

Оскільки позивач здійснив відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля у березні 2015 року та фактично сплатив виконавцю робіт 14 240 грн., то саме ця сума є реальними збитками, які позивач має право відшкодувати за правилами зазначених норм.

Аналогічне за змістом положення містить і пункт 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки", яким визначено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, яка мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.

При цьому колегія суддів не може прийняти до уваги доводи апелянта про те, що матеріальні збитки позивачу у розмірі, що не перевищує ліміт відповідальності, має відшкодувати страховик.

Вартість ремонту, яка враховується при визначенні розміру страхової виплати, є розрахунковою величиною та визначається відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджених наказом МЮУ та ФДМУ від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092.

Доплата страхового відшкодування до відповідного розміру фактичних витрат на відновлювальний ремонт Законом не передбачена.

Отже, обсяг відповідальності страховика обмежений не тільки лімітом, встановленим страховим полісом, але й розміром витрат на відновлювальний ремонт, розрахованих відповідно до Методики.

Різниця між фактичним розміром шкоди (14 240 грн.) та страховою виплатою (10 487, 96 грн.) за мінусом вартості ремонту радіатора (900 грн.), а всього 2 852,04 грн., стягнута з ОСОБА_4 за правилами статті 1194 ЦК.

Відповідно до правил статті 1167 ЦК України відшкодуванню підлягає і моральна шкода, заподіяна позивачу внаслідок пошкодження його майна. Ці події негативно вплинули на спосіб життя позивача та членів його сім'ї, викликали потребу у додаткових коштах на відновлення майна, що призвело до змін у життєвих та виробничих стосунках Такі негативні наслідки впливають на душевний стан людини та завдають душевні страждання.

Розмір відшкодування моральної шкоди, який відповідає фактичним обставинам справи, ступеню вини відповідачки та характеру душевних страждань позивача, визначено судом у відповідності до вимог частини 2 статті 1193 ЦК.

Отже, колегія суддів не може погодитись з посиланням апелянта на те, що розмір відшкодування моральної шкоди - 1000 грн. порушує принци розумності, виваженості та справедливості.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували висновки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування та зміни судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий О.О.Данилова

Судді: І.В.Лівінський

Н.О.Шаманська