Постанова № 56848200, 24.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2016 р. Справа№ 911/5173/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Шадріна С.О.

від відповідача - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства „Рось" на рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 (cуддя Мальована Л.Я.)

за позовом Сільськогосподарський виробничий кооператив „Батьківщина"

до Приватного підприємства „Рось"

про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач СВК «Батьківщина» звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до ПП «Рось» про стягнення коштів за договором поставки.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.01.2016 позов задоволено повністю

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Відповідно до протоколу про автоматизований розподіл судової справи апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шапран В.В., судді: Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.01.2016 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Рось", прийнято до провадження та призначено до розгляду на 25.02.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 розгляд справи був відкладений відповідно до ст. 77 ГПК України до 24.03.2016.

Через відділ документального забезпечення до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача зазначає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та правомірним, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В судове засідання 24.03.2016 з`явився представник позивача та надав усні пояснення стосовно предмету спору.

Представник апелянта в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується зворотнім повідомлення та витягом з офіційного сайту УДППЗ «Укрпошта», які наявні в матеріалах справи.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, зважаючи на відсутність заперечень представника позивача розглядати справу за відсутності представника апелянта, з урахуванням того, що наявні матеріали справи та письмові пояснення по справі достатні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи та неявка представника відповідача без поважної причини та неподання відповідного клопотання, не перешкоджає розгляду справи, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

01.01.2015 між СВК "Батьківщина" та ПП "Рось" був укладений договір на закупівлю сільськогосподарської продукції (сировини) № 2.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію (сировину - молоко коров'яче) власного виробництва, що відповідає вимогам ДСТУ № 3662 - 97, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар.

Згідно із п. 2.1. договору оплату за товар покупець проводить по договірним цінам, що визначаються у відповідному протоколі погодження ціни, який є невід'ємною частиною до даного договору.

Ціна на товар може змінюватись 2 (два) рази на місяць. Сторона, яка ініціює зміну ціни на товар зобов'язана повідомити іншу сторону про зміну ціни не пізніше ніж за 5 (п'ять) календарних днів до такої зміни цінним листом з описом вкладення або передати особисто представнику (працівнику) продавця (покупця) протокол погодження ціни під підпис. При такій передачі зазначається повне прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка отримала протокол погодження ціни, її посада, дата та час отримання протоколу.

Згідно п. 3.1.3 договору сторони погодили, що продавець на підставі товарно-транспортної накладної зобов'язується передати у власність покупцю товар, (молоко і молочні продукти в перерахунку на молоко за базисним вмістом жиру та білку), що відповідає за якістю чинним стандартам, технічним умовам, ветеринарним і санітарним вимогам, за цінами встановленими у протоколі погодження ціни, враховуючи наступні умови, які обумовлені протоколом погодження ціни (додаток № 1), який є невід'ємною частиною даного договору.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач мотивує свої вимоги тим, що ним на виконання умов договору був поставлений товар відповідачу в строки та об`ємах, визначених умовами договору, проте відповідачем поставлений товар оплачений частково, в результаті чого виникла заборгованість.

Відповідач, в свою чергу, заперечуючи проти заявленого позову, та оскаржуючи постановлене рішення суду, обґрунтовує свої заперечення тим, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту поставки товару, а саме видаткових накладних, що, в свою чергу, не доводить факт наявності заборгованості у відповідача.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не встановлений або асортимент не був визначений у порядку, встановленому договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає переданню покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб покупця, які були відомі продавцеві на момент укладення договору, або відмовитися від договору.

Стаття 663 ЦК України передбачає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем відповідачу, на виконання умов договору, був поставлений товар належної якості та в кількості, погодженої сторонами.

Відповідно до п. 2.5 договору про закупівлю сировини, з урахуванням протоколу розбіжностей до договору, розрахунок за даним договором здійснюється шляхом безготівкового розрахунку безпосередньо між сторонами, але не пізніше п`яти банківських днів з моменту отримання покупцем продукції від продавця.

Також визначений строк оплати товару (5 банківських днів) закріплений в п. 3.2.1 договору.

Позивач зазначає, що відповідачем частково сплачувався поставлений товар.

Так, останній платіж в розмірі 50000 грн. надійшов на рахунок продавця 10.04.2015.

Згідно із п. 3.1.7 договору продавець повинен щомісяця проводити звірку з покупцем по взаєморозрахунках за поставлений товар.

Так, 31.05.2015, на виконання умов договору відповідачем був складений акт № 3517 звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого сальдо на користь позивача становить 1145919,21 грн.

Вказаний акт підписаний представниками обох сторін та скріплений відтиском печатки також обох товариств.

Крім того, відповідачем був складений також акт № 4092, який також підписаний та скріплений печатками обох товариств, згідно якого станом на дату складання акту, сальдо на користь позивача становить 1138270,41 грн.

Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, зазначає, що позивачем не доведено факт поставки товару, оскільки ним не надано видаткових накладних, що відповідно до ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є первинним документом, на підтвердження факту поставки.

Колегія суддів не погоджується із такою позицією апелянта, та зазначає поте, що, відповідно до п. 3.1.3 договору сторони визначили, що продавець передає покупцю у власність товар на підставі товарно- транспортної накладної, за цінами, встановленими у протоколі погодження ціни.

В матеріалах справи наявні копії товарно-транспортних накладних, згідно яких вбачається, хто, кому на коли доставляв товар (молоко), а також на вказаних накладних відзначено відповідним штампом відповідача «перепустка в`їзду автотранспорту готової продукції», де також зазначено дату та час в`їзду транспорту позивача із товаром на територію відповідача (доставка товару).

Крім того, в матеріалах справи наявні прийомні квитанції № 3 за період з 01.01.2015 по 31.01.2015, № 12 за період з 01.01.2015 до 28.02.2015, № 1.105 за період з 01.03,2015 до 31.03.2015, № 1.105 за період з 01.04.2015 до 30.04.2015, № 57 за період з 01.05.2015 до 31.05.2015 за підписом керівника відповідача, що скріплені відбитком печатки ПП «Рось», в яких зазначено за який період, який товар поставлявся, об`єм такого товару, ціна та розмір заборгованості.

Зважаючи на заявлене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду проте, що факт належної поставки товару позивачем, а виконання умов договору, підтверджений належними та допустимими, в розумінні ст. 33 ГПК України доказами.

До того ж, факт поставки позивачем товару та отримання його відповідачем підтверджується проплатами такого товару покупцем, яка відображена в акта звірки взаєморозрахунків та підтверджувалась позивачем.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, з урахуванням всього вище викладеного, Господарський суд Київської області правомірно задовольнив позовну вимогу в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 1138270,41 грн., розмір якої не був належними та допустимим доказами спростований відповідачем.

Крім того, позивачем ставилась вимога про стягнення з відповідача за прострочення сплати коштів за поставлений товар у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із п. 4.2 договору за несвоєчасне, понад встановлений договором строк, проведення розрахунків за прийнятий товар, продавець вправі вимагати від покупця сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно п. 2.8., 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошового зобов`язання» пеня за порушення грошового зобов'язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статті 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 2 ст. 343 ГК України обмежують граничний розмір пені подвійною обліковою ставкою НБУ.

Отже, розмір пені не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Таку ж правову позицію підтримує і Верховний Суд України у своїй постанові від 24.10.2011 у справі № 25/187.

Колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку пені, наданий позивачем, дійшла висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та правомірним, а тому місцевим судом законно задоволено до стягнення пені в розмірі 313102,33 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача за весь час прострочки сплати коштів за поставку молока 3% річних в розмірі 17682,17 грн. з розрахунку основної суми боргу в розмірі 1138270,41 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних за вказаний позивачем період, колегія суддів погоджується із ним, і зазначає, що він здійснений з дотриманням всіх приписів чинного законодавства України, а тому вимога про стягнення з ПП «РОСЬ» 35 річних в розмірі 17682,17 грн. правомірно задоволена місцевим судом.

Щодо розміру заявлених позивачем інфляційних втрат в сумі 19892,65 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до розділу 3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Суд апеляційної інстанції, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням вище зазначеного порядку розрахунку, зазначає, що по-перше позивачем до періоду розрахунку включений останній банківський день, в який відповідач мав законне право на сплату коштів (15 травня), в той час як розрахунок повинен починатися з 16.05.2015, а по-друге, позивачем не враховано (невірно враховано) наявність у заданий період дефляції, а тому колегія суддів дійшла висновку, що за період з 16.05.2015 по 20.11.2015 до стягнення підлягають інфляційні втрати в розмірі 17626,18 грн.

Отже, зважаючи на викладене, місцевим судом не в повному обсязі досліджені всі наявні справи, не здійснено вірного розрахунку заявлених позовних вимог, а тому оскаржуване рішення підлягає зміні.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.4 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Рось» підлягає частковому задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 у справі № 911/5173/15 підлягає зміні.

Відповідно до ч.4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Рось» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Київської області від 13.01.2016 по справі № 911/5173/14 - змінити. Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Приватного підприємства "Рось" (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, буд. 14, код 33370269) на користь Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" (38600, Полтавська обл., Котелевський район, смт. Котельва, вул. Петровського, буд. 97, код 03773174) - 1138 270,41 грн. основного боргу, 313 102,33 грн. пені, 17 682,17 грн. - 3% річних, 17626,18 грн. інфляційних втрат, 22300,21 грн. судового збору.»

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина" (38600, Полтавська обл., Котелевський район, смт. Котельва, вул. Петровського, буд. 97, код 03773174) на користь Приватного підприємства "Рось" (09000, Київська область, м. Сквира, вул. Р. Люксембург, буд. 14, код 33370269) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 37,39 грн.

Видати судові накази. Видачу наказів доручити Господарському суду Київської області.

Матеріали справи № 911/5173/15 повернути до Господарського суду Київської області.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко