Ухвала суду № 56845382, 16.03.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2016 року м. Київ К/800/8588/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015

у справі № 804/2927/14

за позовом ОСОБА_1

до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - Інспекція)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 28.01.2014 № 0000261703, згідно з яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 189 560,48 грн. за основним платежем із застосуванням 47390,12 грн. штрафних санкцій.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015, у позові відмовлено.

Ухвалюючи судові акти зі спору, суди попередніх інстанцій погодилися з правовою позицією податкового органу відносно того, що сума прощеного боргу за банківським кредитом є додатковим благом, яке підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою ОСОБА_1, в якій він просить скасувати ухвалені у справі судові акти та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про нечіткість відображеного в акті перевірки змісту податкового правопорушення, яке стало підставою для оспорюваного донарахування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за наслідками проведення Інспекцією документальної позапланової невиїзної перевірки щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб ОСОБА_1 за операціями з акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» за період з 01.01.2012 по 31.12.2012, оформленої актом від 25.12.2013 № 405/17-03/НОМЕР_1.

Перевіркою встановлено, що у рамках застосування нестандартної процедури врегулювання заборгованості позивача за кредитним договором від 28.12.2014 № 223341872 банком було анульовано (прощено) заборгованість ОСОБА_1 у загальній сумі 1 116 323,57 грн. (у тому числі 1 96 754,86 грн. за основною сумою боргу та 19 568,71 грн. за нарахованими відсотками).

Листом від 27.09.2012 № 3058 акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» повідомило позивача про його обов'язок сплатити податок на доходи фізичних осіб з доходу у вигляді анульованої суми боргових зобов'язань; втім позивач не сплатив до бюджету відповідну суму податку.

В силу вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 167 Податкового кодексу України (далі - ПК) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (підпункту «д» у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин).

Таким чином, наведеною нормою Закону прямо передбачено обов'язок платника відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

Наведене правило цілком відповідає економічній сутності доходу, оскільки при списанні заборгованості особа одержує економічну вигоду у вигляді збереження активів у силу припинення належного кредитору права вимоги та кореспондуючого цій вимозі обов'язку боржника витрачати кошти на погашення заборгованості за кредитом.

При цьому відповідно до змісту розглядуваного законодавчого припису сума анульованого податкового боргу включає як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки. Адже в аналізованій нормі йдеться про борг в цілому, тобто про загальну суму фінансових зобов'язань, що підлягають погашенню боржником, незалежно від підстави їх виникнення.

Згідно ж з визначенням, що міститься у підпункті 14.1.206 пункту 14.1 статті 14 ПК, проценти - це дохід, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений строк коштів або майна.

Таким чином, проценти є складовою заборгованості (боргу), що підлягають сплаті кредиторові.

Оскільки зміст аналізованої норми не допускає іншого тлумачення, то подальше зміна її редакції згідно із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», відповідно до якої до складу оподатковуваного доходу платника включається лише основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, не може розцінюватися як законодавче уточнення, а є, по суті, зміною правового регулювання розглядуваних правовідносин.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України вважає за необхідне погодитися з висновком судів про законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Доводи касаційної скарги наведених висновків не спростовують, а є, по суті, відтворенням правової позиції позивача зі справи. Акт перевірки містить достатній опис усіх елементів складу розглядуваного податкового правопорушення, що спростовує твердження ОСОБА_1, покладені в основу касаційних вимог.

Порушення норм матеріального чи процесуального права, які є підставою для зміни або скасування оскаржуваних рішень попередніх судових інстанцій, касаційним судом не встановлені.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.04.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 29.01.2015 у справі № 804/2927/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько