Постанова № 56844962, 30.03.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/2621/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н. В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Вербицької Н.В., Джабурія О.В.,

за участю секретаря Сємак О.В.,

представника позивача Бондар О.В.,

представників відповідача Солтовської Р.О., П'ятниченка А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляєвському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Інтегровані Логістичні Системи» до Державної податкової інспекції у Біляєвському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

07.05.2015р. дочірнє підприємство «Інтегровані Логістичні Системи» (надалі - ДЧ «ІЛС» ) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Біляєвському районі головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Біляєвському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001332200 від 09.12.2014р.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01.12.2015р. позов задоволений.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, з 24.10.2014р. по 13.11.2014р. ДПІ у Біляєвському районі була проведена документальна виїзна позапланова перевірка ДП «ІЛС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам із ТОВ «Еко Лідер» за період з 01.12.2013р. по 30.04.2014р. та відображення результатів даних операцій в податковій звітності за 2014р. За результатами перевірки складений акт №2185/22/32012483 від 20.11.2014р. /т.1 арк.14-33/ Перевіркою встановлені порушення підприємством п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 2831811грн.

На підставі зазначеного акту винесено повідкове повідомлення-рішення від 09.12.2014р. №0001332200, згідно якого за платежем податок на додану вартість донараховано позивачу грошове зобов'язання у сумі 2831877грн. та штрафні санкції у сумі 1415938,50 грн. /т.1 а.с.34/

Апелянт зазначає, що завищення ДП «ІЛС» задекларованого податкового кредиту було сформоване шляхом включення до податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних без надання документів, які засвідчують факт реального здійснення таких господарських операцій ДП «ІЛС» з ТОВ «Еко Лідер», зокрема видаткові та податкові накладні, облікові регістри не містять по суті інформації, яка б свідчила про фактичне постачання олії соняшникової нерафінованої та її отримання замовником - ДП «ІЛС». Позивачем на запит перевіряючого не були надані товарно-транспортній накладні, що засвідчують факт перевезення товару від ТОВ «Еко Лідер» до позивача.

Перевіривши матеріали справи, судова колегія погоджується з висновками податкової інспекції про безтоварність спірних операцій позивача з контрагентом ТОВ «Еко Лідер» виходячи з наступного.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з пунктом 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» .

Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуг зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Згідно до п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Так, згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.44.3 ст. 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (п.198.1 ст.198 ПК України).

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 зазначеного Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Позивач посилається на те, що між ДП «ІГЛ» та ТОВ «Еко Лідер» був укладений договір від 10.12.2013 № 10/12 придбання рослинної олії та продукції переробки олійних культур, термін дії договору до 31.12.2013р.

Згідно додаткової угоди №1 від 25.12.2013 р . термін дії договору пролонговано до 31.12.2014р. Згідно додаткової угоди №1/2 від 20.01.2014р. до договору - загальна вартість договору складає 35000000 грн.

Відповідно до ч.7 договору купівлі-продажу від 10.12.2013 № 10/12 на продаж рослинних олій та продукції переробки олійних культур, обов'язки продавця (ТОВ «Єко Лідер») вважаються виконаними з моменту передачі партії товару покупцю (ДП «ІЛС») та надання наступних документів: накладної, податкової накладної, а також відсутніх в матеріалах справи посвідчень якості товару (виданих досвідченими органами), експлуатаційного дозволу для потужності виробництва, переробки чи реалізації продовольчої продукції.

На вимогу апеляційного суду позивачем, на підтвердження поставки товару саме ТОВ «Єко Лідер» не надані документальні докази зберігання придбаного товару, складські документи, документи на підтвердження місця зберігання та навантаження товару, які є документами суворої звітності.

Отже, посилання позивача про зберігання товару на терміналах, не підтверджується жодним документом, наявність яких є обов'язковою, оскільки рух та облік товарних цінностей на терміналах є необхідною умовою.

На вимогу суду, позивачем також не надано будь-яких підтверджень економічної доцільності здійснених господарських операцій.

При цьому, наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг не містять інформації про посаду особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами, що надають позивачу право на формування податкового кредиту з ПДВ.

Матеріали справи не містять товарно-транспортних накладних, подорожніх листів, довіреностей, які б свідчили про транспортування та відвантаження вантажу .

Судом не встановлено наявності у контрагента позивача по договору власних або орендованих офісних та складських приміщень, власних, орендованих або залучених транспортних засобів, необхідних для здійснення звичайної господарської діяльності, наявність кваліфікованого персоналу та, зокрема, для виконання спірних операцій. Наявність договорів, додаткових угод, актів прийому передачі виконаних робіт, податкових накладних, платіжних доручень за спірними операціями самі по собі не є підтвердженням фактичного здійснення операцій та в даному випадку - самостійною підставою для формування спірних сум податкових вигод, оскільки не підтверджує реальність господарських операцій у своїй сукупності.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в порядку ст.202 КАС України підлягає скасуванню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 94 КАС України та відстрочена апелянту, згідно з ст.88 КАС України, сплата судового збору до ухвалення судового рішення у справі за подачу апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача.

Керуючись ст.ст. 94, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляєвському районі Головного управління ДФС в Одеській області задовольнити.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову дочірнього підприємства «Інтегровані Логістичні Системи» до Державної податкової інспекції у Біляєвському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001332200 від 09.12.2014р.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Біляєвському районі Головного управління ДФС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок №:31212206781008, отримувач коштів: УК у м. Одесі/Приморський р-н/22030001, код ЄДРПОУ 38016923, банк отримувача: ГУДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код ЄДРПОУ суду 34380461 судовий збір в розмірі 5359 (п'ять тисяч триста п'ятдесят дев'ять)грн. 20коп.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.В. Крусян

Суддя: О.В. Джабурія

Суддя: Н.В. Вербицька