Постанова № 56844604, 29.03.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" березня 2016 р. Справа№ 910/33000/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

при секретарі Матюхін І.В.

за участю представників:

від позивача Шевчук В.В.

від відповідача Божков Т.І.

розглянувши

апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії

"Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова

зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"

на рішення

Господарського суду міста Києва

від 03.02.2016 року

у справі № 910/33000/15 (суддя Підченко О.Ю.)

за позовом Служби безпеки України

до Дочірнього підприємства Державної компанії

"Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова

зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш"

про зобов'язання виконати умови договору та стягнення

286679,21 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року позов Служби безпеки України задоволено.

Зобов'язано Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" виконати умови договору від 17.10.2014 року № 14/80-3/103-Д, а саме поставити Службі безпеки України 20 приладів нічного бачення PVS-14 ЗІ у комплекті.

Стягнуто з Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, ідентифікаційний код 14281072) на користь Служби безпеки України (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 33; ідентифікаційний код 00034074) пеню у розмірі 207 360, 96 грн., штраф у розмірі 79 318, 25 грн. та судовий збір у розмірі 5518,19грн..

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва 03.02.2016 року у справі №910/33000/15 та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2016 р. апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року у справі №910/33000/15 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 29.03.2016 року.

Представнико позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 17.10.2014 року між Службою безпеки України (Покупець) та Дочірнім підприємством Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" (Постачальник) було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 14/80-3/103-Д (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою № 1 від 06.11.2014 року, додатковою угодою № 2 від 24.12.2014 року, додатковою угодою № 3 від 12.01.2015 року), згідно умов якого постачальник зобов"язується в порядку та на умовах, визначених договором поставити та передати у властість Покупця прилади нічного бачення у кількості та якості, комплектності та за ціною, що зазначені у Специфікації (Додаток № 1 до договору), яка є невід"ємною частиною договору, а покупець зобов"язується прийняти якісний товар та сплатити його вартість на умовах договору. Партією товару вважається кількість товару, яка вказана в рахунках-фактурах, наданих постачальником.

Відповідно до п.3.1. договору, загальна ціна договору складає 17733293,57 грн. без ПДВ, що еквівалентно сумі 1369287, 36 дол. США без ПДВ відповідно до офіційного курсу Національного банку України, який станом на дату встановлення рахунку-фактури № UIM-2-3/103-2014 від 04.11.2014 року становить 12950746 грн.за один долар США.

Покупець у термін, що не перевищує 5 банківських днів з моменту отримання рахунку-фактури, виставленого Постачальником, здійснює попередню оплату в розмірі 100% від суми платежу за партію товару, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 № 117. (п.4.1.).

Пунктом 5.1. договору передбачено, що строк поставки партії товару протягом 60 днів з моменту здійснення попередньої оплати за партію товару, але не пізніше 31 березня 2015 року.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2014 року, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.1. договору).

На виконання умов договору Службою безпеки України перераховано в повному обсязі на розрахунковий рахунок Дочірнього підприємства Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" грошові кошти у розмірі 17 733 293, 57 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 06.11.2014 року № 393.

Спір у справі виник у зв'язку із не здійсненням відповідачем у встановлені договором строки поставки у повному обсязі.

19.05.2015 року СБУ надіслало на адресу ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" претензію № 28/3735 щодо здійснення повної поставки товару та сплати підприємством штрафних санкцій за прострочення термінів виконання договірних зобов'язань.

Проте, ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" вимоги, які було викладено у зазначеній претензії не виконало.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Договір №14/80-3/103-Д від 17.10.2014 р. є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем попередньої оплати 100% від суми платежу за партію товару та часткова поставка відповідачем обумовленого договором товару.

Згідно із пунктом 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Специфікацією товару, що поставляється постачальником для покупця від 17.10.2014 року (Додатку № 1 до договору), сторони чітко визначили, що загальна ціна без ПДВ становить 17 733 941, 48 грн., а кількість одиниць товару, яка повинна бути поставлена за вказаною ціною становить 313 приладів нічного бачення PVS-14 ЗІ.

Відповідно до Актів прийому-передачі виробів від 04.03.2015 р., від 03.03.2015 р., від 16.02.2015 р. загалом позивачу було поставлено 293 одиниці товару. Таким чином, кількість недопоставленого товару становить 20 одиниць (приладів нічного бачення PVS-14 ЗІ).

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач посилався на п. 3.2. договору № 14/80-3/103Д про закупівлю товарів, у якому викладено положення про те, що загальна ціна договору підлягає коригуванню у випадку, якщо на дату виставлення рахунку-фактури відбулось збільшення або зменшення встановленого НБУ курсу долару США по відношенню до гривні порівняно з встановленим НБУ курсом на дату укладання договору.

Як стверджував відповідач, у зв'язку зі збільшенням встановленого Національним банком України курсу долару США по відношенню до гривні порівняно з встановленим НБУ курсом на дату укладання договору, 04.11.2014 року, відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру від на попередню оплату за договором на суму 17733293,57 грн., яка еквівалентна 1369287,36 дол. США та розрахована за курсом НБУ на день виставлення такого рахунку - 12,950746 дол. США за одну гривню, про що сторони підписали 06.11.2014 року додаткову угоду.

Дочірнє підприємство Державної компанії "Укрспецекспорт" - "Державна госпрозрахункова зовнішньоторгівельна та інвестиційна фірма "Укрінмаш" звернулось до Господарського суду м. Києва і позовом до Військової частини Е6117 Служби безпеки України про зміну договору стосовно ціни та обсягів товару.

Вимоги щодо внесення змін до договору було обґрунтовано істотною зміною обставин, а саме зміною курсу долара США по відношенню до української гривні з моменту укладання договору. Після отримання попередньої оплати постачальник просив покупця внести зміни до договору щодо зменшення його ціни за рахунок зменшення обсягу товару, передбаченого умовами договору, але згоди щодо зміни ціни сторонами досягнено не було.

За приписами ст. 632 ЦК України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його укладання не допускається. Тому суд дійшов висновку, що вимога постачальника щодо внесення змін до договору стосовно його ціни після внесення попередньої оплати у стовідсотковому розмірі, суперечить приписам ст 632 ЦК України.

У зв'язку знаведеним вище, Господарським судом м. Києва було винесено рішення від 02.07.2015 року у справі №910/12420/15, яким ДП ДГЗІФ "Укрінмаш" відмовлено у внесенні змін до договору. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2015 року рішення господарського суду м. Києва від 02.07.2015 року залишено без змін.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суд, не доказуються судом при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже, на виконання умов договору, після здійснення Службою безпеки України 100% попередньої оплати, відповідач повинен був поставити товар у кількості визначеною договором та додатками до нього.

Згідно ст.ст. 525, 526 названого Кодексу і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача штрафні санкції у розмірі 286679,21 грн., з яких пеня - 207360, 96 грн., штраф - 79318, 25 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Положеннями п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В п.п. 7.1., 7.2. договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність передбачену чинним законодавствомУкраїни та договором.

За порушення строків виконання зобов'язання за наявності вини постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Таким чином, умовами Договору передбачено цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати штрафних санкцій.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічне застосування наведених норм міститься в постановах Верховного Суду України від 27.04.2012 р. у справі №06/5026/1052/2011 та від 09.04.2012 р. у справі №20/246-08, що згідно Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим при розгляді інших справ.

Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Враховуючи, встановлення факту порушення відповідачем строків поставки товару у повному обсязі, тоді стягнення з відповідача штрафу у розмірі 79318,25 грн. та пені у розмірі 207360, 96 грн. є правомірним.

Відповідач обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що вимоги позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року у справі №910/33000/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 910/33000/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай