Ухвала суду № 56842347, 28.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.03.2016р. Справа № 876/5818/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Носа С.П.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): Холявки І.Я.,

позивача у справі: Лускавець З.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. у справі №813/1766/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сіті Менеджмент"

до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

08.04.2015р. позивач: ТзОВ "Бізнес Сіті Менеджмент" звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача: ДПІ у Личаківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0000432204 від 10.12.2014р., яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25973,40грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки №1806/13-05-22-035286792 від 24.10.2014р. є безпідставними і необґрунтованими, оскільки при проведенні перевірки контролюючому органу було надано усі необхідні і належні документи на підтвердження правомірності відображення показників податкового обліку, які в цілому доводять реальність господарських операцій з ТзОВ "Стек-Комп'ютер" та правомірність формування податкового кредиту за наслідками взаєморозрахунків з ним.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задоволив, оскільки правомірність формування податкового кредиту за грудень 2012р. підтверджено належними і допустимими доказами. Разом з тим, доводи відповідача ґрунтуються виключно на результатах податкової перевірки контрагента позивача, без належної правової оцінки первинних документів, відтак контролюючий орган помилково ставить правильність обчислення ним податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у пряму залежність від результатів перевірок безпосереднього контрагента позивача - ТзОВ "Стек-Комп'ютер".

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ДПІ у Личаківському районі м. Львова оскаржила її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що за наслідками позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Бізнес Сіті Менеджмент" з питань господарських взаємовідносин з ТзОВ "Стек-Комп'ютер" за листопад 2012р. було встановлено факт завищення суми податкового кредиту за грудень 2012р. на 25973,40грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ "Стек-Комп'ютер" у листопаді 2012р. Апелянт наголошує на тому, що до перевірки не пред'явлено договору купівлі-продажу б/н від 09.11.2012р., про який зазначено в податковій накладній №922 від 09.11.2012р. На думку апелянта, форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину та не визначає вид договірних зобов'язань, носить лише інформаційний характер. Водночас, апелянт зазначає, що за відсутності документа, що фіксує зміст правочину (правочин вчинено усно), в графі податкової накладної "вид цивільно-правового договору" у разі наявності рахунку-фактури або іншого документа, що підтверджує вчинення усного правочину, робиться відповідний запис і вказується документ, на підставі якого здійснено операцію, його дата і номер, наприклад: "рахунок-фактура від _ №_". Також апелянт наголошує на тому, що позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних та довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей. В цьому контексті апелянт наголошує на необхідності перевірки реальності виконання спірних господарських операцій позивачем та його контрагентами, а також з'ясування прояву позивачем розумної обережності при виборі контрагентів. Доводи апелянта зводяться до посилань на акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова №185/22-10/30538300 від 27.11.2013р. ТзОВ "Стек-Комп'ютер", згідно із яким укладались вдавані правочини, які мали на меті надання безпідставної вигоди третім особам шляхом штучного формування показників податкового обліку. За таких обставин, надані позивачем первинні документи, в яких відображено господарські операції з ТзОВ "Стек-Комп'ютер" за відсутності самого факту поставок товарів (робіт, послуг) не можуть бути належним підтвердженням правомірності формування показників податкового обліку.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 28.03.2016р. з'явились представники апелянта (відповідача у справі): Холявка І.Я. та позивача у справі: Лускавець З.О.

Представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав повністю з підстав, викладених в апеляційній скарзі, давав усні пояснення на підтримку своєї правової позиції.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив та зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим на основі повного та всебічного з'ясування всіх обставин у справі.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, сторін по справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 13.10.2014р. №1144, виданого ДПІ у Франківському районі м. Львова, та відповідно до наказу №898 від 13.10.2014р. у період з 13 по 17 жовтня 2014р. старшим державним ревізором-інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Босакевичем А.І проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сіті Менеджмент" з питань господарських відносин з Товаристом з обмеженою відповідальністю "Стек-Комп'ютер" за листопад 2012р., а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначених контрагентів, за наслідками якої складено акт №1806/13-05-22-035286792 від 24.10.2014р.

У висновках акта перевірки від 24.10.2014р. зазначено, що всупереч вимог п.198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України ТОВ "Бізнес Сіті Менеджмент" завищено суму податкового кредиту за грудень 2012р. на суму 25973,40грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з ТзОВ "Стек-Комп'ютер", що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2012р. на суму 25973,40грн. за рахунок проведення взаєморозрахунків з "Стек-Комп'ютер". Також у висновках акта перевірки від 24.10.2014р. зазначено, що питання правомірності нарахування амортизації та включення її до складу валових витрат за 2012р. буде досліджено в ході проведення планової перевірки.

З акта перевірки від 24.10.2012р. вбачається, що контролюючий орган посилається на акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова №185/22-10/30538300 від 27.11.2013р. "Про результати позапланової виїзної перевірки ТзОВ "Стек-Комп'ютер" з питань взаємовідносин з ПП "Гєлан" за червень 2012р. - лютий 2013р., ТзОВ "Перітус Альянс" за липень 2013р., ТзОВ "ТПА Україна" за травень 2013р. та з питань подальшої реалізації товарів, отриманих від ПП "Гєлан" за червень 2012р. - лютий 2013р., ТзОВ "Перітус Альянс" за липень 2013р., ТзОВ "ТПА Україна" за травень 2013р.". На основі викладених в цьому акті перевірки обставин фінансово-господарських взаємовідносин ТзОВ "Стек-Комп'ютер" з переліченими вище контрагентами контролюючий орган, який проводив перевірку, вказав на безтоварність їх господарських операцій та, як наслідок, відсутність об'єктів оподаткування за такими операціями і неправомірне формування показників податкового обліку.

На підставі акта перевірки ДПІ у Личаківському районі м. Львова №185/22-10/30538300 від 27.11.2013р. відповідач вказав на відсутність реальних поставок товарів від ТзОВ "Стек-Комп'ютер", тому надані позивачем первинні документи, оформлені за наслідками таких операцій, не є належним підтвердженням правомірності формування показників податкового обліку, зокрема податкового кредиту.

З урахуванням рішення Головного управління ДФС у Львівській області №1638/10/13-01-10-08-05/1828 від 01.12.2014р. та на підставі акта перевірки від 24.10.2014р. ДПІ у Франківському районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000432204 від 10.12.2014р., яким ТОВ "Бізнес Сіті Менеджмент" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 25973,40грн.

Правомірність відображення у своєму податковому обліку господарських операцій з ТОВ "Стек-Комп'ютер" та, відповідно, правильність обчислення податкових зобов'язань перед бюджетом позивач обґрунтовує наявністю належно оформлених первинних документів:

- рахунком-фактурою №С-00135462 від 06.11.2012р., відповідно до якої позивач придбав у ТОВ "Стек-Комп'ютер" товар (ПК Intel Core i5, iQ77, s1155, 2x2048mb DDR3, HDD 500 Gb, ATX 450 Windows7/клав/миша/навушники (в кількості 20шт. на загальну суму 107067грн. з ПДВ; 21,5 Монітор BenQ (кількістю 20шт. на загальну суму 22800грн. з ПДВ) всього на загальну суму 155840,40грн. в т.ч. 25973,40грн. ПДВ. Шляхом виставлення зазначеного рахунку-фактури позивач та його контрагент узгодили умови поставки товару, обумовивши в такий спосіб асортимент і кількість товару та ціну, а також термін виконання поставки;

- випискою із банківського рахунку про перерахування 09.11.2012р. коштів як повну передоплату за товар, обумовлений в рахунку-фактурі №С-00135462 від 06.11.2012р.;

- видатковою накладною №С-00134261 від 14.11.2012р., підписаною сторонами по факту передачі згаданого вище товару покупцеві;

- довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей №1;

- податковою накладною №922 від 09.11.2012р. на суму 155840,40грн. в т.ч. 25973,40грн. ПДВ, виданою ТОВ "Стек-Комп'ютер" по факту оплати за товар, на підставі якої позивач сформував податковий кредит за грудень 2012р.

Згадану вище оргтехніку було введено в експлуатацію згідно з наказами про введення в експлуатацію основних засобів №UABSM000177 від 14.11.2012р. та №UABSM000178 від 14.11.2012р., а також відповідно до актів приймання-передачі основних засобів №UABSM000177 від14.11.2012р. та №UABSM000178 від 14.11.2012р., відповідно.

З 01.12.2012р. цей товар було передано у користування ТзОВ "СофтСерв" на умовах договору про оперативну оренду від 28.05.2012р. (п.п.1, 20, 97-116 додатку № 7 до договору про оперативну оренду від 28.05.2012р.), що підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 01.12.2012р.

За період: грудень 2012р. - вересень 2013р. між позивачем та ТзОВ "СофтСерв" підписано наступні акти здачі-приймання послуг (оренда обладнання): №265 від 31.12.2012р.; №19 від 31.01.2013р.; №48 від 28.02.2013р.; №81 від 31.03.2015р.; №103 від 30.04.2013р.; №159 від 31.05.2013р.; №195 від 30.06.2013р.; №241 від 31.07.2013р.; №284 від 31.08.2013р.; №302 від 30.09.2013р.

Крім того, по факту надання послуг позивач отримав від ТзОВ "Софт Серв" податкові накладні: №24 від 31.12.2012р.; №15 від 31.01.2013р.; №20 від 27.02.2013р.; №21 від 28.02.2013р.; №19 від 19.03.2013р.; №14 від 10.04.2013р.; №17 від 12.04.2013р.; №21 від 24.05.2013р.; №25 від 30.06.2013р.; №18 від 31.07.2013р.; №7 від 20.08.2013р.; №9 від 10.09.2013р.

Договір оперативної оренди від 28.05.2012р. було розірвано 30.09.2013р., згідно з Додатковим договором № 1 від 27.09.2013р. до договору від 28.05.2012р., у відповідності до якого майно було повернено, згідно з актом повернення від 30.09.2013р.

Згаданий вище товар позивач 01.10.2013р. передав у користування ТзОВ "Софт Серв Технології" на підставі договору про оперативну оренду від 01.10.2013р. та відповідно до переліку, що у додатку №1 до цього договору від 01.10.2013р. (п.п.1, 20, 97-116 додатку №1), що також підтверджується актом прийому-передачі майна в оренду від 01.10.2013р.

За період: жовтень 2013р. - вересень 2014р. між позивачем та ТзОВ "СофтСерв Технології" підписано наступні акти здачі-приймання послуг (оренда обладнання): №434 від 31.10.2013р.; №446 від 30.11.2013р.; №495 від 31.12.2013р.; №25 від 31.01.2014р.; №110 від 28.02.2014р.; №149 від 31.03.2014р.; №216 від 30.04.2014р.; №246 від 31.05.2014р.; №315 від 30.06.2014р.; №370 від 31.07.2014р.; №431 від 31.08.2014р.; №2271 від 30.09.2014р.

Також позивач отримав податкові накладні за кожен місяць оренди: №46 від 31.10.2013р.; №39 від 30.11.2013р.; №26 від 25.12.2013р.; №26 від 28.01.2014р.; №58 від 28.02.2014р.; №24 від 20.03.2014р.; №30 від 18.04.2014р.; №15 від 15.05.2014р.; №13 від 06.06.2014р.; №12 від 04.07.2014р.; №27 від 08.08.2014р.; №2 від 01.09.2014р.

При прийнятті рішення по суті спору, суд першої інстанції керувався наступними нормами матеріального права:

Відповідно до вимог п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого), у зв'язку із придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 180 календарних днів з дати складення податкової накладної; для платників податку, що застосовують касовий метод, - ніж через 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку; для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно.

Нормами статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. З положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Мінфіну від 01.11.201р. №1379 (чинного у період виникнення спірних відносин), зазначено, що у графі "Вид цивільно-правового договору" податкової накладної зазначається вид цивільно-правового договору згідно з видом договірних зобов'язань, визначених Цивільним кодексом України.

Окремі види договірних зобов'язань передбачено у главі 54 Підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України. Визначальним при віднесенні того чи іншого договору до певного виду є його зміст, який становлять умови, визначені на розсуд сторін. При цьому, такі умови не обов'язково має бути зафіксовано у письмовій формі, позаяк Цивільний кодекс України передбачає можливість усної домовленості. Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Згідно із положеннями Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001р. №2344-III, перевезення вантажів здійснюється на підставі цивільно-правових договорів, без застереження щодо обов'язкового застосування товарно-транспортних накладних, які за своєю суттю можуть бути тільки однією з рекомендованих форм договору перевезення. Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 (далі - Правила №363) діють в частині, що не суперечить цьому Закону, а, отже, дотримання вимоги про наявність ТТН під час перевезення вантажів є обов'язковим для перевізників. За їх порушення останні можуть притягатися до відповідальності органами, що здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт в процесі виконання перевезень вантажів.

Встановивши фактичні обставини справи, дослідивши вищенаведені письмові докази на основі застосування вищезгаданих норм матеріального права, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову. При цьому, суд виходив з доведеності того, що податковий кредит за грудень 2012р. на суму 25973,40грн. позивач сформував на підставі податкової накладної від 09.11.2012р., отриманої від ТзОВ "Стек-Компютер" по факту оплати за товар (оргтехніки), обумовлений в рахунку-фактурі від 06.11.2012р. а також того, що зазначений товар позивач використовував у своїй господарській діяльності, передавши його в оперативну оренду за відповідну плату.

Колегія суддів апеляційного судуд погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній постанові з огляду на наступне.

Зокрема, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції стосовно того, що відсутність письмового цивільно-правового договору само по собі не заперечує самого факту здійснення суб'єктами господарювання операції поставки товару, зміст якої (придбання товару у ТзОВ "Стек-Комп'ютер") відображено в первинних документах, складених при її здійсненні (зокрема видаткова накладна, податкова накладна; рахунок-фактура).

Як правильно встановлено судом першої інстанції, господарські відносини між позивачем та його контрагентом виникли на підставі усної домовленості, тобто письмового договору, в якому було б відображено зміст правочину в даному випадку сторони не укладали. Контрагент-постачальник позивача в податковій накладній №992 від 09.11.2012р. в графі, де слід вказати вид і дату договору зазначив "Договір купівлі-продажу" від " 09.11.2012 року". Тобто, в податковій накладній вказано, що договірні зобов'язання сторін виникли на підставі договору купівлі-продажу, укладення якого, як встановлено під час розгляду справи, відбулось шляхом оформлення рахунку-фактури №С-00135462 від 06.11.2012р. відповідно до замовлення позивача. Датою договору вказано дату списання коштів з банківського рахунка позивача на оплату товарів, з якою Податковий кодекс України пов'язує виникнення у платника податку права на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Щодо доводів апеляційної скарги стосовно того, що форма рахунку-фактури не містить можливості визначення змісту правочину та не визначає вид договірних зобов'язань, носить лише інформаційний характер, а також того, що за відсутності документа, який фіксує зміст правочину (правочин вчинено усно), в графі податкової накладної "вид цивільно-правового договору",- у разі наявності рахунку-фактури або іншого документа, що підтверджує вчинення усного правочину, робиться відповідний запис і вказується документ, на підставі якого здійснено операцію, його дата і номер, то колегія суддів вважає, що такі жодним чином не спростовують виснув коків суду першої інстанції.

Окремі види договірних зобов'язань передбачено у главі 54 Підрозділу 1 розділу ІІІ ЦК України і визначальним при віднесенні того чи іншого договору до певного виду є його зміст, який становлять умови, визначені на розсуд сторін.

Відтак, незазначення в графі податкової накладної "вид цивільно-правового договору" посилання саме на усну форму договору не свідчить про факт порушення платником податків податкового законодавства, оскільки ЦК України розмежовує поняття "вид договору" від поняття "форма договору", яке врегульовано ст.639 ЦК України, і хоча ці поняття певною мірою характеризують договірні зобов'язання, проте, вони відносяться до різних рівнів класифікації, адже кожен конкретний вид договору укладається в конкретних формах.

Крім цього, сам апелянт не заперечує того, що факт відсутності письмового договору купівлі-продажу від 09.11.2012р. не свідчить про відсутність господарської операції чи неможливість її здійснення та не є достатньою підставою для висновку про неналежне оформлення податкової накладної в цілому.

В даному контексті колегія суддів звертає увагу також на те, що для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій. Договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав й обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) у майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Тож господарська операція пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків і руху його капіталу.

Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно відсутності товарно-транспортних накладних та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відносно довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, - судом першої інстанції правильно встановлено що довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей було долучено до заперечення на акт перевірки від 24.10.2012р., які податковий орган відхилив як безпідставні, а також до скарг, які платник подавав при адміністративному оскарженні податкового повідомлення-рішення відповідача.

Відповідно до абз.2 п.44.6. ст.44 ПК України, якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відтак, відповідач повинен був врахувати факт наявності у позивача довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагента, хоча в акті перевірки відсутнє посилання на те, що позивач відмовився надати довіреність ревізору.

Щодо твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних, то даний факт також не є безумовною підставою для того, щоб ставити під сумнів здійснення господарських операцій позивача.

Вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, судом першої інстанції цілком правильно та обґрунтовано зазначено, що товарно-транспортні накладні є документами, що регламентують тільки взаємини перевізника і замовника як учасників транспортного процесу, тому їх наявність чи відсутність не впливає на правомірність визначення платником своїх податкових зобов'язань перед бюджетом.

Відносно посилань апелянта на акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова №185/22-10/30538300 від 27.11.2013р. ТзОВ "Стек-Комп'ютер", згідно із яким останнім укладено вдавані правочини, маючи на меті надання безпідставної вигоди третім особам шляхом штучного формування показників податкового обліку, колегія суддів вважає, що такі не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.

Доводи акту перевірки позивача зводяться до того, що податковим органом нібито встановлено факти порушення податкового законодавства підприємством-постачальником.

Однак, факти порушення ТзОВ "Стек-Комп'ютер" певних норм податкового законодавства не можуть вказувати на порушення законодавства саме позивачем. Дотримання платником податків податкового законодавства повинно встановлюватися на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, а не на підставі інших актів, повідомлень інших органів ДПС чи, тим більше, припущень податкового органу.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що нормами чинного законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання; при складанні акту перевірки одного платника податків приймати за основу акт перевірки іншого платника податків, як підставу для висновку про наявність порушень з боку першого.

Таким чином, відповідач не мав права посилатися в акті перевірки на вчинення контрагентом-постачальником позивача дій, що проявилися у документальному оформленні господарських операцій, які фактично не здійснювались, як доведеного факту, оскільки таке діяння залежно від обставин справи підпадає під ознаки складів злочинів "фіктивне підприємництво" чи "ухилення від сплати податків", а такі дії є кримінально караними і у матеріалах даної адміністративної справи немає вироку, який би набрав законної сили та встановлював вину посадових осіб ТзОВ "Стек-Комп'ютер" у вчиненні злочину чи адміністративного правопорушення, що проявилося б в порушенні норм податкового законодавства. Податковий орган своїми діями щодо відображення в акті перевірки порушень посадовими особами вищезгаданого підприємства-постачальника податкового законодавства, і як наслідок, притягнення його контрагента до податкової відповідальності фактично підмінив органи судової влади України, виключно яким надано повноваження щодо визнання наявності чи відсутності в діях особи ознак кримінального чи адміністративного правопорушення.

Відтак, позивач не може нести відповідальність за дії контрагента у сфері справляння податків і зборів.

Чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. Невиконання контрагентами своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є. Відповідна правова позиція відображена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 18.08.2015р.

Аналіз господарських правовідносин постачальника платника з іншими суб'єктами господарювання, з якими такий платник не перебував у безпосередніх правовідносинах, також не може впливати на оцінку реальності операції, вчиненої останнім у ланцюгу постачання платником та його безпосереднім контрагентом.

Відповідальність платника настає лише у разі доведення податковим органом недобросовісності його дій, наміру платника отримати необґрунтовану податкову вигоду шляхом змови та здійснення узгоджених дій з контрагентами - учасниками ланцюгових поставок. Зворотне призведе до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Також відповідно до доктрини презумпції добросовісності платника податків, платник податків не може відповідати за порушення, допущені іншими особами.

Така позиція підтверджується судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справі "Інтерсплав" проти України та "БУЛВЕС" АД проти Болгарії.

Колегія суддів також наголошує на тому, що між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Факту підробки первинних документів відповідач у встановленому порядку не довів. До суду про визнання правочинів недійсними податковий орган не звертався. Відтак, презумпція правомірності правочину у встановленому законом порядку не спростована. Доказів невиконання або неналежного виконання сторонами договорів (угод), укладених між позивачем та контрагентами, чи визнання їх недійсними в судовому порядку, відповідачем не надано.

На момент проведення перевірки у позивача були наявні всі необхідні документи, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для віднесення до податкового кредиту сум, сплачених позивачем контрагентові. Аналіз наданих позивачем податкових накладних, інших первинних та платіжних документів свідчить про дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту по операціям з ТзОВ "Стек-Компютер".

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із положеннями ст.9 КАС України передбачено, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Із врахуванням наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТзОВ "Бізнес Сіті Менеджмент" до ДПІ у Личаківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0000432204 від 10.12.2014р. підлягають задоволенню, оскільки правомірність формування податкового кредиту за грудень 2012р. позивачем підтверджено належними і допустимими доказами, а контролюючий орган помилково ставить правильність обчислення ним податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у пряму залежність від результатів перевірок безпосереднього контрагента позивача - ТзОВ "Стек-Комп'ютер".

Відповідно до вимог ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для скасування оскаржуваної постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. у справі №813/1766/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Сіті Менеджмент" до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015р. у справі №813/1766/15, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя С.П. Нос

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст рішення виготовлено 30.03.2016р.