Ухвала суду № 56842357, 22.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2016 року Справа № 876/7536/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,

з участю секретаря судового засідання Кудєрової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, яким з врахуванням уточнення позовних вимог просило: визнати протиправними дії відповідача щодо розміщення інформації, відображеної в акті від 16.01.2014 року № 15/22-10/30918102, в базах даних податкової служби (АС «Аудит», АС «Результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Міністерства доходів та зборів України»); зобов'язати відповідача відновити інформацію про його податкові зобов'язання з податку на додану вартість за грудень 2010 року та за період з 01.04.2011 року до 31.12.2012 року на загальну суму 398593,00 грн. і податковий кредит за цей період відповідно до поданої податкової звітності, у базах даних податкової служби (АС «Аудит», АС «Результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Міністерства доходів та зборів України»); визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.02.2014 року № 0000742201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 340018,50 грн., в тому числі 226679,00 грн. за основним платежем і 113339,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000732201, яким йому збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 35116,50 грн., в тому числі 23411,00 грн. за основним платежем і 11705,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що наданими позивачем доказами підтверджується реальність здійснених ним господарських операцій із Корпорацією «Галтрансрембуд», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» і ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» та відповідно правомірність формування валових витрат, витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, визначення податкового зобов'язання та податкового кредиту. Тому суд дійшов висновку, що оскаржені податкові повідомлення-рішення є протиправними і підлягають скасуванню. Також суд дійшов висновку, що самостійна зміна, коригування чи іншим способом врахування результатів перевірки відповідачем в автоматизованих системах показників податкового кредиту та податкових зобов'язань позивача, які були лише зазначені в акті перевірки, без прийняття окремого податкового повідомлення-рішення або без зміни цих показників самим позивачем шляхом подання уточнюючих декларацій (розрахунків) порушує права та інтереси позивача, оскільки позивач, як платник податків, має право розраховувати на те, що задекларовані ним в податкових деклараціях показники податкового кредиту та податкових зобов'язань відповідають показникам з централізованої бази даних податкової звітності. А тому такі дії податкового органу, на думку суду, змінюють результати податкової звітності й податкову інформацію в протиправний спосіб, фактично спотворюючи її та є безпідставними і неправомірними.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, суд порушив норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що хоч господарські операції ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» з Корпорацією «Галтрансрембуд», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» документувалися у відповідності до вимог законодавства, а саме наявні договори, первинні та бухгалтерські документи тощо, однак, на думку податкового органу, дані документи були оформлені виключно для створення видимості здійснення таких операцій, які насправді не існували. На нереальність операцій вказує та обставина, що контрагенти позивача не володіли достатніми можливостями для виконання таких операцій та, відповідно, не могли їх здійснювати фактично, оскільки у контрагентів позивача відсутні виробничі потужності та трудові ресурси, що підтверджується матеріалами перевірок цих контрагентів. Крім того, учасниками окремих операцій не складалися товаросупровідні документи на транспортування закуплених товарів, що свідчить про нездійснення таких операцій. Також апелянт вважає, що розміщення інформації, відображеної в акті перевірки ТзОВ ВП «Галтрансрембуд», в базах даних податкової служби відповідає вимогам законодавства.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану постанову слід скасувати і закрити провадження у справі з наступних підстав.

Як встановив суд, в період з 30.12.2013 року по 10.01.2014 року працівники Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області провели позапланову виїзну документальну перевірку ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» з питань взаєморозрахунків з Корпорацією «Галтрансрембуд» за грудень 2010 року та з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року до 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 16.01.2014 року № 15/22-10/30918102.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем вимог: п. 1.32 ст. 1, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135, п. 137.4 ст. 137, п. п. 138.4, 138.6, 138.8, 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено валовий дохід та валові витрати за 2010 рік на 377431,00 грн., завищено дохід на 1615536,1 грн. та витрати на 1727017,00 грн. за період з 01.04.2011 року до 31.12.2012 року, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 23411,00 грн.; п. 1.4 ст. 1, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. п. 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання на 398593,00 грн. та податковий кредит з податку на додану вартість на 625272,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 226679,00 грн.

Висновки зазначеного акту перевірки були відображені відповідачем в Автоматизованій системі «Аудит» та Автоматизованій системі «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів Міністерства доходів та зборів України».

Також на підставі даного акта Державна податкова інспекція в Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області прийняла податкові повідомлення-рішення від 24.02.2014 року № 0000742201, яким ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 340018,50 грн., в тому числі 226679,00 грн. за основним платежем і 113339,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000732201, яким ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 35116,50 грн., в тому числі 23411,00 грн. за основним платежем і 11705,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Колегія суддів вважає помилковим та необґрунтованим висновок суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та дій відповідача, виходячи з наступного.

Питання визначення платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість», питання щодо податку на прибуток підприємств - Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», а з 01.01.2011 року - Податковим кодексом України (з врахуванням окремих положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

В розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до умов пп. 5.2.1 п. 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не включаються до складу валових витрат витрати на потреби не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї статті не належать до складу валових витрат будь-які витрати, непідтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 цього Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до змісту п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначається як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (роботи, послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» було передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону та п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України є дата здійснення першої з наступних подій: а) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); б) дата отримання податкової накладної.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Згідно з пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону та п. 201.6 ст. 201 Кодексу податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

А згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону і п. 198.6 ст. 198 Кодексу не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та валових витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

При цьому, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування валових витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо включення сум податку, сплачених ним в ціні придбаних товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та валових витрат.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що необхідно встановити факт реальності господарських операцій, тобто фактичне поставлення товарів (послуг). Отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт реальності придбання товарів, вартість яких відноситься до податкового кредиту з податку на додану вартість. Для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість витрати платника щодо сплати (нарахування) відповідної суми податку у складі ціни товару мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції та є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Крім того, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до вимог Податкового кодексу України є необхідними для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною і достатньою підставою для включення цих витрат до податкового кредиту.

В контексті наведеного вище колегія суддів враховує наступне.

Позивач стверджує, що в періодах, які перевірялись, він мав господарські взаємовідносини з Корпорацією «Галтрансрембуд», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» щодо виконання цими підприємствами на його замовлення будівельно-ремонтних робіт, надання пов'язаних із цим послуг, поставки будівельних матеріалів і товарів.

На підтвердження реального здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами, а саме фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей та робіт (послуг), позивач надав суду копії укладених між ними договорів, накладних на відвантаження і на прихід товарів, податкових та видаткових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2.

Разом з тим колегія суддів враховує, що відповідно до положень ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно з положеннями цих Правил учасниками транспортного процесу є вантажовідправник, вантажоотримувач та перевізник.

А відповідно до п. 11.7 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно із змістом наведених норм товарно-транспортні накладні повинні бути в наявності як у покупця так і у продавця, незалежно від умов договору поставки (купівлі-продажу) щодо сторони договору, яка зобов'язана здійснити доставку товару.

Однак всупереч вимогам наведених норм законодавства позивач не надав суду товарно-транспортних накладних чи інших товаросупровідних документів, які б підтверджували фактичне здійснення поставки зазначеними вище контрагентами товарно-матеріальних цінностей, вказаних у видаткових і податкових накладних, в зв'язку з чим поставка цих товарів позивачу не може вважатись встановленим фактом.

Також відповідач надав суду акти перевірок зазначених вище контрагентів позивача, складені органами державної податкової служби за місцезнаходженням цих контрагентів та інші документи щодо діяльності цих підприємств, а саме наступні.

В акті від 23.08.2013 року № 90/22-10/36416824 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Корпорації «Галтрансрембуд» з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2010 року до 31.03.2013 року, складеному Державною податковою інспекцією у Жовківському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області, зазначено, що в зв'язку з відсутністю у Корпорації «Галтрансрембуд» первинних документів, операції з закупівлі товарів і послуг, які вона здійснювала, не мали місце насправді, з огляду на що зроблено й висновок про неможливість подальшої продажі підприємством таких товарів і послуг.

В акті від 16.05.2013 року № 1689/22-8/33499358 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «БТК «Євробуд» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 року до 24.11.2011 року, складеному Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, зазначено, що будь-яка інформація про наявність у даного підприємства трудових ресурсів, матеріалів, транспортних засобів, іншого устаткування відсутня, а тому воно провадити реальну господарську діяльність не могло.

В акті від 17.05.2013 року № 1691/22.8/37635291 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.10.2011 року до 30.04.2012 року, складеному Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, зазначено, що у вказаного підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а воно здійснювало діяльність виключно для надання податкової вигоди третім особам.

В акті від 17.05.2013 року № 943/22-3/37241554 про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період серпень 2010 року - лютий 2012 року, складеному Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва, зазначено, що у вказаного підприємства відсутні умови для провадження реальної господарської діяльності, зокрема, відсутні основні фонди, персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби. Також здійснення господарських операцій з контрагентами не підтверджується первинними документами. В зв'язку з цим податковий орган зробив висновок, що воно здійснювало діяльність виключно для надання податкової вигоди третім особам.

Таким чином, як вбачається із змісту даних актів, зазначені вище контрагенти позивача не мали можливості здійснювати господарські операції з врахуванням реальності часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, а також в зв'язку з відсутністю у них достатніх трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарсько-економічної діяльності.

Колегія суддів враховує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 27.03.2012 у справі № 21-737во10, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться постачальником послуг, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; відсутність первинних документів обліку.

При цьому колегія суддів враховує, що кожна із наведених вище обставин сама по собі не є достатнім доказом відсутності факту реального здійснення господарських операцій, однак, оцінивши всі надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» всупереч вимогам ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не надало належних і достатніх доказів того, що господарські операції між ним та Корпорацією «Галтрансрембуд», ТзОВ «БТК «Євробуд», ТзОВ «Гарант-Буд-Сервіс», ТзОВ «Будівельна компанія АТР Груп» мали реальний (товарний) характер, тобто не доведено факту реального отримання позивачем товарів та робіт (послуг) від зазначених підприємств, що в свою чергу позбавляє позивача права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту та валових витрат.

Враховуючи наведені вище обставини, оцінивши зібрані докази та положення зазначених нормативно-правових актів, колегія суддів вважає неправильним і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» сформувало витрати і податковий кредит з податку на додану вартість за періоди, що перевірялись, за результатами взаємовідносин із зазначеними контрагентами з дотриманням вимог законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Однак під час апеляційного розгляду справи Державна податкова інспекція в Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області, яка є правонаступником Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області, ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» подали до апеляційного суду клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з примиренням сторін шляхом досягнення податкового компромісу.

Вказані клопотання обґрунтовані тим, що 10.04.2015 року ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» звернулося до Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області із заявою про досягнення податкового компромісу, зокрема, щодо грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 340018,50 грн. (226679,00 грн. основний платіж і 113339,50 грн. штрафні (фінансові) санкції) та грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 35116,50 грн. (23411,00 грн. основний платіж і 11705,50 грн. штрафні (фінансові) санкції), збільшеного позивачу податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2014 року № 0000742201 і № 0000732201, які оскаржуються в даній справі.

Відповідно до підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу.

Сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.

Податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.

Відповідно до ст. 102 цього Кодексу податковий компроміс з урахуванням строків давності застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Як вбачається з оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за ІІ-IV квартали 2012 року та з податку на додану вартість за липень, жовтень, грудень 2011 року, за червень, серпень, вересень і жовтень 2012 року, тобто спірні грошові зобов'язання виникли до 01.04.2014 року, а тому до них може бути застосовано податковий компроміс.

Також, як зазначено вище, рішенням Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області від 20.04.2015 року № 6362/13-50-22-02-11 було погоджено застосування податкового компромісу, зокрема, щодо грошового зобов'язання ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» з податку на додану вартість та податку на прибуток, визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 24.02.2014 року № 0000742201 і № 0000732201.

А 16.04.2015 року ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» сплатило 5% зазначених грошових зобов'язань, що становить 11333,95 грн. з податку на додану вартість і 1170,55 грн. з податку на додану вартість та підтверджується платіжними дорученнями № 234 і № 235.

Відповідно до п. 11-2 розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України підставою для примирення сторін на будь-якій стадії процесу є досягнення податкового компромісу щодо сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств відповідно до підрозділу 9-2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть примиритися у будь-який час до закінчення апеляційного розгляду.

У разі примирення сторін суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу відповідно до вимог статті 113 цього Кодексу.

Згідно з ст. 113 Кодексу адміністративного судочинства України сторони можуть повністю або частково врегулювати спір на основі взаємних поступок. Примирення сторін може стосуватися лише прав та обов'язків сторін і предмета адміністративного позову. У разі примирення сторін суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі, у якій фіксуються умови примирення. Умови примирення не повинні суперечити закону або порушувати чиї-небудь права, свободи або інтереси.

А відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 157 цього Кодексу суд закриває провадження у справі, якщо сторони досягли примирення.

Враховуючи наведені вище обставини та положення правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» та Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про закриття провадження у справі в частині оскарження податкових повідомлень-рішень від 24.02.2014 року № 0000742201 і № 0000732201 в зв'язку з примиренням сторін підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо розміщення інформації, відображеної в акті перевірки від 16.01.2014 року № 15/22-10/30918102, в базах даних податкової служби, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно з пп. 62.1.2 п. 62.1 ст. 62 цього Кодексу способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Відповідно до ст. 71 цього Кодексу інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з пп. 72.1.1 п. 72.1 ст. 72 цього Кодексу для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема: від платників податків та податкових агентів, що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Пунктом 75.1 ст. 75 даного Кодексу визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати. У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Пунктами 74.1, 74.2 ст. 74 цього Кодексу передбачено, зокрема, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до змісту наведених норм для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, і така інформація не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку.

Отже, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків та, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків по збиранню доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу зазначених норм колегія суддів дійшла висновку, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, врегульовані Податковим кодексом України.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів.

Водночас висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до Інтегрованої системи змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю.

За таких обставин колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про протиправність зазначених вище дій відповідача.

Однак під час апеляційного розгляду справи ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» звернулось до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про відмову від частини позовних вимог, а саме від вимог про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо розміщення інформації, відображеної в акті від 16.01.2014 року № 15/22-10/30918102, в базах даних податкової служби та зобов'язання відповідача відновити інформацію про податкові зобов'язання ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» з податку на додану вартість за грудень 2010 року та за період з 01.04.2011 року до 31.12.2012 року на загальну суму 398593,00 грн. і податковий кредит за цей період відповідно до поданої податкової звітності, у базах даних податкової служби.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 та ч. 1 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України позивач має право відмовитися від адміністративного позову у суді апеляційної інстанції до закінчення апеляційного розгляду справи.

Згідно з ч. 4 ст. 112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає відмови від адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Враховуючи наведені вище правові норми та оцінивши обставини і матеріали справи, колегія суддів вважає, що відмова ТзОВ ВП «Галтрансрембуд» від поданого ним позову у зазначеній частині позовних вимог не суперечить вимогам законодавства та не порушує чиї-небудь права, свободи або інтереси, тому відсутні перешкоди у прийнятті відмови від позову в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом.

Водночас колегія суддів враховує, що відповідно до ст. 203 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Тому, оскільки оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, і його висновки не відповідають обставинам справи, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі (відмова від позову та примирення сторін), виникли після її прийняття, колегія суддів дійшла висновку, що таку постанову слід скасувати та закрити провадження у справі.

Керуючись ст. 112, ч. 3 ст. 113, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 193, 194, 196, п. 5 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 203, п. 5 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» та Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про закриття провадження у справі в зв'язку примиренням сторін задовольнити.

Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» від частини позовних вимог.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2014 року у справі № 813/2031/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничого підприємства «Галтрансрембуд» до Державної податкової інспекції в Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - скасувати і закрити провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді Л.Я. Гудим

В.В. Святецький

Ухвала складена в повному обсязі 28.03.2016 року