Ухвала суду № 56842343, 24.03.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2016 р. Справа № 876/6700/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача Зубович-Яворської О.Я.

представника відповідача Вітко І.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Львові про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

УПФУ в Залізничному районі м. Львова 02.04.2015 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ВВД ФСС НВ у м. Львові, в якому просило зобов'язати відповідача включити в акт звірки допомогу на поховання ОСОБА_3 в розмірі 300,00 грн. та витрати на виплату і доставку основного розміру пенсії за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року гр.ОСОБА_4 на суму 190,60грн. та стягнути з відповідача допомогу на поховання гр. ОСОБА_3. в розмірі 300,00 грн. та витрати на виплату і доставку основного розміру пенсії за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року гр. ОСОБА_4 на суму 190,60грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції УПФУ в Залізничному районі м. Львова оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити адміністративний позов повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції порушено ст. 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІУ, п.5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов"язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв"язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Апелянт зазначає, що посилання суду на те, що Порядок 5-4/4 не врегульовує спірних відносин, які виникли у даному випадку, є безпідставним, адже даний Порядок визначає власне механізм відшкодування ФССНВВ Пенсійному фонду України понесених ним витрат, не вказуючи на спір чи його відсутність, тому якщо в щомісячний Акт звірки виплачена Пенсійним фондом сума не включена, то вона і не буде відшкодована на централізованому рівні. Крім того, в управлінні наявна довідка про смерть яка і є підставою для одержання допомоги на поховання в якій не вказується причина смерті, а вимагати таку інформацію в органах реєстрації актів громадянського стану немає підстав, оскільки дана інформація є конфіденційною, має обмежений доступ і розголошенню не підлягає.

У судовому засіданні представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до переконання про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що УПФ України в Залізничному районі м. Львова включено витрати, пов'язані з виплатою допомоги на поховання гр. ОСОБА_3 та з виплатою пенсії по інвалідності гр. ОСОБА_4 в список осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії, у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання з листопада по грудень 2014р. та подано на відшкодування до ВВД ФСС НВВПЗ України в м. Львові.

На звернення позивача до ВВД ФСС НВВПЗ України в м. Львові про включення в акт звірки виплачену УПФ України в Залізничному районі м. Львова допомогу на поховання гр. ОСОБА_3 у розмірі 300,00грн. та виплачену пенсію по інвалідності гр. ОСОБА_4 у розмірі 190,60грн. відповідач у прийнятті цих сум відмовив.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з відсутності належного документального підтвердження того, що причиною настання смерті було трудове каліцтво або професійне захворювання (отруєння).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, так як він відповідає правильно встановленим обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на його поховання несе Фонд соціального страхування від нещасних випадків згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України.

На виконання ч. 8 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» 11 липня 2001 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 826 «Про затвердження Порядку проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання».

Цей Порядок регулює питання проведення Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань витрат страхувальнику або сім'ї застрахованого, чи іншій особі, яка здійснювала поховання потерпілого у разі його смерті від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, на організацію поховання та пов'язаних з цим ритуальних послуг. Факт наявності нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання засвідчується документами, передбаченими Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях.

Витрати на поховання провадяться у разі смерті потерпілого, що настала за обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 2 частини 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Судом встановлено, що у зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_3 за період з 01.11.2014 року по 31.12.2014 року управління, відповідно до вимог ст. 53 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. №1058-IV, виплатило особам, які здійснили поховання допомогу в загальній сумі 300,00 грн.

Актом від 30.07.1986 р. про нещасний випадок на виробництві зафіксовано, що причина нещасного випадку - умисний наїзд автомобілем на ОСОБА_4 при спробі наздогнати останнім особу, що викрала автомобіль з території підприємства, де потерпілий працював водієм, за територією підприємства.

Доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я позивач не надав. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутні правові підстави для відшкодування понесених витрат на поховання інваліда за рахунок відповідача, так як позивачем не надано доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті вказаних вище осіб з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Разом з тим, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, у справі №813/4733/13-а за позовом УПФ України у Залізничному районі м. Львова до ВВД ФСС НВВПЗ України в м.Львові про зобов'язання відповідача прийняти до відшкодування витрати на виплату і доставку адресної допомоги за період з 01.12.2012р. по 31.01.2013р., основного розміру пенсії та цільової грошової допомоги гр.ОСОБА_4 за період з 01.12.2012р. по 31.05.2013р. на загальну суму 81501,14 грн. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Також, судом встановлено, що акта форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві або його завіреної копії УПФ України у Залізничному районі м. Львова до ВВД ФСС НВВПЗ України в м. Львові не передавало. В судовому порядку факт нещасного випадку на виробництві не встановлювався.

Згідно ч. 2 ст. 255 КАС України обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є таким, що не відповідає змісту прав УПФУ щодо відшкодування понесених витрат. Суд зазначив, що у випадку відсутності згоди на підписання актів з боку Фонду соціального страхування від нещасних випадків у судовому порядку мають вирішуватися вимоги про стягнення, тоді як пред'явлення вимог про спонукання до вчинення дій шляхом включення сум у акти звірки в судовому порядку не повинні здійснюватися, оскільки правило підписання актів звірки розрахунків стосується випадків, коли спір відсутній.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 10 червня 2014 року (справа №21-168а14); від 06 червня 2011 року (справа № 21-57а11), 20 червня 2011 року (справа № 21-59а11), 14 листопада 2011 року (справа № 21-343а11), 30 січня 2012 року (справа № 21-428а11), а відповідно до ч. 1 ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3 , 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч. 1 п. 1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26 травня 2015 року у справі №813/1662/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 29.03.2016 року.